Справа № 289/1845/14-ц
Номер провадження 2/289/3/17
28.03.2017 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Невмержицького І.М.
при секретарі - Шуба В.М.
позивача - ОСОБА_1
з участю пр.позивача - Хом»якова Г.В.
предст.відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радомишлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтв про право власності на частку в розмірі 1/2 у спільному сумісному майні подружжя та свідоцтв про право на спадщину за законом в розмірі 1/4 та скасування повторних реєстрацій права власності на нерухоме майно як незаконних,з участю третіх осіб без самостійних вимог: Вишневої міської державної нотаріальної контори в Київській області, Забілоцької с/ради в Радомишльському районі Житомирської області,-
Позивач звернувся в суд з позовом до Відповідча з зазначених підстав.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник за письмовою довіреністю Хом»яков Г.В. неодноразово уточнюючи позовні вимоги остаточно просили суд їх задовольнити в повному обсязі, а саме:
- визнати удаваними правочинами договори дарування майнових паїв членів КСП «Працівник» с.Забілоччя Радомишльського району Житомирської області,з моменту їх укладення,які посвідчені 23.09.2009 року ОСОБА_4, приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу, та які укладені між: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, реєстр № 622; ОСОБА_5 та ОСОБА_7, реєстр № 620; ОСОБА_5 та ОСОБА_8, реєстр № 624; ОСОБА_5 та ОСОБА_9 (спадкоємець ОСОБА_10), реєстр № 638.
- визнати недійсними договори купівлі - продажу майнових паїв членів КСП, які укладені між: ОСОБА_5 та ОСОБА_6; ОСОБА_5 та ОСОБА_7; ОСОБА_5 та ОСОБА_8; ОСОБА_5 та ОСОБА_9 (спадкоємець ОСОБА_10),про що надали відповідні пояснення.
В судовому засіданні представник Відповідача за письмовою довіреністю - ОСОБА_2 з позовними вимогами до свого Довірителя не погодилася,просила відмовити в їх задоволенні,про що надала відповідні пояснення.
В судовому засіданні представники третіх осіб не з»явилися,про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином,причину неявки не зазначили,клопотань до суду не заявили.
Опитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_6,ОСОБА_8,ОСОБА_7,ОСОБА_11 пояснили про те,що восени 2009 року ОСОБА_5 запропонував купити у них належні їм на праві власності майнові паї членів КСП «Працівник» с.Забілоччя Радомишльського району Житомирської області з чим вони погодилися.Всі разом пішли до нотаріуса з метою укладення договорів купівлі-продажу однак нотаріус повідомив їх про те,що першочергове право на купівлю майнових паїв мають члени КСП,співвласники майнових паїв,тоді як ОСОБА_5 не є членом КСП-співвласником майнових паїв КСП «Працівник» с.Забілоччя Радомишльського району Житомирської області.Тоді,з метою уникнути зазначеної перепони домовилися укластита нотаріально посвідчити договори купівлі-продажу,а грошові кошти за придбані майнові паї ОСОБА_5 пообіцяв віддати незабаром після укладення договорів.Однак тривалий час на їх вимогу про розрахунок відповідав обіцянками про розрахунок. Після того,як у квітні 2012 року ОСОБА_5 помер приходили за розрахунком до його дружини-Гуровської ОСОБА_12,однак вона відмовилася віддавти борги такяк не визнала їх.
Суд,вислухавши пояснення сторін у справі,дослідивши матеріали справи,оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності приходить до наступного.
Судом встановлено,що ОСОБА_1 народився 14 червня 1984 року в м.Києві і в Свідоцтві про народження його батьками були записані: батько - ОСОБА_5,мати - ОСОБА_13.
Також встановлено судом,що 24.02.2009 року рішенням загальних зборів громадян- співвласників майна бувшого СТОВ «Працівник» сіл Забілоччя та Гути Забілоцької (протоколом №1) було вирішено виділити майно в натурі в рахунок майнових сертифікатів: критий тік (комору) та будівлю сіносховища згідно залишкової балансової вартості наступним власникам майнових сертифікатів: ОСОБА_7, ОСОБА_8 3. С., ОСОБА_6 та ОСОБА_9
11.06.2010 року рішенням №56 виконавчого комітету Забілоцької сільської ради зазначеним об'єктам нерухомості по майновому комплексу № 1: критому току балансовою вартістю відповідно 8'000 грн. та будівлі сіносховища з балансовою вартістю 20'000 грн. були присвоєні адреси: Житомирська область, Радомишльський район, територія Забілоцької сільської ради за межами населених пунктів Забілоцької сільської ради.
23.09.2010 року за договорами дарування, посвідченими приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстрами № 638, № 620, № 622 і № 624 власники зазначених прав на частку в майні бувшого КСП подарували їх батьку Позивача - ОСОБА_5, а саме: ОСОБА_7 в розмірі 0,1686 відсотка і вартістю 3418,00 грн. (№ 620); ОСОБА_8 в розмірі 0,4140 відсотка і вартістю 7'657,00 грн. (№ 624); ОСОБА_6 в розмірі 0,4503 відсотка і вартістю 8'329,00 грн. (№ 622) і ОСОБА_9 в розмірі 0,5244 відсотка і вартістю 9'699,00 грн. (№ 638).
ОСОБА_5 було видане спочатку Свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікату), а потім згідно з рішенням № 76 від 15.10.2009 року виконавчого комітету Забілоцької сільської ради видане Свідоцтво про право власності на критий тік (комору), який складається з будівлі критого току площею 1892,70 м2 та розташований на території майнового комплексу № 1 на території Забілоцької сільської ради.
Відповідним рішенням № 78 від 15.10.2009 року виконавчого комітету Забілоцької сільської ради ОСОБА_5 було видане Свідоцтво про право власності на будівлю сіносховища площею 1082,70 м2, та розташоване по майновому комплексу № 1 на території Забілоцької сільської ради.
Підставою для прийняття зазначених рішень №76 та №78 виконавчого комітету Забілоцької сільської ради від 15.10.2009 року було наявність у ОСОБА_5 майнового паю бувшого СТОВ «Працівник» с. Забілоччя в розмірі 1,5573 відсотка і вартістю 28'800,00 грн., які він набув за договорами дарування.
Після смерті ОСОБА_5, який помер 27 квітня 2012 року у віці 50 років за заявою Позивача як спадкоємця першої черги та за заявою дружини померлого- Відповідачки ОСОБА_3 Вишневою міською державною нотаріальною конторою в Київській області була заведена спадкова справа за №87/2012 і нотаріус ОСОБА_14 повідомила Позивача,що йому і Відповідачу(дружині померлого) належить по 1/2 всього спадкового майна,що належить на праві власності покійному.
У серпні 2014 року нотаріус ОСОБА_14 своїм листом від 21.08.2014 року за №797/02-14 повідомила ОСОБА_1 про те,що нею на «ім»я» ОСОБА_3 видані Свідоцтва про право на спадщину за законом на будівлю критого току площею 1892,70 м2 та на будівлю сіносховища площею 1082,70 м2,які розташовані на території майнового комплексу № 1 на території Забілоцької сільської ради.
20 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області з заявою-повідомленням про вчинення державним нотаріусом ОСОБА_14 21 серпня 2014 року злочину,передбаченого ч.1 ст.358 КК України,а сааме-підробила та видала ОСОБА_3 Свідоцтва про право на спадщину на майно після смерті ОСОБА_5 і зазначена інформація булла внесена до ЄРДР за №12014060280000657 від 20 листопада 2014 року.
На даний час досудове розслідування не завершене.
Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Характерною рисою договору дарування є його безоплатність. Договір дарування поряд з договорами купівлі-продажу, поставки, міни, є тим правочином, що спрямований на відчуження певного майна від однієї особи до іншої, проте на відміну від них за договором дарування таке відчуження завжди відбувається на безоплатній основі. Тобто метою договору дарування є передача власником (дарувальником) свого майна у власність іншої особи (обдарованого) без отримання будь-якої взаємної винагороди (майнового задоволення).
Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Вказаний договір є відплатним та двостороннім. Основною метою договору є передача права власності на товар від продавця до покупця.
З огляду на зазначене слідує, що між ОСОБА_5 та співвласниками майна: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 насправді було укладено договори купівлі-продажу, які були приховані укладеними договорами дарування. Сторони умисно оформили правочини дарування але насправді між ними встановились інші правовідносини, не ті що випливають із змісту правочинів купівлі-продажу.
Опитані в судовому засіданні свідки пояснили суду,що вони як продавці реально очікували від покупця отримати кошти, тому й передали йому своє право на майно. Кожен рік ОСОБА_5 умовляв продавців почекати з оплатою, так як всі кошти йшли на розвиток бізнесу, але фактично ні кому з продавців не сплатив за вказане майно жодних коштів, так як у 2012 році раптово помер.
Відповідно до коментованої ст. 235 ЦК України удаваний правочин - це правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
В досліджуємих судом спірних правовідносинах існують два правочини: один удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою нібито прикриває реальний правочин.
За змістом статті 235 ЦК України правочин, який вчинено з метою приховати інший правочин, є нікчемним і жодних правових наслідків не породжує, крім наслідків, передбачених частиною другою цієї статті. Закон прямо не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
У відповідності до ст.202 ЦК України правочином є дія особи,спрямована на набуття,зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.
Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним,якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У відповідності до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким,що вчинений у письмовій формі,якщо він підписаний його сроною(сторонами).
У відповідності з ч.І ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог,які встановлені частинами першою- третьою,п»ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Пленум Верховного Суду України від 06.11.2009р.з послідуючими змінами та доповненнями «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз»яснив судам про те,що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Закон не передбачає недійсність удаваного правочину. А лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який мався на увазі.
До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
За таких обставин, у разі встановлення факту неправомірності насправді вчиненого правочину удаваний правочин має бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, адже зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що стронами вчинено саме правочин купівлі-продажу майнових паїв, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону , суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
З огляду на викладене,суд приходить до висновку,що в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав докази на підтвердження своїх вимог,а тому задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
У відповідності до ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по справі.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст.10,11,30,88,202, 209,211-215 ЦПК України,ст.ст.22,203,215,217,235,655,717 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №3 з послідуючими змінами та доповненнями„ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,суд-
Позовні вимоги задовольнити.
1. Визнати удаваними правочинами договори дарування майнових паїв членів КСП «Працівник» с.Забілоччя Радомишльського району Житомирської області,з моменту їх укладення,які посвідчені 23.09.2009 року ОСОБА_4, приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу, та які укладені між: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, реєстр № 622; ОСОБА_5 та ОСОБА_7, реєстр № 620; ОСОБА_5 та ОСОБА_8, реєстр № 624; ОСОБА_5 та ОСОБА_9 (спадкоємець ОСОБА_10), реєстр № 638.
2. Визнати недійсними з моменту їх укладення договори купівлі - продажу майнових паїв членів КСП, які укладені між: ОСОБА_5 та ОСОБА_6; ОСОБА_5 та ОСОБА_7; ОСОБА_5 та ОСОБА_8; ОСОБА_5 та ОСОБА_9.
Стягнути з Відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 869,00 грн. сплачених останнім в дохід держави при зверненні до суду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд протягом десяти днів починаючи з дня його проголошення.Особи,які не були присутні під час його проголошення мають право оскаржити протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя І. М. Невмержицький