27 березня 2017 року Справа № 910/1025/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Вовка І.В.(головуючого, доповідача),
Кондратової І.Д.,
Селіваненка В.П.,
розглянувши касаційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 року у справі № 910/1025/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" до Державної казначейської служби та Запорізької митниці Державної фіскальної служби України про стягнення матеріальної шкоди,
Подана 17.02.2017 року (згідно з поштовою відміткою на конверті) Запорізькою митницею ДФС України касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, докази сплати судового збору відсутні, натомість касаційна скарга містить клопотання про відстрочення його сплати, в якому скаржник посилається на відсутність відкритих асигнувань та затвердженого кошторису на утримання Запорізької митниці ДФС на 2017 рік.
На підтвердження викладених обставин скаржником надано довідку Запорізької митниці ДФС України від 16.02.2017 року № 113/92/08-70-05.
Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").
Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу, виходячи з вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України.
Проте, статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору.
При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов'язані з відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення такої сплати.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що підстави для відстрочення сплати судового збору в даному випадку відсутні, а тому відповідне клопотання відповідача Запорізької митниці ДФС України підлягає відхиленню.
Отже, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Клопотання Запорізької митниці Державної фіскальної служби України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 року відхилити.
Касаційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 року повернути без розгляду.
Головуючий суддя І.Вовк
Судді І.Кондратова
В.Селіваненко