ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.03.2017Справа №910/24496/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітал Груп"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця"
про стягнення 2590000 грн.
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Прохоров Ю. Г. (представник за довіреністю).
У грудні 2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітал Груп" звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення 2 590 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевезення залізницею вантажу - відходів чорних металів на суму 2 590 000,00 грн., власником якого є позивач, виявлено при його видачі нестачу в повному обсязі.
У зв'язку з цим, позивач просив стягнути з відповідача завдані останнім збитки в розмірі 2 590 000,00 грн., мотивуючи право на пред'явлення даного позову наявністю переуступних підписів від вантажоодержувача - ПрАТ «МК «Азовсталь».
На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.
У судове засідання 16.03.2017 позивач повноваженого представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи був сповіщений у встановленому законом порядку.
Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, зокрема зазначив, що позивачем не надано доказів, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, а саме відсутні комерційні акти та акти загальної форми. Також, відповідачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі, з огляду на відсутність у позивача права на пред'явлення вказаного позову та відсутністю, у зв'язку з цим, спору між сторонами.
Представник відповідача у судовому засіданні 16.03.2017 підтримав клопотання про припинення провадження у справі та заперечував проти задоволення даного позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 21.06.2016 між позивачем, як покупцем, та Приватним підприємством «БМК ФІЕСТА», як постачальником, укладено Договір поставки № К/31-9, за яким останній зобов'язався передати у власність брухт та відходи чорних металів - ДСТУ 4121-2002, а позивач - прийняти та оплатити їх.
Відповідно до п.3.3. Договору, до моменту переходу права власності на товар (до дати підписання акта приймання), усі витрати з навантаження і доставки товару несе постачальник. Також останній несе ризики з доставки та збереження вантажу, повної або часткової втрати товару в дорозі під час перевезення.
Згідно з п.3.4. Договору, поставка товару здійснюється залізничним транспортом у напіввагонах, справних у технічному та комерційному відношеннях, очищених від залишків раніше перевезених вантажів.
05.07.2016 позивач перерахував на рахунок ПП «БМК ФІЕСТА» за вищевказаним Договором суму в розмірі 2 590 000,00 грн., відповідно до наявної у матеріалах справи копії платіжного доручення № 90.
Відповідно до залізничних накладних від 04.07.2016 № 45377140, № 45379443, № 45377975, № 45380094, № 45377801, № 45377629, № 45380433, № 45377322, № 45380490, № 45379369, № 45380029, № 45379716, № 45380342, № 45380201, № 45380425 відправником ПП «БМК ФІЕСТА» направлено залізничним транспортом у напіввагонах № 67182287, №67888784, № 66694811, №67849901, № 67905257, № 67887802, № 65027047, № 66695214, № 67379248, № 67843672, № 67671503, № 67161901, № 66934753, № 67188409, № 67145821 навалом відходи чорних металів на станцію призначення Сартана. Одержувачем даного вантажу у залізничних накладних вказано ПрАТ «МК «Азовсталь», власником - позивача.
Звернувшись з даним позовом до суду, позивач зазначив про те, що під час видачі вантажу було виявлено його нестачу в повному обсязі на суму 2 590 000,00 грн., що підтверджується складеними ПрАТ «МК «Азовсталь» актами від 08.07.2016 № 164, № 165, № 167-179.
Право пред'явлення даного позову позивач мотивує наявністю на вищевказаних залізничних накладних переуступних написів, здійснених комерційним директором та головним бухгалтером ПрАТ «МК «Азовсталь», щодо передачі позивачу права на звернення з претензією та позовом до залізниці.
Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до п. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно з ч. 2 п. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають:
а) у разі втрати вантажу: відправник - за умови пред'явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу; одержувач - за умови пред'явлення вантажної квитанції з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У разі неможливості пред'явлення вантажної квитанції подається довідка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу;
б) у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.
Зі змісту п. 130 Статуту залізниць України вбачається, що право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів надано вантажовідправнику або вантажоодержувачу у відповідних випадках, передбачених Статутом.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме залізничних накладних, відправником вантажу виступило ПП «БМК ФІЕСТА», а одержувачем - ПрАТ «МК «Азовсталь», яке передало позивачу за переуступними підписами право на звернення із претензією та позовом до залізниці.
Приписи п. 133 Статуту залізниць України не допускають передачу іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, квитанції про приймання вантажу, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Аналіз наведених вище норм чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що здійснені на вищезазначених залізничних накладних переуступні підписи на передачу вантажоодержувачем права на пред'явлення претензій та позову до залізниці власнику вантажу, тобто позивачу, є ілегітимними, оскільки суперечать положенням п. 133 Статуту залізниць України щодо заборони передачі вказаних прав іншим організаціям.
З наведеного слідує, що вантажовласник, якщо він не є вантажовідправником або вантажоодержувачем, у такому випадку, має право скористатись можливістю, наданою п. 133 Статуту залізниць України - отримати від вантажоодержувача довіреність, оформлену згідно із законодавством, виступати від його імені і заявляти претензійно-позовні вимоги до залізниці.
Аналогічна правова позиція викладена в п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» від 29.11.2007 № 01-8/917.
Разом із цим, у матеріалах справи зазначена довіреність відсутня, тобто у позивача відсутнє право пред'являти від свого імені до залізниці позов із підстав втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення.
Одночасно, суд вважає за необхідне наголосити на п. 129 Статуту залізниць України, відповідно до якого обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Проте, у матеріалах справи зазначені комерційні акти або акти загальної форми відсутні.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ураховуючи викладене, оскільки позивач не довів суду наявність у нього права на звернення із позовом до залізниці з підстав втрати вантажу під час його перевезення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного позову.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про припинення провадження у справі внаслідок відсутності спору між сторонами, оскільки у позивача відсутнє право на подання позову до залізниці, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, з огляду на наступне.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (п.4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18).
З наведеного слідує, що припинення провадження можливе за умови наявності на час порушення провадження у справі спору. Водночас, у цьому випадку позивач взагалі не був наділений правом на пред'явлення даного позову до відповідача, тобто предмет спору між сторонами у процесі розгляду справи не припинив свого існування, а був взагалі відсутній за даних обставин.
У зв'язку з цим, у задоволенні вищевказаного клопотання відповідача про припинення провадження у справі слід відмовити.
На підставі положень ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 28.03.2017
Суддя Я.В. Маринченко