ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/1448/17 22.03.17 р.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський хлібозавод"
до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
про визнання недійсним третейського застереження
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Сорокіна І.В. за довіреністю №б/н від 01.02.2017 р.;
від відповідача: Ягодка О.О. за довіреністю № б/н від 24.06.2016 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Котовський хлібозавод" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про визнання недійсним третейського застереження.
Ухвалою суду від 31.01.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.02.2017 р.
23.02.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення.
27.02.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 27.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 22.03.2017 р.
У судовому засіданні 22.03.2017 р. представник позивача підтримала позовні вимоги.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 22.03.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
24.06.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» та Публічним акціонерним товариством «Одеський коровай» укладено договір про відкриття кредитної лінії №17-в/10 та договір про відкриття кредитної лінії №18-в/10.
11.06.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Котовський хлібозавод" (позивач, Заставодавець) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", яке в подальшому перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (відповідач, Заставодержатель) укладено договір застави (надалі - Договір).
Зазначений Договір застави укладено з метою забезпечення виконання Публічним акціонерним товариством «Одеський коровай» зобов'язань за догодами про відкриття кредитної лінії №17-в/10 та №18-в/10 від 24.06.2010 р., зі змінами і доповненнями (п. 1.1. Договору застави).
Пунктом 9.5. Договору передбачено, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з договору застави чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання неукладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються договору застави, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво від 15.03.2013 про реєстрацію постійного діючого третейського суду, видане Держаною реєстраційною службою України), згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті вказаного суду http://arbitrate.com.ua/. При цьому, сторони Договору застави підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовились, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточними і обов'язковими з дати його винесення. Умови цього договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього договору.
Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1 Закону України «Про третейські суди» визначено, що цей Закон регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлений інший порядок організації, діяльності та вирішення спорів третейським судом, ніж той, що встановлено цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору. Дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.
Статтею 5 Закону передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, стверджує про недійсність третейського застереження, що міститься в п. 9.5. Договору застави, з підстав відсутності повноважень директора на укладання третейських угод, без попереднього погодження Загальними зборами учасників.
Так, позивач зазначає, що рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський хлібозавод" від 28.08.2013 р. заборонено директору підписувати будь-які третейські угоди (третейські застереження) від імені Товариства без попереднього погодження на такі умови Загальними зборами.
При цьому, Загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський хлібозавод" не надавалась згода на укладення третейського застереження, викладеного в п. 9.5. Договору застави від 11.06.2014 р.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що спірний правочин укладено у відповідності до вимог чинного законодавства.
В обґрунтування власних доводів відповідачем надано до матеріалів справи копію рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський хлібозавод" про укладення Договору застави з урахуванням третейського застереження, що міститься в ньому, оформленого протоколом №06/14-1 від 06.06.2014 р.
Як вбачається з вказаного Протоколу, Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський хлібозавод" прийняли рішення про надання директору товариства або іншій уповноваженій ним особі, що буде діяти на підставі довіреності від імені товариства повноваження на укладання та підписання Договору застави, а також інших документів, пов'язаних з укладанням та підписанням вищезазначеного договору, в тому числі:
визначати істотні умови Договору та будь-яких документів, пов'язаних з договором застави;
укладати та підписувати від імені товариства відповідний договір та необхідні документи.
При цьому, будь-які рішення загальних зборів учасників товариства, прийняті до цього часу, втрачають чинність в частині, що суперечить цьому протоколу.
Крім того, на Загальних зборах учасників позивача від 06.06.2014 р. було, зокрема, погоджено проект Договору застави, відповідно до якого пункт 9.5 договору застави погоджено в наступній редакції:
« 9.5. Усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з договору застави чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання неукладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються договору застави, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво від 15.03.2013 про реєстрацію постійного діючого третейського суду, видане Держаною реєстраційною службою України), згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/; спір розглядається одноособово суддею, призначеним головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті вказаного суду http://arbitrate.com.ua/; при цьому, сторони Договору застави підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту; сторони домовились, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточними і обов'язковими з дати його винесення; умови договору застави, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди; місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього договору».
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
За правилами ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача, які являються підставами позову, повністю спростовані наданим відповідачем протоколом №06/14-1 від 06.06.2014 р. Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський хлібозавод", дійсність якого останнім жодним чином не заперечується.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що зміст оспорюваного третейського застереження не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, спростованими відповідачем та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, вказані вимоги задоволенню не підлягають.
У відповідності до ст. 49 ГПК України збір покладається на позивача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський хлібозавод" до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про визнання недійсним третейського застереження.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 27.03.2017 р.
Суддя Н.І. Зеленіна