Ярмолинецький районний суд Хмельницької області
Справа № 689/1206/16-ц
Провадження № 2/689/12/17
Іменем України
13 березня 2017 року смт. Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого - судді Мазурчака В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лебеденко О.М.,
первісного позивача (зустрічного відповідача) ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,
первісного відповідача (зустрічного позивача) ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та просив визнати спільним майном подружжя кошти у сумі 119687,18 гривень, які знаходились на депозитному рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк», що був відкритий на ім'я ОСОБА_3; здійснити поділ спільного майна подружжя, виділивши у власність ОСОБА_1 59843,59 гривень та у власність ОСОБА_3 59843,59 гривень; стягнути з ОСОБА_3 на його користь 59843,59 гривень (а.с. 3-7, 107). Позов обґрунтовано тим, що спірні кошти спільно накопичені у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя.
ОСОБА_3 пред'явила до ОСОБА_1 зустрічний позов, просила визнати спільним майном подружжя 10411,03 гривень, що знаходились на відкритому на ім'я ОСОБА_1 депозитному рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк»; стягнути з ОСОБА_1 половину цих коштів, тобто 5205,51 гривень; просила стягнути з ОСОБА_1 119689 гривень її власних коштів. Позов обґрунтовано тим, що 10411,03 гривень набуті у шлюбі, є спільною сумісною власністю, а кошти 119689 гривень є її особистою приватною власністю, якими ОСОБА_1 незаконно заволодів та не повернув їй (133, 134).
В судових засіданнях сторони та їх представники наполягали на задоволенні їх вимог.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, як окремо так і взаємний їх зв'язок, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя слід відмовити повністю, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя слід також відмовити повністю з підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 17.06.2006 року по 21.10.2014 року, тобто по дату набрання законної сили рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10.10.2014 року у справі №689/863/14-ц яким шлюб, зареєстрований 17.06.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ярмолинецького районного управління юстиції у Хмельницькій області між сторонами спору (атів запис №38) розірвано. Відповідно до даного рішення з квітня 2014 року сторони спору не підтримують шлюбні стосунки, проживають окремо та не ведуть спільне господарство (а.с. 10).
09.01.2014 року ОСОБА_3 відкрила депозит у ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 108000 гривень, який того ж дня поповнила на суму 7000 гривень. На даний депозит нараховувались банком відсотки, здійснювалась капіталізація відсотків.
08.05.2014 року ОСОБА_3 накопичену суму коштів на депозиті у розмірі 119687,18 гривень перевела на власну картку (картковий рахунок) НОМЕР_1, після чого 12.05.2014 року дані кошти зняла готівкою у відділенні банку.
Дані обставини не заперечуються ОСОБА_3 та підтверджуються випискою ПАТ КБ «Приватбанк» по депозиту (картка НОМЕР_2), випискою по карті ОСОБА_3. НОМЕР_1, відомостями банку, заявою ОСОБА_5 про дострокове розірвання депозиту та виплату вкладу, депозитним договором від 09.01.2014 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 41, 103, 115, 117, 171, 172, 189-195, 200-205).
03.01.2014 року ОСОБА_1 відкрив депозит НОМЕР_3 на суму 10000 гривень у ПАТ КБ «Приватбанк». На даний депозит нараховувались банком відсотки, здійснювалась капіталізація відсотків.
14.05.2014 року ОСОБА_1 накопичену суму коштів на депозиті у розмірі 10411,03 гривень перевів на власну картку (картковий рахунок) НОМЕР_4, з якої 17.05.2014 року зняв готівкою 8000 гривень та 2400 гривень, а залишок 11,03 гривень перевів на іншу картку.
Дані обставини не заперечуються ОСОБА_1 та підтверджуються випискою ПАТ КБ «Приватбанк» по депозиту (картка НОМЕР_3), випискою по картці НОМЕР_4, внутрішніми документами банку про видачу готівки, депозитним договором від 03.01.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 46, 93-98, 120-124).
Вирішуючи спір, суд відхиляє доводи сторін з підстав такої оцінки встановлених обставин.
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-846цс16, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Отже, для визнання права сумісної власності на спірні грошові кошти слід обов'язково установити, що джерелом набуття цих коштів є спільна праця подружжя. Факту набуття коштів у власність під час шлюбу для цієї мети недостатньо.
Даний висновок відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим та має враховуватися судом при застосуванні норм права.
ОСОБА_1 серед доводів позовної заяви не навів доводів та доказів про те, що джерелом набуття коштів, які ОСОБА_3 зняла у травні 2014 року з депозитного рахунку, відкритого на її ім'я, є спільна праця подружжя. При цьому лише обмежився вказівкою на своє право на подачу додаткових доказів та доводи про те, що ці кошти спільно накопичені (т.1 а.с. 3-7, 20, 69, 107).
За наслідками витребування судом доказів в ПАТ КБ «Приватбанк» було отримано з даного товариства відомості про рахунки, депозити, виписки на ім'я кожної із сторін спору тощо (т.1 а.с. 38-47, 92-98, 102-103, 114-124, 148-150, 171-177, 189-195, 200-206). Витребувані докази не мають відомостей щодо джерела походження кошів, які ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вносили як депозитні вклади.
З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що у період шлюбу (17.06.2006 року - 21.10.2014 року) він працював на посадах помічника бригадира тр.бр. СТОВ «Берегиня» (до 10.05.2007 р.), майстра Ярмолинецького ХПП ТОВ «Хмельницькхлібопродукт (03.09.2007-30.06.2008 р.), молодшого оператора АЗС №7 2-го розряду ТОВ «НК Альфа-Нафта» (08.08.2008-02.12.2008 р.), отримував допомогу по безробіттю (24.12.2008-19.12.2009 р.), робітника ПП «Росток Н» (працює з 04.01.2011). Інших записів за період шлюбу трудова книжка не містить (т.1 а.с. 131-132).
Відповідно до довідки ПП «Росток Н» ОСОБА_1 працює на підприємстві підсобним працівником і його заробітна плата становила за 2011 рік - травень 2014 року 43912 гривень. Виходячи з відомостей довідки, вбачається, що ОСОБА_1 протягом усього періоду роботи отримував мінімальну заробітну плату за відповідний період. Інших доказів про свої доходи ОСОБА_1 не надав. Його усні доводи про наявність власної землі, які він обробляв, техніки для її обробітку, та відповідних доходів від обробітку, доказами не підтверджені. ОСОБА_1 будь-яких доказів на підтвердження цих обставин не надавав, і про них не заявляв. Крім цього, ОСОБА_1 про доходи за час роботи на інших посадах, що вказані в трудовій книжці, також не надав (т.1 а.с. 198).
Довідка виконавчого комітету Боднарівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області від 13.01.2017 року №36 містить відомості про те, що ОСОБА_1 дійсно проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 про кількість ВРХ та свиней згідно по господарської книги с. Боднарівка №2 2011-2015 р.р. об'єкта по господарського обліку НОМЕР_5 зі спільним веденням господарства. З цієї довідки також не має можливості встановити обставину про те, що джерелом набуття спірних коштів за обома позовами є спільна праця подружжя. Довідка носить загальний характер (т.1 а.с. 152).
Договір оренди цілісного майнового комплексу свиноферми в с. Боднарівка Ярмолинецького району від 0210.2009 року між орендодавцем СТОВ «Берегиня» та орендарем ПТ «Росток» та акти про передачу основних засобів для подальшої оренди, що надані ОСОБА_1 як докази, не підтверджують і не спростовують факт праці ОСОБА_1, внаслідок якої зароблено грошові кошти, на які він претендує. Даний договір укладених між двома юридичними особами, а отже, саме юридичні сторони є набувачами відповідних прав та обов'язків. Договір не містить жодних відомостей щодо доходів ОСОБА_1 як фізичної особи. ОСОБА_1 не є стороною даного правочину (т.1 а.с. 153-156).
Трудова книжка ОСОБА_6 та довідки про її пенсію також не підтверджує доводів ОСОБА_3 про те, що кошти 119689 гривень є її особистою приватною власністю, про те, що ОСОБА_6 брала участь у накопичені цих коштів (т.1 а.с. 157-166).
На підтвердження доводів ОСОБА_3 за її клопотанням було допитано свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_6 (мати ОСОБА_3.) пояснила, що з ОСОБА_1 у неї конфліктні відносини; вона знає зі слів ОСОБА_3, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 орієнтовно у травні 2014 року зняли разом кошти у банку, які зберігали для їх спільної дитини. Пояснила, що кошти накопичені з продажу свиней, яких відгодували вона (ОСОБА_6.), її мати - ОСОБА_8 (відповідно - бабуся ОСОБА_3.) та ОСОБА_3, а також з продажу молока. Свиней одночасно на відгодівлі було орієнтовно 18-20, на зиму - менше, на літо - більше, а корів - 3-4 шт. Свиней кормили за рахунок власного зерна. Зазначила, що ОСОБА_1 не допомагав їм у цьому взагалі. Коли вони принесли кошти, то вона бачила їх запечатаними у конверті коричневого кольору, на якому були підписи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 При цьому самих коштів вона не бачила. Про те, що у пакеті кошти, вона знає зі слів доньки ОСОБА_3 Кошти зберігались у ОСОБА_3 Через деякий час ОСОБА_1 забрав той же пакет, мотивувавши тим, що у неї кошти можуть викрасти. У подальшому свідок на емоціях пояснила, що ОСОБА_1 все ж таки крав зерно у ОСОБА_7, у якого працював, і привозив його. За рахунок цього зерна вони кормили свиней. ОСОБА_1 привозив свиней, вони їх догодовували, а далі він їх здавав.
Показання даного свідка не мають значення для справи, суд не бере їх до уваги, оскільки свідок перебуває у неприязних стосунках з ОСОБА_1, про що заявив самостійно та ця обставина підтвердилась під час допиту. Крім того, позивач ОСОБА_3 є донькою свідка. Враховуючи зміст заяви ОСОБА_3 про зменшення позовних вимог за зустрічним позовом, яку суд не прийняв до розгляду відповідно до ухвали від 07.03.2017 року, свідок ОСОБА_6 фактично є співвласником накопичених грошових коштів як член особистого селянського господарства. Отже, відповідно до заяви ОСОБА_3 вбачається зацікавленість свідка у результатах розподілу коштів, які ОСОБА_3 тримала на депозиті. Отже, свідок не може бути об'єктивним як в силу родинних стосунків, в силу неприязних відносин, так і в силу майнової зацікавленості. Окрім цього, свідок не бачив коштів, а отже, не може об'єктивно підтвердити їх розмір, а також факт заволодіння ОСОБА_1 цими коштами. Про ці обставини свідок знає зі слів ОСОБА_3 Даний свідок дав показання загального характеру про походження коштів, що унеможливлює підтвердження накопичення остаточної суми по датах, по розмірах виручених коштів з продажу свиней, молока (а.с. 198, 211).
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_3 є її племінницею, тобто донькою її рідної сестри, а з ОСОБА_1 вона не спілкується. При цьому останній працює у її чоловіка ОСОБА_9 ЇЇ (свідка) мати ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 проживали разом. Зі слів сестри ОСОБА_3 вона знає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 разом зняли кошти у банку, які ОСОБА_1 через два дні випросив, щоб їх не викрали; що на конверті, в якому були кошти, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розписались ввечері, вдома, після того як приїхали з банку. У ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вона бувала 1-2 рази на тиждень протягом 15-20 хвилин. Знає, що вони тримали велику кількість свиней (10-15 шт.) та корів (по 3 шт). Показання даного свідка не мають значення для справи, оскільки носять загальний характер та не містять конкретних відомостей про детальний механізм накопичення коштів (по датах, по сумах), про участь сторін у відгодівлі та реалізації тварин, молока. Про обставини спору свідок знає зі слів зацікавленої сторони - зі слів ОСОБА_3 А враховуючи показання свідка про час перебування у домоволодінні, де проживали сторони спору, даний свідок не є очевидцем участі сторін спору у відгодівлі та реалізації худоби, молока, тобто не може об'єктивно підтвердити обставину про джерело накопичення коштів.
Суд також звертає увагу на те, що згідно Пояснень ОСОБА_3, неодноразово наданих у суді, вона з ОСОБА_1 при виході з банку після зняття готівки з її депозиту, в автомобілі поставили на пакеті з коштами свої підписи, а свідок ОСОБА_7, допитана за клопотанням ОСОБА_3, стверджувала, що підписи були поставленні ввечері, вдома, після приїзду ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з банку. Цю обставину свідок ОСОБА_7 знає зі слів ОСОБА_3 Отже, показання свідка виключають пояснення ОСОБА_3 в цій частині.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Відповідно до частин 1-3 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до вказаної вище правової позиції постанови Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-846цс16 підлягає доказуванню у даній справі обставина про джерело набуття коштів, про спільну працю подружжя.
Дану обставину на підтвердження своїх доводів не довів ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_3 Належних та допустимих доказів суду сторонами спору не надано. При цьому пояснення сторін спору щодо обставин справи є протилежними.
Відповідно до ст.88 ЦПК України підстав для розподілу судових витрат між сторонами не має.
На основі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя відмовити повністю.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя відмовити повністю.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 17 березня 2017 року.
Суддя В.М. Мазурчак