Придніпровський районний суд м.Черкаси
Провадження № 2/711/2634/16
Справа № 711/9320/16-ц
24 березня 2015 року Придніпровський районний суд
м. Черкаси
В складі: головуючого - судді Колода Л.Д.
При секретарі Василенко О.Г.
З участю адвоката ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -
Представник позивача ОСОБА_2 по довіреності ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 02 квітня 2013 року Придніпровським районним судом м. Черкаси було винесено рішення по цивільній справі № 2-2117/11 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, позов задоволено частково та стягнуто борг в сумі 40 040 грн. та судові витрати в сумі 2154,90 грн., а всього - 42194,90 грн. Вказане рішення вступило в законну силу на підставі ухвали апеляційного суду Черкаської області від 19 червня 2013 року .
23 серпня 2013 року державним виконавцем Фесенко Ю. М. Центрального відділу ДВС Черкаського МУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження 39508398 щодо стягнення із ОСОБА_3 боргу в сумі 40 040 грн. 23 серпня 2013 року державним виконавцем Фесенко Ю. М. Центрального відділу ДВі Черкаського МУЮ була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження 3950833 щодо стягнення із ОСОБА_3 судових витрат в сумі 2 154 грн. Стягувачем у вказаних виконавчих провадженнях була ОСОБА_5. Виконавчі провадження № 39508398 та 39508333 були приєднані у зведене виконавче провадження 42518303.
Відповідно до статті 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляд справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, < обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
06 липня 2016 року Верховним Судом України по справі № 6-1946цс15 була винесено постанову щодо стягнення 3% річних на інфляційних втрат на підставі грошового боргу, який виник на підставі рішення суду (повний текст постанови додається до цього позову). При цьому слід звернути увагу на правовий висновок за цією Постановою «Грошові зобов'язання охоплюють усі сфери громадського життя і виникають передусім у сфері приватноправових (цивільно - правових) стосунків.
Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, зробити послугу, сплатити гроші і тому подібне) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Представник позивача вважає, що Із змісту вказаної норми правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана сплатити на користь іншої сторони гроші, є грошовим зобов'язанням.
Згідно частини другої статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 даного Кодексу, відповідно до частини п'ятої якій у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду. Представник позивача вважає, що підставі рішення Придніпровського районного суду у Відповідача перед позивачем виникло грошове зобов'язання, адже стягнення боргу повинно було піти на відшкодування завданих збитків, проведення ремонтних робіт у помешканні позивача.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Рішення в повному обсязі не виконано на даний час. 21 лютого 2016 року ОСОБА_5 померла (свідоцтво про смерть серії І-СР № 275734). На час смерті, рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси виконано частково. На даний час виконавче провадження зупинено. Єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_5 є ОСОБА_2, який прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.
Згідно ст. 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях. До спадкоємця переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя. До спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.
Ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, щео належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Представник позивача вважає, що до позивача перейшло право ОСОБА_5 просити стягнення із відповідача 3% річних та індексу інфляції, які не стягнуті за життя ОСОБА_5 Сума боргу становить 42 194,90 грн.. Початковий період розрахунку 19.06.2013 року. Розраховуються за формулами:[Втрати від інфляції] = [Сума боргу] х [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу] ОСОБА_1:[Сума боргу] - сума простроченого боргу.[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період. [Проценти] = [Сума боргу] х [Процентна ставка] / 100% / 365 днів х [Кількість днів]ОСОБА_1: [Сума боргу] - сума простроченого боргу. [Процентна ставка]- 3% річних, відповідно до ст..625 ЦК України. [Кількість днів] - різниця між датою розрахунку та датою виникнення простроченого зобов»язання.
В зв»язку з цим представник позивача просить постановити рішення, яким стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки від інфляції в сумі 20 784,58 грн., 3% річних - 2 743,07 грн., а всього 23527,65 грн. та судові витрати.
Представник позивача по довіреності ОСОБА_4 в судовому засіданні зменшив позовні вимоги та просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні 20 784,58 грн., 3% річних - 2 743,07 грн., а всього 23 527,65 грн. та судові витрати.
Відповідач ОСОБА_3, його адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнали, підтримали заперечення на позов та просили в позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін , дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав. Представник позивача, як на підставу позовних вимог посилається на те, що до позивача, як до спадкоємця після смерті стягувача ОСОБА_5, перейшло право по зобов»язанню по відшкодуванню шкоди , завданої залиттям квартири. В обґрунтування позиції щодо права на стягнення боргу померлої ОСОБА_5 позивач посилається на норми ст. 1230 ЦК України, якою передбачено, що до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях (п.1 ст.1230 ЦК) та право на стягнення неустойки (штрафу, пені), в зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя (п.2 ст.1230 ЦК).
Суд погоджується з доводами відповідача та вважає, що до позивача не перейшло право на стягнення неустойки (штрафу, пені) оскільки вони не були присуджені судом спадкодавцеві за його життя. Крім цього, як зазначає представник позивача, підставою виникнення боргу стало рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.04.2013 року по цивільній справі №2-2117/11 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
23.08.2013 року державним виконавцем Фесенко Ю.М. Центрального відділу ДВС Черкаського МУЮ були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення із ОСОБА_6 суми боргу у відповідності до прийнятого рішення.
Будь-яких договірних зобов'язань і відповідно завданих спадкодавцеві у таких договірних зобов'язаннях збитків між сторонами не існувало.
За своє життя ОСОБА_5 за стягненням зі ОСОБА_6 збитків від інфляції та трьох відсотків річних не зверталася.
На день звернення позивача до суду і до початку судового розгляду рішення Придніпровського суду м.Черкаси виконано в повному обсязі. Державним виконавцем Цимбал І.О. Центрального відділу ДВС місто Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області винесено Постанови від 10.02.2017 року №ВП39508398 та від 15.02.2017 року №ВП3950833 про закінчення виконавчого провадження, в зв'язку з повним фактичним виконанням згідно виконавчого документа.
Тому суд вважає, що між сторонами ніколи не існувало зобов'язальних правовідносин, а були деліктні правовідносини і судом була визначена цивільна відповідальність ОСОБА_6 за спричинену ОСОБА_5 шкоду. Правовідносини, які виникли між сторонами після набрання рішенням законної сили регулюються Законом України «Про виконавче провадження» і до них не можуть застосовуватися норми ст.625 ЦК України.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
При розгляді справ про передбачену ст.625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.
Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.
Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року (справа №6-2759цс15), яка є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
До того ж ч.5 ст.11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст.625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що зазначено в ст.11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин.
Правовідносини, які склалися між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є зобов'язальними, вони виникли з приводу виконання судового рішення та врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України), а до спадкоємця не може перейти право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язків, яка не була присуджена судом спадкодавцеві за його життя в порядку п.2 ст.1230 ЦК.
Посилання представника позивача на постанову 06 липня 2016 року Верховного Суду України від 06 липня 2016 року по справі № 6-1946цс15 , не можуть бути підставою для задоволення позову, так яку вищевказаній постанові йдеться про зобов»язання, а не про відшкодування шкоди. Тому в позові слід відмовити.
Поскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог, то немає підстав вирішувати питання про стягнення судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11,526, 559, 599, 625 ЦК України , Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 8,10, 79, 60, 88, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, суд ,-
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції до апеляційного суду Черкаської області.
Головуючий: ОСОБА_7