Провадження № 22-ц/774/2055/17 Справа № 204/4503/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Дубіжанська Т. О. Доповідач - Лаченкова О.В.
Категорія
22 березня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.
при секретарі - Порубай М.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2016 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 про захист порушених прав споживача, розірвання кредитного договору та визнання поруки припиненою, -
У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 про захист порушених прав споживача, розірвання кредитного договору та визнання поруки припиненою.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24 грудня 2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № DNP0GL00000050.
ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язався надати ОСОБА_3 кредит у розмірі 42300,00 доларів США на термін до 24.12.2027 року, а він зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Банк перед ОСОБА_3 виконав свої зобов'язання.
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № DNP0GL00000050 від 24.12.2007 року був укладений договір поруки між банком та поручителем ОСОБА_2, відповідно до умов якого, останній взяв на себе на добровільних засадах відповідати перед банком по зобов'язаннях позичальника в повному обсязі.
Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2015 року по цивільній справі № 204/8/2015-ц, яке скасоване не було та набрало законної сили, було стягнуто солідарно заборгованість за Кредитним договором № DNP0GL00000050 від 24.12.2007 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у розмірі 619583 гривні 71 копійка, з яких: 576252 грн. 48 коп. - заборгованість за кредитом; 38733 грн. 35 коп. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 4597 грн. 88 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також стягнуто з них на користь банка судовий збір у сумі 1827 гривень 00 копійок з кожного.
Також, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № DNP0GL00000050 від 24.12.2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений Договір іпотеки квартири від 24.12.2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 9770 (т.1 а.с.74-77). За вказаним договором, ОСОБА_3 передав Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
Позивач вважає, що вищевказані договори є таким, що суперечить чинному законодавству, у зв'язку з чим просив визнати недійсними з моменту укладення кредитний та іпотечний договори, а поруку визнати припиненою.
На підтвердження обставин, вказаних позивачем у його позові, по даній справі була призначена судова економічна експертиза, за результатами проведення якої судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи ОСОБА_5 був складений висновок № 1826 від 04.08.2016 року, згідно якого в межах наявних матеріалів, при умові надання кредитних коштів (на купівлю нерухомості) у розмірі 42300,00 дол. США, встановлена сукупна вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) на момент укладення кредитного договору № DNP0GL00000050 від 24.12.2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк» та ОСОБА_3, складає: реальна процентна ставка - 14,40%; абсолютне значення подорожчання кредиту - 79115,98 дол. США.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунку з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам( ч.ч. 1,2 ст. 1067 ЦК України).
За п. 6.3 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів Україні" порядок відкриття банками рахунків та їх режим визначаються Національним банком України. Умови відкритті рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком та його клієнтом - власником рахунку.
Пунктом 1.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою № 492 Національного банку України 12 листопада 2003 року умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.
Згідно з п. 1.1 договору № 010758363 банк відкриває клієнту банківські рахунки, випускає платіжні картки та здійснює банківське обслуговування клієнта, нараховує відсотки; клієнт користується послугами банку та сплачує їх вартість.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 659 ЦК України).
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору( ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, для розірвання договору в разі істотної зміни обставин необхідна наявність усіх перелічених умов одночасно.
На позивача покладається відповідно до положень ст. 60 ЦПК України обов'язок довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог.
Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За п. 17.5 Умов обслуговування рахунків, з якими погодилась позивач, у разі розірвання договору, клієнт зобов'язаний сплатити всі не сплачені платежі та комісії за отримані за договором послуги згідно з Тарифів банку та отримати залишки коштів, що зберігаються на його рахунках, а також повернути в банк платіжні картки і припинити користування послугами, передбаченими договором.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позивач був належним чином ознайомлений з умовами підписання кредитного договору та договору поруки та погодився на такі умови, про що свідчить підпис ОСОБА_3 на аркушах спірних договорів. Крім того, на протязі тривалого часу ОСОБА_3 сплачував всі передбачені договором платежі, що свідчить про те, що він був знайомий з усіма умовами цього договору і добровільно погодився їх виконувати, у зв'язку з чим сплачував передбачені суми коштів.
Щодо посилань апелянта на висновок проведеної судової економічної експертизи, то суд вірно визначив, що він свідчить тільки про можливість зменшення зазначеної відсоткової ставки, але така вимога позивачем не заявлялась і предметом розгляду в даній справі не була. Таким чином, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи і є необґрунтованими та безпідставними, оскільки на момент укладення спірних договорів між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, в тому числі, щодо обсягу кредитних зобов'язань. Тобто, оскільки відсутні обставини для визнання розірваним Кредитного договору № DNP0GL00000050 від 24.12.2007 року, судом також не вбачається підстав й для визнання розірваними договорів поруки та іпотеки квартири від 24.12.2007 року.
Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2- відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2016 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді О.П.Варенко
В.С.Городнича