Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" березня 2017 р.Справа № 922/146/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Семенову О.Є.
розглянувши справу
за позовом Керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, м.Ізюм Харківської області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м.Харків
до Селянського фермерського господарства "Пілігрім", с.Гороховатка Харківської області , Борівської районної державної адміністрації Харківської області, смт.Борова Харківської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні першого відповідача - ОСОБА_1, с.Гороховатка Харківської області
про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору
за участю представників:
від прокуратури: Чирик В.Г., посвідчення №036688 від 11.12.2015
від позивача: Варламов Д.В., довіреність №32-20-14-689/0/19-17
від першого відповідача: ОСОБА_4, довіреність №01 від 11.01.2017
від другого відповідача: не з'явився
від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність від 10.02.2017
Керівник Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (далі за текстом - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (далі за текстом - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Селянського фермерського господарства "Пілігрім" (далі за текстом - перший відповідач) та Борівської районної державної адміністрації Харківської області (далі за текстом - другий відповідач), в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Борівської районної державної адміністрації Харківської області №200 від 04.05.2012 про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для створення фермерського господарства;
- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Борівської районної державної адміністрації Харківської області №385 від 13.09.2012 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для створення фермерського господарства "Пілігрім" з подальшою передачею в оренду ОСОБА_1 на території Гороховатської сільської ради;
- визнати недійсним договір оренди від 13.09.2012, укладений між Борівською районною державною адміністрацією Харківської області та фермерським господарством "Пілігрім" в особі голови ОСОБА_1 , згідно умов якого, останній надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 19,7148га (рілля), що знаходиться на території Гороховатської сільської ради Борівського району Харківської області за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства.
На підтвердження своїх вимог прокурор посилається на те, що передача в оренду земельної ділянки відбулася без проведення земельних торгів, що є порушенням вимог статей 124, 134 Земельного кодексу України. Крім того, оспорюваний договір оренди землі укладено з порушенням приписів статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
14 березня 2017 року від прокурора надійшло клопотання, в якому він відмовився від позову в частині вимог про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Борівської районної державної адміністрації Харківської області №200 від 04.05.2012 та №385 від 13.09.2012. У зв'язку з цим, прокурор просить суд припинити провадження у справі в цій частині. В іншій частині позову - про визнання недійсним договору оренди від 13.09.2012 - прокурор свої вимоги підтримав, посилаючись на те, що його укладено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що суперечить приписам статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.03.2017 вказане клопотання про часткову відмову від позову прийнято судом.
Враховуючи часткову відмову прокурора від позову, згідно пункту 4 статті 80 ГПК України суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Борівської районної державної адміністрації Харківської області №200 від 04.05.2012 та №385 від 13.09.2012.
При цьому, суд відхиляє доводи прокурора про необхідність повернення йому судового збору за вказаними вимогами, оскільки згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору не повертається у випадках закриття (припинення) провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди землі від 13.09.2012. При цьому, зауважив, що згідно письмових пояснень №04-54-6942-16 від 10.03.2017 підставою для визнання договору недійсним є саме не проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що суперечить приписам статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі".
Перший відповідач та третя особа у відзивах, а також їх представник у судовому засіданні проти позову заперечили, посилаючись на його необґрунтованість. При цьому, вказують, що прокурор не довів існування одночасної суперечності актам цивільного законодавства і порушення цивільних прав або інтересів держави оспорюваним правочином, тобто не довів невідповідність спірного правочину вимогам ст.203 Цивільного кодексу України, а також не довів вчинення правочину з метою порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади, незаконним заволодіння ним чи порушує публічний порядок, посилаючись па ст.228 Цивільного кодексу України, оскільки виключно наявність усіх перелічених складових є обов'язковою підставою для визнання правочину недійсним, тобто відсутні підстави визнання недійсності правочину, на які посилається прокурор, передбачені ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України. Щодо порушення сторонами оспорюваного правочину, на думку прокурора, вимог ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України та ст.13 Закону України "Про оцінку земель", то прокурор не навів розрахунку й доказів, які підтверджують втрати бюджету ураховуючи, що СФГ "Пілігрім" сплачує орендну плату належним чином й у розмірі вище, ніж визначено законодавством. Прокурор належним чином не обґрунтував в чому саме і які саме інтереси держави вважає порушеними у зв'язку із прийняттям оскаржуваних розпоряджень та укладенням спірного правочину в межах наданих повноважень щодо розпорядження землями державної власності на підставі рішення Борівського районною суду Харківської області від 26.01.2012 у справі №2/2005/30/2012, оскільки судовому захисту підлягають виключно порушені права позивача. Правова позиція прокурора є хибною, адже рішенням Борівського районного суду Харківської області від 26.01.2012 у справі №2/2005/30/2012 за ОСОБА_1 визнано в порядку спадкування за законом право на постійне користування земельною ділянкою площею 19,71га, яка розташована на території Гороховатської сільської ради Борівського району Харківської області згідно Державного акта на право користування землею серії НОМЕР_1. Крім того, прокурором пропущено строк позовної давності. Додатково у письмових поясненнях від 20.03.2017 представник першого відповідача та третьої особи вказує на те, що у орендаря відсутній обов'язок щодо замовлення та фінансування розроблення нормативної грошової оцінки. До того ж, прокурором не спростовано наявності нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки станом на 1995 рік.
Другий відповідач відзиву не надав, свого представника в судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників учасників судового процесу, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
Розпорядженням голови Борівської районної державної адміністрації від 04.05.2012 №200 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для створення фермерського господарства на території Гороховатської сільської ради Борівського району Харківської області.
Розпорядженням голови Борівської районної державної адміністрації від 13.09.2012 №385 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для створення фермерського господарства "Пілігрім" з подальшою передачею в оренду громадянці ОСОБА_1 на території Гороховатської сільської ради Борівського району Харківської області та безпосередньо передано в оренду земельну ділянку площею 19,7148га ріллі за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Гороховатської сільської ради Борівського району Харківської області строком на 49 років.
На виконання зазначеного розпорядження між Борівською районною державною адміністрацією та другим відповідачем 13.09.2012 укладено договір оренди (далі за текстом - Договір), за умовами якого перший відповідач передав в платне користування другому відповідачу земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за межами населених пунктів на території Гороховатської сільської ради Борівського району Харківської області кадастровий номер НОМЕР_2.
Згідно пункту 2 Договору загальна площа орендованої земельної ділянки складає 19,7148га (рілля).
Договір укладено на 49 років (пункт 8 Договору).
Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2012 у пункті 5 Договору не зазначений.
Договір зареєстровано у Відділі Держкомзему у Борівському районі Харківської області, про що в книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою вчинено запис від 24.09.2012 №632100004000239.
Земельна ділянка передана в оренду за актом прийому-передачі від 24.09.2012.
Вказуючи, що Договір укладено з порушенням вимог статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", прокурор просить визнати його недійсним.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до положень частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного Договору) істотною умовою договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
При цьому, згідно частини 2 даної норми відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Стаття 21 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного Договору) визначає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Частиною 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частиною 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного Договору) передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.
Частинами 1, 2 статті 15 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного Договору) визначено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.
Однак, в матеріалах справи відсутні відповідне рішення або договір.
У пункті 5 Договору оренди землі відомості щодо нормативно грошової оцінки земельної ділянки також не вказані.
Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного Договору) передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше як один раз у 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.
Згідно статті 23 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного Договору) технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
В ході перевірки у 2016 році Ізюмською місцевою прокуратурою були здійснені ряд запитів щодо з'ясування дотримання відповідачами вищевикладених вимог законодавства при укладенні оспорюваного Договору, з яких прокурору стало відомо наступне.
Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у Борівському районі Харківської області від 02.09.2016 №10-20 13-0 3-126072-16 технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 19,7148га, яку передано в оренду СФГ "Пілігрім", відсутня.
Крім того, відповідно до інформації Борівської районної ради Харківської області від 06.10.2016 № 439/1-22, рішення про затвердження технічної документації із встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 19,7148 га, яку передано в оренду СФГ "Пілігрім", не приймалися.
Відсутність вищевказаних рішень про затвердження нормативної грошової оцінки орендованої ділянки свідчить, що фактично така оцінка при укладенні Договору не проводилася.
Верховний Суд України в своїх постановах від 01.07.2015 у справі №3-297гс15, від 08.04.2015 у справі № 3-41гс15, від 20.05.2015 у справі № 3-70гс15, від 01.07.2015 у справі № 916/1736/14, від 22.05.2013р. № 6-11цс13 висловив правову позицію, згідно якої укладення договору оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є порушенням приписів статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі".
Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до частини 1 вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
За таких обставин, суд вважає, що оспорюваний Договір оренди землі від 13.09.2012, що укладений між відповідачами щодо оренди земельної ділянки площею 19,7148га, кадастровий номер НОМЕР_2, слід визнати недійсним.
Отже, позов в частині вимог про визнання Договору недійсним підлягає задоволенню.
Заперечення першого відповідача та третьої особи спростовуються вищевикладеним, а також наступним.
У даному випадку при вирішенні питання про недійсність Договору визначальним є з'ясування питання його відповідності чи невідповідності вищевказаним вимогам законодавства. При цьому, законодавець не пов'язує результат вирішення цього питання з тим, з чиєї вини були допущені такі порушення (орендаря чи орендодавця) та чи було при цьому допущено визначення орендної плати в заниженому розмірі.
Усунення порушення законодавства, яке було допущено в момент укладення осопорюваного Договору, шляхом внесення до нього відповідних змін в частині визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, є неможливим, оскільки законодавець не передбачає внесення змін до недійсного договору, який в силу статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому суд відхиляє доводи першого відповідача та третьої особи про те, що СФГ "Пілігрім" у 2017 році розпочато процедуру отримання нормативної грошової оцінки землі з метою приведення Договору у відповідність з вимогами законодавства.
Стосовно доводів СФГ "Пілігрім" про те, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження того, що оспорюваний договір порушує інтереси держави слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.
Згідно з вимогами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля та її надра є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і Законами України. Відповідно до статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, у тому числі, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Статтею 2 ГПК України встановлено, що господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду на захист інтересів держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Зміст поняття "державні інтереси" розглянуто в рішенні Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999року: державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Звертаючись з даним позовом, прокурор вказує, що СФГ "Пілігрім" до даного часу продовжує використовувати земельну ділянку державної власності за Договором, який не відповідає вимогам чинного законодавства, що є неправомірним та порушує інтереси держави.
Отже, прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом.
Посилання СФГ "Пілігрім" на наявність нормативної грошової оцінки станом на 1995 рік судом відхиляється, оскільки така оцінка мала здійснюватися саме станом на момент укладення оспорюваного Договору для визначення у ньому розміру орендної плати (частина 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель").
Щодо доводів про пропуск прокурором позовної давності суд зазначає наступне.
Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України.
За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).
Таким чином, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з частинами 1, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Отже, норми, установлені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Таким чином, оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу (позивача), який уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор.
В даному випадку прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області.
Законом України від 06.09.2012 №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" до чинного законодавства були внесені зміни, відповідно до яких з 01.01.2013 розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності було визначено Держземагентство України.
В подальшому згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" було утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.
Відповідно до підпункту 31 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" до основних завдань Держгеокадастру віднесено розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Оскільки оспорюваний Договір було укладено до 01.01.2013, позивач не був його стороною (орендодавцем), а тому не міг знати про проведення чи непроведення сторонами нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.
В подальшому зміни до Договору щодо орендодавця також не вносилися.
Як свідчать матеріали справи, про непроведення сторонами Договору нормативної грошової оцінки землі позивачу стало відомо лише в ході перевірки, проведеної у серпні-вересні 2016 року після звернення прокурора із запитом №04-29-9642вих-16 від 29.08.2016. За результатами цієї перевірки позивачем складено та направлено до прокуратури лист від 02.09.2016 №10-20 13-0 3-126072-16.
При цьому, суд зауважує, що чинним законодавством не передбачено обов'язку Держгеокадастру щодо здійснення перевірки усіх договорів оренди землі, які укладені до 01.01.2013, з метою виявлення факту непроведення нормативної грошової оцінки орендованих земельних ділянок. А тому у суду відсутні підстави вважати, що позивач повинен був дізнатися про допущене відповідачами при укладенні оспорюваного Договору порушення, починаючи з дати набуття ним повноважень розпорядника земель (з 01.01.2013).
За таких обставин, суд вважає, що перебіг позовної давності за даним позовом розпочався саме з моменту проведення прокуратурою та позивачем перевірки у серпні-вересні 2016 року, а тому прокурором не було пропущено строк позовної давності при зверненні з даним позовом.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за вимогу про визнання Договору недійсним у розмірі 1378,00грн. покладаються на обох відповідачів порівну - по 689,00грн.
У зв'язку із припиненням провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними та скасування розпоряджень голови Борівської районної державної адміністрації №200 від 04.05.2012 та №385 від 13.09.2012 на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України, судовий збір у розмірі 2756,00грн. поверненню прокурору не підлягає.
Керуючись статтями 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним договір оренди землі від 13.09.2012, укладений між Борівською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Пілігрім" в особі голови ОСОБА_1, згідно умов якого, останній надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 19,7148га (рілля), що знаходиться на території Гороховатської сільської ради Борівського району Харківської області за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства.
Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування розпорядження голови Борівської районної державної адміністрації №200 від 04.05.2012 про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для створення фермерського господарства.
Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування розпорядження голови Борівської районної державної адміністрації №385 від 13.09.2012 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для створення фермерського господарства "Пілігрім" з подальшою передачею в оренду ОСОБА_1 на території Гороховатської сільської ради.
Стягнути з Селянського фермерського господарства "Пілігрім" (63822, Харківська область, Борівський район, с.Гороховатка, код 21240518) на користь прокуратури Харківської області (61050, м.Харків, вул.Б.Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м.Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 689,00грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Борівської районної державної адміністрації Харківської області (63801, Харківська область, смт.Борова, вул.Центральна, 1, код 04059467) на користь прокуратури Харківської області (61050, м.Харків, вул.Б.Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м.Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 689,00грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.
Повне рішення складено 27.03.2017 р.
Суддя М.В. Калантай