Провадження № 11-кп/792/208/17
Справа № 675/102/17 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ухвала суду Доповідач ОСОБА_2
22.03.2017 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
оператора
відеоконференцзв'язку ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
представника ЗВК № 58 ОСОБА_8 ,
засудженого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому та в режимі відеоконференції з приміщення Замкової виправної колонії у Хмельницькій області №58 апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року,
Ухвалою Ізяславського районного суду від 30 січня 2017 року відмовлено у прийнятті до розгляду та відкритті провадження у справі за скаргою засудженого ОСОБА_9 щодо рішення Апеляційної комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі та щодо розгляду питання направлення останнього для відбуття покарання в межах адміністративно-територіальної одиниці - Івано-Франківської області.
Місцевий суд обґрунтував своє рішення тим, що у поданій скарзі засуджений ОСОБА_9 не зазначив про своє звернення у встановленому порядку до Державної пенітенціарної служби України і що йому було відмовлено в переведенні.
Суд посилався також на відсутність доказів того, що засуджений оскаржував будь-які відмови в переведенні до Апеляційної комісії Державної пенітенціарної служби України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі та до Голови Державної пенітенціарної служби України.
Так, заявник не скористався встановленими засобами захисту прямо передбаченими законодавством, тому питання зазначені у скарзі засудженого ОСОБА_9 віднесено до компетенції органів з питань виконання покарань і не підлягають розгляду в порядку ст.ст.537, 539 КПК України.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, засуджений ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Ізяславського районного суду від 30 січня 2017 року скасувати.
Указував, що місцевий суд незаконно відмовив йому у розгляді його скарги. Засуджений зазначав, що неодноразово звертався у різні інстанції та у Державну пенітенціарну службу України, але рішення про переведення його для відбування покарання в межах адміністративно-територіальної одиниці - Івано-Франківської області так і не відбувся.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту судового рішення та доводів апеляційної скарги, пояснення засудженого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів; представника Замкової виправної колонії №58 ОСОБА_8 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги; думку прокурора, який фактично підтримав апеляційну скаргу; обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали особової справи засудженого, колегія суддів уважає, що вона підлягає задоволенню.
Як видно з матеріалів судового провадження, засуджений ОСОБА_9 звернувся до Ізяславського районного суду зі скаргою, у якій просив скасувати рішення Апеляційної комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі та розглянути питання направлення для відбуття покарання в межах адміністративно-територіальної одиниці - Івано-Франківської області.
Місцевий суд послався на те, що під час виконання вироків суд має право вирішувати питання відповідно до ст.537 КПК України , а ст.539 КПК України передбачено, що розгляд питань, що виникають під час виконання вироку, вирішується судом у випадках, установлених законом.
Відповідно до ч.2 ст.93 КВК України переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають подальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Абзацом 2 п.3 Положення про Апеляційну комісію Державної пенітенціарної служби України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 08 лютого 2012 року №222/5, визначено, що одним з основних завдань зазначеної комісії є розгляд питань щодо переведення засуджених з однієї установи до іншої згідно з вимогами ч.2 ст.93 КВК України.
Водночас, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року №697-р «Питання Міністерства юстиції» та постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 року №343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» здійснення функцій і повноважень Державної пенітенціарної служби України припинено з 30 вересня 2016 року.
У частині реалізації державної політики в сфері виконання кримінальних покарань та пробації повноваження Державної пенітенціарної служби України, що ліквідується, передані Міністерству юстиції України.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд обмежився лише перевіркою змісту скарги заявника, не дослідив у сукупності всіх обставин у вказаній справі, не перевірив доводів скарги засудженого ОСОБА_9 , не дослідив матеріалів його особової справи та постановив передчасне рішення, яким відмовив у прийняті до розгляду та відкритті провадження за його скаргою.
Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутнє саме рішення Апеляційної комісії відносно засудженого ОСОБА_9 , яке було предметом дослідження та розгляду в суді першої інстанції.
Отже, колегія суддів визнає обґрунтованим те, що засудженому ОСОБА_9 не надано можливості скористатися встановленими засобами захисту прямо передбаченими законодавством, тобто правом на судовий захист.
У процесі розгляду справи суд повинен установити, чи дійсно порушені права скаржника, на які він вказує, та з'ясувати всі обставини справи по суті.
Відповідно до ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду, яка перешкодила суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_9 задовольнити.
Скасувати ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року, якою відмовлено у прийнятті до розгляду та відкритті провадження у справі за скаргою засудженого ОСОБА_9 , і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_2 .