Справа № 344/17504/16-ц
Провадження № 2/344/1443/17
01 березня 2017 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Домбровської Г.В.
при секретарі c/з Устинській Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франівського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог -Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про виготовлення проїзного документа дитини для виїзду за кордон та про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька ,-
ОСОБА_2 (надалі - «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 (надалі - «Відповідач») в якому просила надати їй дозвіл на виїзд неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон без згоди батька, ОСОБА_3, з 01.07.2017 року до 31.09.2017 року та з 01.12.2017 року по 20.01.2018 року .
Надати ОСОБА_5 (бабусі ОСОБА_4) дозвіл на виїзд ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон без згоди батька дитини ОСОБА_3 з 01.07.2017 року до 31.09.2017 року та з 01.12.2017 року по 20.01.2018 року в канікулярний період.
Дозволити ОСОБА_2 або її офіційному представнику без згоди батька, ОСОБА_3, оформлювати документи для тимчасового виїзду або супроводу неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України до країн: Туреччина, Єгипет, ОАЕ, Чорногорія, Хорватія, Італія, Албанія, Польща, Російська Федерація, Португалія, Австрія, Словакія, Німеччина, Чехія, Іспанія, Угорщина, Румунія, Франція з 01.07.2017 року до 31.09.2017 року та з 01.12.2017 року по 20.01.2018 року.
Позивачем подано заяву про розгляд справи у її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з"явився, про місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, який повернувся на адресу суду з відміткою поштового органу "за закінченням терміну зберігання".
Представником ООіП виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради подано заяву про розгляд справи у їх відсутності, в якій зазначено, що ООіП не заперечує щодо задоволення позову.
Частиною 4 статті 169 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до частини 1 статті 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відтак, виходячи зі змісту частини 4 статті 169 та частини1 статті 224 ЦПК України, а також того, що Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не подано, зважаючи на заяву Позивача, в якій він не заперечував проти винесення заочного рішення, з огляду на подання Позивачем достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, Суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Відповідно до частини 2 статті 197 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.08.2004 року. Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.03.2011 року шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу у сторін народився син, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з Позивачем за адресою АДРЕСА_1.
З часу розлучення, батько малолітньої дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 участі у вихованні та догляді за дитиною не бере, розвитком дитини не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання та розвиток дитини не надає.
Незважаючи на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.03.2011 року ОСОБА_3 не сплачує аліменти.
Позивач в заяві зазначила, що на даний час у неї є можливість поїхати за кордон, де зможе забезпечити утримання дитини, її відпочинок та оздоровлення, проте для цього потрібна згода батька дитини. Син часто хворіє застудними захворюваннями, для лікування та профілактики яких, за рекомендаціями лікарів необхідне періодичне перебування дитини на морі, виїзд дитини за кордон сприятиме розширенню світогляду дитини та добре позначиться на її духовному та інтелектуальному розвитку як особистості. У Відповідача немає можливості надати Позивачу дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за кордон, оскільки з 2009 року його місцезнаходження невідоме.
Відповідно до копії довідки Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області №19254 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває в розшуку за Івано-Франківським МВ УМВС України в Івано-Франківській області за вчинення кримінального правопорушення за ст. 190 ч.4, 202 ч.2 КК України, який на даний час переховується від органів досудового розслідування з 2009 року.
Маючи намір виїхати з дитиною за межі України з метою відпочинку та оздоровлення та, враховуючи відсутність згоди на це батька дитини, Позивач звернулася до суду з даним позовом.
В Україні дитинство охороняється державою (частина третя статті 51 Конституції України). Держава має забезпечувати належні умови для виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності (стаття 4 Закону України «Про охорону дитинства»). Пріоритетом у правовому регулюванні сімейних відносин є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (частина друга статті 1 Кодексу).
Відповідно до принципу 1 Декларації з прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (надалі - «Декларація»), дитині повинні належати всі зазначені в цій Декларації права. Ці права мають визнаватися за всіма дітьми без будь-яких винятків і без відмінностей чи дискримінацій за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження або іншої обставини, що стосується самої дитини чи її сім'ї.
Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включно з належним допологовим і післяпологовим доглядом. Дитині має належати право на відповідне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування (принцип 4 Декларації).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 313 Цивільного кодексу України (надалі - «ЦК України») фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 (із змінами).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» документами, що надають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина під час перебування за її межами, зокрема є паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ дитини.
Частиною 2 статті 4 вищевказаного Закону передбачено, що оформлення проїзного документа дитини для її виїзду за кордон провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Проїзний документ дитини видається органом внутрішніх справ за місцем проживання.
У відповідності до п.п. 2, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року за № 57, виїзд за межі України громадян, які не досягли 16 річного віку, у супроводі одного з батьків здійснюється у разі пред'явлення оригіналу або нотаріального посвідчення копії рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16 річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Статтею 7 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» визначено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.
На виконання статті 7 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» постановою Кабінету Міністрів 31.03.1995 року за № 231 затверджено Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення.
Пунктом 18 Правил зазначено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду. Для дітей віком від 14 до 18 років у заяві зазначається відсутність обставин, що обмежують згідно із законодавством право їх виїзду за кордон.
В силу вимог частин 1 та 2 статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Як встановлено Судом, Відповідач ОСОБА_3, з часу розлучення, з 25.03.2011 року участі у вихованні та догляді за дитиною не бере, її розвитком не цікавиться, матеріальної допомоги не надає, окрім того Відповідач перебуває в розшуку за вчинення кримінального правопорушення.
Відтак, за об'єктивних обставин ОСОБА_2 позбавлена можливості у встановленому законом порядку отримати згоду у Відповідача на виїзд їх малолітнього сина за кордон з метою відпочинку та оздоровлення.
За таких обставин відсутність добровільної згоди ОСОБА_3 на виїзд неповнолітньої дитини за кордон розцінюється судом як обставина, яка не відповідає інтересам дитини. Тому Суд не вбачає підстав для відмови в наданні Позивачу дозволу на виїзд з неповнолітньою дитиною за межі України.
Пунктом 5 Правил перетинання державного кордону громадянами України визначено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі осіб, які уповноважені обома батьками, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою обох батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі. А тому вимоги Позивача про надання їй дозволу на виїзд неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон без згоди батька, ОСОБА_3, з 01.07.2017 року до 31.09.2017 року та з 01.12.2017 року по 20.01.2018 року , надання ОСОБА_5 (бабусі ОСОБА_4) дозволу на виїзд ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон без згоди батька дитини ОСОБА_3 з 01.07.2017 року до 31.09.2017 року та з 01.12.2017 року по 20.01.2018 року, в канікулярний період, дозволу ОСОБА_2 або її офіційному представнику без згоди батька, ОСОБА_3, оформлювати документи для тимчасового виїзду або супроводу неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України до країн: Туреччина, Єгипет, ОАЕ, Чорногорія, Хорватія, Італія, Албанія, Польща, Російська Федерація, Португалія, Австрія, Словакія, Німеччина, Чехія, Іспанія, Угорщина, Румунія, Франція з 01.07.2017 року до 31.09.2017 року та з 01.12.2017 року по 20.01.2018 року підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на положення чинного законодавства України, правову мету інституту надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків в судовому порядку, з урахуванням принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини та враховуючи інтереси неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, Суд вважає що вимоги Позивача щодо надання їй дозволу на виїзд неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон без згоди батька, ОСОБА_3, з 01.07.2017 року до 31.09.2017 року та з 01.12.2017 року по 20.01.2018 року, надання ОСОБА_5 (бабусі ОСОБА_4) дозволу на виїзд ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон без згоди батька дитини ОСОБА_3 з 01.07.2017 року до 31.09.2017 року та з 01.12.2017 року по 20.01.2018 року в канікулярний період, дозволу ОСОБА_2 або її офіційному представнику без згоди батька, ОСОБА_3, оформлювати документи для тимчасового виїзду або супроводу неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України до країн: Туреччина, Єгипет, ОАЕ, Чорногорія, Хорватія, Італія, Албанія, Польща, Російська Федерація, Португалія, Австрія, Словакія, Німеччина, Чехія, Іспанія, Угорщина, Румунія, Франція з 01.07.2017 року до 31.09.2017 року та з 01.12.2017 року по 20.01.2018 року підлягають задоволенню.
З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Стосовно позовної вимоги про надання ОСОБА_5 (бабусі ОСОБА_4) дозвіл на виїзд ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон без згоди батька дитини ОСОБА_3 з 01.07.2017 року до 31.09.2017 року та з 01.12.2017 року по 20.01.2018 року в канікулярний період, Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні даної позовної вимоги, оскільки фактично її заявлено в інтересах ОСОБА_5, яка не уповноважувала ОСОБА_2 звертатися від її імені до суду, оскільки відповідні докази (довіреність, тощо) в матеріалах справи відсутні.
На підставі вищенаведеного, відповідно ст. ст. 2,4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п.п.2,4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року, п.п. 18, 19 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджених постановою Кабінету Міністрів № 231 від 31.03.1995 року, ч.ч.1 та 2 ст. 155 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 212- 215, 224-226 ЦПК України суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Надати дозвіл ОСОБА_2 оформити проїзні документи на неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, для виїзду за кордон за межі України до країн: Туреччина, Єгипет, ОАЕ, Чорногорія, Хорватія, Італія, Албанія, Польща, Російська Федерація, Португалія, Австрія, Словакія, Німеччина, Чехія, Іспанія, Угорщина, Румунія, Франція з 01.07.2017 року до 31.09.2017 року та з 01.12.2017 року по 20.01.2018 року без згоди батька дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
3.Надати дозвіл неповнолітній дитині, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасовий виїзд за кордон - за межі України до країн: Туреччина, Єгипет, ОАЕ, Чорногорія, Хорватія, Італія, Албанія, Польща, Російська Федерація, Португалія, Австрія, Словакія, Німеччина, Чехія, Іспанія, Угорщина, Румунія, Франція з 01.07.2017 року до 31.09.2017 року та з 01.12.2017 року по 20.01.2018 року в супроводі матері ОСОБА_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, без згоди батька дитини ,ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою Відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Домбровська Г.В.