Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "27" березня 2017 р. Справа № 906/213/17
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (директор)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №01-27/17 від 16.02.17)
розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Оптіма"
до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"
про стягнення 33982,48 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 33982,48 грн., з яких: 33681,00грн. боргу за отриману продукцію; 134,84грн. 3% річних, 166,64грн. інфляційних.
27.03.17 до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог №17/17 від 22.03.17 , в якій позивач просить стягнути з відповідача 34390,36грн., з яких: 33681,00грн. боргу за отриману продукцію; 184,67грн. 3% річних; 524,69грн. інфляційних.
27.03.17 до суду надійшов відзив на позовну заяву №01-11/1083 від 24.03.17, в якому відповідач просить відмовити в позові в частині основного боргу, оскільки основний борг сплачено.
Представник позивача у судовому засіданні підтвердив оплату суми основного боргу, просив стягнути з відповідача річні та інфляційні нарахування.
Представник відповідача у судовому засіданні вказав, що основний борг сплачено, тому в цій частині відсутній предмет спору.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,
За усною домовленістю, Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Оптіма" (позивач) поставило Державному підприємству "Житомирський бронетанковий завод" (відповідачу) продукцію (фарбу) на загальну суму 40290,00грн., що підтверджується видатковими накладними №ВКФ11-0108 від 01.12.16 на суму 6609,00грн. з відтермінуванням платежу на 30 днів та №ВКФ12-0075 від 27.12.16 на суму 33681,00грн. з відтермінуванням платежу на 15 днів (а.с.8,10).
Для оплати поставленої продукції позивач виставив відповідачу рахунки №ВКФ11-0113 від 28.11.16, №ВКФ12-0084 від 26.12.16 (а.с.7,9).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, відповідач зобов'язався оплатити поставлену йому продукцію у строк до 16.01.17 та до 20.01.17.
13.12.16, 23.01.17, 06.02.17 позивач звертався до відповідача з вимогами оплатити поставлену йому продукцію (а.с.13,14,16).
09.02.17 відповідач сплатив 6609,00грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.18), у зв'язку з чим, станом на день подачі позову до суду у відповідача перед позивачем існувала заборгованість в розмірі 33681,00грн.
Після подачі позову до суду (06.03.17) , 22.03.17 відповідач сплатив суму боргу в розмірі 33681,00грн. , що підтверджується платіжним дорученням №7560.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 33681,00грн. боргу підлягає припиненню за відсутності предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 524,69 грн. інфляційних та 184,67 грн. 3% річних . Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині в заявленому розмірі. Щодо інфляційних, провівши їх розрахунок суд знаходить, що позивач має право на отримання інфляційних в значно більшому розмірі ніж заявлено, однак суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог, тому задовольняє позов в цій частині в заявленому розмірі.
У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 709,36грн., з яких: 524,69 грн. інфляційних та 184,67 грн. 3% річних. Провадження у справі в частині стягнення 33681,00грн. підлягає припиненню за відсутності предмету спору.
Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирський район, смт.Новогуйвинське, вул.Дружби Народів,1; код 07620094) на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Оптіма" (14001, м.Чернігів, Новозаводський район, вул.Ціолковського,11А, офіс 101; код 36279079):
- 184,67 грн. річних,
- 524,69 грн. інфляційних,
- 1600 грн. витрат по оплаті судового збору.
3.Припинити провадження у справі в частині стягнення 33681,00 грн боргу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 28.03.17
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу