21.03.2017 Справа № 912/53/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТР", м. Луцьк
до Приватного підприємства "ВК і К", м. Дніпро
про стягнення 35 104 грн. 93 коп.
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТР" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "ВК і К" заборгованість в розмірі 35 104 грн. 93 коп., з яких: 30 000 грн. 00 коп. - основний борг, 1 740 грн. 96 коп. - інфляційні втрати, 302 грн. 60 коп. - 3% річних, 3 061 грн. 37 коп. - пеня, відповідно до умов договору поставки № 5/2016 від 24.12.2013р.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.
Ухвалою господарського суду від 16.02.2017р.порушено провадження у справі та призначений її розгляд у судовому засіданні 07.03.2017р.
Ухвалою господарського суду від 07.03.2017р. розгляд справи відкладений на 21.03.2017р. о 10:50 год., у зв'язку із неявкою представників сторін та ненаданням витребуваних судом документів.
13.03.2017р. на адресу господарського суду електронною поштою надійшло клопотання позивача №0126 від 13.03.2017р. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Клопотання мотивоване неможливістю забезпечити явку повноваженого представника у призначене судове засідання, у зв'язку із чим заявник просить суд забезпечити участь представника ТОВ "ВТР" в судовому засіданні 21.03.2017р. та послідуючих судових засіданнях в режимі відеоконференції з Господарським судом Волинської області.
Ухвалою суду від 13.03.2017р. в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТР" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 21.03.2017р. о 10:50 год. відмовлено.
У судове засідання 21.03.2017р. представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду), яке отримано позивачем 13.03.2017р.
Відповідач явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.
На адресу суду повернувся конверт з ухвалою, що направлялася на адресу відповідача, з відміткою відділення поштового зв'язку: «За відмовою адресата від одержання».
Відповідно до п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки позовна заява з доданими до неї документами й ухвала суду направлялися за юридичною адресою відповідача, яка значаться у витязі з ЄДРЮОФОПГФ, наданому за електронним запитом суду, та за вказаних вище підстав, він вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи належним чином.
21.03.2017р. на адресу господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи та участь у подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Враховуючи закінчення встановленого законом строку розгляду справи; повідомлення судом належним чином сторін про час та місце судового засідання у справі, що підтверджується наявними у справі доказами; достатність матеріалів справи для винесення рішення у справі; господарський суд вважає за необхідне клопотання позивача відхилити та розглянути справу за відсутності представників сторін.
В судовому засіданні оглянуті направлені на адресу суду позивачем оригінали доданих до позовної заяви документів.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
24.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТР" (продавець) та Приватним підприємством "ВК і К" (покупець) укладено договір поставки № 5/2016 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар в кількості, асортименті та по цінах згідно з додатками до цього договору, які є невід'ємною його частиною та оплатити вартість цього товару (п. 1.1. договору).
За умовами п. 11.1. договору договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31 грудня 2016 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов цього договору.
Під додатками до цього договору розуміються видаткові накладні, що видаються продавцем або зміни до договору (п. 1.2. договору).
Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість товару в строк та на умовах цього договору (п. 1.3. договору).
Товар, далі "товар": спеції, ковбасні оболонки, інгредієнти для ковбасного виробництва та інше. Товар поставляється окремими партіями в кількості, асортименті та по цінах згідно з видатковими накладними (п. 1.4. договору).
Загальна сума договору орієнтовно становить 300 000,00 (триста тисяч) гривень. Кінцева (загальна) сума договору формується за підсумками за період дії договору та становить суму по накладних на товар наростаючим підсумком за період отримання товару згідно зі строком дії договору (п. 1.5. договору).
Продавець зобов'язується відповідно до товарно-транспортної документації надавати товар в місці поставки не пізніше строку, обумовленому сторонами (п. 2.1.1. договору).
Продавець має право вимагати від покупця своєчасної оплати за відвантажений за цим договором товар (п. 2.1.2. договору).
Покупець зобов'язується: своєчасно приймати та вивозити товар, який наданий йому в місці поставки; своєчасно оплачувати поставлені йому товари згідно з товарно-транспортною документацією, рахунками - фактурами (п. 2.2.1. договору).
Покупець має право вимагати від продавця своєчасну поставку оплаченого або замовленого за цим договором товару (п. 2.2.2. договору).
Одиниця виміру кількості товару встановлюється виходячи з його асортименту та найменування та вказується в видаткових накладних (п. 3.1. договору).
Кількість кожної окремої партії товару встановлюється згідно кількості, вказаної в накладній покупця. Загальна кількість товару за договором встановлюється шляхом складання кількості товару, відвантаженого покупцю згідно з видатковими накладними (п. 3.2. договору).
Поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих покупцем та погоджених продавцем заявок на поставку товару (п. 4.1. договору).
Датою поставки є дата передачі товару покупцю яка зазначена в накладних на товар (п. 4.4. договору).
Якщо інше не зазначено в додатках до цього договору та в заявках покупця, поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (відповідно до Інкотермс-2010). Міжнародні правила щодо тлумачення термінів "Інкотермс-2010" застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору (п. 4.5. договору).
Право власності на товар (товари) переходить до покупця в момент підписання накладних про прийняття товару (п. 4.6. договору).
Розрахунки за поставлений товар здійснюються в національній валюті України за кожну отриману партію товару згідно з товарно-транспортною документацією (п. 5.1. договору).
Товар вважається оплаченим покупцем з моменту зарахування повної оплати за нього на розрахунковий рахунок продавця (п. 5.2. договору).
Структура оплати: відстрочка платежу протягом 21 календарного дня з дати отримання товару (п. 5.3. договору).
Ціни на товар узгоджується сторонами та вказуються в накладних або рахунках на оплату. Ціна є договірною і застосовується виключно для даного договору. В ціну Товару включається: вартість товару, упаковки, маркування, завантажувальні роботи на складі продавця, надання інформаційних консультацій по використанню та застосуванню товару (тваринних і соєвих білків, харчових та смако - ароматичних добавок, оболонок і т.д.) із асортиментного ряду продавця (п. 5.4. договору).
У випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цього договору (п. 8.1. договору).
На виконання умов договору позивач у період з 04.02.2016р. по 15.09.2016р. передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 180 286 грн. 80 коп., що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи (а.с. 18-28).
Відповідач в порушення приписів п. 5.3. договору свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті здійснив частково, оплативши на користь позивача товар за спірними поставками на загальну суму 150 286 грн. 80 коп., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 30 000 грн. 00 коп.
За умовами п. 8.2. договору у випадку порушення строку оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період, за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожний день затримки без обмеження строку її нарахування. У випадку порушення покупцем строків оплати отриманого товару більш як на 60 (шістдесят) календарних днів покупець на вимогу продавця додатково сплачує 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми за весь час прострочення.
За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача пеня за загальний період з 23.04.2016р. по 27.12.2016р., розрахована за кожною накладною окремо, у загальному розмірі 3 061 грн. 37 коп.
Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 302 грн. 60 коп. за загальний період з 23.04.2016р. по 27.12.2016р. та інфляційні втрати у розмірі 1 740 грн. 96 коп. за загальний період з 07.10.2016р. по 27.12.2016р.
Заборгованість відповідача підтверджується: договором з додатками, копіями видаткових накладних, обґрунтованим розрахунком суми позову, двостороннім актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.10.2016р. тощо.
Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, щ о порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що він виконаний відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства.
Також судом було перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та встановлено, що розмір 3% річних є більшим, ніж заявлено позивачем. Разом з тим, суд позбавлений права збільшувати розмір позовних вимог. Пред'явлення вимог в меншому розмірі є правом позивача. Враховуючи викладене, суд розглядає вимоги про стягнення 3% річних в заявленому позивачем розмірі. Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку порушень не встановлено.
Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.13р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані вищенаведені приписи та виконано розрахунок з урахуванням індексу інфляції, визначеного у місяці, в якому платіж мав бути здійснений, а не у наступному, у зв'язку із чим, згідно перерахунку господарського суду, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні в сумі 990 грн. 00 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 30 000 грн. 00 коп. основного боргу, 990 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 302 грн. 60 коп. 3% річних та 3 061 грн. 37 коп. пені - є обгрунтованими та підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "ВК і К" (49125, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 13745730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТР" (43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Нікішева, буд. 1, код ЄДРПОУ 33381354) 30 000 грн. 00 коп. (тридцять тисяч грн.. 00 коп.) основного боргу, 990 грн. 00 коп. (дев'ятсот дев'яносто грн.. 00 коп.) інфляційних втрат, 302 грн. 60 коп. (триста дві грн.. 60 коп.) 3% річних, 3 061 грн. 37 коп. (три тисячі шістдесят одну грн.. 37 коп.) пені, 1 348 грн. 52 коп. (одну тисячу триста сорок вісім грн. 52 коп.) витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя І.А. Рудь
Повне рішення складено 24.03.2017