номер провадження справи 28/7/17
23.03.2017 Справа № 908/152/17
за позовом міського комунального підприємства “ОСНОВАНІЄ” (69095, м. Запоріжжя, вулиця Українська, буд. 29-а)
до відповідача приватного підприємства “Валерія” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 8)
про стягнення 14406,17 грн.
Суддя Федорова О.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №444 від 03.01.2017 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 03.03.2017р.;
До господарського суду Запорізької області 25.01.2017 р. звернувся позивач - міське комунальне підприємство “ОСНОВАНІЄ” з позовною заявою до відповідача - приватного підприємства “Валерія” про стягнення за договором №38 про надання послуг з спільного утримання та використання гуртожитку та прибудинкової території від 01.12.2008р. витрат у розмірі 14 406,17 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/152/17 призначено до розгляду судді Федорової О.В.
Ухвалою суду від 26.01.2017 року порушено провадження у справі №908/152/17, присвоєно справі номер провадження 28/7/17, судове засідання призначене на 08.02.2017 року. В порядку ст. 65 ГПК України, суд зобов'язав сторони надати документи для всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи.
Ухвалою суду від 08.02.2017р. відкладено розгляд справи на 09.03.2017р.
Від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів у позивача, а саме: актів виконаних робіт за кожен місяць продажу послуг, за які стягується сума заборгованості, документ, на підставі якого було зроблено нарахування, перерахування послуг, акт звіряння з помісячною розшифровкою сум, податкові накладні за весь період, за який стягується сума, докази зміни сторони за договором. Також відповідач просить зобов'язати позивача надіслати на його адресу позовну заяву з додатками.
Судом на підставі ст. 38 ГПК України клопотання відповідача про витребування доказів у позивача задоволено.
На підставі викладеного, з метою встановлення фактичних обставин справи, належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, надання сторонам часу для виконання вимог суду, суд ухвалою від 09.03.2017 р. відклав розгляд справи на 23.03.2017 р.
Відповідач надав відзив на позов, в якому просить суд застосувати строки позовної давності при розгляді справи та відмовити позивачу в позові. Зауважив, що за умовами п. 3.2 договору при зміні сторін договір слід переукласти. З липня 2012 року по листопад 2016 року жодного листа, повідомлення, рахунку, акту виконаних робіт на адресу відповідача від позивача не надходило. Позивач не надав жодного документу, який свідчить про надання послуг, окрім акту звіряння та розрахунку заборгованості, які не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції.
В судовому засіданні 23.03.2017 р. були присутні представники обох сторін.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.
Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу та закінчений в судовому засіданні 23.03.2017 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.12.2008 р. комунальним підприємством «Ремонтно-експлуатаційне підприємство з обслуговування гуртожитків» (балансоутримуач) та приватним підприємством «Валерія» (співвласник, відповідач) укладено договір №38 про сумісне утримання та використання гуртожитку та прибудинкової території, предметом якого є сумісне обслуговування та використання будинку гуртожитку та прибудинкової території, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 8, що обліковується на балансі комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство з обслуговування гуртожитків» та в якому знаходиться нежитлове приміщення загальною площею 674,4 м.кв., що належить на праві приватної власності приватному підприємству «Валерія».
Згідно з пп. «в» п. 2.2 договору співвласник зобов'язаний щомісячно самостійно оплачувати дольові видатки на утримання будинку гуртожитку не пізніше 20-го числа поточного місяця згідно рішення міськвиконкому №23 від 23.01.2006 р. в розмірі 353,65 грн. в місяць, в тому числі ПДВ 58,94 грн. (ставка 0,524 грн. за 1 кв.м.).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Запорізької міської ради від 27.04.2012 р. №5 «Про припинення діяльності підприємств шляхом приєднання» припинено діяльність комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство з обслуговування гуртожитків» та встановлено, що міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» (позивач у справі) є повним правонаступником цього комунального підприємства.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Судом встановлено, що комунальне підприємство «Ремонтно-експлуатаційне підприємство з обслуговування гуртожитків» є припиненим, про що 11.12.2012 р. внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Враховуючи викладене, комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» стало правонаступником комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство з обслуговування гуртожитків».
Рішенням Запорізької міської ради від 25.07.2012 р. №6 визначено комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій з моменту прийняття даного рішення.
На підставі вказаних обставин комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» склало та направило приватному підприємству «Валерія» з супровідним листом від 09.12.2016 р. №13521/01-05 акти звірки взаємних розрахунків за договором №38 від 01.12.2008 р. за період з січня 2013 року по листопад 2016 року та за період з жовтня 2015 року по листопад 2016 року, згідно яких заборгованість відповідача на користь позивача складає 14 406,17 грн.
Вказані акти звірки не були підписані відповідачем, у зв'язку з цим позивач повторно звернувся до відповідача з листом від 06.01.2017 р. №28/01-05 про оплату заборгованості в сумі 14 406,17 грн.
Оскільки відповідач не виконав вимог позивача, позивач звернувся до господарського суду із позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості за договором №38 від 01.12.2008 р. в розмірі 14 406,17 грн. на підставі ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського суду України.
Позовні вимоги засновані на договорі про надання послуг з спільного утримання та використання гуртожитку та прибудинкової території №38 від 01.12.2008р.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Суд зазначає, що сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору протягом строку дії договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України).
Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлені підстави припинення зобов'язання, зокрема згідно з ч. 1 даної статті зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Пунктом 3.1 договору про надання послуг з спільного утримання та використання гуртожитку та прибудинкової території №38 від 01.12.2008р. встановлено, що договір вступає в силу з 01.12.2008 р. та діє до зміни сторін за договором (тобто у випадку продажу або дарування нежитлового приміщення, що знаходиться у власності).
За умовами п. 3.2 договору переукладення даного договору здійснюється при зміні сторін або розміру частки їх володіння.
Таким чином, сторони узгодили закінчення терміну дії договору вказівкою на подію, а саме: до зміни сторін за договором.
У ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України визначено, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Отже, договір припиняється у разі зміни сторін договору, а для встановлення прав та обов'язків для нових сторін необхідне укладення нового договору.
В даному випадку балансоутримувач за договором - комунальне підприємство «Ремонтно-експлуатаційне підприємство з обслуговування гуртожитків» припинений 11.12.2012 р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Таким чином, договір про надання послуг з спільного утримання та використання гуртожитку та прибудинкової території №38 від 01.12.2008р., укладений між комунальним підприємством «Ремонтно-експлуатаційне підприємство з обслуговування гуртожитків» та приватним підприємством «Валерія», припинив свою дію з 11.12.2012 р.
Між комунальним підприємством «ОСНОВАНІЄ» та приватним підприємством «Валерія» договір про надання послуг з спільного утримання та використання гуртожитку та прибудинкової території не укладався.
Таким чином суд приходить до висновку, що позивач не є правонаступником комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство з обслуговування гуртожитків» у спірних договірних правовідносинах.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Спірні правовідносини сторін виникли вже після припинення договору про надання послуг з спільного утримання та використання гуртожитку та прибудинкової території №38 від 01.12.2008р. і за період, який даним договором не охоплюється. Так з розрахунку заборгованості, який доданий до позову вбачається, що сума заборгованості в розмірі 14 406, 17 грн. нарахована станом на 30.11.20016 р. за період з жовтня 2015 р. по серпень 2016 р. При цьому в листі відповідача від 06.01.2017 р. №28/01-05 зазначено, що в жовтні 2015 р. проведено донарахування суми послуг в розмірі 10 902, 21 за період з січня 2013 р. по вересень 2015р. внаслідок виявлених розбіжностей та некоректного нарахування суми щомісячної плати. Таким чином фактично сума заборгованості в розмірі 14 406,17 грн. виникла за період з січня 2013 року по серпень 2016 року, тобто за період, коли договір вже був припинений. Тому позивач безпідставно просить стягнути з відповідача заборгованість, посилаючись на правонаступництво прав та обов'язків балансоутримувача за цим договором.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивачем не доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення спірної заборгованості в сумі 14 406,17 грн. за період з січня 2013 року по серпень 2016 року. У зв'язку з цим суд відмовляє позивачу в позові.
Стосовно зауважень відповідача у справі щодо необхідності складання первинних бухгалтерських документів, які фіксують факт здійснення господарської операції, суд зазнає, що договором не було передбачено складання таких документів, зокрема, актів, рахунків. Відповідно до пп. «в» п.2.2 договору відповідач повинен був самостійно сплачувати на користь КП «РЕПОГ» фіксовану суму у встановлені в договорі термін.,
Відповідачем заявлено клопотання щодо застосування судом строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи те, що судом не встановлено порушення прав позивача у спірних правовідносинах, клопотання про застосування позовної давності не підлягає розгляду.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 28 березня 2017 р.
Суддя О.В. Федорова