Лугинський районний суд Житомирської області
Справа № 281/622/16-а
Провадження по справі № 2-а/281/43/17
30 березня 2017 року смт. Лугини
Лугинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Нечуй Б.П.,
розглянувши в порядку письмого провадження у залі суду в смт Лугини справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати дійсним посвідчення громадянина (громадянки), який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1992 роках (категорія 4) серія НОМЕР_1 , видане Лугинською районною державною адміністрацією 01.12.1992 року на ім'я ОСОБА_1 ; визнати неправомірними дії Лугинського районного сектору обслуговування громадян Овруцького об'єднаного УПФ України в Житомирській області щодо відмови йому у призначені пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати Лугинський районний сектор обслуговування громадян Овруцького об'єднаного УПФ України в Житомирській області призначити та виплачувати йому пенсію за віком із із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 27.04.2016 року.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що він має трудовий стаж, який на час звернення до відповідача становив 34 роки, тобто з 1976 року по 2016 рік. Від народження по теперішній час (окрім періоду несення служби в рядах Радянської Армії з 11.05.1979 року по 18.11.1983 року) він постійно проживає за адресою: с. Калинівка Лугинського району Житомирської області. Має посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1992 роках (категорія 4), серія НОМЕР_1 .
27.07.2016 року через його представника (дружину ОСОБА_2 ) до Лугинського районного сектору обслуговування громадян Овруцького об'єднаного УПФ України в Житомирській області було подано заяву про призначення йому пенсії за віком із зниженням пенсійного віку та документи, необхідні у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, листом від 02.08.2016 року №1116/04-02 відповідачем йому було відмовлено в призначенні пенсії, передбаченої ч.2 ст.. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку, встановленого ст.. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», посилаючись на порушення правил видачі посвідчень особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Він вважає, що відмова управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області у призначенні зазначеної пенсії є протиправною, яка порушує його право на отримання пенсії.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутністі; позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення на позовні вимоги, згідно якого просив відмовити в задоленні позовних вимог позивача та розглядати справу за відсутності представника Овруцького об'єднаного управління ПФУ в Житомирській області.
Разом із тим зазначив, що позов є безпідставним з наступних підстав.
Так відповідно до. 2.1 постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №2-1 «Про затверджененя Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заяви про призначення пенсії додається в т.ч. посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Основним документом, що визначає право на пенсію із зниженням пенсійного віку являється посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до постанови КМУ від 20.01.1997 року №51 «Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються виключно обласними державними адміністраціями. Посвідчення потерпілої особи, надане до управління не відповідає вимогам зазначеної постанови, так як видане Лугинською райдержадміністрацією, в звязку із чим є не чинне та не надає підстав для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по досягненню 55 років, 27 липня 2016 року звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії із зниженням пенсійного віку.
Овруцьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області листом №1116/04-02 від 02.08.2016 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку посилаючись на те, що посвідчення потерпілого 4 категорії серії НОМЕР_1 від 01.12.1992 року видано Лугинською районною державною адміністрацією, а не обласною державною адміністрацією, тобто з порушенням правил видачі посвідчень особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Вважаючи своє право на пенсійне забезпечення порушеним, позивач звернувся до суду з позовом.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Згідно пункту 2 ч. 3 статті 55 зазначеного Закону особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Водночас, обумовлена норма закону передбачає, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058- IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) Пенсійний фонд України є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 ( із змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України 30.07.2015 № 13-2) (далі- Порядок №22-1)
До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1. Паспорт і довідку податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера або копію сторінки паспорта з позначкою про те. що особа має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера;
2. Документи про стаж (трудову книжку, військовий квиток, диплом про навчання тощо);
3. Довідку про заробітну плату особи за 60 місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 року;
4. Документи про місце проживання (реєстрації) особи;
5. Документи, які засвідчують особливий статус особи:
… посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З наведеного слідує, що для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач зобов'язаний подати пенсійному органу документ, який засвідчує особливий статус особи - посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1988-1992роках.
Орган, що призначає пенсію при прийманні документів вправі перевірити його зміст і належне оформлення.
Відповідно до частини 4 статті 65 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( в редакції станом на дату видачі позивачу райдержадміністрацією посвідчення -01.12.1992року) видача посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи провадиться Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України, Радою Міністрів Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Постанови КМ України N 501 від 25 серпня 1992 р. (чинної на момент видачі названого посвідчення) та Постанови КМ України від 20.01.1997 року №51 "Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видача посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи провадиться державними адміністраціями областей.
За таких обставин, беззаперечно органом до повноважень якого віднесено видачу обумовлених посвідчень є обласні державні адміністрації.
Судом встановлено, що Лугинська районна державна адміністрація видала позивачу посвідчення відповідно до Рішення координаційного комітету по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи №3 від 13.11.1991року.
Відповідно до Постанови КМ України від 23 липня 1991 р. N106 населений пункт с. Калинівка Лугинського району Житомирської області відносилася до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. № 76-VIII внесено зміни до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме з ст. 2 виключено зону посиленого радіологічного контролю. Цим же Законом статті 2 (визначення категорії зон радіоактивних забруднених територій) та 23 (Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4) Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено.
З наведеного слідує, що населений пункт у якому проживав позивач з моменту прийняття названого закону втратив правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У зв'язку з виключенням обумовленої території проживання позивача із переліку територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивач позбавлений можливості отримати посвідчення особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до існуючого порядку.
Відтак, позивач фізично позбавлений можливості виправити виявлений відповідачем недолік у виданому йому посвідченні.
Разом із тим, вирішуючи даний спір суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
При прийнятті рішень, вчиненні дій суб'єкти владних повноважень повинні діяти таким чином, що б був дотриманий необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, дія ( ст. 2 КАС України).
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Згідно з пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для встановлення пільг і компенсацій визначається така категорія осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Частиною 3 ст.15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований та проживає в с. Калинівка, Лугинського району Житомирської області з 26.04.1986 року по даний час, що стверджується довідкою № 378 від 26.07.2016 року, виданою Калинівською сільською радою (а.с. 18), з якої слідує, що позивач дійсно був зареєстрований та постійно проживає з 26.04.1986 року і на даний час в с. Калинівка, Лугинського району Житомирської області (постановою КМУ від 23.07.1991року №106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю), що також стверджується копією паспорта виданого на ім'я позивача (а.с.6-7).
Отож, з наведених доказів слідує, що позивач належить до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
Згідно абз. 4 ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач станом на 01.01.1993 року прожив або відпрацював у зоні посиленого радіологічного контролю більше чотирьох років.
Крім того, з 01.01.1993 року по день набрання чинності Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. № 76-VIII ОСОБА_1 продовжував проживати у зоні посиленого радіологічного контролю, а тому має право додатково на зменшення пенсійного віку 1 рік за 3 роки проживання, але не більше 5 років.
Таким чином, наведені обставини підтверджують те, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій та свідчить про безпідставність вказаної відмови відповідача у її призначенні пенсії та недотриманні відповідачем необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, дія.
Разом із тим, відповідно до пунктів 1.1 та 4.3 названого вище Порядку №22-1 правління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі є органом, що призначає пенсію.
Після надходження заяви та документів орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Тобто підставою для повідомлення про відмову у призначені пенсії може бути виключно рішення ПФУ, прийняте з цього питання.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.
Враховуючи обумовлене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналогічна позиція, викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008року, постанові ВАСУ від 28.07.2015 року справа №К/800/34016/14 відповідно до яких, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин, з огляду на те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати пенсії або прийняття рішення про відмову у їх видачі, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов позивача підлягає до задоволення частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. 46 Конституції України, ст. ст. 10, 11, 71, 86, 158, 159, 160-163, 186 КАС України, ст. ст.. 9, 11, 14, 15, 55, 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , ст. ст.. 26, 45, 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. № 76-VIII, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянути подану 27.07.2016 року ОСОБА_1 заяву про призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років, згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додані до неї документи та прийняти відповідне рішення з урахуванням того, що ОСОБА_1 належить до особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та має право на користування пільгами (в тому числі і правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку), встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Лугинський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Б. П. Нечуй