Справа №: 343/2292/16-ц
Провадження №: 2/0343/20/17
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2017 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючої судді - Монташевич С. М.,
секретаря - Шикор Г. В.,
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" про захист прав споживача, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів,-
Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив та просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути з ТзОВ "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" на його користь сплачені кошти за договором фінансового лізингу № 1393 від 26 жовтня 2016 року у розмірі 55000,00 гривень, банківську комісію у розмірі 550,00 гривень та судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду згідно квитанцій.
Свої вимоги мотивує тим, що 26.10.2016 р. він уклав з ТзОВ "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" договір фінансового лізингу № 1393. Для укладення договору він зі своїми родичами поїхав до м. Тульчин Вінницької області, куди його було запрошено по телефону представником відповідача. Метою укладення договору було придбання трактора МТЗ-82.1.26, вартістю 110000,00 гривень. Обговоривши деталі, йому надали підписати деякі документи, у тому числі і сам договір. На той час він вважав, що підписує договір купівлі-продажу трактора вартістю 110000,00 грн. Умови договору прочитати не дали, тиснули поскоріше його підписати, оскільки кінець робочого дня, а він ще має оплатити передоплату. Однак оплатити в той день він не зміг. Оскільки він не здійснив передоплату, примірник договору йому не надали. 03 листопада 2016 року згідно наданого йому рахунку він оплатив 55000,00 гривень на рахунок відповідача та 550 гривень комісію банку. Про здійснену оплату він повідомив представника відповідача, переславши електронною поштою копію квитанції про оплату. 09 листопада 2016 року він отримав від відповідача примірник договору, з якого дізнався, що ним передбачені зовсім не ті умови передачі товару (про лізинг мови не йшло, ціна трактора була суттєво вища від тієї, про яку вони домовлялись). Виявивши дані факти, він зателефонував представнику відповідача, де йому повідомили, що трактор прийде по акційній ціні 110000 гривень, однак необхідно доплатити другу половину коштів. Йому повідомили, що трактор він може оглянути у м. Мукачеве, однак, коли він приїхав туди, ніякого трактора та стоянки не знайшов. Він почав дзвонити до м. Києва за вказаними у договорі номерами, де йому повідомили, що якщо він має намір розірвати договір, то повинен написати відповідну заяву, а всі його скарги на їхню представницю назвали видумками. Він так і зробив: написав лист про розірвання договору, однак кошти в сумі 55000,00 гривень йому не повернули. Вважає, що в даному випадку слід застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, оскільки договір фінансового лізингу не був нотаріально посвідчений. Крім того, на момент укладення договору фінансового лізингу у відповідача не було ліцензії з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали, зіславшись на вищевикладене. Просили застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути з ТзОВ "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" на користь його довірителя сплачені кошти за договором фінансового лізингу № 1393 від 26 жовтня 2016 року в розмірі 55000,00 гривень, банківську комісію у розмірі 550,00 гривень та судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду згідно квитанцій. Додатково вказали, що укладений договір лізингу є нікчемним, оскільки він не був нотаріально посвідченим, а укладений у простій письмовій формі. Крім того, у відповідача на час укладення договору не було ліцензії на залучення коштів від фізичних осіб, а наявність у нього довідки про взяття на облік не є підставою для здійснення господарської діяльності з залученням коштів від фізичних осіб. Позивач ОСОБА_1 також пояснив, що оголошення про продаж трактора знайшов син його брата, який проживає в Естонії. Оскільки у лізинговій компанії повідомили, що договір не можуть укласти з іноземцем, він, як українець, був представлений однією із сторін договору. При підписанні угоди він бачив, що його умовами передбачена інша ціна трактора, ніж та про яку вони домовлялись. Однак, їх переконали в тому, що це дійсна ціна трактора, тому так має бути зазначено у договорі, але їм протрібно буде сплатити тільки акційну ціну в розмірі 110000 грн. З такою ціною погодився його племінник та, повіривши в чесність і порядність представників фірми, наполіг на підписанні договору. Якби не акційна ціна племінник б не їхав в Україну за трактором, а придбав би його в Естонії. Підписували вони договір у м. Тульчин Вінницької області. Все робили поспіхом, оскільки був кінець дня і тижня, проте саме представники відповідача рекомендували приїхати в цей час, вказали яким поїздом варто приїхати і відразу зможуть повернутися, тому вони взяли квитки на запропоновані їм рейси. Того дня проплату вони не здійснили, тому договір їм для ознайомлення не надали. Після проведення оплати, їм "Новою поштою" був надісланий примірник договору. Під час телефонного дзвінка представник лізингової компанії повідомив їх про те, що для отримання трактора слід доплатити наступну частину коштів. Вони просили відвезти їх на склад, щоб вони подивилися на трактор. Натомість їм повідомили, що трактор знаходиться у м. Мукачево, куди вони відправились, однак транспорту за наданою адресою не виявили. Після цього вони по інтернету шукали інші адреси складів ТзОВ "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ", їздили за ними, однак складів даного підприємства так і не виявили, що свідчить про непропорядність даного товариства та недійсність їхніх намірів на передачу обіцяного трактора.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позивач не сплатив 50 % вартості транспортного засобу, як це передбачено умовами договору, а тому трактор йому доставлено не було. Позиція позивача, що при укладенні договору не була дотримана обов'язкова нотаріальна форма його посвідчення, передбачена ст. 799 ЦК України, суперечить законодавству, а форма укладеного між сторонами договору порушена не була . Згідно ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Нотаріальне посвідчення договору лізингу є необов'язковим. Підписавши примірник договору позивач погодився з усіма визначеними умовами та змістом угоди й додатками до неї. Щодо ліцензії зазначає, що ТзОВ "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" займається виключно видом господарської діяльності по наданню послуг з фінансового лізингу без набуття спеціального статусу фінансової установи. На час укладення спірного договору фінансового лізингу був відсутній правовий механізм для отримання відповідачем ліцензії, а діяльність ліцензійної компанії є легітимною на підставі розпорядження № 21 Нацкомфінпослуг. Враховуючи вищевказане, просив відмовити в задоволенні позову, а справу розглядати у відсутності представника ТзОВ "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ".
Суд, вислухавши пояснення сторони позивача, взявши до уваги заперечення представника відповідача, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що уточнені позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».
Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати іншій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу - лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За правилами ч. 1 ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 807 ЦК України предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору.
Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 26 жовтня 2016 року уклав з ТзОВ "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" договір № 1393 фінансового лізингу, згідно якого відповідач зобов'язується придбати предмет лізингу, визначений у ОСОБА_3 № 2, а саме трактор «МТЗЩ-82.1.26», тип двигуна дизель, привід 4х4, та передати його у користування позивача на термін та на умовах, передбачених цим договором, а позивач користується предметом лізингу на умовах даного договору та згідно з положеннями чинного законодавства. Вартість предмета лізингу на момент укладання даного договору визначається у договорі та додатку № 1.
Пунктом 8.2. договору передбачено, що вартість предмета лізингу на момент укладання договору становить 21245,52 доларів США з урахуванням ПДВ, згідно з обмінним курсом долара США до української гривні, на фактичну дату укладання даного договору. На дату укладання цього договору гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 550000,00 гривень.
Згідно п. 1.7 договору фінансового лізингу предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 30 робочих днів з моменту сплати останнім на рахунок лізингодавця: комісії за організацію угоди, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу.
При цьому в преамбулі договору фінансового лізингу визначено, що комісія за організацію угоди - першочерговий єдиноразовий платіж, що має бути сплачений лізингоодержувачем на користь лізингодавця за організацію та ведення договору протягом терміну його дії. Даний платіж включає в себе організаційні послуги лізингодавця, будь-які витрати, понесені ним, що пов'язані з укладенням та обслуговуванням договору. Розмір комісії відображається у ОСОБА_3 № 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу (а.с. 8-17).
ОСОБА_3 № 1 до договору фінансового лізингу № 1939 від 26.10.2016 р. слідує, що комісія за організацію угоди (10%) складає 2123,55 $. Курс долара на дату підписанна договору становить 25,90 грн. (а.с. 16). Відповідно комісія за органзіцію угоди становить 54999,95 грн.
03 листопада 2016 року (дата валютування 04 листопада 2016 року) о 14.26 год. ОСОБА_1 оплатив на користь ТзОВ "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" 55000,00 грн., про що свідчить світлокопія квитанції № 0.0.645376642.1. Назва послуги - оплата за товари/послуги; призначення платежу - комісія за організацію по укладенню договору фінансового лізингу № 1393. За переказ коштів в сумі 55000,00 грн. він сплатив ПАТ КБ "ПриватБанк" комісію за касове обслуговування в розмірі 550,00 гривень (а.с. 18).
Згідно п.12.1 договору лізингу лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п. 1.7 та 4.1, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, у якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. У такому випадку поверненню підлягає 60 % від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію угоди в такому випадку не повертається (а.с. 8-17, 50-57).
Згідно пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Частиною 1 статті 227 ЦК України передбачено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що за договором фінансового лізингу № 1393 від 26 жовтня 2016 року він не надає фінансових послуг, у зв'язку із наданням яких є обов'язковим отримання відповідної ліцензії, на підтвердження чого надає копію довідки про взяття на облік юридичної особи (а.с. 36), оскільки суду не надано доказів, що у відповідача наявна ліцензія для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб.
Під час розгляду справи позивач уточнив та просив суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину договору фінансового лізингу № 1393 від 26 жовтня 2016 року, оскільки під час укладення договору фінансового лізингу сторонами не дотримані вимоги закону щодо нотаріального посвідчення спірного договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається.
Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.
Положення статті 216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15, від 8 червня 2016 року № 6-330цс16, від 18 січня 2017 року № 6-648цс16, яка у силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних в п.п. 4-7 постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (зокрема, частина перша статті 220 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Згідно положень цих статей вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Такі вимоги розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
Враховуючи встановлені вищенаведені обставини, зокрема те, що спірний договір нотаріально не посвідчувався, а укладено сторонами у простій письмовій формі, - його слід вважати нікчемним та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме: стягнути з ТзОВ "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" на користь ОСОБА_1 55000,00 гривень сплаченого авансового платежу за договором фінансового лізингу № 1393 від 26 жовтня 2016 року та 550,00 гривень банківської комісії, а позов задовольнити.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, ст.ст. 13, 55 Конституції України, статтями 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 7, 17 Загальної декларації прав людини, ст. 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року, ст.ст. 6, 184, 203, 215, 216, 509, 627, 806, 807 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 3, 6, 10, 11, 57 ЦПК України, керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" на користь ОСОБА_1 55000,00 (п'ятдесят п'ять тисяч) гривень сплачених коштів за договором фінансового лізингу № 1393 від 26 жовтня 2016 року, 550,00 (п'ятсот п'ятдесят) гривень банківської комісії та 555 (п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень) 50 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.
Суддя:
Повний зміст рішення виготовлений: 27 березня 2017 року.