"27" березня 2017 р. Справа № 918/399/13
Суддя Андрійчук О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню,
у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
про стягнення в сумі 2 297 386,44 грн,
За участю представників сторін:
від заявника (боржника): ОСОБА_1, дов. від 18.04.2014 року
від стягувача: ОСОБА_2, дов. від 05.01.2017 року
У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення в сумі 2 297 386,44 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.06.2013року (суддя Пашкевич І.О.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 611 213,85 грн пені, 480 893, 78 грн 3% річних, та 21 842,28 грн судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2013 року рішення Господарського суду Рівненської області змінено в частині стягнення пені, судових витрат та скасовано в частині відмови у стягненні інфляційних втрат в сумі 14 954,08 грн. У решті рішення залишено без змін.
14.08.2013 року на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2013 року видано наказ № 918/399/13 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 800 000,00 грн пені, 480 893,00 грн 3% річних, 14 954,08 грн інфляційних, всього - 1 295 847,08 грн та 40 170,36 грн витрат зі сплати судового збору.
02.03.2017 року через відділ канцелярії господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 07.03.2017 року заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, призначено до розгляду 16.03.2017 року.
Ухвалою суду від 16.03.2017 року справу № 918/399/13 прийнято до провадження суддею Андрійчук О.В.
Ухвалою суду від 16.03.2017 року розгляд заяви відкладено на 27.03.2017 року.
Суд, розглянувши заяву боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, встановив таке.
Як вбачається зі поданої заяви та матеріалів справи, рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.06.2013 року у справі № 918/399/13 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 2 297 386,44 грн задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 611 213,85 грн пені, 480 893,78 грн 3% річних, та 2 1842,28 грн судового збору.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року рішення місцевого господарського суду змінено, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 800 000 грн пені, 480 893,00 грн 3% річних, 14 954,08 грн інфляційних, всього - 1 295 847,08 грн, 40 170,36 грн витрат зі сплати судового збору.
14.08.2013 року на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року видано наказ.
Боржник в обґрунтування поданої заяви посилається на ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016 року, згідно з якою на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Як вбачається з предмета позову, стягненням у цій справі були пеня, 3% річних та інфляційні, а відповідачем (боржником) - теплопостачальне підприємство, що здійснює закупівлю природного газу для виробництва теплової енергії та послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відтак, боржник вважає, що наказ Господарського суду Рівненської області № 918/399/13 від 14.08.2013 року підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", ч. 1 ст. 598 ЦК України.
У силу вимог ч.ч. 2-5 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом. Ухвала господарського суду за результатами розгляду заяви надсилається стягувачеві і боржнику у п'ятиденний строк з дня її винесення. Ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.
Тобто ч. 4 ст. 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).
Підстави, на яких ґрунтуються обґрунтування боржника, відносяться до інших причин, зокрема, встановлених законом.
Суд, проаналізувавши зміст Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", встановив таке.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на яку боржник посилається, як на підставу своїх вимог, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Судом з матеріалів справи встановлено, що судовими рішеннями у цій справі з боржника на користь стягувача стягнуті пеня, 3% річних та інфляційні за неналежне виконання умов договору № 22-ТЕ/11 на постачання природного газу від 29.09.2011 року, за умовами якого газ, який продавався за цим договором, використовувався покупцем виключно для виробництва теплової енергії, період прострочення - 2011-2012 роки.
Водночас, за визначенням, наведеним у ст. 1 ст. Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що списання заборгованості є складовою процедури врегулювання заборгованості.
У свою чергу, учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів; реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства; заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").
Тобто, дія вказаного Закону поширюється, у тому числі щодо участі у процедурі врегулювання заборгованості шляхом її списання, на учасників такої процедури, якими визнаються підприємства, включенні до відповідного реєстру, тобто автоматично списання такої заборгованості не проводиться.
Порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості унормовано у ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
На виконання вказаного Закону 21.02.2017 року КМ України прийнято Постанову № 93 "Про затвердження Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром".
Цей Порядок визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (далі - реєстр), а також користування його даними. Реєстр формується з метою забезпечення збирання, накопичення, обробки, захисту, обліку та надання інформації про теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону (далі - підприємства) (п.п. 1, 3 Постанови КМ України 21.02.2017 року № 93).
За п. 14. Постанови КМ України 21.02.2017 року № 93 у реєстрі зазначаються, зокрема такі дані про підприємство: обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016 року.
Як вбачається із заяви боржника, останній в підтвердження того, що на нього поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", зазначає, що він є теплопостачальним підприємством, що здійснює закупівлю природного газу виробництва теплової енергії та послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання.
У той же час належних та допустимих доказів, як це передбачено вимогами ст.ст. 33, 34 ГПК України, заявником у підтвердження того, що він набув статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, суду не надано.
Як пояснив у судовому засіданні представник заявника, останній звернувся до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, з відповідною заявою, однак станом на дату проведення судового засідання рішення про включення або про відмову у включенні боржника до реєстру не прийняте.
Крім того, боржник зазначив, що ним для вирішення питання про включення його до реєстру надано також інформацію про розмір пені, 3% річних та інфляційних, стягнутих за рішенням суду у цій справі.
Разом з тим, як зазначалося, виходячи із системного аналізу Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", правила вказаної норми не підлягають автоматичному застосуванню, а лише за результатами участі боржника у процедурі врегулювання заборгованості, складовою якої є списання заборгованості.
Враховуючи, що заявник підстав, з якими Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" пов'язує списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, не довів, відтак його вимоги задоволенню не підлягають.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 86, 117 ГПК України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу Господарського суду Рівненської області № 918/399/13 від 14.08.2013 року таким, що не підлягає виконанню, відмовити.
Вказана ухвала може бути оскаржена у порядку, передбаченому ГПК України.
Суддя Андрійчук О.В.