Справа № 711/1471/17
23.03.2017 року Придніпровський районний суду міста Черкаси у складі:
головуючого-судді Шиповича В.В.
секретаря Євтушенко М.В.
за участі представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за адміністративним позовом Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови про накладення штрафу, -
Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації (далі Центр або позивач) у лютому 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі ВДВС) про скасування Постанови від 13.02.2017 року про накладення штрафу в сумі 10200 гривень винесеної державним виконавцем Лисенко М.А. при примусовому виконанні виконавчого листа №2-а/711/12/15 виданого 27.05.2016 року Придніпровським районним судом м. Черкаси. При цьому державний виконавець виходив з того, що Центр, як боржник у виконавчому провадженні без поважних причин не виконує судове рішення, яким його було зобов'язано здійснити виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат. Позивач не погоджуючись із постановою державного виконавця про накладення штрафу, вважав, що невиконання Центром судового рішення зумовлено поважними причинами, а саме відсутністю фінансування присудженої виплати ОСОБА_3 з боку Департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА (далі Департамент). При цьому позивач просив врахувати, що Центр вжив всіх можливих заходів для виконання судового рішення, а саме неодноразово звертався до Департаменту із проханням надати кошти для виплати ОСОБА_3 за рішенням суду.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та підтвердила обставини викладені у позові. Додатково пояснила, що рішення суду буде виконано як тільки до Центра надійдуть відповідні кошти, але коли це станеться їй не відомо.
Відповідач подав письмові заперечення проти позову в яких посилався на те, що на виконанні у ВДВС перебувало виконавче провадження №51358584 із примусового виконання виконавчого листа №2-а/711/12/15 виданого 27.05.2016 року Придніпровським районним судом м. Черкаси, згідно з яким суд зобов'язав Департамент здійснити нарахування, а Центр здійснити виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат. Виконавче провадження було відкрито 21.06.2016 року. 09.12.2016 року державний виконавець звернувся до боржника у виконавчому провадженні (Центру) із вимогою виконати судове рішення. Листом від 15.12.2016 року Центр повідомив, що на особовий рахунок ОСОБА_3 нараховано 5342 гривні одноразової допомоги, однак коштів для виплати вказаної суми не надходило. 16.01.2017 року державним виконавцем складено ОСОБА_2 про невиконання рішення суду та винесено постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 5100 гривень. 07.02.2017 року державний виконавець повторно звернувся до боржника із вимогою виконати судове рішення та 13.02.2017 року повторно склав ОСОБА_2 про невиконання рішення суду та виніс постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 10200 гривень. 14.02.2017 року державний виконавцем направлено подання до правоохоронних органів про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Доводи позивача про наявність поважних причин для невиконання судового рішення відповідач вважав безпідставними. При цьому просив врахувати, що відсутність бюджетного фінансування не може бути поважною причиною для невиконання судового рішення на що неодноразово вказував Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема таких як «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року, «Піалопулос проти Греції» від 15.03.2001 року, «Яворівська проти Росії», «Фуклєв проти України», «Руйану проти Румунії», зазначаючи що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу. Боржник вважаючи, що існують певні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення не звертався до суду ні із заявами про відстрочення чи розстрочення виконання, ні із заявами про зміну способу чи порядку виконання. Державний виконавець приймаючи оскаржувану постанову від 13.02.2017 року діяв на підставі ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».
У судовому засіданні представник ВДВС заперечуючи проти позову підтвердив письмові заперечення проти позову. Додатково просив врахувати, що визнання поважними причин невиконання рішення суду на які посилався Центр, фактично дозволить органам державної влади протягом невизначеного строку взагалі не виконувати судові рішення посилаючись лише на відсутність коштів. Крім того скасування судом постанови про накладення штрафу позбавить державного виконавця можливості виконувати свої функціональні обов'язки при примусовому виконанні судових рішень зобов'язального характеру.
Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
У провадженні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебувало виконавче провадження №51358584 за виконавчим листом №2-а/711/12/15 від 27.05.2016 року виданим Придніпровським районним судом м. Черкаси згідно із яким суд зобов'язав Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації здійснити нарахування, а Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації здійснити виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат.
Постановою державного виконавця від 21.06.2016 року відкрито виконавче провадження. Сторони виконавчого провадження №51358584 - стягувач ОСОБА_3, боржник - Центр (а.с. 51).
29.06.2016 року Центр письмово повідомив ВДВС про неможливість виконання рішення суду у справі ОСОБА_3 у зв'язку із відсутністю бюджетного фінансування присуджених виплат (а.с. 6).
Листами від 02.09.2016 року та 18.10.2016 року Центр повідомив ВДВС про те, що виконавчий лист у справі ОСОБА_3 буде виконано після отримання коштів на цю мету (а.с. 8).
09.12.2016 року державний виконавець Лисенко М.А. звернувся до Центру, як боржника у виконавчому провадженні №51358584 із Вимогою про виконання судового рішення у справі №2-а/711/12/15 від 27.05.2016 року (а.с. 40).
Листом від 15.12.2016 року Центр повідомив державного виконавця про те, що виконавчий лист суду виконаний частково, а саме на особовий рахунок ОСОБА_3 здійснено нарахування 5432 гривень одноразової допомоги до 5 травня за 2014 рік. Цільових коштів на виплату ОСОБА_3 нарахованої суми не виділено, а законодавством передбачена відповідальність за нецільове використання коштів (а.с. 41).
16.01.2017 року державним виконавцем Лисенко М.А. складено ОСОБА_2 про невиконання боржником судового рішення без поважних причин та винесено Постанову про накладення штрафу на Центр в сумі 5100 гривень за невиконання рішення суду без поважних причин (а.с. 42-43).
07.02.2017 року державний виконавець Лисенко М.А. звернувся до Центру, як боржника у виконавчому провадженні №51358584 із Вимогою про виконання судового рішення у справі №2-а/711/12/15 від 27.05.2016 року (а.с. 44).
13.02.2017 року державним виконавцем Лисенко М.А. складено ОСОБА_2 про невиконання боржником судового рішення без поважних причин та винесено Постанову про накладення штрафу на Центр в сумі 10200 гривень за невиконання рішення суду без поважних причин (а.с. 46).
14.02.2017 року державним виконавцем до Черкаського відділу поліції та прокуратури Черкаської області направлено Повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення передбаченого ст. 382 КК України (а.с. 47).
Постановою державного виконавця від 14.02.2017 року закінчено виконавче провадження №51358584 на підставі п.11 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 49).
Згідно ч.4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», - вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», - у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином оскаржувана постанова державного виконавця від 13.02.2017 року про накладення штрафу на боржника у виконавчому провадженні №51358584 винесена законного та обґрунтовано, в межах повноважень наданих законом виконавцю.
Суд не може погодитись із доводами Центру про те, що рішення суду у справі №2-а/711/12/15 від 27.05.2016 року не виконане з поважних причин.
Як на причину невиконання судового рішення Центр посилався на відсутність коштів. При цьому зазначав, що фінансування допомоги до 5 травня здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а Департамент який є головним розпорядником коштів спрямованих на цю мету, не виділив необхідної суми для виплати ОСОБА_3.
Позивачем надані суду копії листів Центру до Департаменту від 15.06.2016 року, від 29.06.2016 року, від 02.09.2016 року в яких повідомлено про можливість виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі ОСОБА_3 лише після отримання коштів на цю мету та викладено прохання забезпечити виділення коштів (а.с. 4-5, 7).
Листом від 13.10.2016 року Департамент соціального захисту Черкаської ОДА звернувся до Міністерства соціальної політики України для роз'яснення порядку виконання судового рішення у справі ОСОБА_3 (а.с. 9).
Міністерство соціальної політики України листом від 26.10.2016 року проінформувало Департамент про положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або боржників затвердженого постановою КМУ №845 від 03.08.2011 року (а.с. 10).
Згідно ч.2 ст. 8 КАС України, - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до п. 40 Рішення Європейсько суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції", - Суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, N 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Судове рішення є обов'язковим до виконання (ст. 129-1 Конституції України).
Скасування у розглядуваній справі постанови державного виконавця про накладення штрафу на боржника який не виконує рішення суду, могло б свідчити про те, що суд вважає поважною причиною невиконання свого рішення, яке набрало законної сили, відсутність у державної установи (Центру), бюджетних коштів на виплату стягувачу, що суперечить як національному законодавству України так і судовій практиці Європейського суду з прав людини.
Суд вважає що, державні установи, якими є Центр та Департамент, діючи в інтересах як стягувача так і держави, мали б знайти між собою порозуміння при виконанні судового рішення у справі ОСОБА_3 та виплатити нараховану йому допомогу в сумі 5432 гривні, що майже у три рази менше ніж розмір штрафів (5100 грн. + 10200 грн.) вже застосованих державним виконавцем до Центру за невиконання рішення суду.
Крім того слушними є доводи ВДВС про те, що Центр встановивши наявність обставин які на його думку ускладнюють виконання судового рішення мав право звернутися до суду із заявою про відстрочку виконання або заміну способу чи порядку виконання рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 18, 75 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 8-10, 71, 161-162, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування Постанови державного виконавця від 13.02.2017 року у виконавчому провадженні №51358584 про накладення штрафу.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шипович В.В.
Повний текст постанови виготовлено 28.03.2017 року
Суддя: ОСОБА_4