"23" березня 2017 р. Справа № 922/1519/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Шутенко І.А.,
при секретарі Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача - Наумов С.М. на підставі довіреності від 14.03.2017р.,
1-го відповідача - Даценко О.І. - на підставі довіреності від 04.11.2016р.,
2-го відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САЯН-ГРУП", м. Харків (вх.№3469Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2016р. у справі № 922/1519/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САЯН-ГРУП", м. Харків,
до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЛАН-ТРАНС-ГРУП", м. Київ,
до 2-го відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків,
про стягнення 391 357,36грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Саян-Груп" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій (з урахуванням прийнятої судом першої інстанції заяви про зменшення позовних вимог) просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" заборгованість за договором на транспортно-експедиційні послуги №6-е від 01.02.2013р. в розмірі 271 095, 48грн., з яких: 146 670, 00грн. основного боргу, 97 192, 43грн. інфляційні, 8 205, 25грн. - 3% річних, 19 027, 80грн. - пеня; та за договором на транспортно-експедиційні послуги №5/№ 4-е від 03.01.2011р. в розмірі 35 626, 46грн., з яких: 15 902, 05грн. основного боргу; 16 082, 28грн. інфляційні, 2 207, 62грн. 3% річних, 1 434, 51грн. - пеня.
Крім того, позивач просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість за договором поруки б/н від 01.02.2013р. в розмірі 200, 00грн. та за договором поруки б/н від 03.01.2011р. в розмірі 200, 00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем з посиланням на неналежне виконання 1-м відповідачем своїх зобов'язань за укладеними між позивачем та 1-м відповідачем договором на транспортно-експедиційні послуги №6-е від 01.02.2013р., та договором на транспортно-експедиційні послуги №5/№ 4-е від 03.01.2011р. щодо оплати за надані позивачем послуги, а також на те, що 2-й відповідач відповідно до умов договорів поруки б/н від 01.02.2013р. та б/н від 03.01.2011р. поручився перед позивачем за виконання 1-м відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортно-експедиційні послуги №6-е від 01.02.2013р., та договором на транспортно-експедиційні послуги №5/№ 4-е від 03.01.2011р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.08.2016р. у справі №922/1519/16 (суддя Байбак О.І.) відмовлено в задоволенні позову.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивач звернувся до суду після спливу позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості як за договором на транспортно-експедиційні послуги №5/№ 4-е від 03.01.2011р., так і за договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013р.; 1-й відповідач наполягає на застосуванні судом позовної давності; зазначені обставини є підставою для відмови в задоволенні позову до 1-го та 2-го відповідачів.
Товариство з обмеженою відповідальністю "САЯН-ГРУП" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2016р. у справі №922/1519/16 та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "ОРЛАН-ТРАНС-ГРУП" на користь ТОВ "САЯН-ГРУП" заборгованість за договором на транспортно-експедиційні послуги від 01.02.2013р. №6-е в загальному розмірі 271 095,48грн., з яких: 146 670,00грн. основного боргу, інфляційні у розмірі 97 192,42грн., 3% річних у розмірі 8 205,25грн., пеню у сумі 19 027,80грн.; стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "САЯН-ГРУП" заборгованість за договором поруки від 01.02.2013р. б/н у розмірі 200,00грн.; судові витрати покласти на відповідачів у солідарному порядку.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що між сторонами укладено договір №6-е від 01.02.2013р., який не є договором дорожнього перевезення вантажів, а є договором транспортного експедирування; позивач зобов'язався від свого імені за плату і за рахунок відповідача організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а також інших послуг, необхідних для доставки вантажу; на балансі підприємства позивача жодного автомобіля не значиться, позивач не має серед своїх співробітників водіїв, позивач лише організовував виконання визначених договором послуг шляхом залучення інших автомобілів та водіїв, що свідчить про здійснення позивачем обов'язків експедитора за договором транспортного експедирування.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2016р. у даній справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САЯН-ГРУП" залишено без задоволення; рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2016р. у справі № 922/1519/16 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016р. у даній справі частково задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САЯН-ГРУП"; скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2016р. у справі №922/1519/16, та передано справу на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.
Як зазначено в постанові Вищого господарського суду України, апеляційним господарським судом не було досліджено поданого 2-им відповідачем 10.10.2016р. клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які останній просив врахувати при розгляді апеляційної скарги, а саме: копії претензій позивача від 17.10.2014р. та від 11.06.2015р.; копії платіжних доручень №158 від 22.10.2014р., №203 від 19.06.2015р., №288 від 18.12.2015р. на підтвердження виконання відповідачем-2 зобов'язань відповідно до договорів поруки.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2016р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду.
11.01.2017р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх.№254), вважає, що при здійсненні оплати ФОП ОСОБА_3 за договором поруки від 01.02.2013р. суми заборгованості в межах своєї відповідальності в загальному розмірі 100, 00грн. строк позовної давності двічі переривався, а саме після сплати 19.06.2015р. 50, 00грн. та після сплати 18.12.2015р. 50, 00грн., після чого строк позовної давності за договором на транспортно-експедиційні послуги №6-е від 01.02.2013р. сплинув 19.06.2016р. (після звернення позивача з позовом до суду); також ФОП ОСОБА_3 сплатив за своїм зобов'язанням за договором поруки від 03.01.2011р. суму в розмірі 100, 00грн. згідно платіжного доручення №158 від 22.10.2014р., що виникло внаслідок невиконання свого зобов'язання за договором на транспортно-експедиційні послуги №5/4-е від 03.01.2011р. 2-им відповідачем перед 1-им відповідачем, отже, строк позовної давності в цьому випадку переривається і спливає 23.10.2017р. З огляду на викладене, апелянт вважає, що ним не пропущено строк позовної давності.
02.02.2017р. 1-им відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№1141), просить у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "САЯН-ГРУП" відмовити, рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2016р. у справі № 922/1519/16 залишити без змін. Як вказує 1-й відповідач, позивач звернувся до суду після спливу позовної давності за обома договорами, що є підставою для відмови у задоволенні позову; позивач повинен і мав знати про наявність платіжних доручень про сплату ФОП ОСОБА_3 позивачу грошових коштів та зобов'язаний був повідомити про це суд першої інстанції і надати відповідні докази виконання 2-им відповідачем своїх зобов'язань за договорами поруки; позивачем на 2-им відповідачем не наведено обґрунтування неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що від них не залежали.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2017р. зобов'язано позивача та 2-го відповідача надати письмові пояснення щодо ненадання до суду першої інстанції копій претензій від 17.10.2014р. та від 11.06.2015р., направлених ФОП ОСОБА_3 та копії платіжних доручень від 22.10.2014р. №158, від 19.06.2015р. №203, від 18.12.2015р. №288 на підтвердження часткового виконання 2-им відповідачем своїх зобов'язань за договорами поруки від 01.02.2013р. та від 03.01.2011р.
27.02.2017р. 1-им відповідачем подано до апеляційного господарського суду доповнення до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№2185), просить у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "САЯН-ГРУП" відмовити, рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2016р. у справі № 922/1519/16 залишити без змін. Як зазначає 1-й відповідач, умовами договорів поруки від 03.01.2011р. та від 01.02.2013р. не передбачено суму основного зобов'язання за договорами перевезення з 1-им відповідачем, тобто, зі змісту договорів поруки слідує, що сума основного зобов'язання за відповідними договорами перевезення зафіксована сторонами (перевізником та поручителем) на дату укладення відповідного договору перевезення між позивачем та 1-им відповідачем; у подальшому в процесі виконання позивачем та 1-им відповідачем зобов'язань за договорами №5/4-е від 03.01.2011р. та №6-е від 01.02.2013р. постійно змінювалась у сторону збільшення; таким чином, дія договорів поруки є припиненою відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки сума основного зобов'язання (і відповідно обсяг відповідальності поручителя) за договорами №5/4-е від 03.11.2011р. та №6-е від 01.02.2013р. була збільшена без згоди поручителя.
У зв'язку з відпусткою судді Плахова О.В., автоматизованою системою документообігу суду 27.02.2017р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Здоровко Л.М., судді Бородіної Л.І., судді Шутенко І.А.
Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку.
Колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2017р. повторно зобов'язано позивача та 2-го відповідача надати письмові пояснення щодо ненадання до суду першої інстанції копій претензій від 17.10.2014р. та від 11.06.2015р., направлених ФОП ОСОБА_3 та копії платіжних доручень від 22.10.2014р. №158, від 19.06.2015р. №203, від 18.12.2015р. №288 на підтвердження часткового виконання 2-им відповідачем своїх зобов'язань за договорами поруки від 01.02.2013р. та від 03.01.2011р.
17.03.2017р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду письмові пояснення (вх..№2891), зазначає, що під час вирішення спору по суті у суду першої інстанції не виникало питань щодо надання позивачем доказів про те, що строк позовної давності за договорами №5/4-е від 03.01.2011р. та №6-е від 01.02.2013р. не сплив; позивачем надавались докази лише щодо стягнення заборгованості за вказаними договорами та штрафних санкцій за їх неналежне виконання з боку 1-го відповідача. Про те, що 2-й відповідач здійснив дії на часткове виконання зобов'язань за договорами №5/4-е від 03.01.2011р. та №6-е від 01.02.2013р., за якими він є поручителем, позивачу стало відомо лише після того, як 2-им відповідачем було подано до апеляційного господарського суду докази часткового виконання зобов'язання за вказаними договорами.
23.03.2017р. 1-им відповідачем подано до апеляційного господарського суду доповнення до відзиву (вх..№3168), зазначає, що як слідує із разових договорів-заявок 1-ий відповідач замовляв, а позивач надавав виключно послуги по перевезенню вантажів на території України, експедиторські послуги позивачем не надавались, позивач виступав перевізником, а замовником послуг і вантажовідправником, який діє від імені титульного власника вантажу виступав 1-й відповідач. Позовна давність за вимогами позивача сплинула, застосована судом першої інстанції, що є підставою для відмови в задоволенні позову до відповідачів.
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 23.03.2017р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2016р. у справі №922/1519/16 та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "ОРЛАН-ТРАНС-ГРУП" на користь ТОВ "САЯН-ГРУП" заборгованість за договором на транспортно-експедиційні послуги від 01.02.2013р. №6-е в загальному розмірі 271 095,48грн., з яких: 146 670,00грн. основного боргу, інфляційні у розмірі 97 192,42грн., 3% річних у розмірі 8 205,25грн., пеню у сумі 19 027,80грн.; стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "САЯН-ГРУП" заборгованість за договором поруки від 01.02.2013р. та за договором поруки від 03.01.2011р. в загальному розмірі 200,00грн.; судові витрати покласти на відповідачів у солідарному порядку.
Представник 1-го відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 23.03.2017р. представник 2-го відповідача - ФОП ОСОБА_3 не з'явився, вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду не виконав, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи (т.7 а.с.171).
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, зважаючи на те, що позивач та 1-й відповідач висловили свої вимоги і заперечення щодо апеляційної скарги, а 2-й відповідач про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, передбачені статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 03.01.2011р. між позивачем та 1-м відповідачем укладено договір № 5/№4-е на транспортно-експедиційні послуги (т.1 а.с.20-22), відповідно до умов якого 1-й відповідач (експедитор) за дорученням вантажовідправника/вантажоотримувача (клієнта) замовляє, а позивач (перевізник) надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень.
Згідно з пунктом 1.2. договору, конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці експедитора і узгоджуються з перевізником.
Відповідно до пункту 3.1. договору, вартість послуг узгоджується сторонами у заявках шляхом прийняття заявки до виконання. Експедитор зобов'язується в порядку й на умовах, певних даним договором, оплачувати послуги з перевезення вантажу, транспортні експедиторські послуги та відшкодувати попередньо погоджені документально підтверджені витрати перевізника, пов'язаних з виконанням перевезення за заявками згідно даного договору.
Пунктом 3.2. договору визначено, що розрахунки за цим договором здійснюються експедитором у безготівковій формі на умовах 100% оплати протягом 10 банківських днів з дня отримання наступних оригіналів документів: рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/TTH) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта приймання-передачі наданих послуг та податкової накладної.
Згідно з пунктом 6.5. договору, договір вступає в силу з моменту підписання і діє протягом одного року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Матеріали справи свідчать, що в процесі виконання умов договору сторонами складалися разові договори-заявки на транспортно-експедиційні послуги, в яких сторонами визначалися умови надання послуг за договором, зокрема, вартість перевезення та терміни оплати, тип ТЗ, ПІБ водія, тощо. Разовими договорами-заявками також визначено, які документи має передати перевізник експедитору для здійснення розрахунку.
Сторонами в рамках договору на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.01.2011р. були складені, зокрема наступні договори-заявки: №2826-110ТГ, №3284-110ТГ, №3899-110ТГ, №5582-110ТГ, №КS-7086-11, №КS-8070-11, №КS-40-12, №КS-789-12, №КS-4536-12, №КS-5001-12, №КS-191-13 (т.2 а.с.170-179).
Згідно з пунктом 14 договорів-заявок, перевізник протягом 2 годин з моменту отримання заявки зобов'язаний підтвердити факт прийняття/відмови заявки до виконання, та надіслати експедитору підтверджену заявку на перевезення (підпис та печатка) факсом.
Відповідно до пункту 15 договорів-заявок, перевізник для здійснення розрахунків за даною заявкою зобов'язаний протягом 5 робочих днів після здійснення перевезення (прибуття автотранспорту в кінцевий пункт призначення вказаний в даному договорі), але в будь-якому разі не пізніше 05 числа місяця наступним за місяцем, у якому здійснювалося перевезення, передати (надіслати поштою) експедитору належним чином оформлені оригінали наступних документів: рахунок-фактура, два акти виконаних робіт підписаних перевізником, податкову накладну, два екземпляри товаротранспортних накладних із відміткою (печаткою) вантажоотримувача про отримання вантажу та відміткою (печаткою) перевізника, видаткову накладну із відміткою (печаткою) вантажоотримувача, оригінал довіреності на отримання вантажу, акти на бій продукції, видаткову накладну на продукцію.
За змістом пункту 16 договорів-заявок, у разі порушення умов даного договору, вказаних в пункті 15 (тобто ненадання всіх належним чином оформлених документів до 05 числа місяця наступного за місяцем у якому здійснювалося перевезення), оплату послуг перевізнику буде затримано на стільки днів, на скільки днів затримає перевізник передачу експедитору всіх документів, визначених пунктом 15 даного договору в належній формі та без помилок.
Як зазначає позивач, та не заперечує 1-й відповідач, в процесі виконання умов договору на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.01.2011р. позивач за договорами-заявками надавав 1-му позивачу відповідні послуги, які останнім повністю або частково оплачувалися. Зазначені обставини також підтверджуються залученими до матеріалів справи документами, зокрема актами, виписками рахунків у банківських установах.
В обґрунтування виконання у повному обсязі договорів-заявок, що надані позивачем для долучення до матеріалів справи, позивач надав суду:
- товарно-транспортні накладні згідно з якими відбувалося перевезення товару за зазначеними договорами-заявками;
- не підписані відповідачем акти надання послуг №265 від 05.05.2011р., №324 від 24.05.2011р., №438 від 27.06.2011р., №637 від 26.08.2011р., №31 від 11.01.2012р., №269 від 15.03.2012р., №1186 від 09.11.2012р., №00001311 від 13.12.2012р., №73 від 25.01.2013 р., №1069 від 28.11.2011р. №914 від 25.10.2011р.;
- податкові накладні: №7 від 05.05.2011р., №66 від 24.05.2011р., №94 від 27.06.2011р., №91 від 26.08.2011р., №129 від 25.10.2011р., №120 від 28.11.2011р., №31 від 11.01.2012р., №45 від 09.11.2012р., №42 від 13.12.2012р., №73 від 25.01.2013р.;
- рахунки №265 від 05.05.2011р., №324 від 24.05.2011р., №438 від 27.06.2011р., №637 від 26.08.2011р., №914 від 25.10.2011р., №1069 від 28.11.2011р., №31 від 11.01.2012р., №269 від 15.03.2012р., №1186 від 09.11.2012р., №000001311 від 13.12.2012р., №73 від 25.01.2013 р.
1-й відповідач зазначає, що строк сплати за договором не настав, у зв'язку з не направленням позивачем на його адресу повного пакету документів, визначених пункті 15 договорів-заявок, а також у зв'язку з тим, що в товарно-транспортних накладних, згідно з якими безпосередньо відбувалося перевезення товару на виконання зазначених договорів-заявок, не містять відомостей стосовно того, що перевезення здійснював саме позивач, тоді як перевізником в цих документах зазначено підприємство 1-го відповідача.
Згідно матеріалів справи, 01.02.2013р. між позивачем та 1-м відповідачем укладено договір № 6-е на транспортно-експедиційні послуги (т.1 а.с.24-26), згідно умов якого 1-й відповідач (експедитор) за дорученням вантажовідправника/вантажоотримувача (клієнт) замовляє, а позивач (перевізник) надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом.
За вимогами пункту 1.2. договору, послуги за цим договором надаються протягом строку дії цього договору на підставі заявки на обслуговування (далі по тексту - договору-заявки), яка надається експедитором перевізникові в письмовій формі (надсилається експедитором в т.ч. але не виключно засобами факсимільного або електронного зв'язку).
Відповідно до пункту 1.3. договору, на підтвердження надання перевізником експедитору послуг за цим договором складаються відповідні акти виконання робіт (надання послуг), які є невід'ємною частиною цього договору, та мають бути підписані уповноваженими представниками сторін і завірені печатками сторін. Акти мають бути передані експедитору не пізніше 5 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому надавались послуги перевізником.
Згідно з пунктом 3.1. договору, розмір плати за послуги перевізника та строк оплати погоджується сторонами у разових заявках на обслуговування.
Відповідно до пункту 3.2. договору, оплата послуг, передбачених цим договором, здійснюється на поточний рахунок перевізника на підставі рахунків-фактур, що виставляються експедитору і складаються відповідно до розміру плати, передбаченої у відповідній заявці. Рахунки перевізника підлягають оплаті лише після надання експедитору перевізником повного пакету оригінальних документів, а саме належним чином оформлених та підписаних рахунків-фактур, двох актів виконаних робіт (надання послуг) підписаних перевізником, податкової накладної/их накладної/их, товаро-транспортної/их накладної/их, видаткової/их накладної/их, оригіналу/ів довіреності/ей на отримання вантажу (у разі якщо вантаж отримує довірена особа, а не безпосередній керівник отримувача) на адресу експедитора. При цьому, у разі якщо пакет документів неповний та/або хоча б один документ не відповідає вимогам чинного законодавства України та/або пакет документів надійшов не на адресу експедитора, експедитор має право затримати оплату послуг перевізника до моменту усунення знайдених невідповідностей і при цьому повинен письмово повідомити перевізника про виявлені порушення в оформленні документів. В такому випадку обов'язок експедитора по сплаті рахунку починає обчислюватись з дати надання перевізником останнього документу на зазначену вище адресу.
Згідно з пунктом 3.3. договору, за фактом надання послуг сторони підписують акт виконаних робіт (надання послуг), який є невід'ємною частиною цього договору. Сума вказана в акті виконаних робіт (надання послуг) має включати всі витрати перевізника, пов'язані з наданням послуг за цим договором.
Матеріали справи свідчать, що в процесі виконання умов договору сторонами складалися майже аналогічні за змістом договори-заявки на транспортно-експедиційні послуги (т. 2 а.с. 180-210), в яких останніми визначалися умови надання послуг за договором, зокрема, відомості про вантаж, вартість перевезення та терміни оплати, тип ТЗ, ПІБ водія, тощо. Разовими договорами-заявками також визначено, які документи має передати перевізник експедитору для здійснення розрахунку.
В рамках договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р. були складені наступні договори-заявки: № КS-832-13, № КS-1831-13, № КS-1643-13, № КS-2614-13, № КS-2846-13, № КS-3063-13, № КS-3230-13, № КS-3530-13, № КS-3531-13, № КS-3699-13, № КS-3858-13, № КS-3988-13, № КS-321-14, № КS-486-14, № КS-600-14, № КS-607-14, № КS-1176-14, № КS-1348-14, № КS-1388-14, № КS-1472-14, № КS-1500-14, № КS-1580-14, № КS-1657-14, № КS-1801-14, № КS-1949-14, № КS-2005-14, № КS-2117-14, № КS-2252-14, № КS-2256-14, № К5S-2382-14, № КS-2538-14.
Договори-заявки, складені сторонами до 18.08.2014р. (т.2 а.с.180-199) містять пункт 14, згідно з яким перевізник протягом 2 годин з моменту отримання заявки зобов'язаний підтвердити факт прийняття/відмови заявки до виконання, та надіслати експедитору підтверджену заявки на перевезення (підпис та печатка) факсом.
Згідно з пунктом 15 договорів-заявок, складених до 18.08.2014р., перевізник для здійснення розрахунків за даною заявкою зобов'язаний протягом 5 робочих днів після здійснення перевезення (прибуття автотранспорту в кінцевий пункт призначення вказаний в даному договорі), але в будь-якому разі не пізніше 05 числа місяця наступним за місяцем у якому здійснювалося перевезення, передати (надіслати поштою) експедитору належним чином оформлені оригінали наступних документів: рахунок-фактура, два акти виконаних робіт підписаних перевізником, податкову накладну, два екземпляри товаротранспортних накладних із відміткою (печаткою) вантажоотримувача про отримання вантажу та відміткою (печаткою) перевізника, видаткову накладну із відміткою (печаткою) вантажоотримувача, оригінал довіреності на отримання вантажу, акти на бій продукції, видаткову накладну на продукцію.
За змістом пункту 16 договорів-заявок, складених до 18.08.2014р., у разі порушення умов даного договору, вказаних в пункті 15 (тобто ненадання всіх належним чином оформлених документів до 15 числа місяця наступного за місяцем у якому здійснювалося перевезення), оплату послуг перевізнику буде затримано на стільки днів затримає перевізник передачу експедитору всіх документів, визначених п. 15 даного договору в належній формі без помилок.
Пунктом 11 договорів-заявок, складених після 18.08.2014р. (т. 2 .а.с.199-210) передбачено домовленість сторін про те, що підставою для здійснення експедитором оплати за цією заявкою є наступні документи: акт приймання-передачі послуг, підписаний експедитором і перевізником до проведення чергового платежу; рахунок-фактура; два екземпляри товаротранспортних накладних із відміткою (печаткою) вантажоотримувача; оригінал довіреності на отримання вантажу, акти на бій продукції;
Як зазначає позивач, та не заперечує 1-й відповідач, в процесі виконання умов договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р. позивач за договорами-заявками надавав 1-му позивачу відповідні послуги, які останнім повністю або частково оплачувалися.
Зазначені обставини також підтверджуються залученими до матеріалів справи документами, зокрема актами, виписками рахунків у банківських установах.
В обґрунтування виконання даних до матеріалів справи договорів-заявок у повному обсязі, позивач надає суду:
- товарно-транспортні накладні згідно з якими відбувалося перевезення товару за зазначеними договорами-заявками;
- акти надання послуг: №203 від 20.03.2013р., №438 від 20.06.2013 р., №567 від 01.08.201Зр., №598 від 10.08.2013р., №656 від 02.09.2013р., №703 від 25.09.2013р., №745 від 11.10.2013р., №821 від 13.11.2013р., №822 від 13.11.2013р., №852 від 27.11.2013р., №885 від 10.12.2013р., №902 від 20.12.2013р., №82 від 28.02.2014р., №119 від 22.03.2014р., №135 від 02.04.2014р., №141 від 04.04.2014р., №264 від 04.07.2014р., №297 від 26.07.2014р., №299 від 30.07.2014р., №323 від 21.08.2014р., №329 від 27.08.2014р., №333 від 30.08.201 р., №348 від 18.09.2014р., №362 від 02.10.2014р., №372 від 15.10.2014р., №377 від 22.10.2014р., №384 від 03.11.2014р., №398 від 20.11.2014р., №399 від 21.11.2014р., №419 від 10.12.2014р., №431 від 27.12.2014р.;
- податкові накладні: №47 від 20.03.2013р., №47 від 20.06.2013р., №1 від 01.08.2013р., №32 від 10.08.2013р., №5 від 02.09.2013р., №52 від 25.09.2013р., №31 від 11.10.201Зр., №32 від 13.11.201Зр., № 33 від 13.11.2013р., №71 від 13.11.2013р., №22 від 10.12.2013р., № 39 від 20.12.2013р., № 50 від 28.02.2014р., №36 від 28.02.2014р., №5 від 02.04.2014р., №13 від 04.04.2014р., №7 від 04.07.2014р., №43 від 26.07.2014р., №47 від 30.07.2014р., №23 від 21.08.2014р., №29 від 27.08.2014р., №35 від 30.08.2014р., №15 від 18.09.2014р., №2 від 02.10.2014р., №12 від 15.10.2014р., №18 від 22.10.2014р., №1 від 03.11.2014р., №15 від 20.11.2014р, №16 від 21.11.2014р, №8 від 10.12.2014р., №28 від 27.12.2014р.;
- виставлені 1-му відповідачу до сплати рахунки: №203 від 20.03.2013р., №438 від 20.06.2013р., №567 від 01.08.2013р., № 598 від 10.08.2013р., №656 від 02.09.2013р., №703 від 25.09.2013р., № 745 від 11.10.2013р., № 821 від 13.11.2013р., №822 від 13.11.201Зр., № 852 від 27.11.2013р., №885 від 10.12.2013р., №902 від 20.12.2013р., № 82 від 28.02.2014р., №119 від 22.03.2014р., №135 від 02.04.2014р., №141 від 04.04.2014р., №264 від 04.07.2014р., №297 від 26.07.2014р., №299 від 30.07.2014р., №323 від 21,08.2014р., №329 від 27.08.2014р., №333 від 30.08.2014р., №348 від 18.09.2014р., №362 від 02.10.2014р., №372 від 15.10.2014р., №377 від 22.10.2014р., № 384 від 03.11 2014р., № 398 від 20.11.2014р., №399 від 21.11.2014р., №419 від 10.12.2014р., №431 від 27.12.2014р.
1-й відповідач факт надання 1-им відповідачем послуг не заперечує, проте зазначає, що оплата не настала, у зв'язку з не направленням позивачем на його адресу повного пакету документів, визначених в договорах-заявках та п.п. 3.1-3.2. договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013р., а також в зв'язку з тим, що в товарно-транспортних накладних, згідно з якими безпосередньо відбувалося перевезення товару на виконання зазначених договорів-заявок, не містяться відомості стосовно того, що перевезення здійснював саме позивач.
Крім того, як свідчать матеріали справи, 03.01.2011 р. між позивачем та 2-м відповідачем укладено договір поруки (т.1 а.с.71-73), відповідно до умов якого 2-й відповідач поручився перед позивачем за виконання 1-м відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортно-експедиційні послуги №5/№4-е від 03.01.2011 р. в розмірі відповідальності 200 грн.
Згідно з пунктом 4.1.1. договору поруки, при порушенні замовником (позивачем) зобов'язання перед перевізником (позивачем) за договором перевезення, поручитель зобов'язаний виконати за боржника зобов'язання у 5 денний строк з дня отримання вимоги від замовника з урахуванням обмеження, зазначеного в додатку № 1 до цього договору.
Також, як свідчать матеріали справи, 01.02.2013 р. між позивачем та 2-м відповідачем укладено інший договір поруки (т.1 а.с.75-77), відповідно до умов якого 2-й відповідач поручився перед позивачем за виконання 1-м відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р. в розмірі відповідальності 200 грн.
Згідно з пунктом 4.1.1. договору поруки, при порушенні замовником (позивачем) зобов'язання перед перевізником (позивачем) за договором перевезення, поручитель зобов'язаний виконати за боржника зобов'язання у 5 денний строк з дня отримання вимоги від замовника з урахуванням обмеження, зазначеного в додатку № 1 до цього договору.
Позивач, з посиланням на зазначені вище договори поруки, просить суд стягнути з 2-го відповідача, як поручителя виконання 1-м відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортно-експедиційні послуги № 5/№4-е від 03.01.2011р. та за договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013р., 200 грн. за договором поруки від 03.01.2011р., та 200 грн. за договором поруки від 01.02.2013 р., тобто всього 400 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд, з урахуванням положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Як зазначено в статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 909 Цивільного кодексу України, статті 308 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначені поняття термінів: транспортно-експедиторська діяльність; транспортно-експедиторська послуга; експедитор (транспортний експедитор); клієнт; перевізник.
Статтею 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.
Експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту тощо.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що здійснивши системний аналіз умов договору на транспортно-експедиційні послуги №5/№ 4-е від 03.01.2011р. та положень чинного законодавства України, вбачається, що даний договір містить елементи як договору перевезення, так і договору транспортного експедирування, оскільки згідно з його умовами до обов'язків перевізника належить надання послуг з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень. Хоча в даному договорі клієнт в розумінні статті 929 Цивільного кодексу України і іменується експедитором, а фактичний експедитор/перевізник - перевізником, проте, зазначене не впливає на правову кваліфікацію зазначеного договору.
Таким чином, з урахуванням статті 929 Цивільного кодексу України, до правовідносин щодо виконання даного договору підлягає застосування глава 65 ЦК України, яка регулює правовідносини щодо виконання договору транспортного експедирування, Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Разом з тим, системний аналіз положень іншого укладеного між сторонами договору на транспортно-експедиційні послуги №6-е від 01.02.2013 р. дає змогу встановити, що зазначений договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу, оскільки згідно з його умовами до обов'язків перевізника належить виключно надання послуг з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Зазначене також підтверджується обсягом прав та обов'язків наданих даним договором кожній зі сторін, в т.ч. встановлених в разових договорах-заявках, складених сторонами на виконання умов цього договору.
Місцевим господарським судом вірно зазначено, що назва договору (на транспортно-експедиційні послуги) та найменування відправника в розумінні статті 909 Цивільного кодексу України - експедитором, не впливає на правову кваліфікацію зазначеного договору.
Доводи позивача про те, що в рамках даного договору він займався саме організацією перевезення вантажу за разовими договорами-заявками правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки зазначені обставини позивачем не доведені, крім того, відсутність можливості самостійно виконувати умови договору, на яких наполягає позивач (в т.ч. з підстав відсутності власних транспортних засобів, водіїв, тощо), не впливає на правову кваліфікацію умов договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р.
За таких обставин, до правовідносин щодо виконання договору на транспортно-експедиційні послуги №6-е від 01.02.2013р. підлягають застосуванню положення Закону, які регулюють правовідносини щодо виконання договору на перевезення вантажу, в т.ч. гл. 64 ЦК України, ст. ст. 306-315 ГК України, Правила перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 тощо.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Статтями 32, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Отже, процесуальним законом покладено обов'язок по доведенню своїх вимог на позивача при зверненні ним до суду з позовною вимогою.
У даній справі позивач в обґрунтування виконання своїх обов'язків за договорами №6-е від 01.02.2013р. та №5/№ 4-е від 03.01.2011р. надає разові договори-заявки, товаро-транспортні накладні, рахунки, податкові накладні та акти виконаних робіт.
Досліджуючи надані позивачем документи, судова колегія зазначає, що майже в усіх товаро-транспортних накладних позивач взагалі не зазначений; в графах "автомобільний перевізник" або "автопідприємство" зазначено ТОВ "Орлан-Транс-Груп", тобто підприємство 1-го відповідача, або інші юридичні особи, зокрема ПП "Глобус", Фаворит-М,
Лише в деяких товаро-транспортних накладних позивач вказаний в графі "автопідприємство", а саме від 31.08.2013р. (т.2 а.с.138), від 26.11.2013р. (т.2 а.с.130), від 09.08.2013р. (т.2 а.с.139), від 09.08.2013р. (т.2 а.с.140), від 08.10.2012р. (т.5 а.с.23), від 08.11.2012р. (т.2 а.с.151), від 08.11.2012р. (т.2 а.с.152), від 08.11.2012р. (т.2 а.с.153), від 08.11.2013р. (т.2 а.с.154). Як пояснювали в судових засіданнях по даній справі представники позивача, дана обставина мала місце в зв'язку з тим, що 1-й відповідач виграв тендер на здійснення перевезень, який проводив ПАТ "Харківський плитковий завод", після чого залучив до здійснення перевезень позивача. В зв'язку з цим, позивач наполягає на тому, що зазначення 1-го відповідача в товарно-транспортній накладній в графі "автомобільний перевізник" або "автопідприємство" здійснювалося саме на вимогу останнього, оскільки він, як перевізник, був підзвітним за здійснення перевезень перед ПАТ "Харківський плитковий завод". Позивач наполягає на тому, що майже у всіх товарно-транспортних накладних, які складалися в процесі виконання умов договору в графі "автомобільний перевізник" або "автопідприємство" зазначалося підприємство 1-го відповідача, і ці накладні останнім приймалися від позивача без будь-яких заперечень та в подальшому оплачувалися.
Проте, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що в більшості товаро-транспортних накладних ПАТ "Харківський плитковий завод" не виступає в якості замовника/вантажовідправника, а виступають інші юридичні особи, зокрема, ТОВ "Голден Тайл", ТОВ "Орлан-Транс-Груп". Крім того, на підтвердження таких доводів його представників, позивачем доказів в обґрунтування не надано.
При цьому, зазначені товарно-транспортні накладні взагалі не містять будь-яких відомостей про те, що послуги перевезення ( експедирування) надавалися саме позивачем.
Зазначене свідчить про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами в розумінні статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України факту надання послуг за зазначеним договором 1-му відповідачу
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем товаро-транспортні накладні не є належними та допустимими доказами в обґрунтування виконання позивачем своїх обов'язків за договорами №6-е від 01.02.2013р. та №5/№ 4-е від 03.01.2011р.
Колегія суддів також зазначає, що умовами разових договорів-заявок передбачено, що перевізник для здійснення розрахунків за заявками-договорами зобов'язаний передати (надіслати поштою) експедитору належним чином оформлені оригінали наступних документів: рахунок-фактура, два акти виконаних робіт підписаних перевізником, податкову накладну, два екземпляри товаротранспортних накладних із відміткою (печаткою) вантажоотримувача про отримання вантажу та відміткою (печаткою) перевізника, видаткову накладну із відміткою (печаткою) вантажоотримувача, оригінал довіреності на отримання вантажу, акти на бій продукції, видаткову накладну на продукцію, що є безумовною підставою для здійснення 1-им відповідачем оплати. Однак позивач не надав належним чином заповнені видаткові накладні із відміткою (печаткою) вантажоотримувача, оригінали довіреностей на отримання вантажу та належним чином заовнені товаро-транспортні накладні в підтвердження виконаних робіт.
1-й відповідач заперечує отримання від позивача повного пакету документів, та посилається на те, що за відсутності наданого позивачем повного пакету документів строк оплати, згідно умов договорів та разових договорів-заявок, не настав.
У матеріалах справи містяться описи вкладення в цінний лист (т. 5 а.с.40-65) та поштові чеки (т.2 а.с.8-9), надані позивачем в обґрунтування доводів направлення на адресу 1-го відповідача документів на виконання умов договору на транспортно-експедиційні послуги № 5/№4-е від 03.01.2011р.
Проте, як вбачається із даних описів вкладення, позивачем на адресу 1-го відповідача не був направлений повний пакет документів, передбачений умовами договорів №6-е від 01.02.2013р. та №5/№ 4-е від 03.01.2011р. та разовими договорами-заявками.
Так, як зазначено вище, відповідно до пункту 15 договорів-заявок до договору №5/№ 4-е від 03.01.2011р., перевізник для здійснення розрахунків за даною заявкою зобов'язаний протягом 5 робочих днів після здійснення перевезення (прибуття автотранспорту в кінцевий пункт призначення вказаний в даному договорі), але в будь-якому разі не пізніше 05 числа місяця наступним за місяцем, у якому здійснювалося перевезення, передати (надіслати поштою) експедитору належним чином оформлені оригінали наступних документів: рахунок-фактура, два акти виконаних робіт підписаних перевізником, податкову накладну, два екземпляри товаротранспортних накладних із відміткою (печаткою) вантажоотримувача про отримання вантажу та відміткою (печаткою) перевізника, видаткову накладну із відміткою (печаткою) вантажоотримувача, оригінал довіреності на отримання вантажу, акти на бій продукції, видаткову накладну на продукцію.
За змістом пункту 16 договорів-заявок, у разі порушення умов даного договору, вказаних в пункті 15 (тобто ненадання всіх належним чином оформлених документів до 05 числа місяця наступного за місяцем у якому здійснювалося перевезення), оплату послуг перевізнику буде затримано на стільки днів, на скільки днів затримає перевізник передачу експедитору всіх документів, визначених пунктом 15 даного договору в належній формі та без помилок.
Пунктом 3.2. договору №6-е від 01.02.2013р. визначено, що рахунки перевізника підлягають оплаті лише після надання експедитору перевізником повного пакету оригінальних документів, а саме належним чином оформлених та підписаних рахунків-фактур, двох актів виконаних робіт (надання послуг) підписаних перевізником, податкової накладної/их накладної/их, товаро-транспортної/их накладної/их, видаткової/их накладної/их, оригіналу/ів довіреності/ей на отримання вантажу (у разі якщо вантаж отримує довірена особа, а не безпосередній керівник отримувача) на адресу експедитора. При цьому, у разі якщо пакет документів неповний та/або хоча б один документ не відповідає вимогам чинного законодавства України та/або пакет документів надійшов не на адресу експедитора, експедитор має право затримати оплату послуг перевізника до моменту усунення знайдених невідповідностей і при цьому має письмово повідомити перевізника про виявлені порушення в оформленні документів. В такому випадку обов'язок експедитора по сплаті рахунку починає обчислюватись з дати надання перевізником останнього документу на зазначену вище адресу.
Згідно з пунктом 15 договорів-заявок до договору №6-е від 01.02.2013р., складених до 18.08.2014р., перевізник для здійснення розрахунків за даною заявкою зобов'язаний протягом 5 робочих днів після здійснення перевезення (прибуття автотранспорту в кінцевий пункт призначення вказаний в даному договорі), але в будь-якому разі не пізніше 05 числа місяця наступним за місяцем у якому здійснювалося перевезення, передати (надіслати поштою) експедитору належним чином оформлені оригінали наступних документів: рахунок-фактура, два акти виконаних робіт підписаних перевізником, податкову накладну, два екземпляри товаротранспортних накладних із відміткою (печаткою) вантажоотримувача про отримання вантажу та відміткою (печаткою) перевізника, видаткову накладну із відміткою (печаткою) вантажоотримувача, оригінал довіреності на отримання вантажу, акти на бій продукції, видаткову накладну на продукцію.
За змістом пункту 16 договорів-заявок до договору №6-е від 01.02.2013р., складених до 18.08.2014р., у разі порушення умов даного договору, вказаних в пункті 15 (тобто ненадання всіх належним чином оформлених документів до 05 числа місяця наступного за місяцем у якому здійснювалося перевезення), оплату послуг перевізнику буде затримано на стільки днів затримає перевізник передачу експедитору всіх документів, визначених п. 15 даного договору в належній формі без помилок.
Пунктом 11 договорів-заявок до договору №6-е від 01.02.2013р., складених після 18.08.2014р. передбачено домовленість сторін про те, що підставою для здійснення експедитором оплати за цією заявкою є наступні документи: акт приймання-передачі послуг, підписаний експедитором і перевізником до проведення чергового платежу; рахунок-фактура; два екземпляри товаротранспортних накладних із відміткою (печаткою) вантажоотримувача; оригінал довіреності на отримання вантажу, акти на бій продукції.
Згідно наявних у матеріалах справи описів вкладення вбачається, що документи надсилались позивачем на адресу 1-го відповлача із значним запізненням, але разом з тим, позивачем не було направлено повного пакету документів. Зокрема, зазначено про направлення рахунку (до нього акти, податкова накладна, заявки, товаро-транспортні накладні).
Проте, відсутні відомості щодо направлення оригіналу довіреності на отримання вантажу, актів на бій продукції, видаткових накладних на продукцію, направлення яких передбачено пунктом 15 договорів-заявок до договору №5/№ 4-е від 03.01.2011р., пунктом 3.2. договору №6-е від 01.02.2013р., пунктом 15 договорів-заявок до договору №6-е від 01.02.2013р., складених до 18.08.2014р. та пунктом 11 договорів-заявок до договору №6-е від 01.02.2013р., складених після 18.08.2014р.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи 1-го відповідача, що у зв'язку з відсутністю доказів направлення позивачем на адресу 1-го відповідача повного пакету документів, що передбачений умовами договорів та договорів-заявок, та що товарно-транспортні накладні складені неналежним чином, зокрема, в графі "автопідприємство" не зазначений позивач, а в тих товаро-транспорних накладних, де позивач зазначений, відсутні печатка та підпис уповноваженої особи позивача, строк оплати не настав до передачі всіх документів, складених в належній формі та без помилок.
Судова колегія враховує, що пунктом 3.2. договору №6-е від 01.02.2013р., передбачено, що у разі якщо пакет документів неповний та/або хоча б один документ не відповідає вимогам чинного законодавства України та/або пакет документів надійшов не на адресу експедитора, експедитор має право затримати оплату послуг перевізника до моменту усунення знайдених невідповідностей. Колегія суддів враховує, що 1-й відповідач не повідомляв позивача щодо невідповідності наданого пакету документів, однак і позивач мав враховувати умови договорів-заявок та знав, що ним направлявся не повний пакет документів для оплати.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, з урахуванням статті 101 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до 1-го відповідача, оскільки позивачем в обґрунтування своїх вимог належних та допустимих доказів не надано.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з 2-го відповідача 400 грн. за договорами поруки, судова колегія зазначає, що оскільки згідно з умовами договорів поруки від 03.01.2011р. та від 01.02.2013р. 2-й відповідач поручився перед позивачем за виконання 1-м відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013р. та договором на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.01.2011р., проте, у задоволенні вимог позивача за вказаними договорами № 6-е від 01.02.2013р. та № 5/№ 4-е від 03.01.2011р. судом відмовлено, зазначене є підставою для відмови позивачу в задоволенні позову до 2-го відповідача.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає в якості додаткових доказів надані 2-им відповідачем до суду апеляційної інстанції копій претензій від 17.10.2014р. та від 11.06.2015р., направлених ФОП ОСОБА_3 та копії платіжних доручень від 22.10.2014р. №158, від 19.06.2015р. №203, від 18.12.2015р. №288 на підтвердження часткового виконання 2-им відповідачем своїх зобов'язань за договорами поруки від 01.02.2013р. та від 03.01.2011р., виходячи з наступного.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Як зазначено у пункті 9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
2-им відповідачем не подано до апеляційного господарського суду письмових пояснень в обґрунтування неможливості подання даних документів суду першої інстанції, хоча апеляційний господарський суд двічі зобов'язував про це 2-го відповідача, та як свідчать матеріали справи, 2-й відповідач ухвали суду отримував.
Колегія суддів також зазначає, що позивач також був обізнаний про сплату 2-им відповідачем на його рахунок грошових коштів за вказаними вище платіжними дорученнями, проте, даних відомостей суду першої інстанції не надав. У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 23.03.2017р. представник позивача надати пояснення щодо наявності печатки позивача на даних платіжних дорученнях не зміг, зазначив про відсутність у нього оригіналів платіжних доручень.
Судова колегія не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Як зазначено у пункті 2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи, що у даній справі позивачем не доведено порушення його прав 1-им відповідачем, оскільки на підтвердження своїх доводів щодо надання 1-ому відповідачеві послуг з перевезення та направлення на адресу 1-го відповідача повного пакету документів для здійснення розрахунку, позивачем належних та допустимих доказів, як того вимагає процесуальний закон, не надав, у задоволенні позову слід відмовити з підстав його необґрунтованості.
Разом з тим, як зазначено у пункті 12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з підстав, зазначених вище.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Саян-Груп" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2016р. у справі №922/1519/16 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 28.03.2017 року.
Головуючий суддя Здоровко Л.М.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Шутенко І.А.