Справа№340/114/17
Провадження № 2/340/115/17
23 березня 2017 року Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,
при секретарі судових засідань Фурманюк В.М.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Верховина Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до ОСОБА_2 про стягнення неправомірно отриманих сум пенсії,
позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення неправомірно отриманих сум пенсії в розмірі 77015 грн. 55 коп.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 09.12.2011 їй було призначено пенсію за віком, як дружині загиблого військовослужбовця, згідно з протоколом від 16.12.2011 №10333. На момент призначення пенсії вік ОСОБА_2 становив 51 рік, а трудовий стаж 33 роки 2 місяці. Крім цього, вона являлася дружиною ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та був таким, що 14.07.1986 призваний на військові збори Верховинським військовим комісаріатом та після зарахування в склад батальйону призначений на посаду водія 4-го відділення. ОСОБА_2 мала статус дружини ліквідатора аварії ЧАЕС, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Однак, згідно з роз'ясненнями наданими Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11.05.2016 №3128/03, абзац 5 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України №1058 на дружин померлих військовозобов'язаних учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які були призвані на спеціальні військові збори, не поширюється. Тому розпорядженням від 25.07.2016 №312801 було визнано ОСОБА_2 такою, що не має права на пенсію за віком, так як не досягла віку 59 років 6 місяців. На підставі наведеного вважає, що відповідач неправомірно отримала за період з 09.12.2011 по 30.06.2016 пенсію в розмірі 77015,55 грн. Оскільки добровільно на їхню пропозицію повернути безпідставно отриману пенсію відповідач відмовляється, тому просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала з аналогічних підстав, вважає, що підставою стягнення виплаченої пенсії за попередній період є роз'яснення Пенсійного фонду щодо порядку застосування законодавства від 11.05.2015. Крім цього переконана, що рішення про призначення пенсії від 16.12.2011 року не було потреби скасовувати, оскільки розпорядженням 25.07.2016 позивач визнавши незаконним факт призначення пенсії фактично відмінив своє попереднє рішення від 16.12.2011.
Відповідач, її представник в судовому засіданні відносно позову заперечили з мотивів його безпідставності та необґрунтованості. Зокрема вважають твердження позивача про те, що чоловік відповідача не був військовослужбовцем таким, що не ґрунтується на законі. Крім цього, даний факт встановлений судовим рішенням у іншій справі, за позовом відповідача до Пенсійного фонду щодо визнання її права на зміну виду пенсії на пенсію у зв'язку із втратою годувальника. А тому просять у позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд ухвалює судове рішення про таке.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 (а.с.15), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).
Згідно з посвідченням від 08.08.2011(а.с.17), після смерті чоловіка відповідач набула право на користування пільгами та компенсаціями, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі її заяви від 05.12.2011 (а.с.8), протоколом від 16.12.2011 №10333 (а.с.19), ОСОБА_2 призначено пенсію за віком, як дружині загиблого військовослужбовця. Як встановлено безспірно судом, на момент призначення пенсії вона пенсійного віку не досягла, однак таку їй призначено на пільгових умовах, як дружині покійного ОСОБА_4 , який 14.07.1986 року був призваний на військові збори Верховинським районним комісаріатом, та проходив службу в складі батальйону на посаді водія 4-го відділення під час ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.
Розпорядженням від 25.07.2016 №112801 (а.с.23) ОСОБА_2 припинено виплату раніше призначеної пенсії у зв'язку із відсутністю права на пенсію та зазначено про здійснення перерахунку пенсії з моменту її призначення з 09.12.2011 підставою якого вказано «перерахунок через зміну надбавки». Згідно з представленого розрахунку переплати пенсії (а.с.27-28), позивачем розраховано безпідставну виплату відповідачу пенсії за період з грудня 2011 по червень 2016 включно на загальну суму 77015 грн. 55 коп.
В судовому засіданні представник позивача зазначила про те, що підставою для визнання неправомірним отримання відповідачем пенсії за віком, як дружиною загиблого військовослужбовця, за період з 09.12.2011 по 25.07.2016 стало роз'яснення Головного управління Пенсійного фонду України, скероване їм 11.05.2016 (а.с.20-22). Відповідно до цього роз'яснення, нижче стоячим управлінням надано офіційне тлумачення ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яким не передбачено такого виду військової служби, як перебування військовозобов'язаних на військових зборах, у зв'язку із чим рекомендовано вважати цих осіб такими, що не набули статусу військовослужбовців, а у випадку загибелі, їх дружин такими, на яких не поширюється абзац 5 пункту 3 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За період з грудня 2011 року по липень 2016 року відповідачем отримано на законних підставах, згідно з рішенням Пенсійного фонду від 16.12.2011, та набуто у власність пенсію за віком в загальному розмірі 77015 грн. 55 коп.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, який означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Разом з тим, у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майно. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Розкриваючи зміст понятійного апарату наведеної міжнародної правової норми, Європейський суд з прав людини зазначає, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення пункту 1 передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності та не було свавільним (рішення у справі «Сєрков проти України» (Cerkov v.UKRAINE), заява №39766/05 п.33, від 07.10.2011, «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999 II).
З наведеного випливає, що втручання позивача у володіння відповідачем пенсійними виплатами може ґрунтуватися виключно на підставі Закону. Тобто, такі положення Закону, а не його тлумачення тим чи іншим органом, які б давали право позивачу вимагати повернення за рахунок відповідача отриманої нею пенсії за попередній період, повинні існувати на момент початку періоду. При цьому прийняття нового законодавства, яким би встановлювалися нові правила пенсійних нарахувань та виплат, внаслідок чого погіршувалося би становище особи, є підставою для зміни пенсійного забезпечення цієї особи лише з моменту прийняття такого законодавства.
Однак, як встановлено в ході судового розгляду, в грудні 2011 року на підставі представленого повного пакету документів, у відповідності до діючого на той час законодавства, пенсійний орган прийшов до висновку про наявність права у відповідача на отримання пенсії за віком, як дружиною загиблого військовослужбовця.
При цьому обоє сторін визнали, що покійний ОСОБА_4 був призваний на військові збори та мобілізований для участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У примітці до статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що до військовослужбовців належать особи, які призвані на військові збори.
А тому позиція позивача про те, що в статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вказані особи не віднесені до списку військовослужбовців не може вважатися такою, що ґрунтується на законі, так як Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в даному випадку є спеціальним, та визначає поняття «військовослужбовець» для осіб, учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Одночасно слід зазначити, що дані положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» існували на момент призначення пенсії, мали бути відомі позивачу, а тому нове тлумачення цих норм вище стоячим органом Пенсійного фонду не може бути підставою для визнання законними дій позивача спрямованих на втручання у володіння відповідачем набутого належним чином майна.
Більш того, із заявлених позовних вимог право на стягнення з ОСОБА_2 пенсії за попередній період позивач обґрунтовує одночасно з двох правових підстав.
Виходячи із положень передбачених статтями 22, 1166 ЦК України (відшкодування шкоди (прямих збитків) внаслідок неправомірних дій відповідача) позивач вказує на наявність деліктної відповідальності в діях відповідача.
Однак, при дослідженні заявленої підстави позовних вимог суд враховує обов'язок позивача щодо доведення факту існування самої шкоди. При цьому обов'язок по доведеності відсутності вини у заподіянні шкоди лежить на відповідачу.
Проте, оскільки судом встановлено, що позивач отримувала пенсію на законних підставах, згідно з рішенням органу Пенсійного фонду України, яке прийняте на підставі належно поданих у встановленому об'ємі документах, і у позивача не виникало жодних законом передбачених підстав для втручання у право власності відповідача на отриману пенсію, а тому суд приходить до переконання, що жодної шкоди внаслідок отримання пенсії відповідачем законним правам та інтересам позивача заподіяно бути не могло.
Іншою підставою для стягнення з відповідача пенсії позивач посилається на положення статей 1212, 1215 ЦК України щодо обов'язку відповідача повернути безпідставно набуте майно.
Однак, як уже встановлено судом відповідач майно у виді пенсії отримувала протягом спірного періоду правомірно, на підставі рішення органу Пенсійного фонду та у відповідності із положеннями діючого законодавства. Такі положення законодавства, або інші обставини, не припинили своє існування, а тому обов'язку у відповідача з приводу повернення отриманого майна з підставі визначених ч.1 ст.1212 ЦК України не виникало.
Більш того, навіть у випадку безпідставності набуття відповідачем пенсії, відповідно до положень ст.1215 ЦК України така не підлягає поверненню, якщо її виплата проведена позивачем добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Але таких обставин, які б свідчили про недобровільність виплат зі сторони позивача, наявність рахункової помилки або недобросовісність відповідача позивачем не наводилося.
З врахуванням наведеного заявлені позовні вимоги є безпідставними, і в їх задоволенні слід відмовити. Відповідно до положень ст.88 ЦПК України, судові витрати на сторін не покладати.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
в задоволенні позовних вимог Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до ОСОБА_2 про стягнення неправомірно отриманих сум пенсії в розмірі 77015 гривень 55 копійок, відмовити за їх безпідставністю.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: А.Б. Бучинський