Провадження № 3/359/989/2017
Справа № 359/875/17
«28» березня 2017 р. м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Криворучко І.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Управління патрульної поліції в місті Борисполі ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП,
по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт: МН 627320, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2., АДРЕСА_1, -
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серія АА 050412, 01.02.2017 року о 17 годині 05 хвилин гр. ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_2 з виїзду м. Бориспіль на 45 км автодороги Київ-Харків в сторону Харкова, порушив ПДР ( п. 9.8, ч. 2 ст. 122 КУпАП), на законні вимоги працівників поліції ОСОБА_2 та Гур'євої А.О. надати відповідні документи відмовився в грубій формі, також в автомобілі знаходилися 2 громадянина, що перебували з ознаками алкогольного сп'яніння (осіб не встановлено), в автомобілі стояв різких запах алкоголю. Водій в законом встановленому порядку відмовився від проходження освідування, документи на автомобіль та водійське не надав, при цьому висловлювався в грубій формі в сторону поліцейських ОСОБА_2 та ОСОБА_3, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
ОСОБА_1 в суді свою вину не визнав та зазначив, що злісної непокори законному розпорядженню та вимогам поліцейського він не вчиняв. Також вважає, що дії працівників поліції були незаконними та з перевищенням свої службових повноважень.
Представник особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_4 в суді зазначив, що працівниками поліції при складанні протоколу було грубо порушено вимоги щодо його оформлення. Також вказав, що працівниками поліції при складанні протоколу не було роз'яснено прав ОСОБА_1, що підтверджується відсутністю в протоколі підпису останнього. Крім того в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні ознаки складу ст. 185 КУпАП. З цих підстав просить справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.02.2017 року адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 повернено до Управління патрульної поліції з підстав не викладення у суті правопорушення наявності злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків.
Вказані недоліки зазначенні в постанові суду в повній мірі виконано не було.
Відповідно до ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
В п. 11 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, зазначено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
Стаття 185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку. Відповідно до коментованою даної статті, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов'язків або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Тобто слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
З даної норми випливає, що дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції. Вимоги працівника поліції та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, - мають бути законодавчо обґрунтовані.
При цьому суддя звертає увагу, що злісну непокору законному розпорядженню або вимозі необхідно відрізняти від захисту особою своїх прав. Відповідно до ст. 185 КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника поліції. Отже, непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
В той же час, в порушення вищевказаних вимог законодавства, у протоколі про адміністративне правопорушення серія АА № 050412 від 01 лютого 2017 р. не конкретизовано суть правопорушення, а саме не зазначено яким нормативним актом передбачено законність вимоги поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, оскільки ст. 185 КУпАП є бланкетною нормою Закону, не вказано яке правопорушення вчинив ОСОБА_1, у зв'язку з чим не реагував на вимогу працівника поліції припинити це правопорушення, та в чому конкретно полягала злісна непокора гр. ОСОБА_1 такій вимозі, що є невід'ємною частиною об'єктивної сторони даного адміністративного правопорушення.
Ці обставини свідчать про те, що інспектором патрульної поліції не в повній мірі викладено суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, оскільки фабула даного правопорушення не конкретизована, не розкрито її зміст в повному обсязі, фактично відсутній виклад саме злісної непокори законному розпорядженню працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків.
Крім того після огляду відеоматеріалу, який було долучено до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 під час вказаної події вів себе адекватно, та на думку судді, жодним чином не провокував працівників поліції до застосування відносно нього спец. засобів та в подальшому адміністративного затримання. Вказане свідчить про перевищення своїх службових обов'язків поліцейським Управління поліції.
В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, що складений з порушенням вищезазначених вимог законодавства не може бути поставлений в основу розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим він не є достатнім доказом вини.
Інших обставин в протоколі та матеріалах справи не відображено, у зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про наявність в діях особи порушення ст. 185 КУпАП, про які вказано в протоколі.
При цьому, ст. 62 Конституції України закріплено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України», ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи із вищезазначеного, суддя відповідно до ст. 252 КУпАП оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185 КУпАП.
З урахуванням викладеного провадження у справі про адміністративне правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю за відсутністю події адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22, ст. 23, ст. 33, ст. 185, ст. 247 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо притягнення його до відповідальності за ст. 185 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постановиі може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Суддя І.В. Криворучко