Справа № 738/1873/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/332/2017
Категорія - ст.81КК Доповідач ОСОБА_2
20 березня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Секретаря судового засідання - ОСОБА_5
За участю учасників судового провадження:
Прокурора - ОСОБА_6
Захисника - ОСОБА_7
Розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2017 року відносно ОСОБА_8 про відмову в умовно - достроковому звільненні.
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2015 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рівнопіль, Волноваського району, Донецької області, громадянина України, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 260 КК України до 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання обчислюється з 29 грудня 2014 року.
Відбуваючи покарання у Менській виправній колонії № 91 ОСОБА_8 звернувся до Менського районного суду Чернігівської області із клопотанням про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2017 року було відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно - дострокове звільнення.
Обґрунтовуючи своє рішення суд вказав, що застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є передчасним, оскільки враховуючи данні особу засудженого, відсутність в нього жодного заохочення. Суд не вбачав в поведінці засудженого динаміки, яка б свідчила про його виправлення та перевиховання та прийшов до висновку, що ОСОБА_8 не довів свого виправлення та він не готовий до самоскерованої правослухняної поведінки в суспільстві за межами установи.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду, ухвалити обґрунтоване рішення, яким задовольнити його апеляційну скаргу та яким звільнити його від відбування покарання застосувавши ст. 81 КК України.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що рішення суду прийнято незаконно та з грубим порушенням вимог ст. 129 Конституції України, оскільки суд не прийняв до уваги докази щодо застосування ст. 81 КК України та під час останнього судового засідання суддя не надала можливості заявити відвід. Звертає увагу на його позитивну характеристику.
Заслухавши доповідача, думки прокурора про те, що апеляційну скаргу засудженого необхідно залишити без задоволення, захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу дослідивши матеріали справи та доводи, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 2 від 26 квітня 2002 року „Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Сумлінна поведінка - це не тільки пасивна форма поведінки засудженого під час відбування покарання, яка полягає у стримуванні від порушень режиму, порушень правил внутрішнього розпорядку, вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, азартних ігор, неухильне додержання загальноприйнятих норм і правил поведінки, активна участь у суспільному житті та сумлінне виконання громадських доручень у процесі відбування покарання, підвищення свого загальноосвітнього рівня, прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин, тощо.
На час звернення з клопотанням до суду засуджений ОСОБА_8 формально відбув 3/4 частини строку призначеного судом покарання.
Суд при розгляді клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно - дострокове звільнення врахував вищезазначені вимоги закону, належним чином дослідив безпідставність зазначених в клопотанні підстав для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_9 та обґрунтував свою відмову у задоволенні клопотання переконливими доводами.
Розглядаючи подання про умовно-дострокове звільнення суд перевірив сумлінну поведінку та сумлінне ставлення ОСОБА_8 за весь період відбування ним покарання, врахував тяжкість вчиненого злочину та дані про особу засудженого.
Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання.
Згідно характеристики засудженого та довідки про заохочення та стягнення засуджений ОСОБА_8 перебуває в місцях позбавлення волі з 31 грудня 2014 року. За час перебування в Харківському СІЗО порушень встановленого порядку не допускав, розпорядку дня дотримувався, до праці не залучався, заохочень не мав.
В Менській ВК-91 відбуває міру покарання з 13 березня 2015 року і по теперішній час. Порушень вимог встановленого порядку відбування покарання не допускає, проте дотримується їх під контролем, стягнень не має. Залучався на громадських засадах до робіт по заготівлі дров для БПК, заохочень не отримував. На виробництві установи був працевлаштований робітником швейної дільниці та був звільнений з даної роботи за власним бажанням. До вказаної роботи засуджений відносився посередньо, заохочень не отримував. Культурно-масові заходи виховного, пізнавального та розважального характеру, які проводяться в установі та відділенні засуджений відвідує, реагує на них позитивно, залучений за програмою диференційованого впливу « Фізкультура та спорт», яку реалізовує за планом.
Однак, гідно висновку Спостережної комісії Менської РДА (протокол № 68 від 23.11.2016 року) застосування пільги до засудженого ОСОБА_8 у вигляді умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання є передчасним.
Посилання засудженого на те, що під час останнього судового засідання суддя не надала йому можливості заявити відвід, спростовуються записом відеофонограми та журналом судового засідання.
Доводи апелянта про те, що згідно характеристики він є взірцем для інших в'язнів не заслуговують на увагу, оскільки відсутність у засудженого заохочень, є свідченням пасивної форми поведінки та будь-яких проявів активної та позитивної поведінки засудженого ОСОБА_8 , що б свідчило про його прагнення своєю діяльністю довести, що він став на шлях виправлення.
Твердження засудженого про те, що суд не врахував докази щодо застосування до нього умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, є безпідставними, оскільки все на що вказує засуджений судом було враховано при постановлені рішення.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що застосування до засудженого ОСОБА_8 умовно - дострокове звільнення від відбування покарання є передчасним.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 404, 405, 407, 537, 539 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2017 року відносно ОСОБА_8 про відмову у умовно - достроковому звільненні - залишити без мін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_2 ОСОБА_4