"21" березня 2017 р.Справа № 916/3480/16
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Курка Д.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 /особисто/
Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №6 від 10.01.2017р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору припиненим, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2) звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_4) про визнання недійсним розірвання в односторонньому порядку договору №021600-010914і на обслуговування сервісного номеру IVR від 01.09.2014р., укладеного між сторонами по справі. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем порядку розірвання договору №021600-010914і від 01.09.2014р. та порушенням зобов'язань за названим договором, яке укладається у переданні сервісного номеру IVR іншій особі.
07.02.2017р. позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх. №3012/17), у відповідності до якої останній просить суду зобов'язати ОСОБА_4 виконати зобов'язання по договору на обслуговування сервісного номеру IVR №021600-010914і від 01.09.2014р., а саме номеру „718", зареєстрованого за позивачем. Вказана редакція позовних вимог була прийнята до розгляду судом як остаточна.
Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, 27.02.2017р. відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою (вх. № 552/17/17) до ОСОБА_2 про визнання припиненим договору на обслуговування сервісного номеру IVR №021600-010914і від 01.09.2014р., укладеного між сторонами по справі. Ухвалою від 01.03.2017р. вказану зустрічну позовну заяву господарським судом було прийнято до спільного розгляду зі справою №916/3480/16.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
01.09.2014р. між ОСОБА_2 (Замовник) та ОСОБА_4 (Виконавець) було укладено договір на обслуговування сервісного номеру IVR, у відповідності до п. п. 1.1 -1.4 якого Виконавець надає Замовнику сервісний номер, який вказаний у додатку №1 та додатку №2 до договору. В межах договору Замовник надає послуги з ініціювання вихідного трафіку на сервісний номер, який вказаний у додатках, шляхом залучення абонентів до використання інформаційних ресурсів (інформаційно-довідковий і/або розважальний ресурс Замовника, адаптований для надання абонентам доступу до нього з використання різноманітних технологій мережі зв'язку оператора). Виконавець забезпечує надання трафіку, а Замовник вносить плату за забезпечення передання трафіку. Початковою датою для здійснення сторонами розрахунків є дата підписання сторонами акта про початок комерційної експлуатації сервісного номеру.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Положеннями п. п. 2.1.1, 2.1.7, 2.1.9 договору на обслуговування сервісного номеру IVR №021600-010914і від 01.09.2014р. до обов'язків Виконавця було віднесено своєчасне та якісне надання послуг за даним договором, надання послуг та доступу абонентів до інформаційних ресурсів протягом 24 годин, 7 днів на тиждень, якщо інше не передбачено договором; забезпечення необхідних каналів зв'язку для приймання голосових викликів.
Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2 договору на обслуговування сервісного номеру IVR №021600-010914і від 01.09.2014р. Замовник зобов'язується прийняти послуги за договором, забезпечити технічну можливість доступу Абонентів до інформаційних ресурсів за допомогою сервісних номерів, окрім годин проведення планових і ремонтних профілактичних робіт.
Крім того, умовами договору на обслуговування сервісного номеру IVR №021600-010914і від 01.09.2014р. сторонами по справі було врегульовано вартість послуг, які надаються Виконавцем, порядок розрахунків, відповідальність сторін у випадку неналежного виконання обов'язків, прийнятих на себе за умовами договору.
Умовами розділу 5 договору на обслуговування сервісного номеру IVR №021600-010914і від 01.09.2014р., яким передбачено строк дії договору та порядок його розірвання, зокрема, встановлено, що договір вступає в силу з 01.09.2014р. і діє протягом 1 календарного року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін на раніше, ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не звернеться із письмовою заявою про його розірвання. (п. п. 5.1-5.2).
Приписами п. п. 5.3 -5.6 договору на обслуговування сервісного номеру IVR №021600-010914і від 01.09.2014р. встановлено, що розірвання договору є можливим у випадках, передбачених договором, за взаємною згодою сторін, а також з інших підстав, передбачених законодавством України. Будь-яка із сторін має право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово попередивши про це іншу сторону, не раніше ніж за 30 календарних днів. При розірванні договору із будь-яких підстав, сторони зобов'язані провести звіряння заборгованості та погасити заборгованість протягом 7 робочих днів з дати розірвання договору. У випадку розірвання договору, як в односторонньому порядку, так і за взаємною згодою, Замовник залишає за собою право на сервісний номер, вказаний у додатках 1 та 1 договору. При цьому, Виконавець зобов'язується подати відповідним операторам заявку про переведення сервісного номеру, указаного у додатках №1 та №2, на користь Замовника або третіх осіб, указаних Замовником.
У додатку №1 до договору на обслуговування сервісного номеру IVR №021600-010914і від 01.09.2014р. надано опис інформаційного ресурсу, а саме сервісний номер - 718, номер переадресації - 048 797 25 19, опис послуги - служба таксі. Додатком №2 до договору сторонами було погоджено розмір плати за обслуговування сервісного номеру.
З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2016р. ОСОБА_4 звернувся до позивача із листом-повідомленням, у відповідності до якого відповідачем було повідомлено ОСОБА_2 про розірвання договору на обслуговування сервісного номеру IVR №021600-010914і від 01.09.2014р. в односторонньому порядку відповідно до п. 5.4 договору. З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що лист від 07.07.2016р. було надіслано на адресу ОСОБА_2, яку останній зазначив у договорі на обслуговування сервісного номеру IVR №021600-010914і від 01.09.2014р., проте який 10.08.2016р. було повернуто за закінченням терміну зберігання.
При зверненні до господарського суду із позовними вимогами до ОСОБА_4, ОСОБА_2 зазначав, що на початку липня 2016р. відповідач безпідставно призупинив обслуговування сервісного номеру „718", а на початку серпня позивач дізнався, що вказаний сервіс номер у порушення умов договору на обслуговування сервісного номеру IVR №021600-010914і від 01.09.2014р. відповідач передав іншій особі. Крім того, позивач зазначав, що відповідачем не було надано позивачеві актів виконаних робіт та рахунки на обслуговування сервісного номеру за період з квітня по червень 2016р.
Викладене вище, за переконанням позивача, свідчить про неналежне виконання з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за договору на обслуговування сервісного номеру IVR №021600-010914і від 01.09.2014р., яке полягає у необґрунтованій односторонній відмові надавати послуги з обслуговування сервісного номеру.
У зустрічній позовній заяві про визнання договору припиненим відповідач заперечував проти позовних вимог ОСОБА_2 з підстав наведених у зустрічній позовній заяві. Крім того, ОСОБА_4 наголошував, що ним з дотриманням умов договору на обслуговування сервісного номеру IVR №021600-010914і від 01.09.2014р. було направлено на адресу позивача повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в межах даної справи вимог, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. . Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Приписами ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Підсумовуючи вище викладені положення чинного законодавства, приймаючи до уваги умови договору на обслуговування сервісного номеру IVR №021600-010914і від 01.09.2014р., якими встановлено право будь-якої із сторін договору, незалежно від наявності або відсутності порушення зобов'язання з боку іншої сторони, розірвати договір у односторонньому порядку шляхом направлення відповідного письмового повідомлення про розірвання договору (п. 5.4 договору), господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання договору на обслуговування сервісного номеру IVR №021600-010914і від 01.09.2014р. припиненим.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно зі ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що сторона за договором, у випадку порушення умов договору іншою стороною, має право захистити порушене право шляхом примусового виконання обов'язку у натурі. Тобто цей спосіб захисту порушеного права може бути використаний за наявності зобов'язальних правовідносин між сторонами по справі. Названий спосіб захисту порушеного права було обрано ОСОБА_2, оскільки останній просить суд зобов'язати ОСОБА_4 виконати зобов'язання по договору на обслуговування сервісного номеру IVR №021600-010914і від 01.09.2014р.
Проте, господарським судом під час розгляду справи було встановлено, що договір на обслуговування сервісного номеру IVR №021600-010914і від 01.09.2014р. було розірвано відповідачем в односторонньому порядку з дотриманням умов договору, що свідчить про припинення між сторонами договірних відносин. Викладене, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача виконати умови договору, оскільки останній є таким, що припинив свою дію.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії, у зв'язку із необґрунтованістю заявлених вимог, та задоволення зустрічного позову у повному обсязі шляхом визнання договору на обслуговування сервісного номеру IVR №021600-010914і від 01.09.2014р. припиненим відповідно до відповідно до ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 610, 612, 626, 628, 629, 901, 907 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 180 господарського кодексу України.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
2. Зустрічний позов задовольнити.
3. Визнати договір на обслуговування сервісного номеру IVR №021600-010914і від 01.09.2014р., укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1/ та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 /АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_2/ - припиненим.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1/ на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 /АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_2/ судовий збір у розмірі 1 600 грн. /одна тисяча шістсот грн./. Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено 27 березня 2017 р.
Суддя С.П. Желєзна