ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.03.2017Справа №910/1726/17
За позовомПриватного акціонерного товариства "ОТІС"
доКомунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва"
проСтягнення боргу 43 310, 08 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:Мацюк В.В. - представник за довіреністю;
від відповідача:Барзікова Т.А. - представник за довіреністю.
Приватне акціонерне товариство "ОТІС" (надалі - Позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва" (надалі - Відповідач, Дирекція) про стягнення 43 310, 08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором D24T19 на виконання ремонту ліфта від 19.01.2016 року не виконав, вартість виконаних позивачем робіт у строки визначені Договором не оплатив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.03.2017 року.
Представник позивача в судове засідання 24.03.2017 року з'явився, вимоги ухвали суду від 03.02.2017 року виконав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача проти основної суми боргу не заперечував та надав відзив, у якому просив розстрочити виконання рішення в зв'язку із скрутним фінансовим становищем та реорганізацією Дирекції.
В судовому засіданні 24.03.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
19.01.2016 року між позивачем (підрядник за Договором) та відповідачем (замовник за Договором) було укладено Договір на виконання ремонту ліфту D24T19 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язки щодо виконання ремонту ліфта реєстр. № 32344, розташованого за адресою: м. Київ, бул. Кольцова, 19 (3п.) та придбання необхідних матеріалів і устаткування для виконання робіт, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити підряднику вартість робіт та матеріалів, яка визначена в договірній ціні.
Відповідно до п. 3.3 Договору підрядник зобов'язується виконати роботи згідно кошторисної документації не пізніше трьох місяців з дня підписання Договору.
Договірна ціна складає 36 091, 73 грн., ПДВ 20% 7 218, 35 грн., разом по Договору 43 310, 08 грн. (п. 2.1. Договору).
Згідно п. 2.3. Договору, виконання робіт оформлюється актом приймання виконаних робіт за формою КБ-2В та довідкою за формою КБ-3 не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.
Оплата вартості ремонту ліфта, згідно з п. 2.1. Договору, здійснюється замовником протягом п'яти робочих днів з дня підписання акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2В та довідки за формою КБ-3 (п. 2.4. Договору).
У відповідності до п. 6.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 квітня 2016 року.
На виконання умов Договору позивачем було виконано роботи на загальну суму в розмірі 43 310, 08 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією Акту приймання виконаних будівельних робіт за січень 2016 року від 29.01.2016 року.
Виконані роботи були прийняті відповідачем, що підтверджується підписом його уповноваженої особи та відповідним відбитком печатки останнього.
Як зазначено позивачем, відповідачем не було здійснено оплату вартості виконаних позивачем робіт за Договором на суму в розмірі 43 310, 08 грн.
У зв'язку з не проведенням відповідачем оплати вартості виконаних позивачем робіт за Договором, позивач був змушений звернутись до суду.
Виходячи із змісту укладеного між сторонами Договору, він за своєю правовою природою є Договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Матеріалами справи (актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2В) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) підтверджується виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за Договором на загальну суму 43 310, 08 грн.
Згідно із п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та змісту п. 3.3 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних позивачем згідно Договору робіт на момент розгляду справи настав.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. (ст. 843 ЦК України).
Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором. (ст. 854 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідачем оплату повної вартості робіт на рахунок позивача проведено не було.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З врахуванням викладеного, враховуючи п. 2.3. Договору, обов'язок відповідача щодо повної оплати вартості виконаних позивачем робіт сплив, а тому прострочення оплати вартості робіт за Договором у відповідача перед позивачем виникло з 29.01.2016 р.
Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості виконаних позивачем робіт складає 43 310, 08 грн.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в справі № 910/1726/17 про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 43 310, 08 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.
Пунктом 6 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Такої ж правової позиції дотримується Пленум Вищого господарського суду України у пункті 7.2 його постанови від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".
Проте наведена відповідачем підстава для розстрочення виконання судового рішення (тяжке фінансове становище) не є тими виключними обставинами, які давали б можливість для розстрочення виконання судового рішення, оскільки такий незадовільний майновий стан відповідача утворився, зокрема, внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин. Крім того, жодних фактичних даних, які б підтверджували скрутне фінансове становище відповідачем суду не надано.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. За приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження".
Слід також враховувати, що за змістом частини 1 статті 229 Господарського кодексу України та частини 1 статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання боржник несе відповідальність, якщо таке виконання стало неможливим внаслідок його винних дій чи бездіяльності, а не внаслідок дії непереборної сили, випадку тощо. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник може бути звільнений від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов'язань лише в силу об'єктивних факторів.
Окрім того, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 617 ЦК України, статті 218 Господарського кодексу України не вважається винятковим випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язань, відсутність у боржника необхідних коштів.
В силу приписів статті 96 ЦК України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Таким чином, наведена заявником обставина не засвідчує неможливості або ускладнення виконання прийнятого у даній справі рішення.
Крім того, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд зобов'язаний враховувати інтереси не лише боржника, а й стягувача. Разом із тим, стягувач також є суб'єктом господарювання, здійснює підприємницьку діяльність та зобов'язаний оплачувати роботу своїх працівників.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Підприємство не довело належними та допустимим доказами наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, у зв'язку із чим його заява про розстрочення виконання задоволенню не підлягає.
За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва" (03134, місто Київ, вулиця Симиренка, будинок 17, ідентифікаційний код 36037999) на користь Приватного акціонерного товариства "ОТІС" (03062, місто Київ, вулиця Чистяківська, будинок 32, ідентифікаційний код 14357579) 43 310 (сорок три тисячі триста десять) грн. 08 коп. основного боргу, а також 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 29.03.2017 р.
Суддя Ю.О. Підченко