вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" березня 2017 р. Справа № 911/169/16
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія»
до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС»
про визнання зобов'язань припиненими
Суддя Карпечкін Т.П.
В засіданні приймали участь:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 20.12.2016 року);
від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність № 8/17 від 10.01.2017року), ОСОБА_3 (довіреність № 278/17 від 23.02.2017 року)
від третьої особи: не з'явився.
обставини справи:
В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія» до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» про визнання зобов'язань припиненими.
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.03.2016 року у справі № 911/169/16 (судя ОСОБА_4Г.) позов задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2016 року № 911/169/16 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2016 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк» задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року та рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2016 року у справі № 911/169/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Згідно автоматизованого розподілу справ, справу № 911/169/16 передано до провадження судді Господарського суду Київської області Карпечкіна Т.П. для розгляду справи по суті.
Ухвалою від 04.11.2016 року справу № 911/169/16 прийняти до провадження судді та призначено до розгляду на 23.11.2016 року.
Ухвалою суду від 23.11.2016 року розгляд справи відкладався до 05.12.2016 року у зв'язку з неявкою позивача та третьої особи, невиконанням сторонами та третьою особою вимог ухвали Господарського суду Київської області від 04.11.2016 року та необхідністю витребування нових доказів.
05.12.2016 року представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 05.12.2016 року представники позивача та третьої особи не з'явилися, сторони та третя особа вимог ухвали Господарського суду Київської області від 04.11.2016 року не виконали, представник третьої особи про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Розгляд справи відкладався до 21.12.2016 року.
Ухвалою суду від 21.12.2016 року розгляд справи відкладався до 11.01.2017 року у зв'язку з неявкою третьої особи, невиконанням позивачем вимог ухвали Господарського суду Київської області від 23.11.2016 року та необхідністю витребування нових доказів.
В судове засідання 11.01.2017 року третя особа не з'явилася, представник позивач вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 23.11.2016 року не виконав, представник відповідача вимоги ухвал Господарського суду Київської області від 21.12.2016 року не виконав, третя особа про причини неявки в судове засідання суд не повідомила. Розгляд справи відкладався до 23.01.2017 року.
Ухвалою суду від 23.01.2017 року розгляд справи відкладався до 30.01.2017 року у зв'язку з неявкою третьої особи, невиконанням позивачем вимог ухвали Господарського суду Київської області від 23.11.2016 року та необхідністю витребування нових доказів. Також, ухвалою від 23.01.2017 року продовжено строк розгляду справи.
30.01.2017 року через канцелярію суду від представників сторін надійшли письмові пояснення по суті спору.
В судове засідання 30.01.2017 року третя особа не з'явилася, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила. Розгляд справи відкладався до 06.02.2017 року.
В судове засідання 06.02.2017 року третя особа не з'явилася, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила. Розгляд справи відкладався до 13.02.2017 року.
13.02.2017 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В судове засідання 13.02.2017 року третя особа та відповідач не з'явилися, відповідач вимог ухвали Господарського суду Київської області від 06.02.2016 року не виконав, третя особа про причини неявки в судове засідання суд не повідомила. Розгляд справи відкладався до 06.03.2017 року.
В судовому засіданні 06.03.2017 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій під час попереднього розгляду справи встановлено та досліджено касаційною інстанцією, що 24.09.2014 року між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія» (позичальник) укладено Кредитний договір № КЛ-6004/1-980 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії, за умовами якого відповідачем відкрито на користь позивача відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом в розмірі 100 000,00 грн, термін остаточного повернення кредиту 23.09.2016 року включно, процентна ставка за користування Кредитом/Траншем 28% річних.
Відповідно до пункту 2.6 Кредитного договору моментом повернення Кредиту/Траншу кредиту/процентів/інших платежів відповідно до цього договору вважається день зарахування відповідних сум на позичковий та інші рахунки, зазначені в цьому договорі, та підтверджується випискою з позичкового рахунку.
Пунктом 3.4.2 Кредитного договору передбачено, що позичальник має право до настання кінцевого терміну повернення заборгованості за Кредитом/Траншем кредиту здійснювати повне або часткове погашення Кредиту/Траншу кредиту та сплатити проценти за фактичний час користування кредитними коштами у порядку, передбаченому умовами цього договору.
12.03.2015 року між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія» (позичальник) укладено Договір про надання овердрафту № 6004-О-2, згідно з яким банк надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування шляхом сплати з поточного рахунку позичальника № 26004001006004, відкритого в Банку, платіжних документів на суму, що перевищує залишок на такому рахунку, але в межах визначеного цим договором ліміту овердрафту, а позичальник зобов'язаний повернути Банку заборгованість за овердрафтом та сплатити проценти за користування овердрафтом та інші платежі на умовах, що передбачені цим договором. При цьому ліміт овердрафту складає 700 000,00 грн, розмір плати за користування овердафтом - 40% річних, термін користування до 11.03.2016 року.
В забезпечення виконання Кредитного договору між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 банк» (іпотекодержатель) та Публічним акціонерним товариством «Біолік» (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір від 24.09.2014 року.
12.03.2015 року між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія» (заставодавець) укладено договір застави товарів в обороті № ДЗТО/6004-О-2 в забезпечення виконання ТОВ «Українська фармацевтична компанія» договору овердрафту.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач здійснив дострокове погашення заборгованості перед банком 09.07.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 6937 від 09.07.2015 року на суму 833 333,50 грн., платіжним дорученням № 8410 від 09.07.2015 року на суму 25 528,17 грн., платіжним дорученням № 8388 від 09.07.2015 року на суму 4 315,78 грн. Заборгованість за основним зобов'язанням за договором овердафту у сумі 424 196,56 грн. погашається відповідно до умов договору овердрафту автоматично.
Дострокове погашення вказаної заборгованості також підтверджується випискою ПАТ «ОСОБА_1 банк» за 09.07.2015 року по поточному paxунку TOB «Українська Фармацевтична Компанія» № 26004001006004.
Дострокове погашення кредиту здійснено за рахунок коштів, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» згідно з договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 09.07.2015 року, укладеним між TOB «Українська Фармацевтична Компанія» та ТОВ «ЕТС» відповідно до умов якого позичальник зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу в строк до 31.12.2016 року згідно графіку, визначеного в цьому договорі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк» про визнання припиненими зобов'язання ТОВ «Українська фармацевтична компанія» перед ПАТ «ОСОБА_1 банк» за Кредитним договором № КЛ-6004/1-980 від 24.09.2014 року на відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії, у зв'язку з чим визнати припиненою іпотеку нерухомого майна за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 від 24.09.2014 року та зареєстрованим в реєстрі за № 1463, визнання припиненими зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія» перед Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 банк» за договором про надання овердрафту № 6004-О-2 від 12.03.2015 року, у зв'язку з чим визнати припиненою заставу товарів в обороті за договором застави товарів в обороті № ДЗТО/6004-О-2 від 12.03.2015 року.
Позовні вимоги мотивовані виконанням умов Кредитного договору та Договору про надання овердрафту.
Судом першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, частково задоволено позовні вимоги. Припинено зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія» (позивач) перед Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 банк» (відповідач) за Кредитним договором № КЛ-6004/1-980 від 24.09.2014 року на відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії. Припинено зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія» перед Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 банк» за Договором про надання овердрафту № 6004-О-2 від 12.03.2015 року. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія» витрати по сплаті судового збору у сумі 2 756,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані ст. 599 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, оскільки зобов'язання по Кредитному договору № КЛ-6004/1-980 від 24.09.2014 року та Договору про надання овердрафту № 6004-О-2 від 12.03.2015 року позичальником виконані своєчасно та в повному обсязі.
Матеріали справи містять докази належного виконання позивачем умов Кредитного договору та Договору овердрафту. Кошти, отримані банком в рахунок погашення заборгованості та відсотків, банком не повернуті позивачеві.
В ході касаційного перегляду судових рішень, Вищий господарський суд в своїй постанові зауважив, що судами не прийнято посилання скаржника на здійснення операцій банком в післяопераційний час, встановлений наказом чи іншим внутрішнім (локальним) документом банку, оскільки неробочий час не є підставою для визнання правочину нікчемним відповідно до статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно з пунктами 1.4, 1.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2013 року № 254 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 року за № 559/7880, банки самостійно визначають систему організації операційної діяльності залежно від їх структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій тощо. Оброблення інформації про операції та її збереження мають виконуватися на серверах та/або іншій комп'ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України. Довідки/виписки про рух коштів, що формуються банками є технічними документами банку, сформованими із електронної системи обліку руху коштів по рахункам клієнтів, яка була сформована під час створення банківської проводки відповідальним працівником банку, однак це не свідчить про те, що грошові кошти чи платіжні доручення клієнтів надійшли саме в цей час.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт перерахування позивачем грошових коштів в якості дострокового погашення заборгованості за кредитним договором (договором овердрафту) на підставі кредитного договору (договору овердрафту) не є підставою нікчемності трансакцій. Зазначена дія є питанням виконання кредитного договору (договором овердрафту) та відбулася після його укладення у порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством України та вказаними договорами, тому відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України не може бути підставою недійсності правочину.
Згідно з п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» нікчемними можуть бути визнані укладені банком правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу, тобто відчуження, майна банку з метою надання окремим кредиторам пільг.
Банком згідно вищезазначених трансакцій не здійснювався платіж та не передавалось будь-яке майно банка на користь позивача. У зв'язку з вчиненими трансакціями відповідач не зазнав жодних несприятливих наслідків, наприклад таких як погіршення фінансового стану банку або зниження його платоспроможності, оскільки грошові кошти з банку виведені не були, а за їх рахунок було здійснено погашення зобов'язань за кредитним договором (договором овердрафту) згідно умов Кредитного договору (договору овердрафту).
Тобто, трансакції не підпадають за своєю правовою та економічною суттю під критерії нікчемності, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Київський апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання припиненою іпотеки нерухомого майна за іпотечним договором від 24.09.2014 року та про визнання припиненою застави товарів в обороті за договором застави товарів в обороті від 12.03.2015 року, оскільки ТОВ «Українська фармацевтична компанія» не є ні заставодавцем по договору застави, ні іпотекодавцем по іпотечному договору, то безпосередньо його права, які пов'язані із заставою та іпотекою по вказаних договорах, не порушені.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 09.07.2015 року № 452/БТ «Про віднесення ПАТ «ОСОБА_1 банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09.07.2015 року № 130 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «ОСОБА_1 банк», згідно з яким з 10.07.2015 року у відповідача запроваджено тимчасову адміністрацію.
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Відповідно до частини другої та частини 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
В результаті перевірки правочинів уповноваженою особою Фонду (у тому числі договорів), вчинених (укладених) відповідачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, було виявлено ряд правочинів - трансакцій банку щодо перерахування коштів, в тому числі трансакції від 09.07.2015 року щодо погашення заборгованості позивача за кредитним договором та договором овердрафту.
06.11.2015 року Тимчасова адміністрація банку повідомила ТОВ «Українська фармацевтична компанія», що відповідно до положень частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є нікчемними трансакції банку, щодо перерахування 09.07.2015 року ТОВ «Українська фармацевтична компанія» коштів в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору та договору овердрафту.
Крім того, Уповноваженою особою Фонду виставлено позивачу вимогу невідкладно здійснити оплату заборгованості по Кредитному договору в сумі 833 333,50 грн. та договору овердрафту в розмірі 424 196,56 грн., а також відсотків, нарахованих на дату повного виконання зобов'язань позивачем за вказаними договорами.
Предметом позову у даній справі є визнання зобов'язань припиненими, у зв'язку з виконанням зобов'язань за Кредитним договором та Договором овердрафту шляхом перерахування грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за вказаними договорами.
Оскільки відповідач посилається на нікчемність трансакції, проведеної 09.07.2015 року, для розгляду заявленої позивачем вимоги про визнання зобов'язань припиненими, господарський суд має надати належну оцінку проведеним трансакціям та відповідним доводам позивача і відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Тобто договір є нікчемним виключно в силу прямої вказівки закону.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) є підставою для недійсності правочину відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України. Зокрема, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Суди попередніх інстанцій вказували, що відповідачем згідно з оспорюваними трансакціями не здійснювався платіж та не передавалось будь-яке майно відповідача на користь позивача. У зв'язку з вчиненими трансакціями відповідач не зазнав жодних несприятливих наслідків, наприклад таких як погіршення фінансового стану банку або зниження його платоспроможності, оскільки грошові кошти з банку виведені не були, а за їх рахунок було здійснено погашення зобов'язань за Кредитним договором (договором овердрафту) згідно умов Кредитного договору (договору овердрафту).
Пункт 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить норми, яка б передбачала платіж або передачу майна банку саме банком, вказаний пункт передбачає, платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Враховуючи предмет та підставу даного позову, для правильного вирішення спору, судам необхідно встановити обставини, якими позивач обґрунтував свої вимоги, а саме: чи є оспорювані трансакції перевагою (пільгою) для ТОВ «Українська фармацевтична компанія».
Також, касаційна інстанція зауважила, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки правовідносинам між ТОВ «Українська фармацевтична компанія» та ТОВ «ЕТС», які склалися на підставі договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 09.07.2015 року.
В матеріалах справи відсутні докази надання такої допомоги ТОВ «ЕТС» (платіжні доручення, банківські виписки тощо, про перерахування ТОВ «ЕТС» грошових коштів ТОВ «Українська фармацевтична компанія» на виконання договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 09.07.2015 року.
Відповідно до платіжних доручень № 6937, № 8410, № 8388 від 09.07.2015 року ТОВ «Українська фармацевтична компанія» здійснено переказ коштів зі свого поточного рахунку № 2600400100604 (відкритого відповідно до договору банківського рахунку № 6004/П-1від 30.01.2013 року) на позичковий рахунок № 20635001006004.
Відповідач вказує на те, що окремим кредиторам (ТОВ «ЕТС») надано переваги (пільги) прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Матеріали справи не містять доказів наявності правовідносин між ТОВ «ЕТС» та ПАТ «ОСОБА_1 банк» (договори банківського вкладу, рахунку тощо), а відтак чи є ТОВ «ЕТС» кредитором банку.
Натомість, між позивачем та відповідачем укладено договір банківського рахунку № 6004/П-1від 30.01.2013 року і при наявності коштів на рахунку позивача, останній є кредитором банку.
Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, відмовляючи позивачеві в задоволенні позовних вимог про визнання припиненою заставу товарів в обороті за договором застави товарів в обороті № ДЗТО/6004-О-2 від 12.03.2015 року, вказав на те, що позивач не є стороною договору застави.
Однак, договір застави товарів в обороті № ДЗТО/6004-О-2 від 12.03.2015 року укладений між ПАТ «ОСОБА_1 банк» і ТОВ «Українська фармацевтична компанія».
Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Під час нового розгляду справи, на виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 26.10.2016 року у справі № 911/169/16, судом встановлено наступне.
24.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія» (Позичальник) було укладено Кредитний договір №КЛ-6004/1-980 на відкриття відновлювальиої відкличної кредитної лінії (надалі - Кредитний договір), згідно якого Відповідачем було відкрито на користь Позивача відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 (нуль) копійок, термін остаточного повернення кредиту 23.09.2016 року включно, процентна ставка за користування Кредитом/Траншем 28% (двадцять вісім процентів) річних.
12.03.2015 між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія» було укладено Договір про надання овердрафту №6004-О-2 (надалі - договір Овердрафту), згідно якого Банк надає Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування шляхом сплати з поточного рахунку Позичальника №26004001006004, відкритого в Банку, платіжних документів на суму, що перевищує залишок на такому рахунку, але в межах визначеного цим Договором ліміту Овердрафту, а Позичальник зобов'язаний повернути Банку заборгованість за Овердрафтом та сплатити проценти за користування Овердрафтом та інші платежі на умовах, що передбачені цим Договором. При цьому ліміт Овердрафту складає 700 000 (сімсот тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, розмір плати за користування Овердафтом - 40% річних, термін користування до 11.03.2016 року.
Відповідно до пункту 2.6 Кредитного договору моментом повернення Кредиту/Траншу кредиту/процентів/інших платежів відповідно до цього Договору вважається день зарахування відповідних сум на Позичковий та інші рахунки, зазначені в цьому договорі, та підтверджується випискою з позичкового рахунку.
Відповідно до пункту 3.4.2 Кредитного договору Позичальник має право до настання кінцевого терміну повернення заборгованості за Кредитом/Траншем кредиту здійснювати повне або часткове погашення Кредиту/Траншу кредиту та сплатити проценти за фактичний час користування кредитними коштами у порядку, передбаченому умовами цього Договору.
Станом на 09.07.2015 заборгованість позивача за перед Банком становила:
за Кредитним договором (з урахуванням процентів) - 858 861,67 грн.;
за оговором Овердрафту (з урахуванням процентів) - 428 512,34 грн.
Реалізуючи надане Кредитним договором та Договором овердрафту право позивач здійснив дострокове погашення заборгованості перед Банком 09.07.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням №6937 від 09.07.2015 року на суму 833 333,50 грн.; платіжним дорученням № 8410 від 09.07.2015 на суму 25 528,17 грн.; платіжним дорученням №8388 від 09.07.2015 на суму 4 315,78 грн. Заборгованість за основним зобов'язанням за Договором овердафту у сумі 424 196,56 грн. погашається відповідно до умов Договору овердрафту автоматично.
Дострокове погашення вказаної заборгованості також підтверджується випискою ПАТ «ОСОБА_1 банк» за 09.07.2015 року по поточному paxунку TOB «Українська Фармацевтична Компанія» №26004001006004 та довідкою №1985/26-БТ від 09.07.2015, виданою ПАТ «ОСОБА_1 банк» про відсутність заборгованості за Кредитним договором та договором Овердрафту .
Дострокове погашення кредиту було здійснено за рахунок коштів, отриманих від ТОВ «ЕТС» згідно Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 09.07.2015 року, відповідно до умов якого Позичальник зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу в строк до 31.12.2016 року згідно графіку, визначеного в цьому Договорі.
Позивач зазначає, що в листопаді 2015 року ним було отримано повідомлення від відповідача, відповідно до якого трансакції від 09.07.2015 щодо погашення заборгованості позивача за Кредитним договором та договором Овердрафту є нікчемними згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
На підставі постанови Правління Національного банку України від 09.07.2015 № 452/БТ “Про віднесення ПАТ «ОСОБА_1 банк» до категорії неплатоспроможних” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 09.07.2015 року № 130 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «ОСОБА_1 банк», згідно з яким з 10.07.2015 року у відповідача запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 10.07.2015 року до 09.10.2015 року. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 08.10.2015 року прийнято рішення №184 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ОСОБА_1 банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», відповідно до якого строк здійснення тимчасової адміністрації продовжили на один місяць по 09.11.2015 року.
Керуючись частиною 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою Фонду ініційовано перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) Відповідачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, в результаті якої було виявлено ряд правочинів - трансакцій Банку щодо перерахування коштів, в тому числі трансакції від 09.07.2015 року щодо погашення заборгованості позивача за Кредитним договором та договором Овердрафту.
З посиланням на викладене та статті 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і статті 215, 216, 236 Цивільного кодексу України уповноваженою особою Фонду було повідомлено позивача про нікчемність правочинів - трансакцій щодо перерахування коштів та виставлено вимогу позивачу невідкладно здійснити оплату заборгованості по Кредитному договору в сумі 833333,50 грн. та договору Овердрафту в сумі 424196,56 грн., а також відсотків, нарахованих на дату повного виконання зобов'язань Позивачем за вказаними договорами.
На думку позивача трансакції не підпадають за своєю правовою та економічною суттю під критерії нікчемності, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а зобов'язання по Кредитному договору №КЛ-6004/1-980 від 24.09.2014 та Договору про надання овердрафту №6004-О-2 від 12.03.2015 ним виконані своєчасно та в повному обсязі.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що оскільки спірні транзакції були здійснені в післяопераційний час, відповідні правочини щодо перерахування коштів фінансової допомоги на рахунки позивача та їх зарахування в погашення його кредитної заборгованості вчинені з порушенням чинного законодавства і підпадають під ознаки п. 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме є укладеними банком правочинами, умови яких передбачають платіж чи передачу, тобто відчуження, майна банку з метою надання окремим кредиторам пільг.
На виконання вказівок касаційної інстанції судом було витребувано документи (пояснення, виписки з рахунків, тощо) та досліджено обставини здійснення спірних транзакцій.
Зокрема, з виписок по рахункам та пояснень самого відповідача, встановлено, що 09.07.2015 року о 17:04:11 на рахунок ТОВ «ЕТС» №26009001011920 надійшли кошти з Краматорської філії Приватбанку, платник ТОВ «ЕТС» у сумі 12 746 900,00 грн. з призначенням платежу «Поповнення поточного рахунку згідно Договору № 11920/П-1 від 27.05.2014р. без ПДВ».
Зазначені кошти в подальшому в той же день 09.07.2015 року з рахунку ТОВ «ЕТС» були перераховані в якості фінансової допомоги на рахунки ТОВ «КЕЛТІК», ТОВ «Українська Фармацевтична Компанія», ТОВ «ВОЛЬТРАНС».
У зв'язку з чим, відповідач наголошує, що 09.07.2015 року поза межами робочого часу, в порушення порядку здійснення банківських операцій, за рахунок коштів ТОВ «ЕТС», низкою компаній було погашено кредитні зобов'язання перед ПАТ «Радикал Банк».
Дослідивши иписку по рахунку 26009001011920 ТОВ «ЕТС» за 09.07.2015 року та 10.07.2015 року, судом встановлено, що на ранок 09.07.2015 року залишок коштів по рахунку №26009001011920 ТОВ «ЕТС» складав 2 933 733,35 грн. Протягом 09.07.2015 року надійшли кошти у сумі 13 163 660,18 грн. (в неопераційний час 12 753 259,40 грн.); відправлені кошти з рахунку в сумі 16 097 393,53 грн. (в не операційний час - 15 779 678,98грн.). На кінець дня 09.07.2015 року залишок коштів по рахунку 26009001011920 складав 0,00 грн.
В ході нового розгляду судом встановлено, що рахунок № 26009001011920 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» було відкрито в ПАТ «Радикал Банк» на підставі Договору банківського рахунку № 11920/П-1 від 27.05.2014 року, також між ТОВ «ЕТС» та ПАТ «Радикал Банк» кладено Договір № 11920 від 28.05.2014 року на розрахункове обслуговування з використанням системи «Клієнт-Банк» щодо дистанційного електронного обслуговування.
З наведених сум коштів з рахунку 26009001011920 ТОВ «ЕТС» 09.07.2015 року платником було ініційовано переказ коштів на рахунок позивача - TOB «Українська Фармацевтична Компанія» №26004001006004 на виконання Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 09.07.2015 року.
З пояснень банку вбачається та не заперечується, що відповідні кошти в той же день 09.07.2015 року були зараховані на рахунок TOB «Українська Фармацевтична Компанія».
Реалізуючи надане Кредитним договором та Договором овердрафту право позивач здійснив дострокове погашення заборгованості перед Банком 09.07.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням №6937 від 09.07.2015 року на суму 833 333,50 грн.; платіжним дорученням № 8410 від 09.07.2015 на суму 25 528,17 грн.; платіжним дорученням №8388 від 09.07.2015 на суму 4 315,78 грн. Заборгованість за основним зобов'язанням за Договором овердафту у сумі 424 196,56 грн. погашається відповідно до умов Договору овердрафту автоматично.
Також, судом встановлено, що ТОВ «ЕТС» мав рахунок №26009001011920 в ПАТ «ОСОБА_1 банк» з травня 2014 року, на відповідний рахунок ТОВ «ЕТС» було переведено власні кошти з іншого банку - Краматорської філії Приватбанку в сумі 12 746 900,00 грн. з призначенням платежу «Поповнення поточного рахунку». Тобто, станом на 09.07.2015 року на рахунок ТОВ «ЕТС» №26009001011920 в ПАТ «ОСОБА_1 банк» нідйшли і обліковувались власні кошти ТОВ «ЕТС», якими останнє мало право вільно розпоряджатись.
Щодо рахунку 26004001006004 ТОВ «Українська фармацевтична компанія», встановлено, що на ранок 09.07.2015 року залишок коштів по рахунку 26004001006004 ТОВ «Українська фармацевтична компанія» мав від'ємне значення та складав (- 424 196,56 грн.).
Протягом 09.07.2015 року надійшли кошти у сумі 1 344 621,35 грн. (в неопераційний час - 1 322 748,04 грн.); відправлені кошти з рахунку в сумі 920 424,79 грн. (в неопераційний час - 863 177,45грн.) Залишок коштів по рахунку 26004001006004 на кінець дня 09.07.2015 складав 0,00 грн.
10.07.2015 року на рахунок ТОВ «Українська фармацевтична компанія» №26004001006004 надійшли кошти у сумі 3 698,78 грн., відправлень коштів в цей день не було. Залишок коштів на кінець дня 10.07.2015 року складав 3 698,78 грн.
Щодо позичкового рахунку №20635001006004 ТОВ «Українська фармацевтична компанія», з виписки по особовим рахункам за 09.07.2015 року по рахунку №20635001006004 вбачається, що кошти у сумі 833 333,50 грн. зараховано на позичковий рахунок ТОВ «Українська фармацевтична компанія» о 21:58:16.
За 10.07.2015 року по рахунку №20635001006004 виписки по рахунку відсутні, так як рух коштів не відбувався.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статтей 599, 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право й кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.
Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства й судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав та обов'язків сторін (статті 3, 12-15, 16, 20 Цивільного кодексу України) слід дійти висновку про те, що у разі невизнання кредитором права боржника, передбаченого статтею 599 Цивільного кодексу України, на припинення зобов'язання, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника на підставі пункту першого частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.
Така правова позиція послідовно втілювалася в постановах Верховного Суду України, який наголошував, зокрема, на тому, що відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Матеріали справи містять докази належного виконання позивачем умов Кредитного договору та договору Овердрафту. Кошти, отримані банком в рахунок погашення заборгованості та відсотків банком позивачеві не повернуті.
Таким чином, позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання зобов'язання за Кредитним договором №КЛ-6004/1-980 від 24.09.2014 та договором про надання овердрафту №6004-О-2 від 12.03.2015.
Що стосується заперечень відповідача щодо нікчемності трансакцій, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що з посиланням на статті 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», статті 215, 216, 236 Цивільного кодексу України уповноваженою особою Фонду було повідомлено позивача про нікчемність правочинів - трансакцій щодо перерахування коштів та виставлено вимогу позивачу невідкладно здійснити оплату заборгованості по Кредитному договору в сумі 833333,50 грн. та договору Овердрафту в сумі 424196,56 грн., а також відсотків, нарахованих на дату повного виконання зобов'язань позивачем за вказаними договорами.
Згідно зі ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (ч.1).
Таким чином, оскільки рішення було прийнято НБУ 09.07.2015 року, процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку мала розпочинатись з 10.07.2015 року.
Частиною 2 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» (ч.2).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідне оголошення було розміщено в мережі інтернет 10.07.2015 року.
Як визначено ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п.4 ч.1 ст. 2); кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань (п. 54 ч.1 ст. 2).
Згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою; платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача; платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів; розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача;
Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено строки проведення переказу, зокрема, передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.
За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.
Згідно зі ст. 30 Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Також, як визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Національного банку від 21.01.2004 року № 22, платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача; розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача; розрахунково-касове обслуговування - надання банком клієнту на підставі укладеного між ними договору послуг, які пов'язані з переказом коштів з/на рахунку/ок цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором, форму та зміст якого банк розробляє самостійно.
Пунктом 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті визначено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.
Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.
Таким чином, ні норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ні норми даної Інструкції не забороняють виконання банком розрахункових документів клієнта в післяопераційний час. Норми законодавства, які містять строки виконання розрахункових документів, викладені в контексті захисту прав клієнтів банку і покликані гарантувати виконання розрахункових документів не пізніше наступного операційного дня, однак не містять заборони виконання розрахункових документів в післяопераційний час і не визначають відповідні дії банку порушенням.
В будь-якому випадку, якщо розрахунковий документ фактично виконаний за зустрічним погодженням сторін (банку та платника) і кошти фатичнозараховані на рахунок оримувача, згідно зі ст. 30 Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Якщо в разі виконання розрахункового документа банком в післяопераційний час має місце порушення, за таке порушення має бути визначена чітка відповідальність певних осіб та відповідні правові наслідки, що відповідачем не обґрунтовано.
Пункт 2.21 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, на який посилається відповідач, визначає, що платіжні вимоги, які надійшли до банку після операційного часу, банк (незалежно від наявності коштів на рахунку платника на час їх надходження) виконує наступного операційного дня.
Однак, відповідний п. 2.21 Інструкції стосується лише платіжних вимог, тобто розрахункових документів, що містять вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
В той же час, виходячи з матеріалів справи, зарахування коштів фінансової допомоги на поточний рахунок позивача, що банком не заперечується та не оспорюється, свідчить про набуття позивачем права на відповідні кошти і позивач, перераховуючи відповідні кошти на інший рахунок (кредитний), що відбувалось за платіжними дорученнями, а не вимогами, діяв саме як платник шляхом надання банку відповідного доручення про перерахування коштів, відповідна операція відбувалась за погодженням з платником.
Крім того, неробочий час не є підставою для визнання правочину нікчемним відповідно до статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Так, згідно з підпунктів 1.4, 1.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2013 року №254 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 року за № 559/7880, банки самостійно визначають систему організації операційної діяльності залежно від їх структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій тощо. Оброблення інформації про операції та її збереження мають виконуватися на серверах та/або іншій комп'ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України. Довідки/виписки про рух коштів, що формуються банками є технічними документами банку, сформованими із електронної системи обліку руху коштів по рахункам клієнтів, яка була сформована під час створення банківської проводки відповідальним працівником банку, однак це не свідчить про те, що грошові кошти чи платіжні доручення клієнтів надійшли саме в цей час.
Отже, законодавство не обмежує часові межі понять «операційний день» та «операційний час».
Таким чином, посилання відповідача на здійснення операцій банком в післяопераційний час не приймаються судом до уваги, оскільки наказ/внутрішній (локальний) документ банку, на який посилається відповідач, не є за своєю правовою суттю нормативно-правовим актом, прийнятим органом державної влади.Таким чином, враховуючи, що зарахування спірних коштів фінансової допомоги відбулось 09.07.2015 року на рахунок ТОВ «ЕТС», з якого в той же день було ініційовано переказ та зарахування таких коштів на рахунок позивача, ТОВ «ЕТС» був кредитором банку з моменту зарахування відповідних сум на його рахунок і до моменту їх зарахування на рахунок позивача.
При цьому, операції з такими коштами відбувались в межах обслуговування поточного рахунку ТОВ «ЕТС» і полягали в зарахувані належних ТОВ «ЕТС» коштів, що надійшли з іншого банку, що не могло вплинути на стан активів відповідача в сторону погіршення, і переведення таких коштів на рахунок позивача в межах цього ж банку.
Пунктом 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку від 21.01.2004 року № 22, визначено, що Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.
Тому відсутні підстави стверджувати про надання ТОВ «ЕТС» як кредитору банку будь-яких пільг чи переваг, що призвели до зменшення активів банку, оскільки спірні кошти з банку не виводились, а навпаки надійшли до банку і власник таких коштів розпорядився ними в межах наявних у нього прав.
Щодо твердження відповідача, що спірні транзакції підпадають під кваліфікацію п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд зазначає наступне.
Пункт 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає наявність для визнання нікчемними правочинів, укладених банком (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Однак, враховуючи, що як у позивача, так і у ТОВ «ЕТС» були укладені з банком відповідача договори на відкриття рахунків ще в 2013 - 2014 роках і виконання спірних транзакцій відбувалось в межах розрахунково-касового обслуговування відповідних договорів, з огляду на норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку від 21.01.2004 року № 22, відсутні підстави вважати розрахунково-касові операції самостійними правочинами та стверджувати про укладення будь-яких правочинів, оскільки мало місце лише виконання вже укладених з 2013 - 2014 років правочинів щодо обслуговування банківських рахунків.
Крім того, за спірними транзакціями банк лише здійснив переказ належних спочатку ТОВ «ЕТС» потім позивачу коштів, які в той же днь надійшли до банку з іншого банку, що жодним чином не могло вплинути на активи банку відповідача в сторону їх погіршення. При цьому, банк не вчиняв жодних правочинів, умови яких передбачають платіж чи передачу майна з метою надання позивачу чи ТОВ «ЕТС» переваг (пільг), оскільки відбувалось лише розрахунково-касове обслуговування руху належних клієнтам коштів, що призвело до поповнення активів банку у вигляді отримання коштів на погашення кредитної заборгованості позивача.
Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Однак, дії відповідача фактично спрямовані на скасування здійснених в межах чинного законодавства операцій по розрахунково-касовому обслуговуванню клієнтів банку щодо розпорядження ними власними коштами (оскільки ні ТО «ЕТС», ні позивач не набував жодного майна чи коштів, належних банку), і підрозумівають позбавлення кредиторів належних їм коштів, шляхом штучного їх переведення в ліквідаційну процедуру, що суперечить ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
В розумінні статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» факт перерахування позивачем грошових коштів в якості дострокового погашення заборгованості за Кредитним договором (договором Овердрафту) на підставі Кредитного договору (договору Овердрафту) не є підставою нікчемності трансакцій. Зазначена дія є питанням виконання Кредитного договору (договором Овердрафту) та відбулася після його укладення у порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством України та вказаними договорами, через що відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України не може бути підставою недійсності правочину.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність за допомогою належних та допустимих доказів вимог позивача про визнання припиненими зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія» перед Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 банк» за кредитним договором №КЛ-6004/1-980 від 24.09.2014 року на відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії та зобов'язання за договором про надання овердрафту №6004-О-2 від 12.03.2015 року.
Що стосується вимог позивача про визнання припиненими договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 від 24.09.2014 року та зареєстрованого в реєстрі за №1463, і договору застави товарів в обороті №ДЗТО/6004-О-2 від 12.03.2015 року, якими забезпечувались виконання зобов'язань за Кредитним договором та договором Овердрафту суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
У якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ПАТ «Біолк» та Банком був укладений Іпотечний договір від 24.09.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №1463 (надалі - Іпотечний договір).
Відповідно до підпункту а) пункту 6.4 договору Іпотеки іпотека припиняється виконанням у повному обсязі зобов'язань, що випливають з Кредитного договору №КЛ-6004/1-980 від 24.09.2014 року.
Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія» не є стороною іпотечного Договору.
Відповідно до норми частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія» не є іпотекодавцем по Іпотечному договору, то безпосередньо його права, які пов'язані з іпотекою, не порушені і не підлягають захисту.
Щодо вимоги про визнання припиненою застави, судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором Овердрафту між Позичальником та Банком було укладено Договір застави товарів в обороті №ДЗТО/6004-О-2 від 12.03.2015 року (надалі - Договір застави).
Згідно пункту 6.2. Договору застави цей договір діє по дату повного виконання зобов'язань, забезпечених заставою за цим договором.
Таким чином, встановлений вході розгляду справи факт припинення основного зобов'язання (за Договором Овердрафту), є підставою для припинення застави, як самостійного зобов'язання.
В той же час, в позові не наведено обставин щодо порушення права позивача, яке підлягає захисту шляхом визнання застави приненою. З обставин справи не вбачається наявності спору пов'язаного з відносинами застави, в повідомленні банку про визнання правочинів нікчемними, мова йде про кредитні зобов'язання і вимога виставлена безпосередньо щодо сплати кредитної заборгованості.
Враховуючи, що судовому захисту підлягає право за фактом його порушення, вимога про визнання припиненої застави не обґрунтована, обставини щодо порушення права позивача є передчасними, тому задоволенню не підлягють.
А тому позовні вимоги про визнання припиненою іпотеки нерухомого майна, а саме: комплексу майновий, загальною площею 716 (сімсот шістнадцять) квадратних метрів, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Ладижин, вул. Леніна; нежитлової нерухомості з всіма об'єктам, функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном - комплексу будівель та споруд, загальною площею 1217,3 (одна тисяча двісті сімнадцять цілих три десятих) квадратних метрів, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, с. Оляниця, вул. Привокзальна, буд. 11 за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 від 24.09.2014 та зареєстрований в реєстрі за №1463; про визнання припиненою застави товарів в обороті за договором застави товарів в обороті №ДЗТО/6004-О-2 від 12.03.2015 безпідставні і задоволенню не підлягають.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Вважати припиненими зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія» перед Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 банк» за Кредитним договором №КЛ-6004/1-980 від 24.09.2014 на відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії.
3. Вважати припиненими зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія» перед Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 банк» за Договором про надання овердрафту №6004-О-2 від 12.03.2015 року.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Леніна, будинок 2-В, ідентифікаційний код 36964568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія» (02660, м. Київ, вулиця Старосільська, будинок 1 У, ідентифікаційний код 30552921) витрати по сплаті судового збору у сумі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено: 27.03.2017 року.
Суддя Т.П. Карпечкін