704/1013/15-ц
29.03.2017 року м. Тальне
Тальнівський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої-судді: Воронкової І.Г.
при секретарі судового засідання: Джуській Л.О.
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тальне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи свій позов тим, що вона у січні 2012 року на підставі усного договору позичила на безпроцентній основі ОСОБА_4 кошти в сумі 160 000 гривень строком на 6 місяців з моменту отримання коштів, тобто до кінця червня 2012 року. Про отримання відповідачем вказаної суми позики не було надано жодного письмового підтвердження, та 11.05.2012 року сторони уклали фактично новий письмовий двосторонній договір безпроцентної позики, згідно якого на прохання відповідача продовжили строк користування вказаною позикою на 24 місяці з моменту отримання коштів. На підтвердження факту отримання коштів за договором відповідач надав їй відповідну розписку від 11.05.2012 року. Незважаючи на закінчення зазначеного у договорі строку повернення боргу, відповідач борг не повернув. В зв'язку з чим позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Просить стягнути з ОСОБА_4 суму боргу за договором позики від 11.05.2012 року з урахуванням збитків від інфляції в сумі 264 165 грн. 41 коп., 3% річних в сумі 5 917 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2700 грн. 83 коп.
В судовому засіданні представіник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, заяви про відкладення розгляду справи до суду не подавали. Відповідач надав суду письмове заперечення проти позову, просить відмовити в його задоволенні.
Суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача та його представника за наявними матеріалами справи.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вивчивши докази, надані по справі, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з договору позики (беспроцентного) від 11.05.2012 року відповідач позичив у позивачки гроші в сумі 160 000 гривень (п. 3.2 договора), які зобов'язався повернути протягом 24 місяців з часу отримання коштів (п. 2.1 договора), тобто до 11.05.2014 року (а.с. 123-125).
Згідно розписки від 11.05.2012 року, яка є додатком до договору позики від 11.05.2012 року, відповідач отримав від позивачки грошові кошти в сумі 160 000 гривень (а.с. 126).
Згідно договору позики (беспроцентного) від 11.05.2014 року відповідач позичив у позивачки гроші в сумі 240 000 гривень, що є еквівалентом 20 000 доларів США, терміном на 6 місяців (а.с. 21-22).
Вказані обставини сторони визнали.
З положень ч. 1 ст. 1046, ст. 1047 ЦК України вбачається, що за договором позики (який укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Положення ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачають обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Досліджена судом розписка від 11.05.2012 року (а.с. 126), надана суду представником позивача, за своєю суттю є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні, про те, що позивачка 17.07.2015 року під час телефонної розмови повідомила йому, що договір позики від 11.05.2012 року нею знищений та в природі його не існує, а також те, що між ними відбулася новація в договірних відносинах, жодними належними доказами не підтверджується та спростовується іншими матеріалами справи, зокрема рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 05.11.2015 року (а.с. 74-75), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22.03.2016 року (а.с. 76-77) та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 30.11.2016 року (а.с. 109-110), і в даних судових рішеннях суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання договору позики від 11.05.2012 року припиненим.
В силу ст. 59 ЦПК України, відповідно до якої суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом; а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, тому наданий відповідачем запис телефонної розмови суд вважає недопустимим доказом та не бере до уваги.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, обставини, викладені в позові позивачем на підтвердження його вимог, доведені повністю та підтверджуються відповідними доказами, тому позов підлягає задоволенню повністю.
Підстав для скасування заходів забезпечення позову згідно ухвали Тальнівського районного суду Черкаської області від 12.10.2015 року (а.с. 63), суд не вбачає.
На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки судові витрати по справі за сплату судового збору в сумі 2 700 грн. 83 коп.
Керуючись ст. 526, 530, 625, 1046-1050 ЦК України, ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Cтягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 11.05.2012 року з урахуванням збитків від інфляції в сумі 264 165 (двісті шістдесят чотири тисячі сто шістдесят п'ять) гривень 41 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3% річних в сумі 5 917 (п'ять тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 2 700 (дві тисячі сімсот) гривень 83 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Тальнівський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 03.04.2017 року.
Суддя: І.Г. Воронкова