Справа № 344/6866/16-ц
Провадження № 4-с/344/47/17
27 березня 2017 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Польської М.В.
при секретарі с/з/ ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скаргу ОСОБА_2, заінтересовані особи - ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, ПАТ «Універсал Банк» на дії державного виконавця.,
ОСОБА_3 звернувся в суд з скаргою про поновлення строків на подання скарги; визнання протиправними дії державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції щодо відкриття виконавчого провадження та не направлення постанови; скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №50906186.
Скаржник скаргу обґрунтував тим, що 17.12.2013 року Івано-Франківським міським судом було видано виконавчий лист №344/7383/2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсалбанк» заборгованість в сумі 91800.86грн., на підставі якого державний виконавець відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції відкрив постановою від 21.04.2016 року ВП №50906186, не звернувши увагу на строк пред'явлення до виконання даного виконавчого листа - 1 рік в порушення ст..22 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою суду від 27.05.2016р. (головуючий суддя Бородовський С.О.) було поновлено строк на подання скарги.
Ухвалою суду від 11.10.2016р. (головуючий суддя Бородовський С.О.) в задоволенні скарги відмовлено, проте ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02.02.2017р. дану ухвалу скасовано та передано на новий розгляд.
10.02.2017р. дану скаргу прийнято до розгляду суддею Польською М.В.
Скаржник вимоги скарги підтримав, просив їх задовольнити та подав заяву про розгляд скарги без його участі.
Представник суб'єкта оскарження двічі належно повідомлений про судові засідання, до суду не з'явився, не подавши заперечення на скаргу та не направивши матеріали ВП на вимогу суду (ухвала від 10.02.2017р., 24.02.2017р.) та на спростування обставин скарги.
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу дій державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа №344/7383/2013 виданого Івано-Франківським міським судом 17.12.2013р..
Судом встановлено, що 21.04.2016 року постановою державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_4 було відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа №344/7383/2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсалбанк» заборгованість в сумі 91800.86грн..
Як вбачається з матеріалів долучених до скарги, при відкритті провадження та подальших дій суб'єкт оскарження не дотримався вимог законодавства. Дані доводи наведені в скарзі та матеріалів до неї є обґрунтованими, виходячи з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України “Про виконавче провадження” (діючого на час виникнення спірних правовідносин). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.
На підставі ст..19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, в тому числі за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
Як слідує зі ст..20 цього ж закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
При цьому, за вимогами ст..22 цього ж закону виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року ( в редакції після внесення змін), якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
А за ст.24 (ч.1) державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.
Згідно ст..25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Отже, державний виконавець при відкритті виконавчого провадження повинен перевіряти строк пред'явлення виконавчого документу до виконання, що не було дотримано суб'єктом оскарження, оскільки заява стягувачем подана 22.02.2016р., зареєстрована у ДВС 20.04.2016р. з виконавчим листом, який повинен бути пред'явлений протягом строку за ст.22 вищезгаданого закону.
А тому, враховуючи передбачений законодавством річний строк пред'явлення до виконання виконавчого документа, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення скарги в частині скасування постанови державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 21.04.2016р. про відкриття виконавчого провадження у ВП №50906186
Щодо вимог про визнання протиправними дії державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції щодо відкриття виконавчого провадження та не направлення постанови, то такі вимоги є обґрунтовані за вимогами ст.25 ч.5 Закону України «Про виконавче провадження», так як не спростовано іншими доказами ніж доводи скарги про те, що копія оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження була надіслана боржнику не пізніше наступного робочого дня.
Однак, щодо визнання дій протиправними щодо відкриття ВП на підставі саме нечинного виконавчого листа, то в цій вимозі - «на підставі не чинного виконавчого листа» слід відмовити, оскільки виконавчий лист є чинний, проте строк його дії на пред'явлення по примусовому виконанню є таким що завершений, що не спростовано іншими доказами, а тому виходячи з ст..11 ЦПК України в межах заявлених вимог скарги, суд в цій частині вимог вважає їх безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», частиною третьою статті 6, частиною першою статті 12, статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом. Незважаючи на те, що в цій статті не зазначено можливість оскарження рішення державного виконавця, іншими статтями цього Закону та інших законодавчими актами передбачено можливість оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця. Так, згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до частини першої статті 12 цього Закону сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до статей 383, 384 ЦПК та статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби, державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби (далі - ВДВС) Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, що стосуються виконання судових рішень, подаються до суду, який видав виконавчий документ.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі наведеного, відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”, ст. ст. 60, 209-210, 383-387 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_3 про поновлення строків на подання скарги; визнання протиправними дії державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції; скасування постанови від 21.04.2016р. про відкриття виконавчого провадження, - задовольнити частково.
Скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 21.04.2016р. про відкриття виконавчого провадження у ВП №50906186.
Визнати протиправними дії державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції щодо відкриття виконавчого провадження ВП №50906186 та не направлення даної постанови боржнику.
В задоволенні решта вимог відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Польська М.В.