Провадження № 11-кп/774/524/17 Справа № 192/3211/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
22 березня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
За участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 (відеоконференція)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року про відмову в задоволення заяви засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення,-
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення.
Мотивуючи своє рішення, судом зазначено, що відповідно до ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений фактично відбув необхідну частину покарання, передбаченого вироком суду, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_7 станом на день розгляду заяви відбув 2/3 строку покарання.
Під час відбування покарання в Солонянскій ВК № 21 засуджений характеризується посередньо, мав одне стягнення, має два заохочення, застосовані до нього 26 січня 2016 року за підсумками 4-го кварталу та 28 жовтня 2016 року за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, у 2015 році засуджений жодного разу не заохочувався.
Працевлаштований в Солонянські ВК № 21 робочим їдальні установи, в 2016 році здобув освіту в СНЦ № 21 за спеціальністю маляр-штукатур.
Не бере участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, не бере участі в реалізації програм диференційованого виховного впливу, в роботі самодіяльних організацій, безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, не вбачає суспільної н6еобхідності у їх виконанні.
11 листопада 2016 року комісією установи відмолено у застосуванні умовно-дострокового звільненні засудженому ОСОБА_7 , як особі, що не довела свого виправлення.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року та застосувати відносно нього положення ст. 81 КК України та застосувати щодо нього умовно-дострокове звільнення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт вказує, що не згоден з рішенням суду першої інстанції і вважає, що відповідно до положень ст. 81 КК України засуджений має право на умовно-дострокове звільнення по відбуттю 2/3 призначеного покарання.
Крім того апелянт вказує, що за час відбування покарання в Солонянській виправній колонії № 21 одразу ж був працевлаштований та намагається добросовісно виконувати покладену на нього працю, також має два заохочення, також зазначає, що він приймає участь в роботі самодіяльних організацій.
Заслухавши думку засудженого, який підтримав свою апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи ОСОБА_7 у задоволенні його клопотання про умовно - дострокове звільнення, суд першої інстанції послався на ст. 81 КК України, відповідно до вимог якої до осіб, що відбувають покарання, може бути застосовано умовно - дострокове звільнення, і якщо засуджений сумлінною поведінкою і становленням до праці довів своє виправлення.
Згідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.02.2002 року «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміни невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно - дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.
При цьому, прийняття рішення про умовно - дострокове звільнення не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено законом.
Крім того, висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних, що характеризують особу.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів встановила, що однією із підстав відмови у застосуванні умовно - дострокового звільнення засудженому ОСОБА_7 стало підставою те, що 04.11.2016 року комісією виправної колонії, де він відбуває покарання, останньому, було відмовлено в застосуванні умовно-дострокового звільненні, як такому що не довів свого виправлення.
Про це свідчить і характеристика, яка мається у матеріалах провадження.
Колегія суддів вважає, що сам по собі факт наявність посередньої характеристики на ОСОБА_7 не може слугувати переконливою підставою для висновку про те, що засуджений виправився, та не буде вчиняти нові злочини.
Також, як вбачається із цієї ж характеристики, ОСОБА_7 будучи засудженим 16 жовтня 2013 року вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі та на підставі ст 75 КК України звільнений від відбуття покарання з встановленням іспитового строку 2 (два) роки з покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України, проте ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 жовтня 2014 року скасовано звільнення від відбуття покарання за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2012 року і направлено ОСОБА_7 для відбування покарання що, на думку колегії суддів, вказує на те, що апелянт не бажає і не бажав скористатися проявленою до нього довірою.
Таким чином, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, обґрунтовано дійшов до висновку, що засуджений ОСОБА_7 своєю поведінкою у містах позбавлення волі не надав суду можливості дійти до твердої переконливості в тому, що цілі покарання до нього досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визнано вироком.
З таким висновком суду погоджується і колегія суддів апеляційного суду, вважаючи таке рішення законним та обґрунтованим.
Не вбачаючи підстав для зміни або скасування ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе і необхідне у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_7 відмовити, а ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року про відмову в задоволенні заяви про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді
_____________ ______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4