Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" березня 2017 р.Справа № 922/438/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гончарові В.В.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків
про стягнення 159039,22 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 , довіреність №743 від 12.12.2016 року;
відповідача - ОСОБА_2 довіреність №007Др-48-1216 від 29.12.2016 року
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком",м. Київ (позивач) 03.02.2017 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків, в якому просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 146058,36 грн., що були надміру сплачених за договором поставки природного газу № 2013/ТП-ПР-9118 від 20.12.2012 р., 10370,14 грн. інфляційних нарахувань та 2610,72 грн. 3 % річних. Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору. В якості правових підстав позивач вказує, зокрема, на норми ст.ст. 525, 526, 530, ст. 1212, ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.02.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.02.2017 р. об 11:30 год.
В судовому засіданні 20.02.2017 р. оголошено перерву до 27.02.2017 р. до 12:40год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 13.03.2017 р. о 12:00год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.
Позивач в судове засідання 13.03.2017 р. з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання 13.03.2017 р. з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у наданих раніше запереченнях.
13.03.2017 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 20.03.2017 р. до 10:00год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.
16.03.2017 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли пояснення (вх. № 8959), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
20.03.2017 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшло клопотання (вх. № 9297) про долучення копії виписки, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
20.03.2017 р., після перерви розгляд справи було продовжено.
Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у наданих раніше запереченнях.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 20.03.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
20.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (споживач) було укладено Договір № 2013/ТП-ПР-9118 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався протягом 2013 р. здійснювати споживачу постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п. 4.6.1 зазначеного Договору авансові платежі сплачуються Споживачем у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого Постачальником обсягу газу на розрахунковий період до початку місяця поставки газу.
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому наголошує про те, що на виконання умов зазначеного вище Договору перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 149196,72 грн., про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 21373 від 25.12.2014 р. на суму 149196,72 грн. з призначенням платежу: за природний за січень 2015 зг. Договір 2013/ТП-ПР-9118 від 20.12.2012, зг. рахунку 00006802 від 18.12.2014, в т.ч. ПДВ-24866,12 РП РЦ-2 (т.с. І а. 19).
Так, позивачем наголошено про те, сплачена сума в розмірі 149196,72 грн. складається з: 146058,36 гри. авансовий платіж за поставку природного газу у січні 2015 року, 3138,36 грн. - оплата за природний газ, спожитий у минулі періоди.
Позивачем зазначено про те, що у зв'язку з прийняттям ОСОБА_3 ПАТ "Укртелеком" рішення про закриття (ліквідацію) філії "Дирекція первинної мережі", для потреб якої позивач закупав природний газ, у січні 2015 року та у наступні періоди природний газ за Договором не споживався, переплата по Договору склала 146058,36 грн.
Так, позивачем зазначено про те, що 22.07.2015р. т.в.о. директора філії "Дирекція первинної мережі" звернувся до відповідача з проханням зарахувати переплату в сумі 146058,36 грн. в рахунок платежів по договору від 05.01.2015р. № 2015/ТП-ПР-1 1549, про що позивачем до матеріалів справи подано Лист за вих. № 830/3-07 від 22.07.2015 р.
Відповідно до Протоколу засідання комісії щодо передачі заборгованості на баланс цілій від 04.03.2016р. ПАТ "Укртелеком" було прийнято рішення щодо передачі дебіторської заборгованості ПАТ "Харківміськгаз" за Договором у сумі 146058,36 грн. на баланс Харківської філії ПАТ "Укртелеком" для подальшого ведення претензійної роботи та стягнення заборгованості.
Одночасно, позивачем зазначено про те, що Листом за вих. № 16-13/640 від 25.04.2016р. Харківська філія ПАТ «Укртелеком» повідомила відповідача про прийняття на баланс дебіторської заборгованості за Договором та направила для підписання два примірники акту звіряння взаємних розрахунків.
05.05.2016 р. відповідачу було направлено лист за вих. № 16-13/661 з проханням повернути переплачені кошти у сумі 146058,36 грн. на поточний рахунок філії.
Проте, позивачем зазначено про те, що у зв'язку з тим, що всі вищезазначені листи залишились з боку відповідача без відповіді та задоволення, позивачем було направлено відповідачу ОСОБА_4 щодо повернення безпідставно отриманих коштів: від 09.06.2016р. за вих. № 26-12/163 та від 17.10.2016р. за вих. № 26-12/225 (т.с. І а.с. 29-31), які, наголошено позивачем, залишились без відповіді та задоволення.
Звертаючись із позовом у даній справі, позивач зазначав, що перераховані ним відповідачу грошові кошти на суму 146058,36 грн. безпідставно отримані відповідачем, через що відповідач зобов'язаний відповідно до ст.ст.1212-1213 ЦК України повернути вказану суму коштів позивачу
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Предметом даного спору є стягнення 146058,36 грн. безпідставно отриманих коштів, що були надміру сплачені позивачем за договором № 2013/ТП-ПР-9118 поставки природного газу від 20.12.2012 р.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зважаючи на договірний характер спірних правовідносин, застосування положень ст.1212 ЦК України є необґрунтованим, відповідно як і задоволення вказаних позовних вимог.
Відповідно до ч.1 та п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, по якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї ж статті застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Отже, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення правовідносин щодо повернення безпідставно набутого майна, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.
Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.
Отримання відповідачем суми стягуваної переплати за договором № 2013/ТП-ПР-9118 поставки природного газу від 20.12.2012 р., який є належною умовою виникнення у його сторін відповідних прав та обов'язків на момент перерахування вказаних коштів, автоматично виключає безпідставність набуття стягуваних грошових коштів на момент такого набуття.
Тобто, оскільки між сторонами у справі, було укладено договір № 2013/ТП-ПР-9118 поставки природного газу від 20.12.2012 р., а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім у якості передоплати за поставку газу, який повинен був бути поставлений за договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - Договору № 2013/ТП-ПР-9118 поставки природного газу від 20.12.2012 р., а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 146058,36 грн., що були надміру сплачені є не обґрунтованими, а тому мотивів для їх задоволення не вбачається, у зв'язку із чим, позовні вимоги про стягнення 10370,14 грн. інфляційних нарахувань та 2610,72 грн. 3 % річних. згідно з ст. 625 ЦК України також не підлягають задоволенню, як похідні вимоги від основного зобов'язання, в задоволенні якого судом відмовлено.
При розподілі господарських витрат, суд керується приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, витрати зі сплати судового збору в даному разі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В позові відмовити повністю.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 27.03.2017 р.
Суддя ОСОБА_5