вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" березня 2017 р. Справа № 911/4273/16
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Белишевій А. В.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1205 від 12.12.2016 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (доручення б/н від 12.10.2016 р.);
розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ
в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ
до Управління соціального захисту населення Вишгородської райдержадміністрації, м. Вишгород
про стягнення 275 910, 72 грн
ПАТ „Укртелеком” в особі Київської міської філії ПАТ „Укртелеком” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до Управління соціального захисту населення Вишгородської райдержадміністрації про стягнення 275 910, 72 грн основної заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо відшкодування позивачу витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2016 р. порушено провадження у справі № 911/4273/16 за позовом ПАТ „Укртелеком” в особі Київської міської філії ПАТ „Укртелеком” до Управління соціального захисту населення Вишгородської райдержадміністрації про стягнення 275 910, 72 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 08.02.2017 р.
30.01.2017 р. до канцелярії суду від позивача надійшов лист № 11/28 від 27.01.2017 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.
03.02.2017 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення № 482 від 02.02.2017 р. проти позову, у яких він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
08.02.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 01.03.2017 р.
01.03.2017 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
У процесі розгляду справи судом встановлено, що станом на 01.01.2015 р. заборгованість відповідача перед позивачем по витратам, понесеним внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, складала 216 897, 13 грн, і у період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. позивачем було надано відповідним категоріям споживачів телекомунікаційні послуги на пільгових умовах на загальну суму 748 513, 59 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості Управління соціального захисту населення Вишгородської райдержадміністрації по витратах понесених ПАТ „Укртелеком” за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., актом звірки розрахунків (форма 3 пільга) станом на 01.02.2015 р., актом звірки розрахунків (форма 3 пільга) станом на 01.03.2015 р., актом звірки розрахунків (форма 3 пільга) станом на 01.04.2015 р., актом звірки розрахунків (форма 3 пільга) станом на 01.05.2015 р., актом звірки розрахунків (форма 3 пільга) станом на 01.06.2015 р., актом звірки розрахунків (форма 3 пільга) станом на 01.06.2015 р., відповідними актами звірки розрахунків по категоріям громадян, наявними у матеріалах справи.
Крім того, станом на 01.01.2016 р. відповідачем було лише частково профінансовано - відшкодовано позивачу вищевказані витрати, понесені внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 689 500, 00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості Управління соціального захисту населення Вишгородської райдержадміністрації по витратах понесених ПАТ „Укртелеком” за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., актом звірки розрахунків (форма 3 пільга) станом на 01.02.2015 р., актом звірки розрахунків (форма 3 пільга) станом на 01.03.2015 р., актом звірки розрахунків (форма 3 пільга) станом на 01.04.2015 р., актом звірки розрахунків (форма 3 пільга) станом на 01.05.2015 р., актом звірки розрахунків (форма 3 пільга) станом на 01.06.2015 р., актом звірки розрахунків (форма 3 пільга) станом на 01.06.2015 р., відповідними актами звірки розрахунків по категоріям громадян, відповідними виписками з банківського рахунку позивача, наявними у матеріалах справи.
У грудні 2016 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 40 від 02.12.2016 р., у якій вимагав від останнього відшкодувати до 12.12.2016 р. витрати, понесені внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, у загальному розмірі 275 910, 72 грн.
У відповідь на претензію № 40 від 02.12.2016 р. відповідач звернувся до позивача із листом № 3911 від 14.12.2016 р. щодо відшкодування витрат, у якому зазначив, що у нього відсутні кошти на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням телекомунікаційних послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про телекомунікації”, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 19 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” виключно законами України визначаються:
мінімальний розмір заробітної плати;
мінімальний розмір пенсії за віком;
неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
величина порогу індексації грошових доходів громадян;
пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України „Про телекомунікації” телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
У положеннях п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; п. 18 ст. 61, п. 10 ст. 62, п. 17 ст. 63, п. 19 ст. 64 Закону України „Про жертви нацистських переслідувань”; п. 11 ст. 20 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”; ч. 5 ст. 12 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України „Про охорону дитинства” встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку для окремих категорій осіб.
Згідно з ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.
Положеннями ст. 30 цього ж кодексу визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.
Відповідно до п. 9 ст. 87 цього ж кодексу до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.
У відповідності до підпункту „б” пункту 4 статті 89 цього ж кодексу до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.
За змістом статті 102 цього ж кодексу видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті „б” пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256.
Пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Згідно з п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): зокрема, щодо пільг з послуг зв'язку.
З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29 січня 2003 року № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.
Згідно п. 3 Положення Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою „1-пільга”, в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
Пунктом 11 Положення визначено, що уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою „ 5-пільга” та реєстр розрахунків згідно з формою „ 7-пільга”; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою „ 3-пільга”; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою „ 3-пільга”; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами „ 4-пільга” та „ 6-пільга”.
З огляду на викладене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із вищевказаних законів України.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У встановленому законодавством порядку і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо відшкодування позивачу витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, не виконав і станом на 01.01.2016 р. його заборгованість перед позивачем по витратам, понесеним внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, складає 275 910, 72 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості Управління соціального захисту населення Вишгородської райдержадміністрації по витратах понесених ПАТ „Укртелеком” за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., актом звірки розрахунків (форма 3 пільга) станом на 01.02.2015 р., актом звірки розрахунків (форма 3 пільга) станом на 01.03.2015 р., актом звірки розрахунків (форма 3 пільга) станом на 01.04.2015 р., актом звірки розрахунків (форма 3 пільга) станом на 01.05.2015 р., актом звірки розрахунків (форма 3 пільга) станом на 01.06.2015 р., актом звірки розрахунків (форма 3 пільга) станом на 01.06.2015 р., відповідними актами звірки розрахунків по категоріям громадян, відповідними виписками з банківського рахунку позивача, наявними у матеріалах справи.
Заперечення відповідача щодо того, що на даний момент у нього ще не виник обов'язок по відшкодуванню позивачу витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету України є необґрунтованими, оскільки за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів.
Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 275 910, 72 грн по витратам, понесеним внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Вишгородської райдержадміністрації (ідентифікаційний код 03193815) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” (ідентифікаційний код 21560766) в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” (ідентифікаційний код 01189910) 275 910 (двісті сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот десять) грн 72 (сімдесят дві) коп. заборгованості та судові витрати 4 138 (чотири тисячі сто тридцять вісім) грн 66 (шістдесят шість) коп. судового збору.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст рішення підписаний
24 березня 2017 р.