29.03.2017
642/1192/17
2а/642/163/17
29 березня 2017 Ленінський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Гримайло А.М., при секретарі Сорокіній Ю.В., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
визнати протиправними бездіяльність Харківського Обласного Військового Комісаріату, яка полягає в не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомогипередбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги …» та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014р.
зобов'язати Харківський Обласний Військовий Комісаріат подати висновок (за формою Додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомогипередбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги…» та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
зобов'язати відповідача відповідно до ст. 267 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в період з 26.10.1979р. по 17.02.1982р. у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан. В 1981 році позивач отримав поранення (контузію), пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні (ДРА) де велись бойові дії, внаслідок, чого в подальшому отримав інвалідність ІІ групи. Згідно довідки МСЕК від 21.03.2016 року позивачу була встановлена ІІ група інваліда війни. Позивач вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, однак відповідачем відмовлено в складенні висновку щодо її отримання.
Від представника відповідача надійшли письмові заперечення в яких зазначає, що відмова позивачу у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги є правомірною та такою, що відповідає чинному законодавству в сфері соціального захисту військовослужбовців і звільнених з військової служби осіб, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважав, що позивачем не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Вважав, що позивач проходив службу у прикордонних військах СРСР і жодних публічних відносин з Міністерство оборони України з позивачем не було, а позовні вимоги є безпідставними та незаконними.
Суд, вивчивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 , проходив військову службу в період з 26.10.1979р. по 17.02.1982р. у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується військовим квитком.
Під час проходження служби у 1981 році позивач отримав поранення (контузію), пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні де велись бойові дії, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №991 від 23.04.2013 року, а також довідкою МСЕК№131261 від 21.03.2016р, відповідно до якої позивачу встановлена ІІ група інвалідності.
Судом встановлено, що 07.02.2017 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок поранення, контузії та захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Харківським обласним військовим комісаріатом листом від 02.03.2017 позивачу надано відповідь та запропоновано надати відповідачу документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а також документ, що позивач проходив службу у Збройних Силах України.
Не погоджуючись із такими діями та бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку заявленим позовним вимогам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.1-2 ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 3 ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з ч.1 ст. 16 ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим законом мають право на її отримання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту Порядок).
Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Судом встановлено, що Харківським обласним військовим комісаріатом висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги розпорядникові бюджетних коштів не надавався.
Суд зазначає, що враховуючи той факт, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, за таких обставин має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.
Враховуючи встановлене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно допущена бездіяльність, в не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
Крім того, до зазначеного висновку суд дійшов і тому, що згідно п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Суд зазначає, що пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Як вбачається з матеріалів справи до заяви від 07.02.2017 позивачем були подані: копія довідки МСЕК від 21.03.2016, якою встановлено позивачу інвалідність ІІ групи; копії сторінок паспорта; копія ідентифікаційного номера; копія сторінок військового квитка; копія витягу з протоколу засідання ЦВЛК, копія висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи про обставини поранення №235-2013; згода на обробку персональних даних; довідка про відкриття рахунку.
Так, відповідно до п.21.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402) причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК (військово-лікарська комісія) цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
Відповідно до п.21.5 Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії".
Відповідно до п.21.8. Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2 (z0177-94), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово- облікові документи).
Відповідно до п. 21.21. Положення № 402 за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців-учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово- медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально- профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн (63-94-п), посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Судом встановлено, що саме в такому порядку встановлювався причинний зв'язок отримання позивачем поранення, тому посилання відповідача на відсутність серед документів поданих для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, довідки про причини та обставини поранення є безпідставними, необґрунтованими та протиправними.
Таким чином позивач надав в повному обсязі необхідну медичну документацію, яка підтверджує, що поранення, контузія, захворювання були ним отримані і пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Крім того, згідно приписів п. 4.7 «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого чинним наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 20.10.2014 року за № 1294/26070 - у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби то лише в цьому випадку подається документ про обставини поранення - копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
При цьому у суду відсутні сумніви в обґрунтованості та наявності повноважень Центральної ВЛК Міністерства оборони України на проведення засідання та надання протоколу засідання по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України про те, що позивачем отримані поранення, захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
На підставі вищевикладеного, суд вважає безпідставними посилання відповідача, що позивачем не надано документів про обставини поранення.
Щодо посилання відповідача, що позивачу слід звернутися до Державної прикордонної служби України - Суд зазначає наступне:
Згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.
У відповідності до п. 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року «Про військові формування на Україні», Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки України. Утворено Міністерство оборони України.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про правонаступництво України», органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції(Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
Крім того суд зазначає, що статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.
Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди. Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.
Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.
Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.
Відповідно до вище зазначених норм, міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.
Таким чином право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.
З огляду на вищевикладене, в силу ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»і Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 року № 975, суд дійшов висновку про те, що обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому II групи інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.
Крім того, суд звертає увагу на те, що засіданням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено причинний зв'язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв позивача, пов'язаних з виконуванням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися військові дії.
Судом встановлено, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.
На підставі вищевикладеного, суд вважає безпідставними вимогу відповідача, щодо додаткового надання документів, що підтверджують проходження служби у військових частинах, установах Міністерства оборони.
Суд звертає увагу відповідача, що п.11 Порядку затвердженим Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 не передбачено подавати заявником документів, що підтверджують проходження служби у військових частинах, установах Міністерства оборони.
Суд зазначає, що представником відповідача не надано будь - яких доказів на підтвердження того, що керівником Харківського обласного військового комісаріату було дотримано процедуру, визначену у п. 13 вказаного Порядку.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зауважує, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Судом встановлено факт бездіяльності відповідача, що полягав у невиконанні свого визначеного нормативно-правовими актами обов'язку надати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде задоволення позовних вимог позивача.
За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаної норми вбачається, що питання про надання звіту про виконання постанови вирішує суд, який прийняв судове рішення по суті спору не на користь суб'єкта владних повноважень.
Цій нормі кореспондують положення абзацу 6 п.4 ч.1 ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким постанова складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може під час прийняття постанови у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Згідно ч. 2 п. 10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" резолютивна частина судового рішення, за загальним правилом, повинна містити: висновок суду про задоволення позову (клопотання, подання), апеляційної чи касаційної скарги повністю або частково чи відмову в його (її) задоволенні повністю або частково, чи залишення його (її) без задоволення; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження; встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 128, 160-163, 167, 186, 254, 267 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними бездіяльність Харківського Обласного Військового Комісаріату, яка полягає в не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомогипередбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги …» та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014р.
Зобов'язати ОСОБА_2 подати висновок за формою Додаток 13 Наказу №530 та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомогипередбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги…» та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ст. 267 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського Обласного Військового Комісаріату судовий збір в розміні 640 грн. на користь Державного бюджету України.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги стороною, або іншою особою, яка брала участь у справі, у десятиденний строк з моменту отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.М.Гримайло