Провадження № 2/359/766/2017
Справа № 359/9684/16-ц
Іменем України
16 березня 2017 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,
при секретарі - Степаненко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_4 Доріна Григоровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Ружинська державна нотаріальна контора Житомирської області, про визнання заповіту недійсним, -
06.12.2016 року позивачі звернулися до суду з даним позовом в якому просили визнати заповіт ОСОБА_5 від 14 лютого 2007 року, складений та посвідчений секретарем Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_6 та зареєстрований за № 44 щодо спадкування ОСОБА_4 Доріним Григоровичем земельної частки(паю) у землі, що перебуває у колективній власності КСП «Хлібороб», посвідчену сертифікатом на право на земельну частку(пай) серії ЖГ № 0050922-недійсним.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, 07.03.2007 року померла їхня мати ОСОБА_5. Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно, в тому числі і на земельну частку( пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП «Хлібороб», посвідчену сертифікатом на право на земельну частку(пай), відповідно до якої спадкоємцями за законом є її дочки, позивачі у справі. Маючи намір прийняти спадщину, 23.03.2016 року звернулися до Державної нотаріальної контори в м. Ружин. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку(пай) було відмовлено, так як вищевказану земельну частку покійна заповідала ОСОБА_4 Доріну Григоровичу. Зазначили, що 14.02.2007 року о 08.30 год. було складено та посвідчено секретарем Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області ОСОБА_6, який внесено до реєстру за № 44, заповіт ОСОБА_5К, яким остання заповідала земельну частку (пай) на землю, що перебуває у колективній власності КСП “Хлібороб” та посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0050922, ОСОБА_4 Доріну Григоровичу. Заповіт у зв'язку з похилим віком та хворобою заповідачки, на її прохання було складено та просвідчено вдома за адресою: АДРЕСА_1, де ОСОБА_5 на той час проживала у дочки ОСОБА_2 Вважають, що заповіт складено з порушенням вимог п. З ч. 4 ст. 1253 ЦК України у частині його посвідчення, з тих підстав, що оскільки заповідачка була неписьменною особою і її заповіт підлягав обов'язковому посвідченню нотаріусом при свідках. Однак, секретар Ревненської сільської ради склала заповіт, який не був посвідчений в присутності свідків та був невідомо ким підписаний. Також зазначили, що відповідач надав письмову заяву про відмову від даного заповіту, оскільки з»явилися прямі спадкоємці померлої.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, та просили задовольнити, додатково заявили, що понесені ними судові витрати залишають за собою.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав позовні вимоги, та не заперечував щодо їх задоволення, додатково пояснив, що особисто спілкувався зі спадкодавицею, яка виявила бажання залишити належну їй земельну частку (пай) йому у спадщину, щоб вона була використана на потреби церкви. ОСОБА_5 йому пояснила, що її рідним нема кому займатися цією спадщиною. Він звернувся до секретаря сільської ради, зоб та посвідчила заповіт, пояснив зміст заповіту, який хоче посвідчити ОСОБА_7, сплатив державне мито. Разом із секретарем він був присутній, коли ОСОБА_7 підписала заповіт, при цьому він підтверджує, що ОСОБА_7 не могла його прочитати вголос, тому заповіт був зачитаний їй секретарем сільської ради. Після смерті ОСОБА_8 він подав заяву до нотаріальної контори за місцем реєстрації спадкодавця але йому не вистачило документів, щоб оформити право на спадщину.
Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Бориспільського району, в судове засідання не з'явився, однак до суду надійшов лист за підписом сільського голови ОСОБА_9, в якому просили розглядати справу без представника сільської ради та повністю покладаються на розсуд суду.
Представник третьої особи - Ружинської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Житомирській області, в судове засідання не з'явився. До суду надійшла заява, за підписом завідувача нотаріальної контори ОСОБА_7, про розгляд справи без участі представника контори, заявлені вимоги просили винести на розсуд суду.
Заслухавши пояснення позивачів, відповідача, дослідивши письмові матеріали цивільної справи та копію спадкової справи № 399/2007 щодо майна померлої ОСОБА_5, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 07 березня 2007 року померла мати позивачів ОСОБА_5, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть.( а.с.11).
Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно, в тому числі і на земельну частку( пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП «Хлібороб», посвідчену сертифікатом на право на земельну частку(пай) серії ЖТ № 0050922 ( а.с. 13).
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є доньками померлої та відповідно спадкоємцями 1 черги за законом, звернулися до державного нотаріуса Ружинської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті їхньої матері ОСОБА_5, де було зареєстровано спадкову справу № 399/2007 (а.с. 40-68). Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану вище земельну частку(пай) їм було відмовлено, оскільки покійна ОСОБА_5 заповідала її ОСОБА_4 Доріну Григоровичу ( а.с. 12).
Згідно заповіту, який знаходиться в матеріалах спадкової справи (а.с.46), вбачається, що він посвідчений 14 лютого 2007 року о 8 годині 30 хвилин секретарем Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_6, зареєстрований до реєстру за №44. За змістом заповіту ОСОБА_5 заповіла земельну частку (пай) на землю, що перебуває у колективній власності КСП “Хлібороб” та посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0050922, ОСОБА_4 Доріну Григоровичу. Даний заповіт, на прохання заповідачки, у зв'язку з похилим віком та хворобою, було складено та посвідчено вдома за адресою: АДРЕСА_1, де остання на той час проживала. Також зазначено, що заповіт прочитаний та підписаний ОСОБА_7, що, як встановлено в судовому засідання з пояснень відповідача ОСОБА_4, не відповідає дійсності, оскільки спадкодавець за станом здоров'я не могла особисто прочитати вголос складений секретарем сільської ради заповіт.
Таким чином, зазначена обставина, що була визнана присутніми в судовому засіданні сторонами, не підлягає доведенню.
Нормою ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із вимогами ст. 203 ЦК України, для чинності правочину зміст самого правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог, встановлених частинами третьою (вільність волевиявлення учасників правочину та відповідність їх його внутрішній волі), п'ятою (реальність настання правових наслідків, що обумовлені ним), ст. 203 ЦК України; а згідно з ч. 2 цієї статті, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, але у випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно із вимогами ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до ч. 2 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно з ч.1 ст.1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Відповідно до ч.2 вказаної статті нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Так, відповідно до вимог ч.2 ст.1253 ЦК України у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.
Згідно з вимогами ч.5 та 6 вказаної статті свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Встановлено, що свідки для посвідчення заповіту секретарем Ревненської сільської ради, яка посвідчувала заповіт ОСОБА_5, не залучались.
З наведеного слідує, що заповіт ОСОБА_5 від 14 лютого 2007 року, секретарем Ревненської сільської ради було складено з порушенням вимог ст.ст.1248,1253 ЦК України у частині його посвідчення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, та вважає, що позов слід задовольнити.
Згідно з заявами позивачів, понесені судові витрати по сплаті судового збору вони залишають за собою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88,169, 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 від 14 лютого 2007 року, складений та посвідчений секретарем Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_6, та зареєстрований за №44 щодо спадкування ОСОБА_4 Доріним Григоровичем земельної частки (паю) у землі, що перебуває у колективній власності КПС «Хлібороб», право на яку посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №00509922, виданим 08.05.1997 року Ружинською районної державною адміністрацією Житомирської області.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.В.Муранова-Лесів