22 березня 2017 року Справа № 915/66/17
м. Миколаїв
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Роскометика" (54017, м.Миколаїв, пр. Жовтневий, буд. 47, кв. 3), код 31613817
відповідач: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (54008, м. Миколаїв, вул. Погранична (Чигрина), 159), код 05410263
про: стягнення збитків в сумі 56 346 грн. 04 коп.,
суддя В.Д. Фролов
від позивача - Людаєв В.В. довіреність №03/03 від 03.03.2017;
- Кравцов О.В. довіреність №06/03 від 06.03.2017;
- Бєлобородов А.А. довіреність №16/3 від 16.03.2017;
від відповідача - Сімцис Ю.В. довіреність №04/1312 від 30.12.2016.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Роскометика" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (далі - відповідач) про стягнення 56 346 грн. 04 коп. збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з припинення газопостачання відповідачем з 03.02.2015 по 30.06.2015 позивач припинив виробничий процес, умови якого зазначені в наказі директора ТОВ "Роскосметика" №101 від 29.12.2011.
Листом від 09.02.2015 №9/02-2015 позивач повідомив відповідача про наслідки припинення газопостачання, зокрема, що у зв'язку з припиненням газопостачання позивач вимушений припинити виробничий процес, що може призведе до неможливості виконання укладених угод та призведе до понесення збитків.
У зв'язку з припинення газопостачання та для відновлення виробничого процесу відповідач 04.08.2015 придбав котел електричний "Титан" та 22.09.2015здійснив відповідні електромонтажні роботи вартістю 1 500,00 грн., що підтверджено видатковою накладною від 04.08.2015 та платіжним дорученням №5644 від 16.09.2015 (а.с.49-56).
Пунктом 6.4.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний у разі невиконання своїх зобов'язань щодо обсягів постачання газу виплатити позивачу суму вартості недопоставленого газу протягом 10 днів. Проте, відповідач своїх договірних зобов'язань в цій частині договору не виконав, та не виплатив позивачу загальний обсяг недопоставленого газу у розмірі 4 754 тис. куб м., що за цінами на час укладення Договору становить 49 164, 04 грн.
В судовому засіданні представники позивача в судовому засіданні підтримують позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючи на те, що позивачем не надано доказів понесення збитків, обґрунтування їх розміру, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками, вини відповідача та факт правопорушення, за таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 49 164,04 грн. вартості недопоставленого газу та витрат на придбання та встановлення електричного котла вартістю 7 182,00 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовна заява не обґрунтована належним чином та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
30.12.2012р. за № ТП-ПР-1121282-МГ між сторонами у справі було укладено типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб промислових підприємств та інших суб'єктів господарювання, які є кінцевим споживачем), дія якого щороку пролонгується сторонами.
В постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2016 у справі №915/256/16 вказано, що ПАТ "Миколаївгаз" на підставі Акту № б/н про припинення (обмеження) газопостачання про відключення від споживання газу від 03.02.2015 року постачання природного газу на користь ТОВ "Роскосметика" за Договором від 30.12.2012 року було припинено, а рішеннями у господарських справах № 915/259/15 та № 915/1593/15 встановлено, що ПАТ "Миколаївгаз" безпідставно здійснило припинення газопостачання ТОВ "Роскосметика".
За приписами ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Позивач посилається на те, що в результаті дій відповідача, щодо припинення газопостачання ТОВ "Роскосметика", позивач зазнав збитків на суму 56 346 грн. 04 коп., яка складається з 7 182 грн. 00 коп. - витрати, для відновлення нормального функціонування підприємства та 49 164 грн. 04 коп. - вартість недопоставленого газу за договором.
Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Виходячи зі змісту статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за зобов'язаннями, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
З огляду на положення статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, негативних наслідків такої поведінки (збитків, шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативних наслідків (збитками, шкодою), вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (Постанова Верховного Суду України від 04.07.2011р. справа №42/78-10).
У відповідності до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Однак, позивачем на протязі розгляду справи та матеріалами справи не підтверджено протиправність дій Публічного акціонерного товариства "Миколаївгаз" по безпідставному припиненню газопостачання Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскометика".
Крім того, як зазначено позивачем та підтверджено матеріалами справи, застосування відповідачем оперативно-господарської санкції з припинення газопостачання позивача відбувалось в період з 03.02.2015 по 30.06.2015 року, однак, відновлення свого попереднього стану позивач здійснив 04.09.2015 шляхом придбання електричного котла "Титан" та 22.09.2015 здійснив відповідні електромонтажні роботи. Придбання та встановлення електричного котла "Титан" позивачем здійснено через 6 місяців після фактичного припинення газопостачання позивача та після відновлення постачання газу відповідачем, таким чином, відсутній причинно-наслідковий зв'язок, що відключенням відповідачем позивача від газопостачання вплинуло на понесення витратам позивача в розмірі 7 182 грн. 00 коп.
Матеріалами справи не підтверджено, що позивачу в результаті дій відповідача по припиненню газопостачання завдано реальні збитки, а саме: збитки в розмірі 49 164 грн. 04 коп. - вартість недопоставленого газу за договором, оскільки у суду відсутні докази, що позивач оплатив обсяг газу у розмірі 4 754 тис. куб м., що за цінами на час укладення Договору становить 49 164, 04 грн.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 56 346 грн. 04 коп., матеріалами справи не підтверджені, а відтак задоволенню не підлягають.
Враховуючи зазначене, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись положення ст.49 ГПК України, суд покладає судові витрати на позивача.
Відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 24 березня 2017 року.
Суддя В.Д. Фролов