Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
Іменем України
" 22 " березня 2017 року Справа №927/171/17
За ПОЗОВОМ: Чернігівського міського центру зайнятості
вул. Попудренка, 14, м. Чернігів, 14017
До ВІДПОВІДАЧА: Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області,
вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000
ТРЕТЯ ОСОБА, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Державна фіскальна служба України
Львівська площа, 8, м. Київ, 04053
Про стягнення 23752,23 грн.
Суддя І.В. Кушнір
Від Позивача: Черевко А.П. - провідний юрисконсульт, довіреність №01/25 від 03.01.2017.
Від Відповідача: Качанок О.М. - начальник відділу, довіреність №1479/9/25-01-10-15 від 10.06.2016.
Від Третьої особи: Качанок О.М. - начальник відділу ГУ ДФС у Чернігівській області, довіреність №99-99-10-17-25/15 від 30.03.2016.
Чернігівським міським центром зайнятості подано позов до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про стягнення грошових коштів у сумі 23752,23 грн.
Ухвалою суду від 08.02.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.02.2017.
Одночасно вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Державну фіскальну службу України.
У судових засіданнях 22.02.2017 та 09.03.2017 судом оголошувалася перерва до 09.03.2017 та 22.03.2017 відповідно.
Представник Позивача підтримав позовні вимоги, які, зокрема, обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Чернігівській області по відношенню до ОСОБА_4 виступає роботодавцем, а отже саме на нього згідно з частиною 4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" покладено обов'язок відшкодувати суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Представник Відповідача надав відзив на позовну заяву, у якому викладені заперечення проти позову, зокрема, зазначено, що ГУ ДФС у Чернігівській області не наділене повноваженнями щодо встановлення, зміни або припинення трудових відносин з ОСОБА_4, відповідно не є роботодавцем у контексті ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Представник Третьої особи підтримав позицію представника Відповідача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та Третьої особи, суд,
Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 02.02.2015 №0021-о/д "Про призначення працівників" відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29 липня 1991 року №114 та пункту 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236, капітана податкової міліції ОСОБА_4 було призначено на посаду заступника начальника міжрегіонального відділу оперативного документування оперативного управління Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, встановивши посадовий оклад згідно зі штатним розписом, із збереженням раніше встановлених надбавок і доплат.
Згідно з наказом Державної фіскальної служби України №009-о/д від 01.04.2016 "По особовому складу" відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі по тексту - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29 липня 1991 року №114 та пункту 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, звільнено з посади та податкової міліції ДФС за пунктом 64 підпунктом "г" Положення (через скорочення штатів) майора податкової міліції ОСОБА_4, заступника начальника міжрегіонального відділу оперативного документування оперативного управління Головного управління ДФС у Чернігівській області, з 08 квітня 2016 року.
Копії витягів з вищевказаних наказів Державної фіскальної служби України містяться в матеріалах справи.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 у справі №825/857/16 визнати протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 01.04.2016 №009-о/д "По особовому складу", поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника міжрегіонального відділу оперативного документування оперативного управління Головного управління ДФС у Чернігівській області з 09.04.2016, стягнуто з Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.04.2016 по 30.05.2016 у сумі 6821 (шість тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 43 коп.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2016 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 у справі №927/857/16 залишено без змін.
Наказом Державної фіскальної служби України №0035-о/д від 14.11.2016 "По особовому складу" скасовано наказ Державної фіскальної служби України №009-о/д від 01.04.2016 "По особовому складу" в частині звільнення майора податкової міліції ОСОБА_4 з посади заступника начальника міжрегіонального відділу оперативного документування оперативного управління Головного управління ДФС у Чернігівській області, поновлено майора податкової міліції ОСОБА_4 на раніше займаній посаді заступника начальника міжрегіонального відділу оперативного документування оперативного управління Головного управління ДФС у Чернігівській області з 09 квітня 2016 року.
Також згідно з вказаним наказом Головному управлінню ДФС у Чернігівській області наказано виплатити на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.04.2016 по 30.05.2016 у сумі 6821,43 грн. (шість тисяч вісімсот двадцять одна грн. 43 коп.).
Громадянин ОСОБА_4 перебував на обліку як безробітний у Чернігівському міському центрі зайнятості з 12.04.2016 по 01.12.2016, отримував соціальні послуги і забезпечення відповідно до ст.7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", що підтверджується витягами із наказів Чернігівського міського центру зайнятості про прийняті рішення по особі ОСОБА_4, а саме:
- наказ від 18.04.2016 №НТ160418 (про надання статусу безробітного з 12.04.2016);
- наказ від 19.04.2016 №НТ160419 (про призначення допомоги по безробіттю з 19.04.2016 по 13.04.2017);
- наказ від 19.04.2016 №НТ160419 (про відкладення допомоги по безробіттю з 19.04.2016 по 09.05.2016);
- наказ від 10.05.2016 №НТ160510 (про початок (поновлення) допомоги по безробіттю з 10.05.2016);
- наказ від 01.12.2016 №НТ161201 (про припинення виплати допомоги по безробіттю з 19.04.2016 );
- наказ від 01.12.2016 №НТ161201 (про припинення реєстрації безробітних з 12.04.2016 ),
а також персональною карткою №250316041200029.
Як зазначено в позовній заяві, за час перебування на обліку в Чернігівському міському центрі зайнятості гр. ОСОБА_4 було виплачено 23752,23 грн. матеріального забезпечення (допомога по безробіттю в період з 10.05.2016 по 23.11.2016).
Позивач вказує, що 01.12.2016 під час наступного відвідування Чернігівського міського центру зайнятості гр. ОСОБА_4 надав довідку, видану Головним управлінням ДФС у Чернігівській області про поновлення його на роботі з 09.04.2016 та копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2016, якою залишено без змін постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 у справі №927/857/16 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до ДФС України, ГУ ДФС України у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.
У матеріалах справи міститься копія довідки, виданої Головним управлінням ДФС у Чернігівській області виплаченого ОСОБА_4 про те, що він був звільнений з посади заступника начальника міжрегіонального відділу оперативного документування оперативного управління Головного управління ДФС у Чернігівській області наказом ДФС України від 01.04.2016 № 009-о/д "По особовому складу", з 12.04.2016 року останній перебував на обліку в Чернігівському міському центрі зайнятості. Наказом ДФС України від 14.11.2016 № 0035-о/д "По особовому складу" скасовано наказ ДФС України від 01.04.2016 № 009-о/д "По особовому складу" та ОСОБА_4 поновлено на посаді заступника начальника міжрегіонального відділу оперативного документування оперативного управління Головного управління ДФС у Чернігівській області з 09.04.2016 року.
ОСОБА_4 у заяві від 03.03.2017 на ім'я заступника директора Чернігівського міського центру зайнятості повідомив, що зі змістом наказу ДФС України від 14.11.2016 №0035-о/д про поновлення на роботі його було протокольно ознайомлено лише 25.11.2016 та цього дня він фактично приступив до роботи. Оскільки зазначений наказ має таємний характер Головним управлінням ДФС у Чернігівській області ОСОБА_4 29.12.2016 було видано довідку, яку він надав до Чернігівського міського центру зайнятості 01.12.2016.
Як вбачається з листа Управління оперативного документування Головного оперативного управління Державної фіскальної служби України від 18.11.2016 №21-101/507 "Про виконання виконавчого документу та постанови" ОСОБА_4 було повідомлено про необхідність прибути 25.11.2016 до ДФС України зі своєю трудовою книжкою для внесення в неї відповідного запису у зв'язку з поновленням на займаній посаді.
Відповідно до довідки-розрахунку матеріального забезпечення Чернігівського міського центру зайнятості від 01.12.2016 №06/4534 сума нарахованого (в т.ч. виплаченого) безробітному ОСОБА_4 матеріального забезпечення (допомога по безробіттю за період з 10.05.2016 по 23.11.2016), яке підлягає поверненню, становить 23752,23 грн.
01.12.2016 Чернігівським міським центром зайнятості видано наказ №333 "Про повернення Головним управлінням ДФС у Чернігівській області виплаченого ОСОБА_4 матеріального забезпечення на випадок безробіття".
Чернігівським міським центром зайнятості було направлено Головному управлінню Державної фіскальної служби у Чернігівській області претензію від 02.12.2016 №05/4590 на суму 23752,23 грн.
У листі від 28.12.2016 №4165/10/25-01-05-14 у відповідь на вищевказану претензію Відповідач повідомив Позивачу, що ГУ ДФС у Чернігівській області не наділене повноваженнями щодо встановлення, зміни або припинення трудових відносин з ОСОБА_4, відповідно не є роботодавцем у контексті ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому з нього не може утримуватись матеріальне забезпечення безробітного при поновленні його на роботі за рішенням суду.
З урахуванням викладеного, Позивач просить стягнути з Відповідача грошові кошти у сумі 23752,23 грн.
Досліджуючи позовні вимоги та заперечення на них суд відмічає наступне.
Згідно з абз.2 ч.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року N1533-III:
«Із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.»
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року:
«Терміни "роботодавці", "працівники", "особи, які забезпечують себе роботою самостійно", "сторони соціального діалогу", "молодь" та "неформальне професійне навчання працівників" вживаються у значенні, наведеному в законах України "Про організації роботодавців", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", "Про соціальний діалог в Україні", "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" та "Про професійний розвиток працівників".»
Згідно з абз.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності» від 22 червня 2012 року:
«Роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.»
Враховуючи наявність факту визначення саме Законом терміну «роботодавець», суд не приймає посилання Відповідача на визначення цього терміну, наданого в Юридичній енциклопедії, оскільки остання не є нормативним актом, на відміну від вищевказаного Закону.
Відповідно до п.17 Положення про Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, затвердженого наказом ДФС України від 26.08.2014 №75, ГУ ДФС є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
Дійсно призначення, звільнення та поновлення на роботі гр. ОСОБА_4 здійснювалося безпосередньо Державною фіскальною службою України.
Разом з тим, останній призначався, звільнявся та поновлювався на посаді, яка перебувала в складі саме Головного Управління ДФС у Чернігівській області.
Саме Головне управління здійснювало виплату заробітної плати ОСОБА_4 та саме з нього вищевказаною постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 у справі №927/857/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2016, стягнуто на користь ОСОБА_4 кошти за час вимушеного прогулу за період з 09.04.2016 по 30.05.2016 у сумі 6821,43 грн.
Крім того, згідно довідки ГУ ДФС у Чернігівській області №298/25-01-05-45 від 19.04.2016 про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виданої ОСОБА_4, страхувальником (платником ЄСВ) останнього визначено саме ГУ ДФС у Чернігівській області, де він безпосередньо проходив службу.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що саме Головне Управління ДФС у Чернігівській області по відношенню до ОСОБА_4 є роботодавцем в розумінні зазначеної частини 4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому саме на нього покладено обов'язок відшкодувати суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Доводи Відповідача, що оскільки ОСОБА_4 поновлений на роботі згідно наказу ДФС України від 14.11.2016, а тому не підлягають стягненню з Головного управління кошти за період з 14.11.2016 по 23.11.2016, судом не приймаються з наступних підстав.
Згідно вищевказаної заяви ОСОБА_4 від 03.03.2017 на ім'я заступника директора Чернігівського міського центру зайнятості, останній повідомив, що зі змістом наказу ДФС України від 14.11.2016 №0035-о/д про поновлення на роботі його було протокольно ознайомлено лише 25.11.2016 та цього дня він фактично приступив до роботи.
Як вбачається з листа Управління оперативного документування Головного оперативного управління Державної фіскальної служби України від 18.11.2016 №21-101/507 "Про виконання виконавчого документу та постанови" ОСОБА_4 було повідомлено про необхідність прибути 25.11.2016 до ДФС України зі своєю трудовою книжкою для внесення в неї відповідного запису у зв'язку з поновленням на займаній посаді.
Згідно листа Головного управління ДФС у Чернігівський області від 07.03.2017 N855/10/25-01-04-17 ОСОБА_4 був ознайомлений з наказом ДФС України від 14.11.2016 N0035-o/д "По особовому складу" лише 25.11.2016, цього ж дня ОСОБА_4 фактично приступив до роботи.
В свою чергу, відповідно до Довідки-розрахунку матеріального забезпечення від 01.12.2016 №06/4534 за період перебування на обліку в Чернігівському міському центрі зайнятості ОСОБА_4 виплачено 23752,23 грн. допомоги по безробіттю саме в період з 10.05.2016 по 23.11.2016.
Доводи Відповідача, що заявлена Позивачем сума стягнення має бути зменшена на стягнуті з Головного Управління вищенаведеною постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 у справі №927/857/16 на користь ОСОБА_4 кошти за час вимушеного прогулу за період з 09.04.2016 по 30.05.2016 у сумі 6821,43 грн., які сплачені Головним Управлінням останньому згідно представленої копії платіжного доручення №1182 від 23.11.2016, судом також не приймаються виходячи з наступного.
Дійсно згідно абз.2 п.32. постанови Пленуму Верховного Суду України за N9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів»:
«При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.»
Тобто, з наведеного пункту вбачається, що саме оплата за час вимушеного прогулу зменшується, в тому числі, на отриману допомогу по безробіттю, а не навпаки.
Дійсно, відповідно до ч.ч.2-3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття":
"2. Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
3. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. "
Проте, Відповідачем не наведено суду жодної норми чинного законодавства, яка б передбачала обов'язок безробітного повідомляти центри зайнятості саме про стягнення на його користь коштів за час вимушеного прогулу, і, головне, що таке стягнення якимось чином впливає на виплату допомоги по безробіттю, зокрема і на її розмір, а саме, що сума чи розмір допомоги по безробіттю, які виплачуються безробітному, мають бути зменшені на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.
Аналогічно вищевказана ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", покладена в основу даного позову, не передбачає жодних підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого безробітному та вартості наданих соціальних послуг безробітному, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що уникнення подвійного стягнення, про яке зазначає Відповідач, можливе лише в межах справи саме про стягнення оплати за час вимушеного прогулу, а не в межах даної справи.
Доводи Відповідача про неможливість врегулювання зазначеного питання в межах справи саме про стягнення оплати за час вимушеного прогулу, оскільки ці кошти вже сплачені Головним Управлінням ОСОБА_4, судом не можуть бути прийняті з наступних підстав.
Згідно пояснень Відповідача зазначена адміністративна справа наразі переглядається Вищим адміністративним судом України.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.265 Кодексу адміністративного судочинства України:
« 1. Питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним або таким, що втратило законну силу), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі.
2. У випадках, встановлених частиною першою цієї статті, суд, ухвалюючи нове судове рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання.»
Згідно зі ст.266 зазначеного Кодексу:
«Поворот виконання постанови про відшкодування шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, постанови про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.»
Тобто, вищенаведеними статтями нормативно передбачено можливість вирішення питання про поворот виконання судового рішення судом касаційної інстанції, в тому числі і постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч.ч.1-3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:
"Судовий збір покладається:
· у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
· у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору."
Позовна заява датована 25.01.2017, до Господарського суду Чернігівської області фактично надійшла 07.02.2017.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент подання позову, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет на 2017 рік" встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць, з 1 січня 2017 року - 1600 грн.
З урахуванням викладеного, враховуючи повне задоволення позову, судовий збір в сумі 1600,00 грн. підлягає стягненню з Відповідача в доход Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 39392183) на користь Чернігівського міського центру зайнятості (вул. Попудренка, 14, м. Чернігів, 14017, ідентифікаційний код 21395273) грошові кошти в сумі 23752 грн. 23 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 39392183) в доход Державного бюджету України (рахунок 31217206783002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, отримувач: УК у м. Чернігові/м.Чернігів/22030101, код ЄДРПОУ 38054398, код класифікації доходів бюджету 22030101, Стягувач: Державна судова адміністрація України: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 26255795) 1600 грн. 00коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 27 березня 2017 року.
Суддя І.В. Кушнір