28 березня 2017 року Справа № 908/1977/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддівШевчук С.Р. (доповідач) Владимиренко С.В., Демидової А.М.
розглянувши касаційні скарги1. Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", 2. Командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2016
у справі№ 908/1977/16 Господарського суду Запорізької області
за позовомПриватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод"
до 1. Командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора", 2. Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"
про визнання договору про відступлення права вимоги та заміну кредитора від 09.09.2014 недійсним
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Суплік М.В., дов. б/н від 14.02.2017
- відповідача 1: Безух А.М., дов. б/н від 03.11.2015
- відповідача 2: Лобачевський А.В., дов. б/н від 10.10.2016
Приватне акціонерне товариство "Київський маргариновий завод" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" та Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання договору про відступлення права вимоги та заміну кредитора від 09.09.2014 недійсним.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.10.2016 у справі № 908/1977/16 (суддя Колодій Н.А.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 908/1977/16 (у складі головуючого судді Колядко Т.М., суддів Ломовцева Н.В., Скакун О.А.) рішення Господарського суду Запорізької області від 06.10.2016 у справі № 908/1977/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ "Київський маргариновий завод" до КТ "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" та ПАТ "ОТП Банк" про визнання договору про відступлення права вимоги та заміну кредитора від 09.09.2014 недійсним задоволено, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги та заміну кредитора від 09.09.2014, укладений між ПАТ "ОТП Банк" та КТ "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора".
Не погоджуючись з прийнятою у даній справі постановою апеляційної інстанції ПАТ "ОТП Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 512, 514, 549, 1077 Цивільного кодексу України, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2016, а рішення господарського суду Запорізької області від 06.10.2016 у справі № 908/1977/16 залишити в силі.
Також, не погоджуючись з прийнятою у даній справі постановою апеляційної інстанції КТ "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 512, 514, 549, 1077 Цивільного кодексу України, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2016, а рішення господарського суду Запорізької області від 06.10.2016 у справі № 908/1977/16 залишити в силі.
Позивач - ПрАТ "Київський маргариновий завод", надало відзиви на касаційні скарги, вважає їх доводи необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 16.08.2012 між ПАТ "ОТП Банк", як Банком та ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", як Клієнтом, було укладено договір про надання банківських послуг № СR 12-143/200-4, відповідно до умов якого, Банк надає на вимогу Клієнта банківську послугу, а Клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання відносно такої банківської послуги.
09.09.2014 між ПАТ "ОТП Банк" та КТ "Желев" С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" був укладений договір про відступлення права вимоги та зміну кредитора за договором про надання банківських послуг від 16.08.2012 № СR 12-143/200-4.
Як свідчать умови спірного договору, сторони визначили, що вартість права вимоги - це узгоджена сторонами сума, що відповідно до Договору цесії підлягає до сплати Новим кредитором Банку у зв'язку із відступленням права вимоги (Договір. Визначення термінів та понять).
Ціна (сума) договору цесії дорівнює вартості прав вимоги, значення якої наведено в пункті 17 Договору (п. 3-1).
У пункті 17.4 сторони визначили, що вартість права вимоги складається із заборгованості Клієнта перед Банком у національній (UAH) та іноземній (USD) валютах, а саме: заборгованість в UAH - 33 790 027, 39 грн та заборгованість в USD - 2 410 927,43 доларів США, що виходячи з валютного курсу НБУ на дату укладення Договору цесії становить 30 913 159,83 грн.
Порядок оплати вартості права вимоги передбачений п. 17.5, відповідно до якого вартість прав вимоги у частині заборгованості Клієнта в: UAH в розмірі: 20 000 000,00 грн Новий кредитор сплачує в день укладення Договору цесії; 13 790 027,39 грн Новий кредитор повинен сплатити Банку не пізніше Генерального терміну; USD в розмірі 2 410 927,43 доларів США, що виходячи з валютного курсу НБУ на дату укладення Договору цесії становить 30 913 159, 83 грн, Новий кредитор повинен сплатити Банку не пізніше Генерального терміну. Застереження: з огляду на те, що валютний курс НБУ на дату сплати вартості прав вимоги у частині заборгованості Клієнта в USD може змінюватись, Сторони домовились про те, що Новим кредитором при оплаті вартості прав вимоги у частині заборгованості Клієнта в USD має бути загалом сплачено суму в гривнях еквівалентну (виходячи з валютного курсу НБУ на дату(и) здійснення платежу (ів)) 2 410 927,43 доларів США.
Генеральний термін відповідно до п. 17.7 - 30 вересня 2014 року.
У подальшому сторони підписали договір № 1 від 22.10.2014 про зміну Договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора та виклали пункт 17 у новій редакції, зокрема заборгованість в USD - 2 425 088,27 доларів США, що виходячи з валютного курсу НБУ на дату укладення Договору про зміну № 1 до Договору цесії становить 31 406 304,50 грн.
Генеральний термін визначений - 31 жовтня 2014 року.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ПАТ "Київський маргариновий завод", вказує на те, що, фактично спірний договір про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 09.09.2014 є договором факторингу, а оскільки в супереч вимогам закону відповідач-1 не є фінансовою установою та не має відповідних ліцензій на здійснення факторингових операцій, вказаний договір має бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договір цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.
Разом з тим розділ І книги п'ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.
Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.
Як встановлено судом першої інстанції при укладенні договору про відступлення права вимоги та заміну кредитора від 09.09.2014 сторони керувалися положеннями статей 512, 513, 514 ЦК України.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що сторона, якій було відступлено право грошової вимоги не є фінансовою установою, яка має право здійснювати факторингові операції, предметом спірного договору є передача грошової вимоги кредитора іншій особі у визначеному договорі порядку, а також, що ціна договору цесії дорівнює загальному розміру боргових зобов'язань боржника.
З урахуванням зазначених норм права та встановлених обставин справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний договір про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 09.09.2014 є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання цього договору недійсним.
Натомість, суд апеляційної інстанції при вирішенні даного спору не врахував особливостей договору факторингу в системі цивільно-правових договорів, що опосередковують передачу права вимоги, не дослідив зміст спірного договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 09.09.2014 та його дійсної правової природи як договору уступки права вимоги, що призвело до помилкового застосування до спірних правовідносин норм права, які дані відносини не регулюють та застосуванню не підлягають.
Посилання апеляційного суду на те, що КТ "Желев" С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" надав фінансування банку шляхом купівлі права вимоги за меншу вартість від обсягу права, що і є платою для фактора, не приймається колегією суддів касаційної інстанції до уваги, оскільки заявлена КТ "Желев" С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" до стягнення пеня в іншій справі, не є передбаченою договором факторингу платою за фінансування однієї сторони іншою, в розумінні ст. 1077 ЦК України, а є відповідальністю за невиконання зобов'язання по договору.
Також не приймаються до уваги посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 908/5508/14, оскільки в даній постанові скасовані рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на розгляд до суду першої інстанції з огляду на те, що судами належним чином не досліджено положення договорів, не з'ясовано їх правової природи, а також відповідності їх умов вимогам чинного законодавства.
З урахуванням викладеного вище, вірним є висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 09.09.2014 недійсним.
Відповідно до п. 6 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
З огляду на викладене, постанову апеляційного господарського суду не можна визнати такою, що постановлена з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому вона підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" та Командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2016 скасувати, рішення Господарського суду Запорізької області від 06.10.2016 у справі № 908/1977/16 залишити в силі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (03039, м. Київ, пр-т Науки 3, код ЄДРПОУ 00333581) на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська 43, код ЄДРПОУ 21685166) 1 653,60 грн (одну тисячу шістсот п'ятдесят три грн 60 коп.) суми судового збору за розгляд касаційної скарги.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (03039, м. Київ, пр-т Науки 3, код ЄДРПОУ 00333581) на користь Командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" (71030, Запорізька обл., смт Комиш-Зоря, вул. Поштова 70, код ЄДРПОУ 00954225) 1 653,60 грн (одну тисячу шістсот п'ятдесят три грн 60 коп.) суми судового збору за розгляд касаційної скарги.
Головуючий суддя С.Р. Шевчук
С у д д я С.В. Владимиренко
С у д д я А.М. Демидова