ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
28 березня 2017 р. Справа № 909/299/17
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., розглянувши матеріали:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Термодім",
вул. Дубова, 1, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000;
поштова адреса:вул. ОСОБА_1, 17а/44, м.Івано-Франківськ, 76006;
до відповідача: Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області,
вул.І. Франка, 20, смт.Верховина, Івано-Франківська область,78700;
про: стягнення 863 400,00грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Термодім", звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення 863 400,00грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додається доказ про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України "Про судовий збір". У відповідності до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону №1774-VIII від 06.12.2016р.), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Нормою під.1 п. 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ст.7 Закону України “Про Державний бюджет на 2017 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року складає 1 600,00грн.
Отже, за звернення до суду з даним позовом, ціна якого складає 863 400,00грн., заявник повинен сплатити судовий збір в розмірі 12 951,00грн. (1,5% ціни позову).
В порушення п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України, заявником не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Разом з тим, ліквідатор ТОВ "Термодім", подав клопотання №008 від 15.03.17р. (вх№3624/17 від 27.03.17р.), в якому просить суд, відстрочити сплату судового збору до прийняття рішення у справі. Мотивує подане клопотання важким фінансовим становищем ТОВ "Термодім", яке перебуває у стані ліквідації, відсутністю нерухомого майна, транспортних засобів та коштів на розрахунковому рахунку товариства, необхідних для сплати судового збору.
Згідно ч. ч.1, 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Таким чином, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати є правом, а не обов'язком суду.
При цьому, у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (ст. 8 Закону України "Про судовий збір") і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (ст.5 Закону України "Про судовий збір") господарським судам слід враховувати те, що єдиною підставою для вчинення господарським судом таких дій, є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі (п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Водночас, статтею 129 Конституції України, як однією із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Крім того, загальний принцип рівності усіх перед законом визначено нормами ст.24 Конституції України, ст.9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України.
В контексті зазначених норм слід мати на увазі, що всі підприємства та організації, які звертаються до господарського суду, за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, зобов"язані дотримуватись процесуальної форми подання позову. При здійсненні судочинства, господарський суд повинен забезпечити процесуальну рівність сторін, не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою.
Розглянувши клопотання ТОВ "Термодім", про відстрочку сплати судового збору, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на те, що заявником не наведено обґрунтованих доводів та не подано в підтвердження належних доказів, стосовно неможливості сплати ним судового збору у встановленому порядку і розмірі. Подана заявником виписка ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" по рахунку ТОВ "Термодім" за період 01.09.16р. - 16.01.17р., вхідний залишок - 0,00грн., Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ "Термодім", про відсутність відомостей прав на нерухоме майно, датований 28.11.14р., в той час як позов подано - 27.03.17р., не надають змоги суду прийти до однозначного висновку щодо важкого фінансового становища заявника. Самі лише обставини, пов'язані з визнанням товариства банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору. Обставини, за яких боржник згідно з приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визнається судом неплатоспроможним, не є тотожними обставинам, які згідно з нормами Закону України "Про судовий збір" є підставою для відстрочки сплати судового збору, позаяк, за переконанням суду, боржник може бути неплатоспроможним, проте, не позбавлений можливості, отримати кошти для понесення пов'язаних з провадженням у справі, судових витрат, у ході здійснення ліквідаційної процедури.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Однак, положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. не означає й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах, а відтак, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" заява № 28249/95 від 19.06.2001р.). В даному випадку, накладення судового збору на заявника, передбаченого під.1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", не може порушити принципу розумної пропорційності, доступу до суду, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р.
Крім того, суд звертає увагу заявнику, на те, що згідно з правилами п.5 ч. 2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Відповідно п.4 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
В порушення вимог вищевикладених процесуальних норм, позивачем не подано обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми позовної вимоги, як і не подано жодних доказів, які б підтвердили обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. В даному випадку, факт виконання підрядних робіт, має бути підтверджено заявником певними засобами доказування - первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують факт її здійснення, а саме: Договорами, актами здачі-приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2В, довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, тощо.
Виходячи з аналізу правових норм, визначених Господарським процесуальним кодексом України, Конституцією України, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи, достовірно встановленими судом, і не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов"язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову. Розподіл обов"язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
За таких обставин, беручи до уваги вище викладене, та той факт, що заявником не подано суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а клопотання про відстрочення сплати судового збору - судом відхилено, а також, не подано доказів, що підтверджують викладені в позовній заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми, то у суду в наявності підстави для повернення позовної заяви без розгляду, на підставі п.п. 3,4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, які вказують на те, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Керуючись ст.ст. 24, 129 Конституції України, ст.9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. ст. 4, 5, 6, 8 Закону України "Про судовий збір", ст.7 Закону України “Про Державний бюджет на 2017 рік”, ст.4-2, 33, 34, 43, п.5 ч. 2 ст.54, п. п. 3, 4 ч.1 ст.57, п. п. 3, 4 ч.1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
позовну заяву №007 від 15.03.17р.(вх№3623/17 від 27.03.17р.) та додані до неї документи повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Термодім", вул. Дубова, 1, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000 - без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Суддя С.Кобецька