15 березня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/2415/16
Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:
головуючого судді - Єресько Л.О.,
суддів - Бойка С.С. , Канигіна Т.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідачів - Бурча В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, третя особа: Карлівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
28 грудня 2016 року ОСОБА_3 (надалі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (надалі - відповідач, ГЦОСІ), третя особа: Карлівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області (надалі - третя особа, Карлівський РВ ДВС ГТУЮ в Полтавській області), з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (а.с. 139-142) , просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного центру обробки спеціалізованої інформації Державної прикордонної служби України щодо не вилучення відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 з бази даних осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України - на підставі постанов про закінчення виконавчих проваджень ВДВС Карлівського РУЮ по виконанню рішень: Полтавського окружного адміністративного суду № 2а-1670/4406/12 від 25.07.2012 (виконавчий лист від 03.09.2012) про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь Карлівської МДПІ заборгованості в загальному розмірі 163 521,41 грн; - Карлівського районного суду Полтавської області № 2/531/607/13 від 22.10.2013 виконавчий лист від 05.11.2013) про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості та судових витрат в загальному розмірі 383441 грн; постанови Карлівської МДПІ Полтавської області № 413900 від 29.05.2012 про стягнення ПФУ в Карлівському районі Полтавської області № Ф317.У від 13.12.2012 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 боргу в розмірі 348,39 грн; - рішення Управління ПФУ в Карлівському районі Полтавської області № 787 від 24.10.2012 про стягнення штрафу в розмірі 170 грн;
- зобов'язати Головний центр обробки спеціалізованої інформації Державної прикордонної служби України вилучити відомості про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з бази даних осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що на підставі вищевказаних рішень державною виконавчою службою закінчені виконавчі провадження, де боржником був ФОП ОСОБА_3, знято всі обмеження та заборони по ним, однак Головний центр обробки спеціалізованої інформації Державної прикордонної служби України ні на звернення ВДВС ні на звернення позивача не вчинив дій по зняттю обмеження у виїзді ОСОБА_3 за кордон. Вказував, що таким чином відповідачем порушено право позивача на вільне пересування.
В судовому засіданні 25.01.2017 колегією уточнено найменування первинного відповідача у даній справі з урахуванням пояснень присутнього представника відповідача, який, зазначав, що Державна прикордонна служба України не може бути відповідачем, оскільки не має правосуб'єктності, бо є власною назвою правоохоронного органу спеціального призначення та має певну загальну структуру, визначену Законом України «Про Державну прикордонну службу України», до якої входить, зокрема, Адміністрація Державної прикордонної служби України як центральний орган виконавчої влади так і органи забезпечення, серед яких є і Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (надалі - відповідач, ГЦОСІ).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідачів проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність бездіяльності Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України з огляду на відсутність підстав для вилучення інформації про боржника з бази даних осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України.
Третя особа в судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечила, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без участі представника Карлівського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до таких висновків.
Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України "Про Державну прикордонну службу України" відповідно до Конституції України.
На Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні (стаття 1 Закону України "Про Державну прикордонну службу України").
Відповідно до ст. 19 вищезазначеного Закону на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються зокрема запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України "Про прикордонний контроль", відповідно до частини п'ятої статті 2 якого, визначено, що прикордонний контроль забезпечується шляхом створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в'їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних.
Під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про Державну прикордонну службу України", іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про прикордонний контроль").
Спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України № 288/5/102 від 07.01.2014 року затверджено Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження (далі - Порядок).
Пунктом 3 розділу І Порядку вказано, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи) (далі - рішення), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню, державний виконавець має право звернутися до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням (далі - боржник).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку засвідчена судом копія судового рішення про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України направляється державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після її надходження до нього для виконання на поштову адресу Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (далі - ГЦОСІ).
ГЦОСІ після надходження зазначеного судового рішення приймає його до виконання та вносить інформацію до бази даних, про що повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби протягом трьох днів.
Судом встановлено, що на виконанні у Карлівському РВ ДВС ГТУЮ в Полтавській області, що є правонаступником ВДВС Карлівського РУЮ, знаходилося зведене виконавче провадження № 40864787 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь стягувачів заборгованості на загальну суму 547 531,80 грн, до складу якого входили:
- виконавче провадження № 37553231 з примусового виконання рішення № 787, виданого 24.10.2012 УПФУ в Карлівському районі про стягнення з ОСОБА_3 на користь УПФУ в Карлівському районі штрафу у розмірі 170,00 грн, яке відкрито постановою державного виконавця від 12.04.2013 (а.с. 36);
- виконавче провадження № 37553048 з примусового виконання вимоги № Ф 317 У, виданої 13.12.2012 УПФУ в Карлівському районі про стягнення з ОСОБА_3 на користь УПФУ в Карлівському районі боргу у розмірі 348,39 грн, яке відкрито постановою державного виконавця від 12.04.2013 (а.с. 36);
- виконавче провадження № 40113080 з примусового виконання постанови № 413900, виданої 29.05.2012 Карлівською МДПІ Полтавської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави штрафу у розмірі 51,00 грн, яке відкрито постановою державного виконавця від 07.10.2013 (а.с. 35);
- виконавче провадження № 40745046 з примусового виконання виконавчого листа № 2/531/607/13, виданого 05.11.2013 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 383 441,00 грн, яке відкрито постановою державного виконавця від 12.11.2013 (а.с. 35);
- виконавче провадження № 41321467 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1670/4406/12, виданого 03.09.2012 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь Карлівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області боргу у розмірі 163 521,41 грн, яке відкрито постановою державного виконавця від 20.12.2013 (а.с. 37).
За приписами частини першої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606 - XIV (надалі - Закон № 606-XIV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно пункту 18 частини третьої статті 11 вищевказаного Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 06.11.2012 № 1608/3091/2012 подання ВДВС Карлівського РУЮ задоволено, тимчасово обмежено боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання ним своїх зобов'язань перед стягувачами, що покладені на нього виконавчим листом № 2а-1670/4406/12, виданим 03.09.2012 Полтавським окружним адміністративним судом, та постановою № 412900, виданою 29.05.2012 Карлівською МДПІ Полтавської області ДПС (а.с. 82-83, 149-150).
Згідно пояснень представника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ще раніше, на виконання ухвали Карлівського районного суду Полтавської області від 06.11.2012 № 1608/3091/2012 ГЦОСІ внесено інформацію про боржника ОСОБА_3 до бази даних Державної прикордонної служби України "Відомості про осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України".
За результатами проведених державним виконавцем виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні, в ході яких за ОСОБА_3 не встановлено майна за рахунок якого може бути звернуто стягнення, 18.04.2014 старший державний виконавець ВДВС Карлівського РУЮ ГУЮ у Полтавській області звернувся до Карлівського районного суду Полтавської області з поданням за вих. № 1926/03-46 про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи - підприємця за межі України (а.с. 45-46).
За наслідками розгляду вищевказаного подання, ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 07.05.2014 у справі № 531/805/14-ц, провадження № 6/531/34/14 (а.с. 47), подання старшого державного виконавця ВДВС Карлівського РУЮ задоволено, тимчасово обмежено ФОП ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОНПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: вул. 60-річчя Жовтня, 111, м. Карлівка, Полтавської області, у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту до виконання зобов'язань за рішеннями: Полтавського окружного адміністративного суду № 2а-1670/4406/12 від 25.07.2012 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь Карлівської МДПІ заборгованості в розмірі 163 521,41 грн; Карлівського районного суду Полтавської області № 2/531/607/13 від 22.10.2013 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості та судових витрат в загальному розмірі 383 441 грн; постанови Карлівської МДПІ Полтавської області № 413900 від 29.05.2012 про стягнення з ОСОБА_3 штрафу на користь держави в розмірі 51 грн; вимоги Управління ПФУ в Карлівському районі Полтавської області № Ф 317 У від 24.10.2012 про стягнення з ОСОБА_3 боргу в розмірі 348,39 грн; рішення Управління ПФУ в Карлівському районі Полтавської області № 787 від 24.10.2012 про стягнення з ОСОБА_5 штрафу в розмірі 170 грн.
15.05.2014 державним виконавцем за вих. № 6216/03-46 на адресу Адміністрації Державної прикордонної служби України направлено ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 07.05.2014 у справі № 531/805/14-ц, провадження № 6/531/34/14 на виконання (а.с. 48).
На виконання вищевказаної ухвали ГЦОСІ було внесено інформацію про ОСОБА_3 до бази даних Державної прикордонної служби України "Відомості про осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України", про що було повідомлено ВДВС Карлівського РУЮ ГУЮ у Полтавській області листом від 03.06.2014 за вих. № 0.254-8190/0/18-14 (а.с. 49).
19.08.2014 до відділу ДВС Карлівського МУЮ надійшла постанова Господарського суду Полтавської області по справі № 917/785/14 від 12.08.2014 якою визнано банкрутом фізичну особу - підприємця ОСОБА_3, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором фізичної особи - підприємця, арбітражного керуючого ОСОБА_6 (свід. № 432 від 28.02.2013, АДРЕСА_2) з наданням йому повноважень відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Матеріали справи свідчать про те, що 29.08.2014 державним виконавцем відділу ДВС Карлівського РУЮ ГУЮ у Полтавській області на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV у зв'язку з визнанням боржника банкрутом винесено постанови про закінчення виконавчого провадження:
- № 37553231 з примусового виконання рішення № 787, виданого 24.10.2012 УПФУ в Карлівському районі про стягнення з ОСОБА_3 на користь УПФУ в Карлівському районі штрафу у розмірі 170,00 грн (а.с. 54);
- № 37553048 з примусового виконання вимоги № Ф 317 У, виданої 13.12.2012 УПФУ в Карлівському районі про стягнення з ОСОБА_3 на користь УПФУ в Карлівському районі боргу у розмірі 348,39 грн (а.с. 56);
- № 40745046 з примусового виконання виконавчого листа № 2/531/607/13, виданого 05.11.2013 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 383 441,00 грн (а.с. 57);
- № 41321467 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1670/4406/12, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 03.09.2012 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь Карлівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області боргу у розмірі 163 521,41 грн (а.с. 52).
Також, 29.08.2014 державним виконавцем у виконавчому провадженні № 40113080 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу - постанови № 413900, виданої 29.05.2012 Карлівською МДПІ Полтавської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави штрафу у розмірі 51,00 грн (а.с. 55).
При цьому, пунктом 2 вищевказаних постанов державним виконавцем визначено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.
21.10.2016 на адресу Адміністрації Державної прикордонної служби України разом із супровідним листом Карлівського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області від 01.06.2016 № 4892/03-46 надійшла постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 29.08.2014 № 40745046, винесена державним виконавцем керуючись п. 7 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки боржника визнано банкрутом (а.с. 91-92).
За результатами розгляду постанови від 29.08.2014 ГЦОСІ на адресу Карлівського РВ ВДВС ГТУЮ у Полтавській області надіслано лист від 14.06.2016 за вих. № 064.5977/0/18-16 щодо відсутності правових підстав для вилучення інформації про ОСОБА_3 (а.с. 93-94), оскільки визначена п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV підстава - визнання боржника банкрутом не міститься в п. 4 розділу ІІІ Порядку як підстава для скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України.
Відповідно до положень пунктів 3-5 розділу ІІІ Порядку інформація про встановлення тимчасового обмеження права особи виїзду з України вилучається ГЦОСІ з бази даних на підставі отриманої, засвідченої судом копії судового рішення, що набрало законної сили, про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України або постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), про закінчення виконавчого провадження або про скасування тимчасового обмеження в праві виїзду особи з України, у якій вказуються номер та дата винесення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду з України.
Особа, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, знімається з контролю ГЦОСІ в разі винесення постанови про:
- повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав (ла), на підставі частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон);
- закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1 - 6, 8 - 9, 11 - 14 частини першої статті 49 Закону;
- скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів.
Постанова затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і протягом трьох робочих днів надсилається державним виконавцем до ГЦОСІ.
За приписами пункту 3 розділу І Порядку у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи) (далі - рішення), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню, державний виконавець має право звернутися до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням (далі - боржник).
Таким чином, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є одним з видів забезпечення реального виконання рішень судів, інших державних органів та упередження дій боржника щодо уникнення відповідальності.
Із вищенаведеного слідує, що тимчасове обмеження громадянину у праві виїзду за межі України може бути винесено лише в рамках діючого виконавчого провадження. Тобто, поза межами дії виконавчого провадження будь-які обмеження, спрямовані на виконання цього виконавчого провадження не можуть створювати будь-яких правових наслідків у регулюванні правовідносин відносно хоча б однієї із сторін.
В судовому засіданні представник ГТОСІ, аналогічно до письмових пояснень Карлівського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, відсутність підстав для вилучення відомостей про гр. ОСОБА_3 доводив тим, що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 40745046 від 29.08.2014, винесено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", тоді як, згідно пункту 4 розділу 3 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, особа, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, знімається з контролю ГЦОСІ в разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1 - 6, 8 - 9, 11 - 14 частини першої статті 49 Закону.
Пунктом 7 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом.
Згідно частини четвертої статті 49 Закону № 606-XIV постанова про закінчення виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Із наданих письмових пояснень Карлівського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області вбачається, що на виконання вимог частини четвертої статті 49 Закону № 606-XIV постанови про закінчення виконавчого провадження разом із виконавчими документами направлені до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Згідно письмових заперечень ГТОСІ постанова про закінчення виконавчого провадження від 29.08.2014 № 40745046, винесена державним виконавцем на виконання лише одного виконавчого листа № 2/531/607/13, виданого Карлівським районним судом Полтавської області (про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу та судових витрат у розмірі 383 441 грн), водночас залишаються невиконаними інші 4 зобов'язання ОСОБА_3 перед стягувачами, зазначені в ухвалі Карлівського районного суду Полтавської області від 07.05.2014 за цивільною справою № 531/805/14-ц та 2 зобов'язання ОСОБА_3 перед стягувачами, зазначені в ухвалі Карлівського районного суду Полтавської області від 06.11.2012 за цивільною справою № 1608/3091/2012.
Колегією суддів встановлено, що виконавчі провадження щодо боржника ФОП ОСОБА_3 № 37553231 з примусового виконання рішення УПФУ в Карлівському районі № 787 від 24.10.2012; № 37553048 з примусового виконання вимоги УПФУ в Карлівському районі № Ф 317 У від 13.12.2012; № 40745046 з примусового виконання виконавчого листа № 2/531/607/13, виданого 05.11.2013 Карлівським районним судом Полтавської області (охоплені ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 07.05.2014 справа № 531/805/14-ц); № 41321467 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1670/4406/12, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 03.09.2012; № 40113080 з примусового виконання постанови Карлівською МДПІ Полтавської області № 413900 від 29.05.2012 (охоплені ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 06.11.2012 справа № 1608/3091/2012) фактично завершено (виконавчі документи направлені до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури), в постановах про закінчення виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа стягувачеві пунктом 2 визначено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.
Водночас колегією суддів встановлено, що відносно позивача закінчено всі виконавчі провадження, що перебували в провадженні Карлівського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, що підтверджується довідкою від 18.01.2017 № 46/14.7-46 (а.с. 168).
Також, законність своєї відмови у вилученні інформації щодо тимчасового обмеження у виїзді за межі України ОСОБА_3 ГЦОСІ обґрунтовував тим, що відсутнє судове рішення про скасування раніше обраного ОСОБА_3 тимчасового обмеження у праві виїзду з України за ухвалами Карлівського районного суду Полтавської області від 07.05.2014 за цивільною справою № 531/805/14-ц та від 06.11.2012 за цивільною справою № 1608/3091/2012.
Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство не передбачає скасування тимчасового обмеження у праві виїзду з України за рішенням суду. Такий вид обмеження може бути скасовано у випадку, якщо його застосовано як забезпечення позову, що не стосується даних правовідносин.
В узагальненні судової практики від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" Верховний Суд України роз'яснив судам загальної юрисдикції, що тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а припинення обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця.
Проте колегія суддів погоджується з доводами представника відповідачів про відсутність протиправної бездіяльності з боку ГЦОСІ, оскільки останній діяв в межах спільного наказу Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України № 288/5/102 від 07.01.2014, яким затверджено Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження. Вчинення відповідачами свавільних дій або ж протиправної бездіяльності у виконанні чітких приписів законодавства, якими б було регламентовано спірне питання, судом не встановлено. З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання протиправною бездіяльності ГЦОСІ щодо невилучення відомостей обмеження у праві виїзду за кордон відносно позивача.
Разом з тим, колегія суддів враховує наступне.
Метою застосування будь-яких чи обмежень обмежень в рамках виконавчого провадження є примусове виконання виконавчих документів. Такі заходи чи обмеження можуть застосовуватися державним виконавцем виключно в рамках виконавчих проваджень.
В даному випадку виникла ситуація, коли усі виконавчі провадження закінчені, а обмеження продовжують діяти, хоча відпали мета та цілі застосування такого обмеження. А відтак позивач перебуває під обтяженням без законної легітимної мети.
Державний виконавець у закінчених проваджень не має повноважень виносити будь-які постанови. В судовому порядку не можливо вирішити це питання з причин зазначених судом вище.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 313 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
У відповідності до ст. 13 Загальної декларації прав людини, яка прийнята та проголошена в резолюції 217 А (III) Генеральної Асамблеї від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право вільно пересуватися і вибирати місце проживання в межах кожної держави, кожен має право залишати будь - яку країну, включаючи свою власну і повертатися в неї.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Таким чином, вільне пересування людини є однією із основоположних свобод, гарантованих Конституцією України та міжнародною спільнотою людині і може бути обмежено лише за виняткових обставин, встановлених законами, як то необхідність у демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Отже, за умови відсутності законних підстав (скасування виконавцем інших заходів примусового виконання рішення, в т.ч. обмеження на право виїзду та відсутність самого виконавчого провадження, у рамках якого встановлювалося дане обмеження), відмова відповідача у вилученні відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 становить незаконне втручання державного органу у його свободу вільно пересуватися.
Інших обставин щодо наявності необхідності у демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб, які б могли виправдати обмеження свободи позивача вільно пересуватися, відповідачем не наведено, а судом не встановлено.
За змістом частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у права кожної людини.
Конституційний суду України в своїх рішеннях від 30.01.2003 № 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004 висловлює правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
З метою ефективного поновлення права позивача на виїзд за межі України колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати Головний центр обробки спеціалізованої інформації Державної прикордонної служби України вилучити відомості про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_3 з бази даних осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
За приписами частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, третя особа: Карлівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати Головний центр обробки спеціалізованої інформації Державної прикордонної служби України вилучити відомості про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з бази даних осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного центру обробки спеціалізованої інформації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 37996391).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.
Повний текст постанови складено 20 березня 2017 року.
Головуючий суддя Л.О. Єресько
суддя суддя С.С. Бойко Т.С. Канигіна