Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
Іменем України
22 березня 2017 р. Справа № 927/108/17
За позовом: Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер»,
масив «Зелений» №1, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 15501
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Північний офіс держаудитслужби, вул. Січових стрільців, 18, м. Київ
В особі: Управління північного офісу держаудитслужби в Чернігівській області,
вул. Бєлінського, 11, м. Чернігів, 14000
До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Теплоресурс», вул.Любецька, 60-А, м. Чернігів, 14021
про стягнення 214195грн.52коп.
Суддя Книш Н.Ю.
від позивача: Кезля О.В. юрисконсульт довіреність №43-01/1784 від 09.12.2016
від відповідача: Якимчук Ю.В. юрисконсульт довіреність №01-17 від 05.01.2016
від третьої особи: Мойсієнко Н.О., провідний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу довіреність № 26-16-17-17/186 від 10.01.2017; Артюх А.С., державний аудитор відділу довіреність №26-16-17-17/1249 від 03.02.2017
Рішення приймається після оголошеної перерви у судовому засіданні з 06.03.2017 по 09.03.2017 та з 09.03.2017 по 22.03.2017 на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем подано позов (з урахуванням конкретизації вимог, викладених у нормативно-правовому обґрунтуванні позовних вимог №43-01/157 від 03.02.2017) про стягнення з відповідача 214195,52грн. збитків, завданих через завищення вартості наданих послуг, що включені в акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за 8 місяців 2016 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Управлінням північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області під час позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер» за період з 17.11.2014 по 07.09.2016 було виявлено порушення п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007. Відповідно до п.6.1.10 договорів на постачання теплової енергії №12 від 18.12.2015, №1-02/2016 Т від 23.02.2016 межею розподілу є точка, в якій здійснюється передача послуг від теплопостачальника споживачу - місце підключення мереж споживача до мереж теплопостачальника. Позивач вважає, що відповідно до умов договорів та вимог Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198, межею продажу теплової енергії між теплопостачальником та споживачем є закінчення тепломережі на вході до будівель споживача, так як за договором оренди № 18 від 14.11.2014 тепломережа і вузол обліку, розміщений в будівлі автономної котельні БМГК-4000, знаходяться в оренді теплопостачальника. Отже, точка обліку теплової енергії не співпадає з межею продажу теплової енергії, в результаті чого виникає розбіжність між кількістю теплової енергії, що зафіксована вузлом обліку та фактично отриманою кількістю теплової енергії споживачем на розмір втрат теплоти в теплових мережах. Під час складання актів здачі-прийняття робіт на підставі акту зняття показання теплолічильників та лічильників гарячої води, не були враховані втрати в тепломережах (після вузла обліку теплової енергії до межі продажу), що призвело, за твердженням позивача, до завищення розміру отриманих послуг диспансером за опалювальний період 2016 року на суму 214195,52грн.
Одночасно позивачем вказано, що розрахунок втрат теплової енергії в тепловій мережі, було виконано відповідно до КТМ 204 Україна 244-94 «Норми та вказівка по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових ті громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», ДСТУ - НБВ.1.1-27:2010 «Будівельна кліматологія» та температурного графіка на опалювальний сезон 2015-2016 років по котельні БГМК-4000 за адресою проспект Миру б/н. Позивач ствердив, що фактично проводив оплату не за корисну теплову енергію спожиту ним, а за вироблену теплопостачальником (відповідачем) орендованою автономною котельнею БМГК-4000, що призвело до завищення сум наданих послуг, які включені в акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за 8 місяців 2016 року в розмірі 214195,52грн. Позивач вважає, що діями теплопостачальника щодо неврахування втрат йому завдано збитки на суму 214195,52грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Відповідач у поданих суду письмових поясненнях заперечує проти вимог позивача та вважає позов безпідставним та просить відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Відповідач зазначає, що відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, №18 від 17.11.2014, що укладений між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар), останній прийняв в користування будівлю блочно-модульної газової котельні з обладнанням та тепломережу довжиною 511 метрів на період з 01.01.2015 року до 30 грудня 2017 року. Для надання послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем у 2016 році були укладені додаткова угода №2 від 18.01.2016 до договору №12 від 18.12.2015 та договір №1-02/2016Т від 23.02.2016. Облік теплової енергії здійснювався відповідно до показань лічильника, що знаходиться в приміщенні котельні, яка орендується відповідачем. За перші 8 місяців 2016 року між сторонами відповідно до укладених договорів на постачання теплової енергії були підписані акти здачі-прийняття надання послуг з опалення на загальну суму 3930193,09грн. Відповідачем за формулою 2.14, що зазначена в п. 2.2.5 КТМ 204 Україна 244-94 «Норми та вказівка по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», наведено перерахунок обсягу фактично спожитої позивачем теплової енергії в довідках за січень, лютий, березень та квітень 2016 року, які додані до матеріалів справи, в яких, за твердженням відповідача, відсутні нормативні втрати теплової енергії в мережах теплопостачальника, а враховані лише показники передбачені законодавством України для споживачів без вузла обліку. Окрім того, заперечуючи проти позову відповідач посилається на п.7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерством палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71, на п.3.1.8 КТМ 204 Україна 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні». У письмових поясненнях за № 07/17 від 06.03.2017 відповідач роз'яснив порядок нарахування теплової енергії та порядок розрахунків між сторонами у відповідності до додаткової угоди № 2 від 18.01.2016 до договору № 12 від 18.12.2015 та договору № 1-02/2016 Т від 23.02.2016, повідомив про допущені помилки при визначені вартості теплової енергії шляхом введення невірного обсягу споживання та невірне виставлення відповідачем до оплати рахунку № СФ-0000012 від 14.04.2016 та відповідно про помилкове підписання сторонами 15.04.2016 акта № 0000012 на 302,920 Гкал на суму 606297,41 грн., коли фактично позивачем спожито теплової енергії в обсязі 41,50 Гкал на суму 83062,67 грн., про відображення в подальшому суми 523234,74 грн. як передоплати позивача. Окрім того, відповідач вважає, що спірна сума коштів у розмірі 214195,52грн. набута за наявності правової підстави, оскільки останні були перераховані позивачем в межах здійснення оплати отриманої теплової енергії за відповідними договорами. Складені акти зняття показань теплолічильника погоджені представником позивача, також, підписані між сторонами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Теплопостачальником належним чином виконані умови договору. Крім того, відповідач не є балансоутримувачем тепломережі, що проходить після вузла обліку теплової енергії, а належить позивачеві на праві оперативного управління.
Відповідно до ухвали від 02.02.2017 за клопотанням позивача суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Північний офіс держаудитслужби (вул.Січових стрільців,18, м. Київ) в особі Управління північного офісу держаудитслужби в Чернігівській області (вул.Бєлінського,11, м. Чернігів, 14000).
Третя особа в своїх поясненнях зазначила, що під час проведення позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період 17.11.2014 по 07.09.2016 виявлені порушення та направлено диспансеру лист з вимогою про усунення виявлених ревізією порушень, зокрема, встановлено, що під час складання актів здачі-прийняття робіт на підставі акту зняття показання теплолічильників та лічильників гарячої води, не були враховані втрати в теплових мережах (після вузла обліку теплової енергії до межі продажу), що призвело до завищення розміру отриманих послуг диспансером за 8 місяців 2016 року на загальну суму 214195,52грн, чим завдано збитків позивачу на відповідну суму. Третя особа також пояснила, що в ході проведення ревізії, залученим спеціалістом ПАТ «Облтеплокомуненерго» встановлено, що нормативні втрати теплової енергії в мережах з урахуванням довжин та діаметрів трубопроводів, відповідно до додатку 6 паспорту теплової мережі диспансеру, з урахуванням витоку в об'ємі 753 м.куб., котрий відповідачем було закладено в статті витрат «Вода на підживлення системи теплопостачання», становлять 273,01 Гкал або 5,45%. Розмір втрат 5,45% були застосовані при розрахунку суми завищеного розміру отриманих позивачем послуг за 8 місяців 2016 року. Третя особа повідомила, що визначення втрат теплоти в теплових мережах на підставі випробувань відповідачем та позивачем не проводились.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 09.03.2017 за клопотанням позивача продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 04.04.2017 з урахуванням вимог ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні 22.03.2017 надав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом, документи долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 22.03.2017 надав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом, документи долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників сторін та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Зобов'язанням є різновид цивільного правовідношення, яке може виникати як із договору, так і на інших підставах передбачених цивільним законодавством, але підтвердженням факту отримання послуг, зокрема, є часткова оплата за отримані послуги.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу Суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору, та нормативно-правових актів.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як свідчать матеріали справи та підтверджують сторони, згідно договору оренди №18 від 17.11.2014 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер» (орендодавець) передав, а ТОВ «Енергетична компанія «Теплоресур» (орендар) прийняв в строкове платне користування будівлю блочно-модульної газової котельні (окреме приміщення) з обладнанням та тепломережею, які знаходяться за адресою: м. Чернігів, проспект Миру б/н та перебувають в оперативному управлінні КЛПЗ «Чернігівський протитуберкульозний диспансер». А саме згідно з п.1.1.1 договору оренди №18 від 17.11.2014: будівлю автономної котельні БМГК-4000, загальною площею 98,0 кв.м. (окреме приміщення), рік введення в експлуатацію 2007; обладнання: котел водонагрівний VissmanVitoplex-100-2 шт., котел паровий П-05-08ГН - 1 шт., комерційний вузол обліку лічильників G40000 ЛГ-К-150-ЕХ - 1 шт., коректор КПЛГ-1,02Р - 1 шт., лічильник газу, в тому числі GМSG-160-100-1.0-УЗ Ду100 - 2 шт., лічильник газу GМSG-40-40-1.0-УЗ Ду40- 1 шт., клапан електромагнітний WFTS IHTERMES EUG/NA Ду150-1 шт., теплоізоляційний блок - 1 шт.; тепломережу довжиною 511 м, а саме: труби діаметром ДУ 219 довжиною 196м, труби діаметром ДУ 159 довжиною 349,5 м, труби діаметром ДУ 114 довжиною 287,5 м, труби діаметром ДУ 108 довжиною 106 м, труби діаметром ДУ 89 довжиною 322,5 м, труби діаметром ДУ 76 довжиною 98 м, труби діаметром ДУ 57 довжиною 260 м, труби діаметром ДУ 40 довжиною 166,5 м, труби діаметром ДУ 38 довжиною 36 м, труби діаметром ДУ 32 довжиною 15 м.
Факт приймання-передачі в оренду вищеперерахованого майна підтверджується актом прийому-передачі від 01.01.2015, підписаного та завіреного печатками обох сторін.
Окрім того, 01.01.2015 між позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками акт зняття показників контрольно-вимірювальних приладів БМГ котельні м. Чернігів, проспект Миру.
Вказаний договір оренди погоджено Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради за підписом начальника управління В.А.Сидоренко, підпис якого скріплено печаткою управління.
Як встановлено судом, орендована відповідачем блочно-модульна газова котельня з обладнанням та тепломережою використовується ним з метою опалення приміщень, підігріву води та подання пару, в тому числі приміщень позивача згідно договорів № 12 від 18.12.2015 та № 1/02/2016 Т від 23.02.2016
Так, 18 грудня 2015 року між Комунальним лікувально-профілактичним закладом «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер» (споживачем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Теплоресурс» (теплопостачальником, відповідачем у справі) було укладено договір №12.
Відповідно до п. 1.1 договору № 12 предметом цього договору є пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії) код згідно класифікатора ДК 016-2010 (35.30.1). Відповідач за даним договором зобов'язався надавати позивачеві послугу, зазначену в п. 1.1 цього договору, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити таку послугу за встановленими тарифами, в строки, на умовах та в порядку, передбаченому цим договором.
Право відповідача на виробництво теплової енергії (крім теплової енергії, що виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії) підтверджується ліцензією Серія АЕ№287148, яка видана Чернігівською обласною державною адміністрацією, номер розпорядження №576 від 02.10.2014, строк ліцензії з 02.10.2014 по 01.10.2019.
Право відповідача на постачання теплової енергії підтверджується ліцензією Серія АЕ№287149, яка видана Чернігівською обласною державною адміністрацією, номер розпорядження №577 від 02.10.2014, строк ліцензії з 02.10.2014 по 01.10.2019.
Право відповідача на транспортування теплової енергії підтверджується ліцензією Серія АЕ№287150, яка видана Чернігівською обласною державною адміністрацією, номер розпорядження 578 від 02.10.2014, строк ліцензії з 02.10.2014 по 01.10.2019.
Кількість послуг з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії для опалення, що може бути отримана позивачем за договором № 12 від 18.12.2015 становить 1093 Гкал (п. 1.3 договору). Згідно пункту 3.1 договору № 12 ціна договору на день його підписання становила 2 250 979,00 грн.
Пунктом 10.1 договору № 12 сторони передбачили, що цей договір діє до 31 грудня 2015 року включно і набирає чинності з дня його підписання та розповсюджується на відносини, які склались з жовтня 2015 року.
Виходячи зі змісту додаткової угоди № 1 від 31.12.2015 до договору № 12 від 18.12.2015 сторони продовжили дію цього договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2016 року в сумі, що не перевищує 20% від суми договору, та встановили термін дії договору до 31 березня 2016 року.
Додатковою угодою № 2 від 18.01.2016 до договору № 12 від 18.12.2015 сторони доповнили п. 3.1 договору наступним абзацом: згідно ч. 6 ст. 40 та п. 11.2 договору сторони домовились пролонгувати договір не більше ніж на 20% суми, визначеної в договорі, укладеному у попередньому році (2015). Загальна сума додаткового договору становить 440000,00 грн. Термін дії договору до 31 березня 2016 року.
23 лютого 2016 року сторонами було укладено договір № 1-02/2016 Т, предметом якого є пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії), код згідно класифікатора ДК 016-2010 (35.30.1); код згідно державного класифікатора ДК 021:2015 - 09320000-8 пара, гаряча вода та пов'язана продукція ((пара та централізоване опалення) (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії)). Виходячи з умов договору № 1-02/2016 Т, відповідач зобов'язався надати позивачу послугу, зазначену в п. 1.1 цього договору, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити таку послугу за встановленими тарифами в строки, на умовах та в порядку, передбаченими цим договором (п. 1.1 договору № 1-02/2016 Т).
Пунктом 10.1 договору № 1-02/2016 Т сторони передбачили, що даний договір діє до 31.12.2016 включно і набирає чинності з дня його підписання та розповсюджується на відносини, які склались з лютого 2016 року.
Підсумовуючи, у періоді з жовтня 2015 року по січень 2016 року на договірні відносини сторін поширювалась дія договору № 12 від 18.12.2015 з урахуванням додаткових угод № 1 від 31.12.2015 та № 2 від 18.01.2016 до нього та у період з лютого 2016 року по грудень 2016 року на договірні відносини сторін поширювалась дія договору № 1-02/2016Т від 23.02.2016.
Між сторонами склались фактичні правовідносини, зокрема, з купівлі-продажу теплової енергії, відповідно до яких позивач взяв на себе зобов'язання постачати споживачеві (відповідачу) теплову енергію для опалення, а споживач (відповідач) зобов'язувався сплачувати за надані послуги, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача за встановленими тарифами в передбачені терміни, тобто на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих послуг з теплопостачання, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплату грошей за надані послуги теплопостачання.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.
У п.1.3 договору № 1-02/2016Т від 23.02.2016 сторони встановили, що кількість послуг з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії для опалення, що може бути отримана позивачем за договором становить: 2984 Гкал.
Ціна договору № 1-02/2016Т від 23.02.2016 на день його підписання становить: 6200398,80грн. без ПДВ, в тому числі 55000,00 грн. сума орієнтовно отриманих коштів від орендарів врахована в очікуваній вартості договору (п. 3.1 договору).
Згідно п. 1.2 договорів № 12 від 18.12.2015 та № 1-02/2016 Т від 23.02.2016 тарифи на послуги змінюються за поданням відповідача до органів державної влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому діючим законодавством України порядку. Нові тарифи є обов'язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладення додаткових угод.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 06.07.2015 за № 67 «Про тарифи на послуги з теплопостачання» затверджено відповідачу відкоригований тариф на послугу з постачання теплової енергії, виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для розрахунків з бюджетними установами: тариф на опалення - 2059,45 грн/Гкал.
Рішенням Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 16.02.2016 за № 18 «Про тарифи на послуги з теплопостачання» затверджено відповідачу відкоригований тариф на послугу з постачання теплової енергії, виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для розрахунків з бюджетними установами: тариф на опалення - 2001,51 грн/Гкал.
Розділом ІV «Порядок здійснення оплати» договорів № 12 від 18.12.2015 та № 1-02/2016Т від 23.02.2016 сторони передбачили, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у грошовій формі шляхом оплати позивачем пред'явленого відповідачем рахунку. Оплата за надану послугу проводиться виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок теплопостачальника (відповідача). Розрахунок здійснюється на підставі акту приймання - передачі гарячої води за звітний місяць до 15 числа кожного наступного місяця. У випадку несплати споживачем за отриману теплову енергію до 15 числа місяця наступного за звітним нараховується пеня згідно п.7.3.3.
На позивача покладено обов'язок щомісячно здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, в порядку передбаченому договором (п. 6.1.11 договорів № 12 від 18.12.2015 та № 1-02/2016Т від 23.02.2016).
З матеріалів справи вбачається, що у період з січня 2016 року по квітень 2016 року сторонами були підписані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):
- акт № ОУ-0000004 від 18.01.2016 (а.с.128 т.1), згідно якого позивачу було поставлено теплову енергію по рахунку №СФ-0000004 від 18.01.2016 обсязі 213,64928 Гкал, вартістю 440000,00грн. та акт № ОУ-0000013 від 15.04.2016 (а.с.133 т.1), згідно якого позивачу було поставлено теплову енергію по рахунку №СФ-0000014 в обсязі 435,321 Гкал, вартістю 896521,27грн. Разом з тим, згідно до акту зняття показань теплолічильників та лічильників гарячої води №2/04/01/16 від 15.01.2016 (а.с.8 т.2) позивачем у січні 2016 року фактично спожито 632Гкал (початкові показання 14962,42Гкал, кінцеві показання 15594,42Гкал). Згідно довідки відповідача про розрахунок оплати теплової енергії тубдиспансеру від 15.01.2016 за січень 2016 року (а.с.149 т.2): опалення по теплолічильнику становить 632 Гкал х 2059,45грн./Гкал = 1301572,40грн., пара у обсязі 16,97Гкал х2059,45грн/Гкал =34948,87грн., всього 1336521,27грн.
Як з'ясовано під час розгляду справи та пояснено представниками сторін різниця в обсязі спожитої у січні 2016 року позивачем теплової енергії 435,321 Гкал вартістю 896521,27грн., в тому числі 16,97Гкал обсяг пару на суму 34948,87грн., включена сторонами до акту № ОУ-0000013 від 15.04.2016;
- акт № ОУ-0000005 від 17.03.2016 (а.с.129 т.1), згідно якого позивачу поставлено в лютому 2016, зокрема, теплову енергію в обсязі 580 Гкал вартістю 1194481,00грн., що також підтверджується актом зняття показань теплолічильників та лічильників гарячої води № 2/04/02/16 від 15.02.2016 (початкові показання 15594,42Гкал, кінцеві показання 16174,42Гкал) (а.с.8 т.2). Згідно довідки відповідача про розрахунок оплати теплової енергії тубдиспансеру від 16.02.2016 за лютий 2016 року (а.с.150 т.2): опалення по теплолічильнику становить 580 Гкал х 2059,45грн./Гкал = 1194481,00грн.
- акт № ОУ-0000008 від 17.03.2016 (а.с.130 т.1), згідно якого позивачу у березні 2016 року поставлено теплової енергії в обсязі 316 Гкал, вартістю 650786,20грн., що також підтверджується актом зняття показань теплолічильників та лічильників гарячої води №2/04/03/16 від 09.03.2016 (початкові показання 16174,42Гкал, кінцеві показання 16490,42Гкал) (а.с.9 т.2). Разом з тим, враховуючи зміну тарифу, у березні 2016 року було складено сторонами акт № ОУ-0000009 від 17.03.2016 (а.с.131 т.1), згідно якого позивачу було поставлено теплову енергію в обсязі 71 Гкал, вартістю 142107,21грн., що також підтверджується актом зняття показань теплолічильників та лічильників гарячої води №2/04/03/16-1 від 15.03.2016 (початкові показання 16490,42Гкал, кінцеві показання 16561,42Гкал) (а.с.9 т.2). Згідно довідки відповідача про розрахунок оплати теплової енергії тубдиспансеру від 09.03.2016 за березень 2016 року (а.с.151 т.2): опалення по теплолічильнику становить 316 Гкал х 2059,45грн./Гкал = 650786,20грн. Згідно довідки відповідача про розрахунок оплати теплової енергії тубдиспансеру від 15.03.2016 за березень 2016 року (а.с.152 т.2): опалення по теплолічильнику становить 71Гкал х 2001,51грн./Гкал = 142107,21грн.
- акт № ОУ-0000012 від 15.04.2016, згідно якого позивачу поставлено теплову енергію в обсязі 302,92 Гкал, вартістю 606297,41 грн. (а.с.132 т.1). При цьому, виходячи із акту зняття показань теплолічильників та лічильників гарячої води № 2/04/04/16-1 позивачем фактично спожито теплову енергію в обсязі 41,5 Гкал. (початкові показання 16561,42Гкал, кінцеві показання 16602,92Гкал) (а.с.10 т.2) вартістю 83062,67грн. Згідно довідки відповідача про розрахунок оплати теплової енергії тубдиспансеру від 14.04.2016 за квітень 2016 року (а.с.153 т.2): опалення по теплолічильнику становить 302,92Гкал х 2001,51грн./Гкал = 606297,41грн.
Як з'ясовано під час розгляду справи та пояснено представниками сторін, різниця між вартістю помилково нарахованої та спожитої теплової енергії (606297,41грн.-83062,67грн.) на суму 523234,74грн. була зарахована відповідачем в рахунок передоплати позивача за послуги з постачання теплової енергії у майбутніх періодах на підставі службової записки від 18.08.2016 начальника служби експлуатації ТОВ «ЕК «Теплоресурс», відповідно до бухгалтерського балансу відповідача.
Наявність переплати в сумі 523324,74грн. підтверджено Актом звірки розрахунків станом на 31.08.2016, який підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с.14 т.3).
На оплату вартості послуг за вищеперерахованими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), у тому числі теплової енергії у вигляді пари, відповідачем були оформлені рахунки-фактури: №СФ-0000004 від 18.01.2016 на суму 440000,00 грн., СФ-0000005 від 16.02.2016 на суму 1233816,50 грн., СФ-0000008 від 15.03.2016 на суму 672286,86 грн., СФ-0000009 від 15.03.2016 на суму 152555,09 грн., СФ-0000012 від 14.04.2016 на суму 642885,01грн., СФ-0000014 від 14.04.2016 на суму 896521,27грн., а всього на суму 4038064,73грн.
Позивачем проведена оплата за поставлену теплову енергію в повному обсязі, що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень № 156 від 28.01.2016 на суму 440000,00 грн., №546 від 18.03.2016 на суму 152555,09 грн., № 547 від 18.03.2016 на суму 672286,86 грн., № 628 від 25.03.2016 на суму 998087,16 грн., № 681 від 31.03.2016 на суму 235729,34 грн., № 839 від 28.04.2016 на суму 7306,49 грн., № 807 від 22.04.2016 на суму 584253,61 грн., № 901 від 06.05.2016 на суму 214673,49 грн., № 900 від 06.05.2016 на суму 304961,17 грн., № 1048 від 25.05.2016 на суму 358735,62 грн., № 1140 від 02.06.2016 на суму 69475,90 грн., а всього на суму 4038064,73грн.
Як вбачається з матеріалів справи Управлінням північного офісу держаудитслужби в Чернігівській області проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 17.11.2014 по 07.09.2016, про що складено акт від 21.10.2016 за № 07-21/13, яким встановлено порушення вимог п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007за №1198, а саме під час складання актів прийняття робіт на підставі актів зняття показань теплолічильників та лічильників гарячої води, відповідачем не були враховані витрати в теплових мережах (після вузла обліку теплової енергії до мережі продажу), що призвело на їх думку до завищення розміру отриманих позивачем послуг на загальну суму 506443,42грн., з яких 214195,52грн. за 8 місяців 2016 року, чим завдано збитків позивачу на відповідну суму.
В ході проведення ревізії, залученим спеціалістом ПАТ «Облтеплокомуненергo», встановлено що нормативні втрати теплової енергії в мережах розраховані з урахуванням довжин та діаметрів трубопроводів, відповідно до додатку 6 Паспорту теплової мережі Диспансеру, з урахуванням витоку в об'ємі 753 м.куб., котрий даним підприємством було закладено в статті витрат «Вода на підживлення системи теплопостачання» становлять 237,01 Гкал або 5,45 % (а.с.117- 122 т.2).
Отже, ревізією зроблено висновок, що, нормативні втрати теплової енергії в теплових мережах становлять 5,45 %, що свідчить про те, що корисна теплова енергія, яку отримує Диспансер менша виробленої на зазначений відсоток, що в порушення п.23 Постанови 1198, під час складання актів здачі-прийняття робіт на підставі Акту зняття показання теплолічильників та лічильників гарячої води, не були враховані втрати в теплових мережах (після вузла обліку теплової енергії до межі продажу), що призвело до завищення розміру отриманих послуг диспансером в 2016 році в сумі 214195,52грн., чим завдано збитків Диспансеру на відповідну суму.
26 жовтня 2016 року управління північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області направило позивачу вимогу про усунення виявлених порушень за №25-07-18-14/137 (а.с. 37 т.1).
28 жовтня 2016 року позивач направив на адресу відповідача претензію №43-01/1599 з вимогою перерахувати суму завданих збитків через завищення розміру отриманих послуг, що включені в акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за 2016 рік в розмірі 214195,52грн. на розрахунковий рахунок позивача (а.с. 45-47 т.1).
Виходячи з результатів проведеної ревізії позивачем заявлено до стягнення з відповідача 214195,52 грн. збитків, завданих через завищення вартості послу з постачання теплової енергії, що включені до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000004 від 18.01.2016, де сума завищення за розрахунком - 23980,00грн., № ОУ-0000005 від 17.03.2016 де сума завищення за розрахунком 65099,21грн., № ОУ-0000008 від 17.03.2016 де сума завищення за розрахунком 35467,85грн., № ОУ-0000009 від 17.03.2016 де сума завищення за розрахунком 7744,84грн., № ОУ-0000012 від 15.04.2016 де сума завищення за розрахунком 33043,21грн. та № ОУ-0000013 від 15.04.2016 де сума завищення за розрахунком 48860,41грн.
З огляду вище наведене, суд дійшов висновку, що позивачем в обґрунтування позовних вимог покладено висновки управління північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області по результатам проведення позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер».
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтею 3 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії безпосередньо регулюються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), які є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.
Пунктом 23 Правил визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
За умовами п.20 Правил облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.
Пунктом 5.2 договорів № 12 від 18.12.2015 та № 1-02/2016Т від 23.02.2016 сторони встановили, що місце поставки (передачі) товарів: КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер» м. Чернігів, проспект Миру, б/н, 14002.
Відповідно до вказаних Правил, межею балансової належності (відповідальності) є межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією та споживачем, а межа продажу теплової енергії - це сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію або точка розподілу, визначена в договорі, у разі відсутності такого вузла.
Пунктом 6.1.10 договорів № 12 від 18.12.2015 та № 1-02/2016Т від 23.02.2016 на позивача був покладений обов'язок з утримування в технічно справному стані теплові мережі до мережі розподілу. При цьому встановлено, що мережею розподілу є точка, в якій здійснюється передача послуг від відповідача позивачу - місце підключення мереж позивача до мереж відповідача.
Отже, відповідно до умов договорів та вимог постанови № 1198 межею продажу теплової енергії між позивачем та відповідачем є закінчення тепломережі на вході до будівель позивача, оскільки тепломережа відповідно до договору оренди № 18 від 14.11.2014 знаходить в оренді відповідача, а вузол обліку теплової енергії знаходиться в будівлі автономної котельні БМГК-4000, що також орендована відповідачем та розташована до початку тепломережі.
Правове врегулювання визначення розміру втрат теплової енергії визначено в Правилах технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених Наказом Міністерством палива та енергетики України № 71 від 14.02.2007, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 05.03.2007 за №197/13464 (далі - Правила технічної експлуатації).
Пунктом 6.3.64 Правил технічної експлуатації передбачено, що випробування з визначення теплових і гідравлічних втрат у теплових мережах здійснюються з періодичністю один раз на 5 років за програмою, затвердженою технічним керівником організації, що експлуатує теплову мережу, і погодженою технічним керівником ДТ (джерела теплопостачання). Випробування на розрахункову температуру теплоносія, а також з визначення теплових і гідравлічних втрат здійснюються спеціалізованою організацією. Випробування на визначення теплових втрат здійснюється згідно з РД 34.09.255.
При цьому, пунктом 7.7.23 Правил технічної експлуатації передбачено, що до включення системи опалення в експлуатацію після ремонту, модернізації чи монтажу, а також не менше ніж один раз на 5 років здійснюється її теплове випробування на рівномірність прогрівання опалювальних приладів та визначення фактичних теплових втрат. У процесі теплових випробувань потрібно виконати налагодження і регулювання системи. Випробування здійснюються спеціалізованою організацією. Результати випробувань оформляють актом.
В ході проведеної ревізії залученим третьою особою спеціалістом ПАТ «Облтеплокомуненерго» у листі від 13.10.2016 за №2219 зазначено, що нормативні витрати теплової енергії в мережах розраховані з урахуванням довжин та діаметрів трубопроводів відповідно до додатку 6 паспорту теплової мережі позивача, з урахуванням витоку в об'ємі 753 куб м., котрий відповідачем був закладений в статті витрат «Вода на підживлення системи теплопостачання» становлять 237,01 Гкал або 5,45%.
Третьою особою як і позивачем для визначення обсягу понесених втрат теплової енергії в мережах за 8 місяців 2016 року, а фактично за результатами ревізії період дослідження поставки січень-квітень 2016 року, взято розрахований спеціалістом ПАТ «Облтеплокомуненерго» розмір втрат 5,45%.
Однак, суд зазначає, що ПАТ «Облтеплокомуненерго», а тим більше спеціаліст вказаного товариства, не є спеціалізованою організацією в розумінні Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, а тому проведений спеціалістом ПАТ «Облтеплокомуненерго» розрахунок втрат теплової енергії в теплових мережах позивача не є беззаперечним доказом в розумінні норм Господарського законодавства України.
Як встановлено судом під час розгляду справи, ні відповідачем ні позивачем не було залучено спеціалізовану установу для визначення фактичних теплових витрат спірної теплової мережі .
У п. 3.1.8. КТМ 204 Україна 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» зазначено, що при неможливості визначення втрат теплоти в теплових мережах на підставі випробувань тимчасово до їх проведення допускається приймати величину згаданих втрат в частках від відпущеної теплоти, зокрема при протяжності теплотраси до 1000 м у розмірі 4,8% на всю протяжність теплотраси.
Матеріалами справи не підтверджується неможливість проведення випробувань з метою визначення втрат теплоти в теплових мережах теплопостачальника. При цьому, виходячи із змісту п. 3.1.8 КТМ 204 України 244-94, коефіцієнт 4,8% може бути застосований при розрахунку витрат в тепловій мережі лише як тимчасовий показник.
Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити, що з наданого розрахунку суми завищення вартості отриманих послуг з постачання теплової енергії КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», що включені в акти приймання-передачі робіт (надання послуг) за 8 місяців 2016 року (а.с.51, т.1) вбачається, що при визначені обсягу та суми завищення вартості спожитої теплової енергії позивачем безпідставно наведено розрахунок виходячи із обсягу теплової енергії у розмірі 302,92 Гкал за актом № ОУ-0000012 (як встановлено вище, фактично поставлена відповідачем позивачу теплова енергія в обсязі 41,5 Гкал) та у розмірі 435,321 Гкал за актом № ОУ-0000013 від 15.04.2016 (як встановлено вище, фактично поставлена теплова енергія в обсязі 418,351 Гкал, за вирахуванням 16,97 Гкал обсягу теплової енергії у вигляді пару).
Позивачем до матеріалів справи подано акт фактичного огляду лічильників та дані показників лічильників в Комунальному лікувально-профілактичному закладу «Чернігівський протитуберкульозний диспансер» станом на 21.09.2016р., як додаток №3 до акту ревізії (а.с.124 т.1), відповідно до якого кінцеві показники теплового лічильника становлять 16602,92 Гкал, що також спростовує наведений позивачем і третьою особою у розрахунку збитків обсяг спожитої позивачем теплової енергії за січень-квітень 2016 року у розмірі 1918,89028Гкал. Оскільки з огляду на початкові показники лічильника 14962,42Гал та кінцеві показники лічильника 16602,92Гкал, зафіксовані в актах зняття показань теплолічильників та лічильників гарячої води, позивач спожив теплової енергії в обсязі 1640,50Гкал.
Враховуючи зазначене, суд критично оцінює розмір збитків в сумі 214195,52 грн., що заявлений позивачем до стягнення.
Крім того, необхідно зауважити, що відповідачем надано до матеріалів справи Довідки по рахунку теплової енергії Тубдиспансера за січень, лютий, березень, квітень 2016 (а.с.71-79 т.1), в яких з посиланням на формулу 2.14, що зазначена в п. 2.2.5 КТМ 204 Україна 244-94 «Норми та вказівка по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», наведено розрахунок обсягу спожитої позивачем теплової енергії у випадку відсутності лічильника і за умови неможливості визначення погодинних витрат теплоти на опалення громадських будов.
З альтернативного розрахунку розміру оплати за теплову енергію, складеного відповідачем на підставі КТМ 204 Україна 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» вбачається, що обсяг спожитої теплової енергії визначений відповідачем при відсутності лічильника за період січень-квітень 2016 року становить 1877,945 Гкал, що перевищує кількість теплової енергії визначеної сторонами по лічильнику, який знаходиться в орендованій відповідачем котельні. За таких обставин суд доходить висновку, про безпідставність твердження позивача щодо порушення його прав споживача відповідачем.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 із наступними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Таким чином, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому позивач у кожному конкретному випадку повинен подати відповідний обґрунтований розрахунок заподіяних йому збитків.
Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Судом встановлено, що умовами договорів № 12 від 18.12.2015 та № 1/02/2016 Т від 23.02.2016, на підставі яких позивачу поставлялась теплова енергія у спірному періоді, сторонами не було визначено порядок вирахування втрат теплової енергії в тепломережі при її постачанні до будівель позивача та розмір таких втрат.
За таких обставин суд доходить до висновку, що відповідачем не були порушені умови договору, а відповідно у відповідача відсутні підстави для пред'явлення позивачу до оплати вартості спожитої теплової енергії за вирахуванням втрат на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки розрахункового приладу.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Вина відповідача у завищенні вартості наданих послуг з теплопостачання матеріалами справи не підтверджена.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, наявність збитків, протиправність поведінки відповідача, причинно-наслідковий зв'язок між діями та понесеними позивачем збитками у розмірі 214195,52грн. В свою чергу, відповідач довів суду, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. За таких обставин, заявлений позов не підлягає задоволенню.
Судові витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача з урахуванням вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 22, 27, 32, 33, 34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
У позові відмовити в повному обсязі.
Повний текст рішення складено 27.03.2017
Суддя Н.Ю.Книш