09 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів: Лапчевської О.Ф., Пікуль А.А.
при секретарі: П'ятничук В.Г.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
представника третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_7 про стягнення компенсації за порушення авторського права на оригінальну назву літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»,
У грудні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на час ухвалення рішення, що складає 41 340,00 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19.05.2016 позовні вимоги залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення, неправильне застосування норм матеріального або процессуального. В обґрунтування своїх доводів вказує, що при розгляді справи по суті суд першої інстанції не врахував, що використання відповідачем оригінальної назви літературного твору позивача було допущено без її дозволу та без виплати винагороди, чим ОСОБА_5 було завдано шкоди. Наполягала, що відповідач ОСОБА_6 є належним відповідачем по вказаній справі в зв'язку з чим у суду не було підстав для відмови у задоволенні позову.
Справа № 753/4111/16-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/9336/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Комаревцева Л.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про залишення без задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не встановлено факт протиправної поведінки ФОП ОСОБА_6 при продажі Стенду-підставки для ліплення «ІНФОРМАЦІЯ_1» (16 поличок), порушення будь-яких авторських прав та заподіяння шкоди позивачу, оскільки відповідач, не є виробником та постачальником вказаного Товару, а особа, яка продала ОСОБА_6 вказаний виріб запевнила його про наявність авторського права на зазначений виріб. Крім того, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що при розгляді справи представник позивача, в порядку ст. 33 ЦПК України, не заявляв жодного клопотання про залучення до справи виробника спірного товару.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є автором літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», якій належать особисті немайнові та майнові авторські права на цей твір, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір від 11.05.2004 за НОМЕР_2 та є автором твору літератури «Персонаж «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідно до свідоцтва від 07.04.2014 НОМЕР_1 (а. с. 7-8). При розгляді справи в суді першої інстанції встановлено, що
11.01.2015 між ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_11 було укладено дистриб'юторський договір розширення асортименту №11/01. Відповідно до даного договору, було направлено рахунок на оплату №ТИ-1280 від 20.11.2015 про купівлю ФОП ОСОБА_11 товару «Стенд підставка для ліпки ІНФОРМАЦІЯ_1 (16 полочок)» 1 штуку (а. с. 167). Пунктом 4.1 даного договору передбачено, що вказаний товар ОСОБА_11 придбав у автора, який має на нього авторські права. У грудні 2015 року вказаний товар був придбаний позивачем. Позивач, вважаючи, що відповідач порушив її виключні майнові авторські права на оригінальну назву літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» без дозволу останньої, а тому звернулася з відповідним позовом до суду.
Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом Право інтелектуальної власності є непорушним.
Відповідно до ст.ст. 435,437,438 ЦК України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Авторське право виникає з моменту створення твору. Автору твору належать особисті немайнові права, встановлені ст..423 ЦК України та інші права, серед яких є право на недоторканість твору.
Враховуючи, що матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_5 є автором літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», вона користується правом на недоторканість твору.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжнві права» (далі закону ) порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14, 38 Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15,39,40,41 Закону, з урахуванням передбачених статтями 21- 25,42,43 Закону обмежень майнових прав; б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення; в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору; г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення; ) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав; е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління; ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.05.2010 № 5 встановлено, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону; шкоди, завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди. Особа, яка розповсюджує об'єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.
Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що відповідальність особи за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає не в будь-якому випадку, а за наявності сукупності вищезгаданих обставин.
Враховуючи, що при розгляді справи в суді першої інстанції було встановлено, що ФОП ОСОБА_6 не є розповсюджувачем об'єктів авторського твору позивача, а безпосередній виробник «Стенд підставки для ліпки ІНФОРМАЦІЯ_1» до справи в якості відповідача не залучався, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову правильними.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: О.Ф. Лапчевська
А.А. Пікуль