Справа № 344/13788/16-а
Провадження № 2-а/344/169/17
29 березня 2017 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
секретаря - Мічути Т.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду міста Івано-Франківськ адміністративну справуза позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Івано-Франківську про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
25 жовтня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Управління патрульної поліції в місті Івано-Франківську про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 16 жовтня 2016 року інспектором роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в місті Івано-Франківську лейтенантом поліції Шамян В.В. була прийнята постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 063691 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. Позивач вважає, що постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає дійсним обставинам справи. За таких обставин позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову серії АР № 063691 від 16 жовтня 2016 року.
Позивач у судове засідання не з'явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав на підставах, викладених у позові, просив позов задовольнити у повному обсязі.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.
Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача та відповідача не надійшло, тому суд розглядає справу у відсутності сторін.
Згідно частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
16 жовтня 2016 року інспектором роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в місті Івано-Франківську лейтенантом поліції Шамяном В.В. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 063691, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху та накладено адміністративне стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.
Відповідно до постанови, 16 жовтня 2016 року о 23 годині 40 хвилин по вулиці Степана Бандери, 7 у місті Івано-Франківську позивач, керуючи транспортним засобом Hyndai Еlantra, номерний знак НОМЕР_1, в якому не працювала підсвітка державного номерного знаку в темну пору доби, не мав при собі полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів,чим порушив вимоги пункту 2.1 ґ Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 3).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої-другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до змісту статті 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення, яким серед іншого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (частини перша-друга статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Згідно статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, що зазначено у статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи).
За загальним правилом, відповідно до статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Як передбачено частинами першою-третьою статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Виходячи з норм, викладених у статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Hyndai Еlantra, номерний знак НОМЕР_1, не пред'явив поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив пункт 2.1 ґ Правил дорожнього руху України.
Пунктом 2.1 ґ Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Частина перша статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Позивач, у позовній заяві вказує, що він повідомив інспектора про те, що поліс у нього є, але не може знайти у бардачку, тобто позивач не пред'явив поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для перевірки, оскільки не мав при собі, а також не надав жодних підтверджуючих документів (посвідчення) про звільнення від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України.
За таких обставин суд знаходить пояснення позивача в обґрунтування позовних вимог безпідставними, а дії відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності - правомірними, в межах наданих йому повноважень.
На підставі вищенаведеного, суд вважає, що в даному випадку факт вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведений належним чином, тому заявлені вимоги про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 126, 245, 251, 252, 258, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись статтями 2, 6-14, 17, 18, 71, 72, 158-163, 167, 171-2, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Івано-Франківську про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а у випадку застосування частини третьої статті 160Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, але якщо апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Л.В. Мелещенко