ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.03.2017Справа №910/2721/17
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні
відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 16 854,50 грн,
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Лазар А.І. - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився,
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення 16 854,50 грн страхового відшкодування.
Ухвалою суду від 21.02.2017 порушено провадження у справі №910/2721/17, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 10.03.2017.
07.03.2017 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що договором про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.04.2015, сторони погодили, що за страховим випадком - ДТП, яка сталась 30.08.2014 за участю автомобіля марки «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 розмір страхового відшкодування становить 30 561,00 грн, зобов'язання з оплати за яким в розмір 23 631,79 грн припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а залишок страхового відшкодування в розмірі 6 929,21 грн сплачено позивачу згідно платіжного доручення №839 від 13.05.2015.
10.03.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.
Представник позивача в судовому засіданні 10.03.2017 позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні 10.03.2017 проти позову заперечував.
Третя особа в судове засідання 10.03.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
В судовому засіданні 10.03.2017 на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 20.03.2017.
16.03.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
20.03.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі.
Представник позивача в судовому засіданні 20.03.2017 позовні вимоги підтримав.
Представники відповідача в судове засідання 20.03.2017 не з'явився, проте, в, поданій 16.03.2017, до Господарського суду міста Києва, заяві просив суд розглядати справу у відсутності представника відповідача.
Представник третьої особи в судове засідання 20.03.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідача та третьої особи.
В судовому засіданні 20.03.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, -
30.08.2014 на вул. Заньковецькій в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_3), під керуванням водія ОСОБА_1
Згідно постанови Печерського районного суду міста Києва від 24.09.2014 у справі №757/26493/14-п дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 вимог п.10.9 Правил дорожнього руху України.
Страховиком автомобіля марки «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1 є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування» на підставі договору страхування наземного транспорту №505/14-Т/К/02 від 23.05.2014.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до рахунку №СМУ00020266 від 09.09.2014, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Саміт Мотроз Українна», вартість ремонту автомобіля «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 47 415,50 грн.
Згідно страхового акту №502/14-Т/К/02-1 від 18.09.2014, складеного позивачем, зазначена вище ДТП визнана страховим випадком та визначено розмір страхового відшкодування - 47 415,50 грн, форма виплати: 39 072,50 грн - на рахунок ТОВ «Саміт Мотроз Українна», 8 343,00 грн - в рахунок сплати чергового страхового платежу за договором страхування №505/14-Т/К/02 від 23.05.2014.
На підтвердження виплати страхового відшкодування за зазначеним страховим випадком позивачем надано платіжне доручення №21306 від 22.09.2014 на суму 39 072,50 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Зазначена правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.
В пункті 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, станом на день ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_3) була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/639567.
Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.
Як зазначав позивач, надіслана ним претензія вих. №241014-11368/к від 24.10.2014 про виплату страхового відшкодування, залишена відповідачем без задоволення.
Відповідач, заперечуючи проти позову зазначав про те, що договором про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.04.2015, сторони погодили, що за страховим випадком - ДТП, яка сталась 30.08.2014 за участю автомобіля марки «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2, розмір страхового відшкодування становить 30 561,00 грн, зобов'язання відповідача щодо сплати за яким в розмір 23 631,79 грн припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а залишок страхового відшкодування в розмірі 6 929,21 грн сплачено позивачу згідно платіжного доручення №839 від 13.05.2015.
Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Таким чином, чинним законодавством передбачено право страховика та особи, яка має право на отримання відшкодування, узгодити розмір страхового відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як закріплено в ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на викладене, чинним законодавством передбачено право сторін договору на власний розсуд визначити його умови та викласти відповідну умову в укладеному між ними договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що за страховим випадком - ДТП, яка сталась 30.08.2014 за участю автомобіля марки «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 розмір страхового відшкодування становить 30 561,00 грн.
Відповідно до п. 5 договору зобов'язання, визначені, зокрема, п. 3 договору, припиняються для відповідача на суму 23 631,79 грн з моменту підписання договору, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а зобов'язання відповідача на суму 6 929,21 грн є таким, що не виконане та не припиняється, а сплачується відповідачем (в особі Львівської дирекції) на рахунок позивача до 08.05.2015.
Згідно п. 9 договору від 22.04.2015, цей договір є актом взаємозаліку.
Згідно платіжного доручення №839 від 13.05.2015, відповідач сплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 6 929,21 грн.
З огляду на викладене, враховуючи те, що сторонами було узгоджено розмір страхового відшкодування - 30 561,00 грн, а зобов'язання відповідача щодо виплати позивачу страхового відшкодування за зазначеним вище страховим випадком припинено (в розмірі 23 631,79 грн зарахуванням зустрічних однорідних вимог, в розмірі 6 929,21 грн -виконанням (сплатою), господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 30 561,00 грн страхового відшкодування задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
27.03.2017
Суддя О.М. Спичак