"21" березня 2017 р. Справа № 922/1766/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.,
при секретарі Пляс Л.Ф.
за участю представників:
стягувача - Демчук О.В. за довіреністю №14-94 від 18.04.2014 року;
відповідача - Закаблуков А.С. за довіреністю № 27 від 27.01.2017 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу стягувача - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 709 Х/1-28) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.02.17 у справі № 922/1766/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків,
про стягнення коштів,
У травні 2014 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" про стягнення основного боргу в сумі 40462546,40 грн, пені в сумі 2322873,42 грн, інфляційних витрат в сумі 441601,19 грн та 3% річних в сумі 857441,89 грн, а також витрат зі сплати судового збору.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.06.2015 у справі № 922/1766/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 40462546,40 грн, пеню в сумі 232287,34 грн, інфляційні витрати в сумі 441601,19 грн, 3% річних в сумі 857441,89 грн та судовий збір в сумі 73080,00 грн. Надано відстрочку виконання рішення суду до 16.12.2015.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.12.2015, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2016, задоволено заяву боржника - ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" від 09.12.2015 про відстрочку виконання рішення суду. Виконання рішення у справі № 922/1766/14 відстрочено до 01.05.2016.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.05.2016, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016, задоволено заяву боржника про відстрочку виконання рішення суду та відстрочено виконання рішення суду до 01.12.2016.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.08.2016 ухвалу суду першої інстанції від 10.05.2016 та постанову апеляційної інстанції від 15.06.2016 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.10.2016 задоволено заяву боржника про відстрочку виконання рішення суду. Виконання рішення у справі № 922/1766/14 відстрочено до 03.02.2017.
30.01.2017 боржник - ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою про відстрочення виконання рішення суду до 01.07.2017 у відповідності до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України ( т. 6 а.с.114-119).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.02.2017 (суддя Лаврова Л.С.) заяву боржника - ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" від 30.01.2017 про відстрочку виконання рішення у справі № 922/1766/14 задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2015 у справі № 922/1766/14 до 01.08.2017.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.03.2017 (суддя Лаврова Л.С.) виправлено технічну описку в резолютивній частині ухвали Господарського суду Харківської області від 07.02.2017 у справі № 922/1766/14. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2015 у справі № 922/1766/14 до 01.06.2017 року.
Стягувач - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.02.2017 у справі № 922/1766/14, у задоволенні заяви Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/1766/14 - відмовити в повному обсязі; покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору за подання цієї апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що посилання боржника на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення. Ні нормами чинного законодавства, ні договором не передбачено звільнення від відповідальності у зв'язку з низькою платоспроможністю населення та невиконанням державою взятих на себе зобов'язань по відшкодуванню різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Вважає, що відповідачем під час розгляду заяви про відстрочку не доведено виключні обставини у відповідності до ст. 121 ГПК України, а саме: загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках та відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення. При цьому, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції обмежився дослідженням скрутного фінансового становища відповідача (боржника) не врахувавши докази скрутного становища позивача і не приймаючи до уваги його інтереси та права.
16.03.2017 відповідач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№2841), в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, наданням належної оцінки всім доводам як позивача, так і відповідача по справі, із врахуванням при цьому інтересів позивача без порушення матеріального чи процесуального права. Вказує на те, що ним доведено виключні обставини у відповідності до ст. 121 ГПК України, згідно висновку судово-економічної експертизи №70 від 25.05.2015 р. відповідач знаходиться у кризовому становище, його фінансова стійкість є дуже низькою та він близький до банкрутства та не має можливості розрахуватися з позивачем без запозичення грошей (кредити або державне фінансування). Крім того надана до суду першої інстанції остання фінансова звітність, відповідно до якої загальні збитки на кінець вересня 2016 року складають 212074 тис. грн. Більша частина усіх грошей, що надходять від споживачів перераховується позивачу, як гарантованому постачальнику газу, а залишок використовується на виплату заробітної плати та на підтримання технологічного процесу виробництва комунальних послуг. Майно, що знаходиться у відповідача належить територіальній громаді та знаходиться у нього в оперативному управлінні.
Розглянувши матеріали справи, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу виходив з того, що прострочка платежів відповідача об'єктивно виникла не з його вини, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів та не покриття тарифами собівартості енергоносіїв, у зв'язку з введенням в дію порядку примусового перерозподілу грошей, які направляються до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та не передбачають погашення існуючого боргу та нарахувань на суму боргу перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України", крім того у разі отримання заборгованості з різниці у тарифах з Державного бюджету України підприємство зможе повністю розрахуватися з позивачем та погасити заборгованість. Суд частково задовольнив заяву відповідача та надав відстрочку виконання рішення до 01.06.2017, тобто на час, необхідний для вирішення питання по погашенню заборгованості з різниці у тарифах, яка повинна бути компенсована з Державного бюджету. Крім того суд врахував інтереси позивача, оскільки примусове стягнення з відповідача суми боргу за цією справою не приведе до належного виконання рішення суду, а тільки погіршить становище відповідача, що може привести до його банкрутства та зупинення діяльності, яку у подальшому не можливо буде відновити.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається зі змісту заяви боржника - Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" про відстрочку виконання рішення суду, вона обґрунтована тим, що відповідач звертаючись до суду з заявою про відстрочку виконання рішення, вказує на той факт, що з моменту надання відстрочки до цього часу економічна ситуація на підприємстві не змінилась, відповідачу не було надано у період строку відстрочки відшкодування різниці в тарифах та невідшкодовані витрати згідно Закону України за №626 -VIII від 16.07.2015 р. "Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг "., які у відповідності до цього Закону передбачено перерахувати до 01.07.2017 р. Відповідач на даний час знаходиться у скрутному фінансовому стані близькому до загрози банкрутства. Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, водопостачання та водовідведення в порівнянні з тими цифрами, що були надані при поданні останньої заяви (вересень 2016 року), збільшився та виглядає наступним чином: за послуги надані населенню: по теплопостачанню за період з 1 вересня 2014 року по січень 2017 року у сумі 36922056,00 грн.; по водопостачанню та водовідведенню за період з 1 вересня 2014 року по січень 2017 року у сумі 3936680,30 грн.; за послуги надані підприємствам та організаціям, що фінансуються з державного або місцевого бюджету: по теплопостачанню станом на 27.01.2017 року у сумі 138307,2 тис. грн.; по водопостачанню та водовідведенню станом на 27.01.2017 року у сумі 3983,8 тис. грн. Заборгованість населення за спожиті послуги складає суму у розмірі 49088321,64 грн. Збитковість діяльності відповідача на цей час, крім тих документів, що є в матеріалах справи, підтверджує остання фінансова звітність, яка свідчить про погіршення фінансових показників у порівнянні з тими цифрами, що були надані у останній заяві про відстрочку виконання рішення суду по даній справі. Висновок експерта зроблений при проведенні судової експертизи платежеспроможності № 70 від 25.05.2015 р. у повній мірі відповідає сьогоднішньому стану підприємства.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи колегія суддів зазначає, що статтею 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також, не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.
Відповідно до п.7.1.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.2 Постанови "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2010 р. №9 розтлумачив приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та вказав, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, має право відстрочення виконання рішення. Тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, у тому числі, населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг.
Матеріалами справи підтверджується, що на підприємстві боржника склалась дуже складна економічна ситуація, яка виникла у зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання. До моменту прийняття нових тарифів у 2014 року тарифи на теплопостачання покривали лише на 55 % витрат на їх виробництво, станом на кінець 2014 року 87 % витрат на їх виробництво, фактично економічно обґрунтовані тарифи були встановлені відповідачу тільки з 1 квітня 2015 року та почали діяти з початком опалювального сезону 2015 -2016 року, тобто з жовтня 2015 року.
Однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення. Борги населення за комунальні послуги у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію по ХОКП "ДРІТ" досягли по теплопостачанню на 01.01.2017 р. суму у розмірі 49088321,64 грн., крім того суд погоджується з тим фактом, що заборгованість населення перед відповідачем виникла по деяким підставам, що не залежать від волі відповідача, зокрема суд бере до уваги, що норми діючих на цей час законів (мається на увазі ч. 7 ст. 52 ЗУ "Про виконавче провадження" у старій редакції та п. 7 ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження" у новій редакції) захищають споживачів (фізичних осіб) від примусового стягнення, у тому числі від стягнення заборгованості за комунальні послуги, однак не передбачають у даному випадку компенсації надавачам комунальних послуг, що веде до прямих збитків комунальних підприємств, до яких відноситься відповідач.
Єдиним джерелом погашення заборгованості по зазначеній справі є виплата з Державного бюджету України заборгованості різниці у тарифах на теплову енергію, послуги водопостачання та водовідведення перед ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території".
Колегія суддів враховує, що обсяг заборгованості з різниці в тарифах за надані послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення склав суму у розмірі 183149,73 тис. грн. яку Держава повинна компенсувати відповідачу. Існування заборгованість перед комунальними підприємствами, у тому числі перед відповідачем, підтверджує прийнятий Закон України за № 626 -VIII від 16.07.2015 р. "Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг". Згідно прикінцевих положень цього Закону на Кабінет Міністрів України покладається обов'язок до 1 липня 2017 року вжити заходів щодо відшкодування в повному обсязі різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися державної влади чи органом місцевого самоврядування. Викладене у рішенні Рахункової палати № 3-3 від 23.02.2016 року також підтверджує цей факт, а саме вказується: що на цей час рахується заборгованість з різниці в тарифах на суму 5,7 млрд. гривень; нормативне-правове врегулювання окремих питань, пов'язаних з використанням у 2014, 2015 роках субвенцій, було недосконалим, що не сприяло ефективному управлінню коштами державного бюджету; система планування і розподілу субвенції не була цілісною і не забезпечувала реалізацію принципу справедливості і неупередженості розподілу суспільного багатства, визначеного Бюджетним кодексом України; бюджетна програма з надання субвенції недовиконана у 2014 році проти затверджених бюджетних призначень на 11,4 % (на 1,6 млрд. грн.), у 2015 році - на 16,3 %. (на 0,9 млрд. гривень); законом про державний бюджет на 2016 рік бюджетну програму з надання субвенції на погашення різниці в тарифах не передбачено, що не сприяє виконанню Закону України від 16.07.2015 № 626 "Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг". У висновках Рахункова палата вказує на те, що відповідно до норм Закону України від 16.07.2015 № 626 "Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг" Кабінету Міністрів України необхідно до 01.07.2017 року вжити заходів щодо відшкодування в повному обсязі заборгованості з різниці в тарифах, яка утворилась до 01.01.2016 р. Затримка з узгодження і погашення заборгованості погіршує фінансовий стан і підриває довіру підприємств - надавачів послуг до зобов'язань держави.
Також на цей час прийнятий Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1330-19 від 3.11.2016 р. (офіційно опублікований 29.11.2016 року у № 227 "Голос України"), який передбачає для таких підприємств, як відповідач, у разі їх участі у реструктуризації заборгованості за поставлений газ: зупинення виконавчих проваджень по стягненню заборгованості за поставлений газ та інших нарахувань нарахованих на суму боргу; відстрочення погашення заборгованості на п'ять років, та у разі виконання договору відстрочки погашення усіх нарахувань на таку суму боргу. Однак до цього часу Кабінетом Міністрів України у відповідності до цього Закону не прийнятий порядок згідно з яким буде проводитися реструктуризація заборгованості.
Фактично після отримання різниці в тарифах та невідшкодованих витрат відповідач зможе повністю розрахуватися з позивачем по сумі боргу, а у разі участі у реструктуризації заборгованості за поставлений газ з початком прийняття Кабінетом Міністрів України порядку згідно Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1330-19 від 3.11.2016 р. усі нарахування зроблені на суму боргу за поставлений природний газ повинні бути погашені.
Тяжкий фінансовий стан відповідача підтверджує надана фінансова звітність (баланси та звіти про фінансові результати за півріччя 2015 року та 3 квартали 2015 року, за 2015 рік, за півріччя 2016 року, за 3 квартали 2016 року; звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання за січень-червень 2015 року, за січень-вересень 2015 р., за січень-червень 2016 року, за січень-вересень 2016 року; звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг водопостачання та водовідведення за січень-червень 2015 року, за січень-вересень 2015 р, за січень-червень 2016 року, за січень-вересень 2016 року; звіти з праці за січень-грудень 2015 року по кожному структурному підрозділу відповідача).
Колегія суддів приймає до уваги, що Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" відповідно до Статуту є важливим та значимим підприємством Харківської області, оскільки надає послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення споживачам більшої частини Харківської області, майже 2 млн. осіб. Примусове стягнення боргу у період опалювального сезону, може призвести до його зриву, що негативно позначиться на якості послуг, що надаються відповідачем та соціальної напруженості серед споживачів. Департамент житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської облдержадміністрації у своєму листі № 03-08/19 від 12.09.2016 р. вказує на той факт, що про загальновідому проблему з розрахунками відомо на державному рівні та компетентні органи вирішують порядок погашення боргів перед комунальними підприємствами, про що свідчить ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг» за № 626-УШ від 16.07.2015 р. де вказано, що це питання повинно бути вирішено до 1.07.2017 року.
До тверджень стягувача про те, що боржником не доведено сукупність обставин, які носять винятковий характер, а саме існування загрози банкрутства боржника; відсутність коштів на банківських рахунках боржника; відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, колегія суддів ставиться критично з наступних підстав.
Так, існування загрози банкрутства підтверджується наданим до матеріалів справи висновком судової експертизи № 70 від 25.05.2015, в якому зазначено, що діяльність підприємства є збитковою, фінансова стійкість підприємства є дуже низькою, що створює передумови для його кризового становища та підприємство не може обійтися без зовнішнього фінансування, крім того розрахуватися з позивачем не може без отримання бюджетних коштів (субвенцій).
Про відсутність коштів на банківських рахунках, достатніх для виконання рішення по даній справі свідчить той факт, що більша частина усіх грошей, що поступають від споживачів перераховується ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як гарантованому постачальнику газу, а остання використовується на виплату заробітної плати та на підтримання технологічного процесу виробництва комунальних послуг. У відповідності до коефіцієнтів перерозподілу грошей у відповідача відсутні кошти для своєчасної виплати не тільки заробітної плати, борг по якій значний, про що свідчить баланс на кінець 3 кварталу 2016 року, графа 1630 - заборгованість по заробітній платі складає 3.380 млн. грн. на кінець звітного періоду та для виконання інших поточних платежів, необхідних для підтримання технологічного процесу, що підтверджується балансом на кінець 3 кварталу 2016 року, графа 1615 - заборгованість за товари, роботи, послуги на кінець 3 кварталу 2016 року склала 2052465 тис. грн. У той же час відповідач не може своєчасно розраховуватися з бюджетом згідно балансу на кінець 3 кварталу 2016 року, графа 1620 - заборгованість перед бюджетом на кінець З кварталу 2016 року склала суму у розмірі 9643 тис. грн.
Як вказує боржник, у разі відсутності примусового перерозподілу коштів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 р. «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» (з наступними змінами та доповненнями) позивач би зміг погасити заборгованість перед позивачем з найдавнішим строком виникнення, а саме по даній справі. Однак на цей час усі гроші списуються у відповідності до розподілу на користь позивача по поточним договорам укладеним на 2016-2017 рік. Іншої частини коштів у розмірі 168028,99 тис. грн., яку Держава повинна компенсувати відповідачу, у разі їх перерахування повинно хватити, щоб повністю розрахуватися з позивачем за усіма договорами укладеним раніше. Враховуючи той факт, що відповідач не може погасити заборгованість перед позивачем не за своєю волею, а у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням різниці в тарифах та невідшкодованих витрат, він вимушений був звернутися до суду про надання відстрочки виконання рішення суду, оскільки інші джерела фінансування у відповідача відсутні, про що також вказав у своєму листі 03-08/19 від 12.09.2016 р. Департамент житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації.
Що стосується грошових коштів, що знаходяться на рахунках з спеціалізованим режимом використання у відповідності до п. 10 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (на 1.10.2015 р. на підставі п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 792 «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ»), на них не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями суб'єктів ринку природного газу. Згідно до ст. 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» до суб'єктів ринку природного газу відноситься відповідач.
Колегія суддів вважає, що боржником також доведено відсутность майна, на яке можливо звернути стягнення. Так, боржником надані до суду договори, рішення та акти прийому-передачі майна від міських, селищних та сільських рад, які вказують на той факт, що все майно, що знаходиться у відповідача і числиться на балансі останнього, не є його власністю, а належить територіальним громадам, тому на нього не може бути покладене примусове стягнення боргу.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріалами справи підтверджується сукупність обставин, які носять винятковий характер та свідчать про неможливість негайного одночасного виконання рішення суду, з якими частина 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України пов'язує можливість розстрочення виконання рішення господарського суду.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 року відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співрозмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції прийняв до уваги доводи лише однієї сторони і не врахував інтереси позивача, спростовуються судовим дослідженням обставин справи. Крім того, як правомірно зазначено судом першої інстанції, стягнуті судом суми 3 % річних та інфляційні збитки по даній справі та нарахування на суму боргу по господарській справі №922/5887/15 за час наданої відстрочки відповідачу (це 3 % річних у розмірі 695565,47 грн. та інфляційні в розмірі 12613250,49 грн.) мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.
Встановивши зазначені обставини на підставі належної оцінки сукупності належних та допустимих доказів, господарський суд першої інстанції правомірно, з дотриманням балансу інтересів обох сторін частково задовольнив заяву боржника.
Враховуючи диспозитивність норм Господарського процесуального кодексу України щодо повноважень суду при відстроченні виконання рішення, наявність реальних доказів, що підтверджують тяжкий фінансовий стан боржника та їх виключний характер, наявність обставин, що унеможливлюють виконання рішення, а також те, що виконання даного рішення приведе до негативних наслідків для боржника - припинення діяльності його підприємства щодо забезпечення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання, і як наслідок унеможливить виконання рішення взагалі, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відстрочки виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2015 у справі № 922/1766/14 до 01.06.2017 року, тобто на час, необхідний для вирішення питання по погашенню заборгованості з різниці в тарифах, яка повинна бути компенсована з Державного бюджету.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду Харківської області від 07.02.17 у справі № 922/1766/14 має бути залишена без змін.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 07 лютого 2017 року у справі № 922/1766/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Повний текст постанови складено 24 березня 2017 року.
Головуючий суддя Пелипенко Н.М.
Суддя Гетьман Р.А.
Суддя Ільїн О.В.