Провадження № 2/359/722/2017
Справа № 359/9580/16-ц
«10» березня 2017 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.
при секретарі - Степаненко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2, про визнання недійсними застережень про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку» в іпотечному договорі, визнання договору іпотеки недійсним, -
01.12.2016 року ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом та після уточнення позовних просила суд:
- визнати недійсним застереження в ОСОБА_3 іпотеки нерухомого майна (житловий будинок),посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №5779, про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмету іпотеки від свого імені третій особі або шляхом набуття на предмет іпотеки права власності, п.27, відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку»;
- визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна (земельна ділянка), посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №5781 від 26.08.2005 (а.с.1-4, 52-54).
Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. 26 серпня 2005року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_2 були укладені іпотечні договори, а саме: договір іпотеки нерухомого майна (житловий будинок), посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №5779; та
договір іпотеки нерухомого майна (земельна ділянка), посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №5781. Вищевказані іпотечні договори укладено в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № КІВО GF 0083 008Б, укладеним між Відповідачем та ОСОБА_2 26 серпня 2005 року про надання кредиту у вигляді невідновлюваної лінії у розмірі 83 137,50 дол. США на наступні цілі: на придбання житлового будинку у сумі 63 750, 00 дол. США і на оплату страхових платежів у сумі 19 387,50 дол. США, зі сплатою відсотків за користування Кредитом у розмірі 1,06% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і комісії в розмірі 0,40% від суми виданого кредиту з остаточним терміном повернення Кредиту не пізніше 26 серпня 2025 року. Позивач зазначає, що відповідно до умов іпотечних договорів ОСОБА_2 передав відповідачу в іпотеку: житловий будинок, який знаходиться за адресою: Бориспільський р-н. с. Гора. вул. Польова-2, буд.24, загальною площею 154,7 кв.м., жилою - 98,1 кв.м.; та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Польова-2, загальною площею 0,1000 га. Кожний із зазначених іпотечних договорів містить застереження про задоволення вимог Відповідача (шляхом продажу предмету іпотеки від свого імені третій особі або шляхом набуття на предмет іпотеки права власності, п.27 іпотечних договорів) відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку». Позивач стверджує, що згідно Свідоцтва про шлюб від 18.06.2005р. серія 1-БК №006317, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва, позивач на дату укладення спірних іпотечних договорів та на дату подання цієї позовної заяви, перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 А також, що при укладенні Кредитного договору та іпотечних договорів ОСОБА_2 надав Відповідачу паспорт, виданий Шосткинським МВУ МВС України в Сумській обл. 11.03.1996р, з відміткою щодо сімейного стану - зареєстровано шлюб 18.06.2005р. за №500. Позивач зазначає, що згідно з вимогами ст.60,65 Сімейного кодексу України , ст.578 Цивільного кодексу України та ст. 6 Закону України «Про іпотеку» за змістом яких майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників. А також зазначає, що частиною 1 ст. 65 Сімейного кодексу України встановлено, що чоловік та дружина розпоряджаються майном, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Зважаючи на те, що договір іпотеки підлягає нотаріальному посвідченню, а іпотека як обтяження нерухомого майна - державній реєстрації, згода другого з подружжя згідно із п. 2 ч. З ст. 65 Сімейного кодексу України повинна бути нотаріально засвідчена. Позивач стверджує, що під час укладення зазначених іпотечних договорів щодо спільного майна подружжя відповідач не отримав окремої нотаріально завіреної її згоди, як дружини ОСОБА_2 на включення до іпотечних договорів відповідних застережень (п.27 іпотечних договорів),чим порушив законні права позивача та майнові інтереси.
В судовому засіданні позивач підтримала уточнені позовні вимоги, а також надала додаткові пояснення (а.с.71-72), за змістом яких вона не відмовляється від своєї раніше заявленої вимоги щодо визнання недійсним застереження в договорі іпотеки нерухомого майна (земельна ділянка), посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №5781, про задоволення вимог іпотекодержателя (шляхом продажу предмету іпотеки від свого імені третій особі або шляхом набуття на предмет іпотеки права власності, п.27) відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку», що прямо суперечить її інтересам, а просить суд визнати в цілому недійсним договір іпотеки нерухомого майна (земельна ділянка), посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №5781, включаючи п.27. На заяву відповідача про її звернення до суду в порушення вимог законодавства стосовно строків позовної давності у 3 (три) роки, бо оспорювані договори були підписані сторонами у 2005р., вона зазначає, що 18 листопада 2016р. вона отримала повідомлення (вимогу) від представника ПАТ КБ «Приватбанк» про повернення суми кредиту, наданого згідно договору № КІВО ОР 0083 008Б, укладеного між Відповідачем та ОСОБА_2 «26» серпня 2005 року в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій у 30-денний строк з дня отримання вимоги, та що у разі невиконання або неналежного виконання зазначеної вимоги, вимагав згідно ст.40 Закону України «Про іпотеку», усім членам сім'ї та іншим мешканцям добровільно звільнити предмет іпотеки, бо Відповідач згідно ст.35 Закону України «Про іпотеку» в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку» задовольнить забезпечену іпотекою вимогу, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Саме з цієї дати отримання зазначеної вимоги (18.11.2016р.), позивач дізналася, що порушені її майнові права та інтереси щодо розпорядження майном, яке перебуває у спільній сумісній власності.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.60-61), за змістом яких зазначив, що на момент підписання договорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі. Відповідно до вимог законодавства ПАТ КБ ПриватБанк отримав згоду позивача на оформлення кредитних договорів, про що свідчить особистий підпис, а також, що відповідно до договору позивач надала згоду на передачу в заставу предмету іпотеки. Відповідні договори були підписані сторонами у 2005 році, однак позивач звернулась до суду в порушення вимог законодавства стосовно строків позовної давності у 2016 році. В зв'язку з цим представник відповідача просив застосувати строки позовної давності
Залучений до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 підтримав позов, зазначив, що, укладав кредитний договір та іпотечні договори в редакції, запропонованій йому банком, якому було відомо, що він перебуває у шлюбі, тому банк і нотаріус мали звернути увагу, що для укладання нотаріальних договорів потрібна нотаріально засвідчена згода його дружини.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Так, сторонами визнано і долученими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджується, що 26 серпня 2005 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_2 були укладені іпотечні договори, а саме: договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №5779, яким було передано в іпотеку банку житловий будинок; та договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №5781, яким було передано в іпотеку банку земельну ділянку (а.с.7-8,9-10,56-58).
Вищевказані ОСОБА_3 іпотеки укладено в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № КІВО GF 0083 008Б, укладеним 26 серпня 2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та третьою особою у справі ОСОБА_2 про надання кредиту у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 83137,50 дол. США на наступні цілі: на придбання житлового будинку у сумі 63 750, 00 дол. США і на оплату страхових платежів у сумі 19 387,50 дол. США, зі сплатою відсотків за користування Кредитом у розмірі 1,06% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і комісії в розмірі 0,40% від суми виданого кредиту з остаточним терміном повернення Кредиту не пізніше 26 серпня 2025 року (а.с.40-43).
Так, за змістом п.1.3 Кредитного договору (а.с.40) забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за даним ОСОБА_3 виступає іпотека житлового будинку, що знаходиться за адресою: Бориспільський район, с.Гора, вул.2-га Польова, б.24, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки, тощо, надані банку з метою забезпечення зобов'язань за даним ОСОБА_3.
Крім того, за текстом договору, в ньому міститься письмова згода позивача ОСОБА_1, особисто нею підписана, і дана обставина позивачем не оспорюється, наступного змісту: «Я, ОСОБА_1, даю згоду на укладення Позичальником Кредитного договору №№ КІВО GF 0083 008Бвід «26» серпня 2005 року, одержання Позичальником кредитних коштів та їхнього використання відповідно до умов зазначеного договору, а також надання у заставу/іпотеку Приватбанку будь-якого майна, що належить мені на праві спільної власності з Позичальником (у тому числі житловий будинок, що знаходиться за адресою: Бориспільський район, с.Гора, вул.2-га Польова, б.24) з метою забезпечення виконання зобов'язань по зазначеному кредитному договору. У випадку втрати або пошкодження майна, наданого в забезпечення за кредитним договором (повністю або частково) зобов'язуюся передати Приватбанку в заставу/іпотеку інше майно, достатнє для погашення заборгованості за цим договором» (а.с.43).
Згідно із свідоцтвом про шлюб серія І-БК №006317 , виданим 18 червня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м.Києва, позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - Попкова) ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_2 з 18 червня 2005 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, і за вищенаведеним текстом згоди ОСОБА_1 на укладення кредитного договору та передачу майна в заставу/іпотеку, про ці обставини було відомо відповідачу ПАТ «КБ «Приватбанк» при укладенні кредитного та іпотечних договорів, дійсність яких оспорюються позивачем.
Як встановлено зі змісту заяви позивача ОСОБА_1, складеної та посвідченої приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 за реєстровим №5778 від 26 серпня 2005 року (а.с.55), ця заява адресована від імені позивача до нотаріальної контори та містить згоду позивача на придбання її чоловіком ОСОБА_2 житлового будинку під номером 24 по вул.Польова ІІ в с.Гора Бориспільського району Київської області, а також земельну ділянку, розташовану за цією ж адресою, за ціну та на умовах за його розсудом, а також згоду на отримання кредитних коштів у Бориспільському відділенні «Київського головного регіонального управління» ЗАТ КБ «Приватбанк», а також іпотеку вищевказаного житлового будинку на користь «Київського головного регіонального управління» ЗАТ КБ «Приватбанк».
Відповідно до статті 578 ЦК України та статті 6 Закону України від 5 червня 2003 рок № 898-IV «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.
Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із частиною першою статті 219 ЦК України в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.
Разом з тим відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.
Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України в разі вчинення одним зі співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у справі №6-1912цс15 (постанова від 27 січня 2016 року) дійшла висновку, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України №1622цс15 від 07 жовтня 2015 року.
Проте, зі змісту вищенаведених згоди ОСОБА_1 та нотаріально посвідченої заяви від 26 серпня 2005 року вбачається, що позивач надала свою згоду як на укладення договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований в с.Гора по вул.2-ій Польовій, 24 Бориспільського району Київської області, так і на передачу в іпотеку Приватбанку житлового будинку, а також іншого належного їм з третьою особою майна.
Водночас, щодо оспорюваних позивачем положень Іпотечного договору від 26.08.2005 за реєстровим №5779, яким було передано в іпотеку відповідачу належний подружжю житловий будинок загальною площею 154,7 кв.м, жилою - 98,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Бориспільський район, с.Гора, вул.Польова-ІІ-а, б.24 (а.с.7-8), а також оспорюваним Іпотечним договором від 26.08.2005 року за реєстровим №5781, яким було передано відповідачу в іпотеку земельну ділянку площею 0,1000 га, що знаходиться за тією ж адресою, що житловий будинок (а.с.56-58) встановлено, що вони містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст.5 Закону України «Про іпотеку», викладених в п.27 кожного з ОСОБА_3 іпотеки наступного змісту: «Звернення стягнення на Предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: - переході до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити Іпотекодавця; - продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця»
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.36 Закону України «Про іпотеку» в редакції закону, чинній на момент укладення оспорюваних правочинів, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
За змістом ч.2 та 3 вказаної статті (в редакції закону, чинній на момент укладення ОСОБА_3 іпотеки), договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Отже, чинним на момент укладення оспорюваних договорів іпотеки законодавством було передбачено, і в цій частині положення законну не зазнали суттєвих змін, що застереження в іпотечному договорі про задоволення вимог іпотекодержателя, прирівнюється до окремого договору, та має своїм наслідком реалізацію прав іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, тобто без додаткової згоди іпотекодателя.
Враховуючи, що оспорюване позивачем застереження про задоволення вимог іпотекодержателя прирівнюються законом до окремого виду договору, який за змістом ч.2 ст.3, ч.2 ст.6, ч.1 ст.18 Закону України «Про іпотеку» мав бути укладений в письмовій формі та підлягав нотаріальному посвідченню, а також мав укладатися за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників, суд прийшов до висновку, що така нотаріальна посвідчена згода позивача на внесення до договорів Іпотеки застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку» (п.27 ОСОБА_3 іпотеки) мала бути отримана до внесення відповідних застережень до ОСОБА_3 іпотеки.
Наведене свідчить про недобросовісну поведінку відповідача ПАТ «КБ Приватбанк», який є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», та якому було достовірно відомо, про те, що предмети іпотеки були набуті іпотекодателем ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1, та є спільною сумісною власністю третьої особи ОСОБА_2Е та позивача ОСОБА_1. При цьому суд враховує, що третя особа, як споживач послуг, якому, як правило бракує необхідних знань, який є слабкою стороною в договорі, яка підлягає особливому правову захисту, на що неодноразово звертав увагу в своїх рішеннях Конституційний Суд України, вочевидь, не мав вирішального впливу на зміст підготовлених проектів ОСОБА_3 іпотеки, на прийняття рішення щодо залучення до укладення договорів іпотеки позивача та про необхідність отримання у встановленому законом порядку її нотаріально посвідченої згоди.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що, оскільки застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст.26 Закону України «Про іпотеку» (п.27) були внесені до ОСОБА_3 іпотеки, укладених 26 серпня 2005 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є відповідач, та третьою особою ОСОБА_2, без нотаріальної згоди іншого співвласника - позивача ОСОБА_1, ці положення договорів іпотеки в силу вищенаведених вимог ст.65 Сімейного кодексу України, ст.6 Закону України, ст.ст.219,578 ЦК України та з урахуванням висновків Верховного Суду України, викладених у постановах №1622цс15 від 07 жовтня 2015 року, №6-1912цс15 від 27 січня 2016 року,слід визнати недійсними.
При цьому суд враховує, що строк звернення до суду за захистом порушеного права позивачем не порушений, оскільки про порушення свого права їй стало відомо після отримання письмового повідомлення відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій у тридцяти денний строк з дня отримання вимоги, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки згідно з п.27 ОСОБА_3 іпотеки, яка датована 15.11.2016 року (а.с.21-22).
В зв'язку з цим суд зазначає, що заперечення відповідача про застосування строків позовної давності у зв'язку з тим, що позивачу було відомо про факт передачі предмету іпотеки в заставу з відповідним нотаріальним посвідченням (а.с.60-61) не доведені належними і допустимими доказами, а саме, що позивач була ознайомлена зі змістом договорів, зокрема була повідомлена про укладення відповідачем та третьою особою ОСОБА_2 - договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, якими вважаються відповідні застереження в оспорюваних позивачем ОСОБА_3 іпотеки, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню: в частині визнання недійсними застережень в ОСОБА_3 іпотеки нерухомого майна від 26 серпня 2005 року, укладених між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_2 та посвідчених приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4, зареєстрованих в реєстрі за №№5779, 5781 про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу предмету іпотеки від свого імені третій особі, відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку», викладені в п.27 ОСОБА_3.
В частині визнання недійсним всього договору іпотеки нерухомого майна (земельна ділянка), посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №5781 від 26.08.2005, вимоги позивача задоволенню не підлягають з вище наведених підстав, оскільки відповідна згода позивача на передачу в іпотеку земельної ділянки хоч і не була нотаріально посвідчена, проте в цій частині сторони договору, відповідач та третя особа у справі, діяли з відома та за письмовою згодою позивача.
Відповідно до ст.88 ЦПК України понесені позивачем документально підтверджені судові витрати на загальну суму 1102 грн.40коп. (а.с.5,15) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88,169 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним застереження в ОСОБА_3 іпотеки нерухомого майна від 26 серпня 2005 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №5779, про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу предмету іпотеки від свого імені третій особі, відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку», викладені в п.27 ОСОБА_3.
Визнати недійсним застереження в ОСОБА_3 іпотеки нерухомого майна від 26 серпня 2005 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №5781, про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу предмету іпотеки від свого імені третій особі, відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку», викладені в п.27 ОСОБА_3.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1102 гривні 40 копійок (одна тисяча сто дві гривні сорок копійок).
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.В.Муранова-Лесів