04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" березня 2017 р. Справа№ 910/17375/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Чорногуза М.Г.
Верховця А.А.
при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Циктич О.О. - довіреність б/н від 12.10.2016.
від відповідача: Богатих Д.С. - довіреність б/н від 01.09.2016.
від третьої особи: Шалавінський О.В. - довіреність б/н від 14.12.2016.
розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання підприємств „Український музичний альянс" на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року
у справі № 910/17375/16 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Об'єднання підприємств „Український музичний альянс"
до Іноземного підприємства „Логін"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору, на стороні відповідача Всеукраїнська організація „Всеукраїнське Агентство
Авторських Прав"
про стягнення 3 376 043,96 грн.
У вересні 2016 року ОП „Український музичний альянс" (далі за текстом - Об'єднання, позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Іноземного підприємства "Логін" (далі за текстом - Підприємство, відповідач) про стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 3 376 043,96 грн. відрахувань за імпорт на територію України у період з 26.12.2014 року по 25.08.2016 року обладнання, із застосуванням якого у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, згідно з переліком, визначеним додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 року № 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" .
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем імпортуються товари, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів, а тому відповідач зобов'язаний сплачувати відрахування за ввезення таких товарів відповідно до ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", проте обов'язок сплати відрахувань відповідачем на користь уповноваженої організації колективного управління (позивача або третьої особи) у повному обсязі не виконано.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2016 року залучено до участі у справі Всеукраїнську громадську організацію "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
За наслідками розгляду заявлених вимог, рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року у задоволенні позову ОП „Український музичний альянс" відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОП „Український музичний альянс" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача за період з 26.12.2014 року по 25.08.2016 року 3 351 043,96 грн. відрахувань та частково судові витрати, а також припинити провадження у справі в частині стягнення 25 000,00 грн. відрахувань, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд не врахував змісту зобов'язання, підстав його виникнення, грошової природи зобов'язання та умов його виконання.
Твердження скаржника зводяться до того, що позивач є належним кредитором у грошовому зобов'язанні, яке виникло в силу законодавчих приписів і полягає у перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортерами відповідно до встановленого КМУ розміру. Проте, на час ухвалення рішення суду першої інстанції зобов'язання у частині сплати 3 351 043,96 грн. не виконано, умови його виконання порушено, а укладений між відповідачем та третьою особою договір жодним чином не змінює та не припиняє право позивача вимагати виконання зобов'язання відповідно до умов, встановлених законом.
Апелянт також наголошує на тому, що суд не врахував і не надав відповідну оцінку фактичним обставинам справи відносно того, що укладений між відповідачем і третьою особою договір не є підставою вважати зобов'язання виконаним, тому відповідно не є підставою припинення зобов'язання, яке виникло в силу законодавчих приписів між позивачем і відповідачем.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, вище вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.02.2017 року за участю повноважних представників сторін та третьої особи.
У наданих через відділ документального забезпечення суду відзивах на апеляційну скаргу представники відповідача та третьої особи просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
У зв'язку з перебуванням судді Верховця А.А. у відпустці та судді Пантелієнка В.О. на лікарняному протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.02.2017 року для розгляду справи № 910/17375/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Яковлєв М.Л., Чорногуз М.Г.
Ухвалою суду від 21.02.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу об'єднання прийнято до провадження.
У судовому засіданні 21.02.2017 року оголошено перерву у справі до 21.03.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.
У зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.03.2017 року для розгляду справи № 910/17375/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Чорногуз М.Г.
Ухвалою суду від 21.03.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ОП „Український музичний альянс" прийнято до провадження.
До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, а від представника третьої особи - пояснення по справі.
Представник позивача у судовому засіданні 31.03.2017 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача за період з 26.12.2014 року по 25.08.2016 року 3 351 043,96 грн. відрахувань та частково судові витрати, а також припинити провадження у справі в частині стягнення 25 000,00 грн. відрахувань.
Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти вимог позивача, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року - без змін.
21.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ОП „Український музичний альянс" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Статтею 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що допускаються використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення у випадках, передбачених статтями 21-25 цього Закону щодо обмеження майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів, якщо задовольняються такі умови: а) відтворення зазначених об'єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень; б) право на відтворення, передбачене у пункті "а" цієї частини, не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України; в) за суб'єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників. Передбачене цією частиною використання об'єктів суміжних прав без згоди суб'єктів суміжних прав є можливим лише за умови дотримання особистих немайнових прав суб'єктів авторського права і суміжних прав, передбачених статтями 14 і 38 цього Закону.
Допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.
Передбачене частинами першою і другою цієї статті використання об'єктів суміжних прав без згоди суб'єктів суміжних прав не повинно завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення і зачіпати законні інтереси виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм мовлення чи інших суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім: а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах; б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України; в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.
Розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.
Установа і визначені нею для збору коштів уповноважені організації мають право вимагати від виробників та імпортерів інформацію про виробництво, імпорт і реалізацію (продаж) зазначеного у частині четвертій цієї статті обладнання і матеріальних носіїв.
Зібрані кошти, що зазначені у частинах другій і четвертій цієї статті, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управління не передбачено інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авторам - 50 відсотків, виконавцям - 25 відсотків і виробникам фонограм (відеограм) - 25 відсотків.
Розміри зазначених відрахувань (відсотків) визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 року № 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах".
Розмір відрахувань (відсотків) встановлюється: для імпортерів - у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті); для виробників - у відсотках їх відпускної ціни.
Порядок здійснення відрахувань затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 року № 780/123/561 "Про затвердження Порядку здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах".
Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право та суміжні права", організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень.
У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.
Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач є організацією, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом від 20.12.2007 № 2/У, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач вказує, що у період з 26.12.2014 року по 25.08.2016 року відповідач імпортував на митну територію України запам'ятовувальні пристрої на жорстких дисках, флеш-картки, диски для лазерних систем зчитування, карти пам'яті, мобільні телефони, планшети, інші прилади, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, передбачені Законом, і з яких мало сплатити згадані відрахування.
Разом з тим, відповідач під час ввезення на митну територію України імпортованого обладнання та матеріальних носіїв не сплатило необхідні відрахування в розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 року № 992, з огляду на що, виходячи з вартості імпортованого обладнання та матеріальних носіїв, позивачем нараховано до стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 3 376 043,96 грн. заборгованості із відрахувань (відсотків).
Таким чином, позивач, як організація колективного управління, звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача відрахувань за ввезення на митну територію України обладнання і матеріальних носіїв.
Разом з тим, судом також встановлено, що поряд з позивачем організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №992 від 27.06.2003 року «Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах» є Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнське Агентство Авторських Прав» (надалі-ВГО «ВААП»), що підтверджується свідоцтвом З/у від 29.12.2014 року.
Тобто, ВГО «ВААП» так як і Позивач є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав відрахувань (відсотків), які сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах відповідно до зазначеної вище Постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 року.
Таким чином, як встановлено судом та не заперечується позивачем у позовній заяві, станом на момент імпорту відповідачем вказаних товарів на митну територію України в Україні діяло дві уповноважені організації колективного управління: позивач та третя особа, які мають рівні повноваження зі збору та розподілу відрахувань, а отже і однакове право вимоги щодо їх сплати.
В той же, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що між ним та третьої особою 11.11.2016 року укладено Договір № 1 про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв.
Так, пунктом 2.1. Договору передбачено, що Імпортер зобов'язується виплатити Уповноваженій організації відрахування (відсотки) у розмірі та в порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим Договором, а Уповноважена організація зобов'язується в порядку, передбаченому чинним законодавством України прийняти кошти (відрахування) від Імпортера та розподілити між організаціями колективного управління, які є на обліку у Державній службі інтелектуальної власності України, на основі договорів, укладених Уповноваженою організацією з такими організаціями колективного управління для їх подальшого розподілу між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм).
Умовами п. 3.1. Договору передбачено, що за цим Договором імпортер зобов'язується в строк не пізніше дня наступного за днем митного оформлення ввезення обладнання і матеріальних носіїв на митну територію України надіслати на поштову та електронну адреси Уповноваженої організації повідомлення про ввезення обладнання і матеріальних носіїв на митну територію України за формою, передбаченою Додатком № 1 до даного Договору.
Пункт 3.2. закріплює перелік обладнання та/або матеріальних носії, що є об'єктом сплати відрахувань, а також розмір відрахувань за даним Договором у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 992.
Положеннями пункту 3.5. сторони домовились, що імпортер в порядку та на умовах визначених цим Договором, сплачує уповноваженій організації винагороду за попередній період, а саме: за період починаючи з 07.03.2014 року по 29.12.2014 року, шляхом перерахування відрахувань (відсотків) на рахунок уповноваженої організації, виходячи з розмірів, встановлених Постановою від вартості обладнання і матеріальних носіїв, зазначеної у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті) імпортера про придбання обладнання і матеріальних носіїв в національній валюті по курсу Національного Банку України, на дату відповідної митної декларації.
Імпортер бере на себе обов'язок перераховувати зазначені Відрахування (відсотки) за період починаючи з 07.03.2014 року по 29.12.2014 року включно.
На підставі попередньо наданої уповноваженій організації інформації щодо імпорту обладнання та матеріальних носіїв за період з 07.03.2014 року по 29.12.2014 року, сторони погодили вказаний в Додатку № 3 до Договору загальний розмір Відрахувань за вказаний період та графік сплати Відрахувань Імпортером. (п. 3.5.1. Договору).
Крім того, відповідно до п. 3.6. Договору, сторони погодили наступний порядок сплати відрахувань, не сплачених на дату укладення цього Договору, обов'язок сплати яких виник в період починаючи від 30.12.2014 року включно по дату укладення цього Договору. Сторони погодили, що виплата вказаних відрахувань здійснюється імпортером шляхом перерахування відрахувань (відсотків) на рахунок Уповноваженої організації, виходячи з розмірів, встановлених Постановою № 992, від вартості обладнання і матеріальних носіїв, зазначеної у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті) імпортера про придбання обладнання і матеріальних носіїв в національній валюті по курсу Національного Банку України, на дату відповідної митної декларації.
Імпортер бере на себе обов'язок у строк та у розмірі зазначені у додатку № 4 до цього Договору перераховувати зазначені Відрахування (відсотки) за період починаючи з 30.12.2014 року включно до дати укладення цього Договору включно.
Пунктом 3.6.1. Договору передбачено, що на підставі попередньо наданої уповноваженій організації інформації щодо імпорту обладнання та матеріальних носіїв за період з 30.12.2014 року по дату укладення цього Договору, сторони погодили наведений в Додатку № 4 до Договору загальний розмір відрахувань та графік сплати відрахувань імпортером уповноваженій організації за період з 30.12.2014 року по 11.11.2016 року.
Згідно з додатком № 4 до Договору №1 підприємством і організацією погоджено графік сплати відрахувань імпортером уповноваженій організації за період з 30.12.2014 року по 10.11.2016 року , а саме: до 30.11.2016 року - 25 000 грн.; до 28.02.2017 року - 125 000 грн.; до 29.05.2017 року - 150 000 грн.; до 27.08.2017 року - 700 000 грн.; до 25.11.2017 року - 700 000 грн.; до 23.02.2018 року - 700 000 грн.; до 24.05.2018 року - 700 000 грн.; до 22.08.2018 року - 444 846,16 грн., разом - 3 544 846,16 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, уклавши договір із ВГО "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав", як повноважною організацією колективного управління, належним чином узгодив порядок, строк та розмір сплати відрахувань за ввезення на митну територію України обладнання та матеріальних носіїв.
У відповідності до п. 5.1. цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 року.
Вказаний Договір являється чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнаний, а відтак підлягає виконанню у повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що відповідач, відповідно до чинного законодавства України, вільний в обранні контрагента та укладенні договорів, відтак не позбавлений можливості укласти відповідний договір з будь-якою організацією колективного управління.
Таким чином, на підставі викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що підприємство мало право (за відсутності законодавчої заборони) вирішити питання щодо сплати заборгованості з відрахувань (відсотків) з уповноваженою організацією, повноваження якої зі збору і розподілу коштів від відрахувань (відсотків) є дійсними станом на час здійснення відповідної дії (фактичної оплати). Тобто, з урахуванням того, що такі відрахування (відсотки) як винагорода у подальшому розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм), після перерахування заборгованості з відрахувань уповноваженій організації, відсутні підстави вважати, що зазначене питання залишилося неврегульованим.
При цьому, позивач у встановленому законом порядку не довів та не обґрунтував наявність його виключного права на отримання відповідних відрахувань, незважаючи на наявність договірних відносин між відповідачем та третьою особою щодо сплати таких відрахувань.
Судом встановлено, що сплата відрахувань за імпорт обладнання та матеріальних носіїв за період, у який позивачем пред'явлено вимоги, а саме з 26.12.2014 року по 25.08.2016 року, погоджено відповідачем та третьою особою у Договорі від 11.11.2016 року відповідно до графіку.
Суд зазначає, що платіжним дорученням від 21.11.2016 року № 765, за яким підприємством перераховано організації 25 000,00 грн. у погоджений Договором №1 строк, належним чином підтверджується, що сторони приступили до виконання умов Договору №1.
Більше того, перед початком судового засідання у суді апеляційної інстанції 21.03.2017 року, відповідачем через відділ документального забезпечення суду було подано додаткові письмові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, до яких в свою чергу було долучено копію платіжного доручення № 539 від 21.03.2017 року, відповідно до якого підприємство здійснило оплату на користь організації в розмірі 350 000,00 грн. нарахувань згідно додатку № 4 до Договору № 1, що свідчить про виконання відповідачем вимог вказаного договору.
В той же час необхідно зазначити, що у разі наявності у позивача достатніх обґрунтувань, що відповідні відрахування мають сплачуватись саме на його користь, він не позбавлений можливості звернутись до відповідача з вимогами щодо укладення договору.
Натомість, доказів такого звернення, як і доказів наявності укладеного між позивачем та відповідачем договору, суду не надано.
Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на те, що пунктом 2.1. Договору передбачено обов'язок третьої особи розподілити між організаціями колективного управління, які є на обліку у Державній службі інтелектуальної власності України, на основі договорів, укладених Уповноваженою організацією з такими організаціями колективного управління для їх подальшого розподілу між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм).
Відтак, у випадку неотримання відрахувань за імпорт відповідачем обладнання та матеріальних носіїв, позивач не позбавлений права звернутись за захистом своїх прав у встановленому законом порядку до організації, яка мала здійснити розподіл таких відрахувань.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, скаржник вказує, що суд першої інстанції не з'ясував та не надав оцінку тому факту, що фактично сплачена відповідачем сума відрахувань (відсотків) на користь третьої особи станом на день прийняття судом першої інстанції рішення не відповідає сумі відрахувань, яку мав сплатити відповідач відповідно до розрахованої позивачем суми, що була вказана у позовній заяві. Тобто, позивач вважає, що всупереч ст. 202 ГК України, зобов'язання залишилось не виконаним.
Однак, судова колегія не погоджується з таким твердженням скаржника, оскільки ч.1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Відповідач та третя особа в Договорі від 11.11.2016 року погодили загальний розмір відрахувань за минулий період та встановили графік сплати відрахувань імпортером. Це все закріплено сторонами у додатках до договору, що є невід'ємними частинами Договору. Встановлення графіку сплати відрахувань за минулий період, що буде здійснюватися частинами, не заборонено та не обмежено чинним законодавством. Тобто, зобов'язання відповідача по сплаті відрахувань перед третьою особою не виконано в повному обсязі, оскільки згідно умов Договору, строк виконання ще триває.
Крім того, апелянт вказує на те, що зобов'язання зі сплати 3 351 043,96 грн. відрахувань відповідачем не виконане, і скаржник, як уповноважена сторона даного зобов'язання, має право, незалежно від наявного у відповідача права обирати кредитора, вимагати своєчасного та належного виконання зобов'язання.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким твердженням, оскільки, відповідно до Порядку здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах № 780/123/561 від 24.11.2003 року, відповідач має право самостійно обрати уповноважену організацію, з якою і уклав Договір.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідач узгодив у Договорі із третьою особою умови виконання зобов'язання, приступив до виконання зобов'язання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, і строк виконання зобов'язання у повному погодженому сторонами розмірі ще триває. Тобто, зобов'язання виконується належним чином відповідно до умов договору, як це встановлено ст. 526 ЦК України.
Колегією суддів також відхиляються доводи скаржника про те, що оскільки скаржник не є стороною Договору, тому такий Договір не змінює та не припиняє право скаржника вимагати своєчасного і належного виконання зобов'язання відповідно до умов, встановлених законодавством.
Так, обов'язок відповідача по сплаті відрахувань виникає із умов встановлених законодавством. Порядок № 780/123/561 від 24.11.2003 року надає право відповідачу обрати управнену організацію, оскільки множинність уповноважених організацій викликає конкуренцію між ними по отриманню одних і тих самих відрахувань, які в кінцевому випадку призначаються для авторів, виконавців, виробників фонограм (відеограм).
Відповідач, керуючись ст. 6 ЦК України, яка надає сторонам право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства та врегулювати у договорі свої відносини, обрав уповноважену організацію, з якою уклав Договір.
Відповідно до ч. 5 ст. 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права» кошти імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним установою організаціям колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціям колективного управління.
Виходячи із норм Закону України «Про авторське право і суміжні права», остаточний розподіл відрахувань, який сплачується уповноваженим організаціям, розподіляється між авторами, виконавцями та виробниками фонограм (відеограм). Обравши управнену організацію та уклавши з нею договір, відповідач та третя особа не встановили, змінили або припинили права і обов'язки для осіб, які не є сторонами договору - кінцевих отримувачі відрахувань (авторів, виконавців, виробників фонограм) (відеограм)). Однак, у разі виконання обов'язку по сплаті відрахувань перед будь-якою із управнених організацій, інша організація втрачає право вимоги сплати відрахування на її користь.
Скаржник вважає, що він є стороною у відносинах, в яких існує множинність осіб на стороні кредитора, а тому має право вимоги до відповідача.
Частина 1 ст. 196 ГК України зазначає, що кожний з управнених суб'єктів має право вимагати виконання у разі якщо в господарському зобов'язанні беруть участь кілька управнених суб'єктів.
Разом з тим, оскільки в господарському зобов'язанні, яке виникло із Договору між відповідачем та третьою особою, беруть участь тільки один кредитор та один боржник, то множинність сторін (кредиторів) в даному випадку відсутня.
Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні, необґрунтовані, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Об'єднання підприємств „Український музичний альянс" на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року у справі № 910/17375/16 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року у справі № 910/17375/16 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати сторонам та третій особі.
4. Справу № 910/17375/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді М.Г. Чорногуз
А.А. Верховець