17.03.2017 Справа № 907/476/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна", м. Київ
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород
з участі третьої особи
без самостійних вимог
на предмет спору
на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Заріччя
Іршавського району
про стягнення збитків у розмірі 125531,32 грн.
Суддя Васьковський О.В.
Представники:
від позивача - Хоменко А.О. (дов. від 23.05.16)
від відповідача - ОСОБА_5, адвокат (дог. про надання правової допомоги №224 від 15.10.16)
третя особа - ОСОБА_6 (дов.№88 від 13.10.16)
СУТЬ СПОРУ: стягнення збитків у розмірі 125531,32 грн. згідно договору про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному автомобільному сполученні №21/05/2013 від 21.05.13.
Позивач просить позов задоволити мотивуючи тим, що відповідачем, всупереч умовам договору про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному автомобільному сполученні №21/05/2013 від 21.05.13 як виконавцем вказаного договору не забезпечено транспортування та збереження вантажу, оскільки під час перевезення вантаж через знищення його вогнем не був доставлений вантажоодержувачу. Посилається на те, що самим позивачем відшкодовано своєму замовнику - фірмі "Asstra Torwarding AG", Швейцарія - вартість знищеного вантажу (платіжне доручення в іноземній валюті від 10.07.15 про перерахування суми 1023693,48 російських рублів, що станом на зазначену дату за офіційним курсом НБУ становило 266983,47 грн.). При цьому позивач, з посиланням, зокрема на ч.3 ст.35 ГПК України, вказує, що Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28 січня 2016 року у справі №907/787/16, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" та стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 суму 266983,47 грн. збитків за договором про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному автомобільному сполученні №21/05/2013 від 21.05.13.
У зв'язку з цим, позивач просить суд задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача вартість прийнятого до перевезення та втраченого вантажу у сумі 125531,32 грн., яка є різницею від загальної суми збитків в розмірі 392514,79 грн. та сумою 266983,47 грн., яку вже стягнуто в судовому порядку.
Відповідач у поданих 09.08.16 та 16.03.17 запереченнях фактичних обставин справи щодо втрати вантажу внаслідок пожеж не заперечує однак заперечує проти заявлених позовних вимог, вважаючи, що свої зобов'язання за договором про надання транспортно-експедиційних послуг щодо організації виконання зазначених послуг відповідачем як експедитором виконано, організувавши перевезення автомобільним транспортом (а/м з державними номерними знаками НОМЕР_3/НОМЕР_4) перевізника ФОП ОСОБА_3 (третьої особи). Вважає, що втрата вантажу, яка була спричинена пожежою, оскільки вантаж позивача був знищений вогнем в її результаті, сталася не з його вини, а внаслідок загорання транспортного засобу перевізника, який за умовами договору з відповідачем про перевезення відповідає за вантаж з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, а також відповідає за втрату вантажу. Крім того, заперечуючи обставини справи відповідач вказує: підтвердженням факту надання послуг є оригінал товаро-транспортної накладної встановленого зразка (СMR) з відміткою вантажовідправника, перевізника (експедитора), отримувача товару; укладеним 02.08.10 договором між позивачем та Asstra Forvarding AG не передбачено право позивача як виконавця, згідно вказаного договору передоручати організацію та здійснення перевезення іншому експедитору та перекладати на нього свої зобов'язання за цим договором, виступаючи в якості замовника; транспортний заказ №20140929-0264 від 02.10.14 не мітить відсилання до договору про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 21.05.13 від 21.05.13, а вантаж був застрахований, у зв'язку з чим ризики втрати вантажу покладаються на страхову компанію. Посилається на те, що позивачем не подано доказів щодо відшкодування ним шкоди вантажоотримувачу, з огляду на призначення платежу, зазначеному у платіжному дорученні, на яке посилається позивач. Крім того, стверджує, що сума 266983,47 грн. збитків - вартості втраченого вантажу встановлена постановою ЛАГСу від 28.01.16 у справі №90/787/15, тому така, що є кінцевою та стягнутою за рішенням суду. Виходячи з наведених доводів відповідач просить суд відмовити у позові повністю та у запереченнях від 09.08.16 просить суд застосувати строк позовної давності в 1 рік, який застосовується до договору перевезення.
Третя особа письмових пояснень по суті позову та доказів в їх обґрунтування не подала, однак представником третьої особи, в ході судового розгляду заперечувались позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив:
02.08.2010р. між фірмою "Asstra Forwarding AG" (замовник) та ТзОВ "Асстра Україна" (виконавець) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні № AUZ 158.10 (далі - договір ТЕП-1).
10.10.2012р. між ТзОВ "ВГСМ", як продавцем та ТзОВ "ІКЕА Торг", як покупцем було укладено контракт № 129 на поставку товарів, перевезення яких можуть здійснювати різні компанії.
21.05.2013р. ТзОВ "Асстра Україна" (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) уклали договір про надання транспортно - експедиційних послуг у міжнародному автомобільному сполученні № 21/05/2013 (далі - договір ТЕП-2), за умовами якого виконавець зобов'язується від свого імені та за рахунок замовника укласти один або декілька договорів перевезень в міжнародному автомобільному сполученні, тим самим, організувавши та забезпечивши транспортування вантажів замовника (або його контрагентів) відповідно до його письмових вказівок-доручень, які оформляються у вигляді транспортних замовлень та стають невід'ємною частиною договору, а замовник, в свою чергу, зобов'язується сплатити виконавцю винагороду за виконання згаданого доручення.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що виконавець несе відповідальність за своєчасну доставку вантажу у цілісному та збереженому стані та у відповідності до умов цього договору, та повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту його отримання до моменту передачі вантажу одержувачу, а також несе відповідальність за втрату прийнятого до перевезення вантажу.
Відповідно до п. 8.1 цього договору сторони повністю звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань за даним договором, якщо таке невиконання стало наслідком обставин нездоланної сили (форс-мажор), таких як: стихійні лиха, страйки, локаути та інші акти громадянської непокори, а також військові маневри, війни, за умови, що ці обставини виникли після підписання даного договору і безпосередньо впливають на здатність сторін виконувати свої зобов'язання за даним договором.
З матеріалів справи вбачається, що 09.04.2014р. ФОП ОСОБА_2 (експедитор) та ФОП ОСОБА_3 (перевізник) уклали договір № 09/04/2014 про перевезення вантажів у міському, міжміському та міжнародному сполученні (далі - договір перевезення), п 2.2. якого сторони визначили, зокрема, що умови перевезення за даним договором ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, іншими міжнародними угодами та діючими нормативними актами України.
Як встановлено матеріалами справи, на виконання договору ТЕП-2 і договору перевезення, 29.09.2014р. ТзОВ "Асстра Україна", ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 підписали заявку на перевезення, а 02.10.14 транспортне замовлення № 20140929-0264 на організацію перевезення вантажу (меблі дерев'яні) за маршрутом Великий Бичків (Україна) - Хоругвіно (Російська Федерація) на транспортному засобі ФОП ОСОБА_3 - автомобілі з причепом з державними номерними знаками НОМЕР_3 / НОМЕР_4.
Відповідач прийняв від позивача транспортне замовлення №20140929-0264 від 2 жовтня 2014 року на виконання перевезення вантажу, здійснення якого, згідно заяви від 29 вересня 2014 року, замовив третій особі, як перевізнику.
Перевізник - ФОП ОСОБА_3, відповідно до даних міжнародної товарно-транспортної накладної № 4044675 від 02.10.2014 р. (далі - CMR), прийняв до перевезення вантаж вартістю 1023693,48 російських рублів (рахунок (інвойс) №99/2014 від 30.09.2014 p), відправником якого було ТзОВ "ВГСМ" (Україна), а одержувачем - ТзОВ "ІКЕА ТОРГ" (Російська Федерація).
06.10.2014р. біля пункту пропуску через державний кордон України Нові Яриловичі виникла пожежа автомобіля IVECO з державним номерним знаком НОМЕР_3 та причепа НОМЕР_5, яка о 05 год. 45 хв. 06.10.2014р. була ліквідована силами підрозділу МНС України, про що складено відповідний акт від 07.10.2014р. Згідно з актом пожежею знищено автомобіль, причіп, вантаж та встановлено, що ймовірною причиною пожежі стало коротке замикання електропроводки вантажного автомобіля.
07.10.2014р. Ріпкінським райвідділом Управління ДСНС України в Чернігівські області ДСНС України видана довідка № 01-657/432 про факт пожежі, якою знищено вантажний автомобіль, причіп, вантаж, а також документи водія, дозвіл на міжнародні перевезення Білорусь транзит та Словаків транзит, страхові поліси Європи, СНД та України. Причиною пожежі встановлено коротке замикання електропроводки автомобіля.
За таких обставин, вантаж прийнятий від ТзОВ "ВГСМ" до перевезення ФОП ОСОБА_3 за умовами договору перевезення з ФОП ОСОБА_2 був втрачений внаслідок пожежі та не був доставлений вантажоодержувачу ТзОВ "ІКЕА ТОРГ", чим спричинено збитки ТзОВ "Асстра Україна" в сумі 392514,79 грн. (вартість втраченого товару), що еквівалентно 1023693,48 російських рублів за офіційним курсом НБУ (станом на момент виплати "Asstra Torwarding AG" ).
Спірні у даній справі відносини виникли внаслідок здійснення господарських операцій з купівлі-продажу товару (меблів дерев'яних) та його доставки до кінцевого споживача, учасниками яких були ТОВ "ВГСМ", ТОВ "ІКЕА Торг" (відповідно - продавець та покупець товару), фірма "Asstra Torwarding AG", ТОВ "Асстра Україна", ФОП ОСОБА_8 (замовники, експедитори перевезення товару) ФОП ОСОБА_3 (перевізник товару).
Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Експедитор має право згідно ст. 932 ЦК України залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб; у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Згідно зі ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", сфера дії якого поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного, визначено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Нормами ст. ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Так, матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород про відшкодування збитків на суму 266983,47 грн., за результатами чого, рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.10.15 у справі №90/787/15 у позові відмовлено повністю.
В подальшому, 28.01.16 Львівським апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.10.15 у справі №907/787/15 скасовано, позовні вимоги задоволено повністю та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму 266983,47 грн. збитків, яку залишено без змін, згідно постанови Вищого господарського суду України від 29.06.16.
Таким чином, обставини справи та спірні правовідносин, які є предметом розгляду даного спору вже встановлювались та оцінювались судом, зокрема в межах апеляційного та касаційного провадження.
Згідно ч.3 ст.35 ГПК України не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Так, в ході апеляційного розгляду справи №907/787/15 встановленим є факт прийняття перевізником - ФОП ОСОБА_3, відповідно до даних міжнародної товарно-транспортної накладної № 4044675 від 02.10.2014 р. (далі - CMR) до перевезення вантажу вартістю 1023693,48 російських рублів (рахунок (інвойс) №99/2014 від 30.09.2014 p), відправником якого було ТзОВ "ВГСМ" (Україна), а одержувачем - ТзОВ "ІКЕА ТОРГ" (Російська Федерація)
Також, в ході апеляційного розгляду справи №907/787/15, судовою колегією зауважено, що п. 5.1 договору ТЕП-2 саме на виконавця - ФОП ОСОБА_2 покладено відповідальність за доставку вантажу у цілісному, збереженому стані та повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту його отримання до моменту передачі вантажу одержувачу, а також за втрату прийнятого до перевезення вантажу.
Відповідач та третя особа, заперечуючи обов'язок щодо відшкодування збитків, покликаються на те, що втрата вантажу, прийнятого ними до перевезення, сталася внаслідок пожежі автомобіля IVECO державний номерний знак НОМЕР_3 та причепу НОМЕР_5, за обставин, які визнані в експертному висновку ЧК-343 від 31.08.2015р. Чернігівської регіональної торгово-промислової палати обставинами непереборної сили.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Однак, в ході розгляду справи в апеляційній інстанції, судом не прийнято як належний доказ в справі №907/787/15 експертний висновок ЧК-343 від 31.08.2015р. Чернігівської регіональної торгово-промислової палати в якому вказано, що обставини, які спричинили виникнення пожежі автомобіля IVECO ДН НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_5 відносяться до обставин непереборної сили - передбачити, вплинути та відвернути їх виникнення перевізник ОСОБА_3 не міг, з врахуванням відповіді Торгово-промислової палати України про відсутність підстав для засвідчення форс-мажорних обставин.
Крім того, п. 8.1 договору ТЕП-1 передбачено, що інформація про настання форс-мажорних обставин повинна бути підтверджена компетентним органом тієї країни, де виникли зазначені обставини, а з аналізу розділу 4 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) вбачається, що до виключної компетенції Торгово-промислової палати України належить засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються, зокрема, зобов'язань за умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України. З врахуванням того, що спірні правовідносини виникли на виконання договору ТЕП-1, який містить ознаки міжнародного договору, відтак органом який мав би засвідчувати форс-мажорні обставини є Торгово-промислова палата України, а не регіональна торгово-промислова палата.
В межах справи №90/787/15 встановлено, що вказана причина пожежі не свідчить про винятковий характер обставини, а також про те, що вона знаходиться за межами впливу виконавця за договором на здійснення транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №AUZ 158.10, укладеному 02.08.2010р. між "Asstra Forwarding AG" та ТзОВ "Асстра Україна".
Вищим господарським судом України у постанові від 29.06.16 в справі №907/787/15 вказано, що умовами, укладеного сторонами у справі, договору про надання транспортно-експедиторських послуг сторони узгодили відповідальність відповідача за втрату вантажу, перевезення якого він має організовувати, факт втрати вантажу внаслідок пожежі, що учасниками справи не заперечується і підтверджено наявними у справі документами, факт відшкодування позивачем вартості втраченого вантажу власним коштом. Враховуючи те, що відповідач належних доказів на спростування вини перевізника і своєї вини, внаслідок дії форс-мажорних обставин, не надав, суд касаційної інстанції вказав на правильність висновків апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості втраченого внаслідок пожежі вантажу у розмірі 266983,47 грн. та задоволення позову, скасувавши рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
В силу приписів ст. 34 даного кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Так, суд враховує доводи позивача, щодо преюдиційної сили обставин викладених в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.16 та постанові Вищого господарського суду України від 29.06.16 у справі № 907/787/15, оскільки згідно ч.3 ст.35 Господарського процесуально кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи встановлені обставини справи та висновки суду апеляційної та касаційної інстанції у справі не потребує доказуванню, зокрема те, що відповідач, як експедитор за договором ТЕП-2, не виконав зобов'язання за договором перед замовником - позивачем у справі, - оскільки організувавши за замовленням останнього перевезення вантажу, не забезпечив його доставку одержувачу, внаслідок втрати вантажу, відтак позовні вимоги ТзОВ "Асстра Україна" до ФОП ОСОБА_2 про стягнення збитків є підставними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами.
Таким чином, оскільки судом у ході розгляду справи №90/787/15 надано оцінку поданим доказам, а також встановлювались обставини щодо невиконання відповідачем обов'язку за договором перед замовником - позивачем у справі при організації відповідачем за замовленням позивача перевезення вантажу та не забезпечення його доставки одержувачу, факт втрати вантажу, внаслідок пожежі, а також беручи до уваги те, що відповідачем не подано належних доказів на спростування вини перевізника і своєї вини, внаслідок дії форс-мажорних обставин, наявність господарського правопорушення та, відповідно, обов'язок відшкодування відповідачем збитків, не підлягає повторному визначенню та встановленню в ході розгляду даної справи, тобто судові акти у справі №9007/787/15 мають преюдиційну силу.
Щодо суми збитків, яка підлягає відшкодуванню відповідачем судом встановлено наступне.
10.07.2015 року позивач відшкодував своєму замовнику ("Asstra Forwarding AG") вартість знищеного вантажу в розмірі 1023693, 48 російських рублів, що становить 392514,79 грн. станом на момент їх виплати - 10.07.15 за офіційним курсом НБУ.
В липні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області про стягнення частини збитків у сумі 266983,47 грн.
Так, відповідач вказує, що в ході апеляційного розгляду справи №907/787/15 встановленим є факт прийняття перевізником - ФОП ОСОБА_3, відповідно до даних міжнародної товарно-транспортної накладної № 4044675 від 02.10.2014 р. (далі - CMR) до перевезення вантажу вартістю 1023693,48 російських рублів (рахунок (інвойс) №99/2014 від 30.09.2014 p), відправником якого було ТзОВ "ВГСМ" (Україна), а одержувачем - ТзОВ "ІКЕА ТОРГ" (Російська Федерація) та зазначено в описовій частині постанови ЛАГСу від 28.01.16, що вказана сума еквівалентна сумі 466983,48 грн.
Як вбачається позов, поданий у справі №907/787/15 був поданий в грошовому еквіваленті - гривні, а не в іноземній валюті із зазначенням еквіваленту в національній валюті, у відповідності до ст.55 ГПК України. Відтак, позовні вимоги у справі №907/787/15 розглядались судом в межах заявленої суми, з врахуванням того, що інша частина суми збитків не заявлена та за беручи до уваги те, що загальна сума понесених позивачем збитків становить суму 1023693,48 російських рублів в розмірі втраченого вантажу, що при визначенні гривневого еквіваленту позивачем заявлено не було.
Враховуючи те, що саном 10.07.15 (момент виплати суми збитків ("Asstra Forwarding AG") за офіційним курсом НБУ сума 1023693,48 російських рублів становила 392514,79 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 125531,32 грн., яка є різницею від загальної суми збитків в розмірі 392514,79 грн. та сумою 266983,47 грн., яку вже стягнуто в судовому порядку є підставними та підлягають задоволенню повністю.
Щодо поданого відповідачем клопотання про залучення до участі у справі третьої особи - Asstra Forwarding AG, суд констатує наступне.
ГПК України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК України). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.
Однак, враховуючи обставини справи та те, що відповідачем не наведено правових підстав залучення Asstra Forwarding AG, як і не доведено як можливе рішення у даній справі може вплинути на права та виникнення обов'язків у Asstra Forwarding AG, а також не подано доказів на їх підтвердження, у клопотанні відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи - Asstra Forwarding AG належить відмовити повністю.
Щодо поданих відповідачем та третьою особою клопотань про витребування у позивача додаткових доказів у справі судом встановлено наступне.
У поданих клопотаннях відповідач та третя особа вказує, що для з'ясування обставин справи необхідним є витребування у позивача доказів відшкодування позивачем шкоди вантажоотримувачу: ООО "ІКЕА ТОРГ", 141400, Моссковская область, г.Химки, микрорайон "Икеа", корпус.1, Россия.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не перебував у договірних відносинах з вантажоодержувачем ООО "ІКЕА ТОРГ" як замовником перевезення, крім того, ним сплачено суму 123693,48 рублів Asstra Forwarding AG - замовнику за договором від 02.08.10. Враховуючи обставини справи, докази про відшкодування позивачем шкоди вантажоотримувачу: ООО "ІКЕА ТОРГ" не спростовують обов'язку відповідача щодо відшкодування збитків, за втрачений товар, відповідачем не доведено, що такі докази можуть підтвердити обставини, які мають значення для вирішення даного спору по суті.
У зв'язку з чим, у клопотаннях відповідача та третьої особи про витребування у позивача додаткових доказів у справі належить відмовити повністю.
Щодо поданого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, то суд констатує, що за захистом порушеного права позивач звернувся ще у липні 2015 році, тобто в межах встановленого трирічного строку позовної давності, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, у відповідності до ст.267 ЦК України. Відтак суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.
Таким чином, позовні вимоги позивача належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України. Натомість, відповідачем не наведено обґрунтовані та вмотивовані доводи, а також не подані належні та допустимі докази у спростування позовних вимог позивача.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 125531,32 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1883,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Щодо поданої 17.03.17 уповноваженим представником позивача заяви про відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи, суд констатує наступне.
У підтвердження понесених представником витрат, пов'язаних з придбанням права на проїзд представником позивача подано копії проїзних квитків та посадочних документів у період з 27.09.16 по 17.03.17.
Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.
До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.
Слід зауважити, що згідно ухвали суду від 27.09.16, 06.10.16 явка представника позивача була визначена - на власний розсуд.
Ухвалами суду від 22.11.16, 07.02.17, 03.03.17 явку уповноваженого представника позивача хоч і визнано обов'язковою, однак представником позивача не подано оригінали відповідних документів для оцінки їх судом, як і не підтверджено, що саме позивачем здійснено оплату вартості проїзду, видано кошти на відрядження.
У зв'язку з наведеним, у задоволенні заяви про відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи суд, поданої 17.03.17 уповноваженим представником позивача належить відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна", (03127, м. Київ, пр-т. Голосіївський,132, код ЄДРЮОФОП та ГФ 32493177) суму 125531,32 грн. збитків та суму 1883,00 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 28.03.17
Суддя Васьковський О.В.