Справа № 743/381/17
Провадження № 2-а/743/57/17
21 березня 2017 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області
у складі: головуючого - судді Жовток Є.А.
при секретарі Марченко А.В.
з участю представника позивача Климіша І.О.
відповідача ОСОБА_2
перекладача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ріпки, адміністративну справу за позовом Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2, про подовження строку затримання,
Управління ДМС України в Чернігівській області звернулось до суду з адміністративним позовом до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2, про продовження строку затримання відповідача, зазначивши, що постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26.09.2016 року, відповідача примусово видворено за межі території України.
Приймаючи до уваги, що відповідач не має документа посвідчуючого особу і дає право на виїзд з України, позивачем вживалися заходи з метою ідентифікації ОСОБА_2, з метою виконання рішення про його примусове видворення, однак відповіді з посольства Республіки Узбекистан на запити, про встановлення особи відповідача і підтвердження належності до громадянства вказаної держави, до УДМС не надходили.
Таким чином, позивач вказує на неможливість забезпечення примусового видворення ОСОБА_2 за межі України та, враховуючи, що строк його перебування в Чернігівському ПТПІ закінчується 23.03.2017 року, просить продовжити строк затримання відповідача до 22.06.2017 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні пояснив, що позов пред"явлений до нього він вважає обгрунтованим, так як свідомо порушив правила перебування іноземців в Україні. В той же час, ОСОБА_2 має бажання і намір залишитись в Україні з метою проживання і роботи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач 23.09.2016 року був затриманий та поміщений до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26.09.2016 року відповідача примусово видворено за межі території України. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 року, постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26.09.2016 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.01.2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26.09.2016 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13.10.2016 року, визнано неподаною та повернуто заявнику.
Як слідує з пояснень відповідача, 20.09.2015 року він транзитом, через Російську Федерацію, прибув в Україну з метою працевлаштування і працював на ринку «Юність» в м.Києві. Відповідач місце свого проживання в Україні не реєстрував та був обізнаний, що граничний термін його перебування в Україні становить 90 діб. Відповідач усвідомлював, що по закінченні вказаного строку він перебуває в Україні незаконно. Національний паспорт у відповідача викрали разом з грошовими коштами і посвідченням водія в липні 2016 року. Працівники нацполіції видавали відповідачеві довідку про втрату паспорта, однак він не звертався у встановленому порядку за отриманням захисту в Україні. Відповідач не піддавався в країні походження переслідуванням за політичні чи релігійні переконання, за расовими або етнічними ознаками.
ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі в Республіці Узбекистан та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, котрі являються громадянами вказаної вище держави.
З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2016 року УДМС України в Чернігівській області зверталося до посольства Республіки Узбекистан із запитом про встановлення особи ОСОБА_2, належності до громадянства вказаної держави та оформлення свідоцтва на повернення до країни походження.
Відповіді з посольства Республіки Узбекистан на звернення від 12.10.2016 року, позивач не отримував.
28.02.2017 року УДМС України в Чернігівській області повторно звернулося до посольства Республіки Узбекистан з аналогічним запитом, однак відповіді на своє звернення не отримало.
Відповідач не звертався до компетентних органів України із заявою про визнання його біженцем або особою, котра потребує додаткового захисту.
Таким чином, можливості для видворення відповідача за межі території України, відсутні. Частиною 7 ст. 183-7 КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців, не може перевищувати шести місяців. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк, цей строк може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган, за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні три місяці подає відповідний адміністративний позов.
Таким чином, існують ризики, що відповідач може ухилятися від примусового видворення за межі України, отже, продовження строку його затримання, з метою повернення до країни походження, не буде суперечити п.п. "f" п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст.11, 70, 71, 86, 106-163, 183-7, ч.2 ст.256 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Продовжити строк затримання громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 23.03.2017 року до 22.06.2017 року, включно.
Допустити постанову до негайного виконання.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в п'ятиденний строк, з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 24.03.2017 року.
Суддя Є.А. Жовток