Єдиний унікальний номер 740/4887/16
Провадження № 2-а/741/22/17
м. Носівка 22 березня 2017 року
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Киреєва О.В.,
з участю секретаря Жирка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що 14 вересня 2016 року його було звільнено з посади судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у зв'язку із поданням заяви про відставку. 23 вересня 2016 року Ніжинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України йому було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 15 вересня 2016 року у розмірі 82 % із заробітної плати, яка враховується при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначено виходячи зі стажу роботи на посаді судді з 10 травня 1995 року по 14 вересня 2016 року. До призначення суддею з 1 серпня 1988 року по 10 травня 1995 року включно він (позивач) працював на посаді слідчого СВ Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області. Період роботи на посаді слідчого були зараховані ТУ ДСА України в Чернігівській області до стажу судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на час обрання його (позивача) на посаду судді. З 11 травня 2005 року наказом ТУ ДСА в Чернігівській області йому (позивачу) було встановлено щомісячне довічне грошове утримання судді, який має право на відставку, але продовжує працювати на посаді судді, у розмірі 82 % від заробітної плати з розрахунком стажу 21 рік 8 місяців, а з 10 травня 2009 року - у розмірі 90 % заробітної плати із розрахунком стажу 25 років. 24 листопада 2016 року він (позивач) звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% з урахуванням періоду роботи на посаді слідчого, але йому було відмовлено в цьому з посиланням на те, що чинним законодавством не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді інших категорій стажу. Він (позивач) вважає відмову такою, що суперечить законодавству України.
Позивач просив:
- визнати незаконними дії Ніжинського об'єднаного УПФ України, що виразилися у призначенні йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82 % від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати Ніжинське об'єднане УПФ України призначити йому з 15 вересня 2016 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, провести перерахунок та виплату із врахуванням проведених виплат;
- стягнути з Ніжинського об'єднаного УПФ України судові витрати по сплаті судового збору.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, начальник Ніжинського об'єднаного УПФ України подав до суду заперечення на адміністративний позов, суть яких зводиться до того, що відсутні законні підстави для врахування до періоду роботи на посаді судді проходження служби в органах МВС України в Чернігівській області на посаді слідчого СВ Ніжинського МВ УМВС України у Чернігівській області з 1 серпня 1988 року по 10 травня 1995 року, оскільки ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України № 4015-ХІІ від 24 лютого 1994 року, яка передбачала зарахування до стажу роботи на посаду судді інших категорій стажу, втратила чинність на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 7 липня 2010 року. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ втратив чинність, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу ХІІ Закону України № 1402-VIII від 2 червня 2016 року на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 2 червня 2016 року. Начальник управління просив відмовити позивачу в задоволенні позову, розгляд справи проводити без участі їх представника управління.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що позивач з 1 серпня 1988 року по 10 травня 1995 року працював на посаді слідчого СВ Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області, а з 10 травня 1995 року по 14 вересня 2016 року - на посаді судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 14-18).
14 вересня 2016 року відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» № 1515-VІІІ від 8 вересня 2016 року позивач був звільнений з посади судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, що підтверджується копією наказу про звільнення (а.с. 34).
З 15 вересня 2016 року позивач перебуває на обліку в Ніжинському об'єднаному УПФ України та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 82% суддівської винагороди, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням рішення КСУ від 8 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016, що підтверджується відомостями, зазначеними у запереченні на адміністративний позов (а.с. 48).
У судовому засіданні встановлено, що до стажу судді для призначення щомісячного довічного грошового утримання не було зараховано період роботи позивача на посаді слідчого СВ Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області.
З копії наказу ТУ ДСА України в Чернігівській області № 37-о від 17 березня 2009 року (а.с. 33) вбачається, що позивачу було встановлено щомісячне довічне грошове утримання судді, який має право на відставку, у розмірі 90 % від заробітної плати із розрахунком стажу 25 років.
24 листопада 2016 року позивач звернувся до Ніжинського об'єднаного УПФ України із заявою про здійснення перерахунку та виплати йому довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% з урахуванням періоду роботи на посаді слідчого СВ Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області, що підтверджується копією заяви (а.с. 35).
2 грудня 2016 року Ніжинське об'єднане УПФ України відмовило позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з тих мотивів, що ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України № 4015-ХІІ від 24 лютого 1994 року, яка передбачала зарахування до стажу роботи на посаду судді інших категорій стажу, втратила чинність на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 7 липня 2010 року. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ втратив чинність, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу ХІІ Закону України № 1402-VIII від 2 червня 2016 року на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 2 червня 2016 року, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, що підтверджується копією листа № 110/03/К-2 від 2 грудня 2016 року (а.с. 36).
Суд вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать ст.ст. 22, 126 Конституції України, ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 2453-VI), рішенню Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 8 червня 2016 року, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи, керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У ч. 1 ст. 126 Конституції України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у ч. 1 ст. 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.
Позивач пішов у відставку до 30 вересня 2016 року, тобто до набрання чинності Законом України № 1402-VІІІ від 2 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів».
На момент виходу позивача у відставку чинним був Закон України № 2453-VI від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів».
Пунктом 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року, який скасував дію Закону України «Про статус суддів», було передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів», який був чинний на момент призначення позивача суддею, до роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражних судів України, зараховується також час роботи на посадах суддів та арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському та Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражі у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Ураховуючи вищенаведені правові норми, суд робить висновок, що позивач має право на врахування періоду роботи на посаді слідчого до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 року щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим за 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Чинність цих положень підтверджено і в рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 8 червня 2016 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці). У своєму рішенні Конституційний Суд України зазначив, що вже визнавав неконституційними положення законів України щодо зниження розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позбавлення суддів можливості подальшого перерахунку розміру такого утримання; припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання на період роботи суддів у відставці на певних посадах, а також встановлення максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання (пункт 2 резолютивної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Незважаючи на це, Верховна Рада України прийняла Закон № 213, Закон № 911, окремими положеннями яких звужено обсяг гарантій незалежності суддів.
Конституційний Суд України зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є «обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені» (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).
Таким чином, Верховна Рада України, приймаючи Закони № 213, 911 та вносячи ними зміни до Закону № 2453, порушила частину другу статті 8, частину другу статті 150 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на зазначене, чинною є редакція ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 24 лютого 2011 року, яка встановлює, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати працюючого на даний час на відповідній посаді судді з урахуванням стажу роботи на посаді слідчого СВ Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області є протиправними.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані на законі, а тому підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 551,20 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 9).
Вказаний судовий збір підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Ніжинського об'єднаного УПФ України.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Суд вважає за необхідне допустити негайне виконання даної постанови в межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 94, 99, 158-163, 256 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, що виразилися у призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82 % від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Ніжинське об'єднане УПФ України призначити з 15 вересня 2016 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, провести перерахунок та виплату грошового утримання із врахуванням проведених виплат.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.
Постанову звернути до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя О.В. Киреєв