27 березня 2017 року Справа № 915/1207/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Панової І.Ю.,
суддів:Погребняка В.Я., Білошкап О.В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4
на ухвалу у справіОдеського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 № 915/1207/14 господарського суду Миколаївської області
за позовом ОСОБА_5
доПриватно-орендного виробничого сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19
провизнання дійсними договорів купівлі продажу та визнання права власності
ОСОБА_5 звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватно-орендного виробничого сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка і просила суд визнати укладені між сторонами договори купівлі-продажу № 02/11 та №03/11 від 30.04.2011 дійсними та визнати за нею право власності на нежитлові будівлі, які є предметом цих договорів, а саме на: нежитлову будівлю, олійні, за адресою АДРЕСА_1; нежитлову будівлю, крупорушка, за адресою АДРЕСА_2; нежитлову будівлю, млин, за адресою АДРЕСА_3; нежитлову будівлю, вагова, за адресою АДРЕСА_4; нежитлову будівлю, комбікормовий цех, за адресою АДРЕСА_5; нежитлову будівлю, конеферма, за адресою АДРЕСА_6; нежитлову будівлю, молокоблок-котельня, за адресою АДРЕСА_7; нежитлову будівлю, гараж, за адресою АДРЕСА_8; нежитлову будівлю, ангар, за адресою АДРЕСА_9; нежитлову будівлю, сокова лінія, за адресою АДРЕСА_10.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.09.2014 позов задоволено повністю.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 рішення суду першої інстанції скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу № 02/11 та № 03/11 від 30.04.2011 дійсними - припинено. В решті частини позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2015 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 скасовано, справу передано до Одеського апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд.
Під час нового апеляційного розгляду даної справи, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 в порядку статті 27 ГПК України визначено процесуальний статус скаржників - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та залучено їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 рішення господарського суду Миколаївської області від 10.09.2014 у справі № 915/1207/14 скасовано, в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015 у справі №915/1207/14 касаційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 у справі № 915/1207/14 залишено без змін.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 у справі №915/1207/14 прийнято заяву ОСОБА_5 про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 за нововиявленими обставинами до провадження.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою б/н від 23.01.2017 на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 у справі №915/1207/14, з проханням поновити строк касаційного оскарження вказаної ухвали, скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 у справі №915/1207/14 про прийняття до провадження заяви ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015, вказану заяву ОСОБА_5 не приймати до розгляду та повернути заявнику.
Подана ОСОБА_4 касаційна скарга б/н від 23.01.2017 на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 у справі №915/1207/14 не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
За приписами норм ч. 1 ст. 106 та ч. 1 ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України передбачено право на оскарження окремо від рішення ухвал місцевого та апеляційного господарського суду.
Відповідно до статей 107, 11113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), сторони у справі мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду, ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 ГПК України" №11 від 24.10.2011 року роз'яснено про те, що предметом касаційного розгляду можуть бути й окремо від судового рішення ухвали, винесені апеляційною інстанцією, якщо вони належать до числа зазначених у частині першій статті 106 ГПК, або якщо можливість їх оскарження передбачена відповідними нормами ГПК чи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; якщо касаційну скаргу подано, зокрема, на ухвалу суду апеляційної інстанції, яка не підлягає оскарженню, то відповідні обставини виключають її перегляд в касаційному порядку. В таких випадках Вищий господарський суд України відмовляє у прийнятті касаційної скарги і виносить з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 107, 11113 ГПК України.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
При цьому, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що ухвали про прийняття до провадження заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами права учасників провадження не порушують, оскільки лише забезпечують рух судового процесу та не вирішують спір про права сторін (учасників провадження у справі про банкрутство). Відтак, зазначені судові акти не можуть бути предметом перегляду в апеляційному (касаційному) порядку.
Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги б/н від 23.01.2017 (вх. №3252/2017 від 15.03.2017), скаржник просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 у справі №915/1207/14, якою прийнято заяву ОСОБА_5 про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 за нововиявленими обставинами до провадження.
Суд касаційної інстанції вважає, що можливість оскарження в касаційному порядку ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 у справі №915/1207/14 не передбачена чинним процесуальним законодавством, зокрема нормами статті 107 ГПК України.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 у справі №915/1207/14 необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтями 62, 86, 106, 107, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Відмовити ОСОБА_4 у прийнятті касаційної скарги на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 у справі №915/1207/14.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді В.Я. Погребняк
О.В. Білошкап