Справа №2-192/2007
02 лютого 2007 року Малинський районний суд Житомирської області в
складі:
головуючого - судді Тимошенка А.С, при секретарі Крушевській Н.М.,
з участю:
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2, розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
Позивач звернувся до Малинського районного суду з позовною заявою, в якій просить розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачем. В позовній заяві вказав, що 25 вересня 1982 року Вепринською сільською радою Радомишльського району був зареєстрований шлюб між ним та ОСОБА_2. За період шлюбу народилось двоє дітей, які вже досягли повноліття. Приводом для розірвання шлюбу є напруженість і непорозуміння у взаємних стосунках з відповідачем. Все це призводить до конфліктів і тягне за собою втрату поваги один до одного. Вважає, що шлюб перестав відповідати своєму призначенню і подальше перебування у шлюбі є неможливим.
Відповідач позов визнала. Проти розірвання шлюбу з позивачем не заперечила.
Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований 25.09.1982 року Вепринською сільською радою Радомишльського району Житомирської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблений запис за НОМЕР_1 (а.с. 6).
Відповідно до частини 4 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому шлюб між сторонами розриває.
При вирішенні питання про стягнення судових витрат суд керується статтею 88 Цивільного процесуального кодексу України та абзацом 4 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 16 від 12 червня 1998 року «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", відповідно до якого сплачене позивачем при подачі позовної заяви мито не включається до складу судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами. У зв'язку з цим суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також з обох сторін на користь держави державне мито за реєстрацію розірвання шлюбу.
Керуючись ст. ст. З, 11, 60, 88, 130, 174 Цивільного процесуального кодексу України, постановою Пленуму Верховного суду України № 16 від 12 червня 1998 року «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", на підставі ст. ст. 105, 110, 112 Сімейного кодексу України,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 25 вересня 1982 року Вепринською сільською радою Радомишльського району Житомирської області (запис НОМЕР_1), між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) ІНФОРМАЦІЯ_2розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 гривень 50 копійок.
При реєстрації розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави державне мито у розмірі 8 гривень 50 копійок з кожного.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Малинського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.