Справа № 739/1961/16-ц Провадження № 22-ц/795/606/2017 Головуючий у I інстанції -Наполов М. І. Доповідач - Висоцька Н. В.
Категорія - цивільна
21 березня 2017 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.
із секретарем - Шкарупою Ю.В.
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (прибудинковою територією),
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Новгород-Сіверського районного суду від 08.02.2017, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (прибудинковою територією) задоволено, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
За доводами апеляційної скарги рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.
Зазначає, що даний спір - це спір про використання елементів благоустрою, оскільки зовнішня огорожа та її елементи до прибудинкової території не входять, а є елементами благоустрою, межовою спорудою, що виконує в тому числі захисну функцію, позбавляючи можливості сторонніх осіб вільно заходити на прибудинкову територію.
В скарзі заявник посилається, що судом порушено правила розподілу судових витрат (судового збору) пропорційно задоволеним вимогам.
Вислухавши суддю-доповідача, сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що сторони є власниками квартир в будинку АДРЕСА_1, який знаходиться на землях комунальної власності, прибудинкова територія є двором загального користування.
З Акту обстеження та обліку земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 13.10.2016 вбачається, що хвіртка, яка забезпечує доступ до двору загального користування з проїжджої частини АДРЕСА_1, була зачинена на замок, залізні ворота заварені. ОСОБА_3 зачинивши хвіртку на ключ, який відповідачу не надала, вийшла за межі наданих їй прав щодо користування земельною ділянкою (прибудинковою територією, яка є загальним двором по АДРЕСА_1).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач облаштувавши в огорожі хвіртку з замком, не надавши ключі позивачу від замка хвіртки створила перешкоди у користуванні загальним двором (прибудинковою територією).
Висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам нормативних актів, які регулюють правовідносини між сторонами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.
Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.
Способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.
Відповідно до положень норм ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Виходячи зі змісту порушеного права ОСОБА_2, відсутності обґрунтованих належними доказами доводів відповідача про можливість усунення порушення прав позивача іншим адекватним способом і враховуючи положення ст. ст. 10, 11 ЦПК України, суд першої інстанції правомірно застосував обраний ним спосіб - зобов»язанння демонтажу замка на хвіртці огорожі, через яку (хвіртку) забезпечується доступ до двору загального користування з проїжджої частини АДРЕСА_1, встановленням якого порушені його права.
Є необґрунтованими посилання в апеляційній скарзі, що судом неправильно встановлені обставини, а саме не враховано, що крім спірної хвіртки та воріт, є ще інші входи до прибудинкової території, а зазначення в рішенні про демонтаж тільки щодо замка на хвіртці є частковим задоволенням позову, оскільки було встановлено, що ворота не мають замка, тобто розподіл судових витрат (судового збору) повинен бути пропорційно задоволених вимог, оскільки суд першої інстанції встановивши, що відповідач відмовляється усунути створені перешкоди у користуванні земельною ділянкою, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав про задоволення позову про усунення перешкод.
Доводи апеляційної скарги, що спір виник з приводу використання елементів благоустрою, оскільки наказом регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 389 від 29.12.2011 року затверджені Методичні рекомендації щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків, а зовнішня огорожа та її елементи (хвіртка, ворота) до прибудинкової території не входять, а виконують захисну функцію, крім того на їх місці раніше була суцільна огорожа, а з врахуванням що їх побудувала відповідачка та вони є новоствореним майном та особистою її власністю, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду І інстанції перевірено в межах доводів апеляційної скарги і підстав для його скасування не встановлено, і з врахуванням посилання суду на норми ст. 42 ЗК України у взаємовз»язку з 103 ЗК України.
Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: