"21" березня 2017 р. Справа № 917/284/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Медуниця О.Є.
секретар судового засідання - Кохан Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Хоміч Л.В. (довіреність №04/01-14/02-19 від 03.01.2017)
відповідача - Пирогова В.О. (директор), Полуніна В.М. (довіреність №01/01 від 03.01.2017)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Лічмаш-Прилад" (вх. № 262 П/3-12) на рішення господарського суду Полтавської області від 02 червня 2016 року у справі №917/284/16
за позовом Державної екологічної інспекції в Полтавській області, м. Полтава,
до Товариства з додатковою відповідальністю "Лічмаш-Прилад", м. Лубни, Полтавська область,
про стягнення 70802,39 грн.,-
Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.06.2016 (суддя Погрібна С.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства 70 802,39 грн. збитків, завданих державі, з перерахуванням їх на: р/р 33117331700011, УДКСУ у м. Лубни, код ЄДРПОУ 37710415, МФО 831019 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Лічмаш-Прилад" на користь Державної екологічної інспекції в Полтавській області 1378,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю "Лічмаш-Прилад" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 02.06.2016 року по справі №917/284/16 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального Кодексу України є підставою для його скасування.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 року апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Лічмаш-Прилад" задоволено. Рішення господарського суду Полтавської області від 02.06.2016 року по справі №917/284/16 скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим актом, Державна екологічна інспекція в Полтавській області звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.01.2017 року по справі №917/284/16 касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Полтавській області задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 по справи № 917/284/16 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 розгляд справи призначено на 07.02.2017 о 10:00 год.
31.01.2017 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх. №1046), в яких Державна екологічна інспекція у Полтавській області просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне, обґрунтоване та прийняте із наданням належної правової оцінки всім обставинам справи.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 розгляд справи, який відбудеться 07.02.2017, призначено в режимі відеоконференції за клопотанням позивача.
03.02.2017 відповідачем (заявником апеляційної скарги) надані пояснення по справі (вх. № 1205), в яких ТДВ "Лічмаш-Прилад" просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своєї правової позиції по справі відповідач посилається на те, що незважаючи на заперечення генерального директора Пирогова В.О., які містяться в акті перевірки №56/01-01-14, а також те, що у протоколі Держекоінспекції у Полтавській області № 003381 від 26.06.2015, підписаному старшим інспектором Дам'ян Я.М., не було зазначено суть заподіяної державі шкоди, всупереч цьому відповідач отримав претензію про добровільне відшкодування шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства у розмірі 70802,39 грн. Проте цим обставинам суд першої інстанції не надав належної правової оцінки. Крім того, відповідач зазначає, що земельна ділянка, на якій позивачем було зафіксовано дві купки гілок від дерев площею 16,5 кв.м. та 5,28 кв.м., не знаходиться в оренді ТДВ "Лічмаш-Прилад" і це підтверджується надісланою на адресу позивача схемою меж та розмірів ділянки з діючої на той момент нормативної документації. Відповідач вважає виконані позивачем розрахунки заподіяної шкоди незаконними, оскільки виявлені інспекцією засмічення зіпсованими пакувальними пластмасовими матеріалами (стрічкою поліетиленовою високоміцною ТУ 6-19-193-82), були готові до упакування та відправки на переробку. Залишки даної стрічки належали ТОВ "Амсіс", яке орендує виробничі площі у Товариства, і були передані Товариству для пакування в тюки на обладнанні відповідача для подальшої відправки постачальнику стрічки. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не доведено наявність шкоди, що в даному випадку виключає відповідальність у вигляді її відшкодування.
У судовому засіданні 07.02.2017 Товариство з додатковою відповідальністю "Лічмаш-Прилад" звернулось до апеляційного суду із клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату та продовження строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду на 15 днів.
Ухвалою суду від 07.02.2017 клопотання відповідача задоволено, продовжено строк розгляду апеляційної скарги, справу відкладено на 21.03.2017 об 11:00 год.
20.02.2017 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх. №1900), в яких правова позиція Державної екологічної інспекції у Полтавській області є незмінною, позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
20.02.2017 відповідачем надано суду апеляційної інстанції письмові пояснення (вх. № 1904) по справі на рішення Вищого господарського суду України від 10.01.2017.
Всі надані учасниками даного судового процесу письмові пояснення та надані на їх підтвердження документальні докази ретельно вивчені колегією суддів апеляційної інстанції та залучені до матеріалів справи.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 розгляд справи, який відкладено на 21.03.2017 об 11:00 год., призначено в режимі відеоконференції за клопотанням позивача.
Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих на неї заперечень, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши у судовому засіданні 21.03.2017 уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Лічмаш-Прилад" (вх. № 262 П/3-12) на рішення господарського суду Полтавської області від 02 червня 2016 року у справі №917/284/16 задоволенню не підлягає, виходячи з наступних правових підстав та обставин справи в їх сукупності.
Як вбачається із матеріалів справи, Постановою Лубенської міжрайонної прокуратури від 05.06.2015 (том 1 аркуші справи 87-88) доручено начальнику Державної екологічної інспекції в Полтавській області призначити проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, зокрема законодавства про використання та охорону земель, про охорону атмосферного повітря, про поводження з відходами, а також вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів у діяльності Товариства з додатковою відповідальністю "Лічмаш-Прилад".
Також, матеріали справи свідчать про те, що з 10.06.2015 по 23.06.2015 Державною екологічною інспекцією в Полтавській області при здійсненні позапланової перевірки дотримання Товариством з додатковою відповідальністю "Лічмаш-Прилад" вимог природоохоронного законодавства виявлено засмічення останнім земель відходами за адресою: м. Лубни, вул. Радянська, 128/2, про що 10.06.2015 був складений акт обстеження засміченої земельної ділянки №56/01-01-14/01 (том 1 аркуш справи 18), яка на той час знаходилася в оренді Товариства згідно з договором оренди від 20.11.2013, укладеним терміном на п'ять років з Лубенською міською радою.
Обстеження земельної ділянки було проведено державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області Дам'ян Я.М. та головним інженером Товариства з додатковою відповідальністю "Лічмаш-Прилад" - Соколовим О.І.
За результатами проведеної з 10.06.2015 по 23.06.2015 позапланової перевірки позивачем складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 56/01-01-14 за участю генерального директора Товариства - Пирогова В.О. (том 1 аркуші справи 16-17).
Зазначеним актом зафіксовано засмічення земельної ділянки відходами, а саме: зіпсовані пакувальні пластмасові матеріали, відпрацьовані чи забруднені (код 7730.3.1.02); вироби з деревини зіпсовані (код 4510.13.06); тара дерев'яна некондиційна (код 2000.3.1.07); сучки, гілки, верхів'я дерев (код 0201.2.1.03) згідно з Державним класифікатором відходів ДК 005 - 96. Відходи розміщені на відкритому ґрунті трьома окремими плямами (площа першої становить S1 = 4,14 м2, об'єм - Vl= 4,968 м3; площа другої становить S2 = 5,28 м2, об'єм - V2 = 2,112 м3; площа третьої становить S3 = 16,5 м2, об'єм - V3 = 24,75 м3).
Під час перевірки відповідачем подано декларацію про утворення відходів у 2014 році, у відповідності до якої відходи згідно з Державним класифікатором відходів ДК005-S6 належать до 4 класу небезпеки.
Зазначений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 56/01-01-14 був підписаний генеральним директором Товариства з додатковою відповідальністю "Лічмаш-Прилад" Пироговим В.О. з викладом своїх заперечень та з посиланням на те, що акт буде оскаржено у встановленому порядку.
За вказане порушення у відповідності до постанови про накладення адміністративного стягнення від 26.06.2015 №02-05-09-22 посадова особа підприємства відповідача була притягнута до адміністративної відповідальності за статтею 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення "Порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення" у вигляді штрафу в сумі 867,00 грн. (том 1 аркуш справи 20). Вказаний штраф було сплачено повністю, про що свідчить наявна у матеріалах справи квитанція від 08.07.2015 (том 1 аркуш справи 21).
За даним фактом Державною екологічною інспекцією в Полтавській області згідно з Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 №171 (далі - Методика), здійснено розрахунок розміру збитків внаслідок засмічення земель, який склав 70802,39 грн.
Цією Методикою встановлюється порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.
Державною екологічною інспекцією в Полтавській області на адресу Товариства з додатковою відповідальністю "Лічмаш-Прилад" направлено претензію від 17.09.2015 №41/02-08 з викладеним у ній розрахунком щодо відшкодування заподіяних державі збитків (том 1 аркуш справи 22-23).
Однак вказані збитки відповідачем не були відшкодовані, що стало підставою для звернення Державної екологічної інспекції у Полтавській області до господарського суду із даним позовом про їх стягнення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №56/01-01-14, який є чинним, під час перевірки державним інспектором було виявлено змішування відходів, а саме відходи картону, що утворилися при діяльності Товариства з додатковою відповідальністю "Лічмаш-Прилад", змішані з комунальними відходами.
Окрім того, позивачем виявлено та зафіксовано в зазначеному акті те, що відповідач допустив засмічення орендованої ним земельної ділянки відходами, а саме: матеріали пакувальні пластмасові зіпсовані, відпрацьовані чи забруднені (код 7730.3.1.02); вироби з деревини зіпсовані (код 4510.13.06); тара дерев'яна некондиційна (код 2000.3.1.07); сучки, гілки, верхів'я дерев (код 0201.2.1.03) - згідно з Державним класифікатором відходів ДК 005 - 96. Факт розміщення відходів на відкритому ґрунті та їх площа підтверджується актом перевірки №56/01-01-14. Відповідач не спростував дані, що зафіксовані в акті перевірки. Докази оскарження дій Інспекції при проведенні перевірки та докази оскарження акта перевірки №56/01-01-14 в судовому порядку відповідачем не надані.
Враховуючи те, що засмічення земельної ділянки відходами підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростоване, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати збитки, завдані державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в повному обсязі.
При цьому, судом першої інстанції зазначив, що порядок розрахунку шкоди, яка підлягає відшкодуванню, передбачений у Методиці, яка згідно з положенням, зазначеним у пункті 1.3., застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.
У цій Методиці терміни вживаються у такому значенні:
відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;
засмічення земель - наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів;
грунт - природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості;
відкриті землі - землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, що включають незабудовані землі, поверхня яких зовсім або майже не покрита будь-якою рослинністю (кам'янисті місця, піски, яри, мочарі, солончаки), а також сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом.
Згідно пункту 3.2. Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Отже, обов'язковою ознакою засмічення в розумінні даної Методики є призведення до забруднення навколишнього природного середовища або ймовірність такого забруднення.
Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3. Методики).
У пункті 3.5. Методики зазначено, що при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди.
При цьому, об'єм відходів (м3), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням (пункт 3.5.1. Методики).
Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена (пункт 5.2. Методики).
Розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою 6: Р ШЗ = А х Б х Г ОЗ х П ДЗ х К ЗЗ х К НВ х К ЕГ, де: Р ШЗ - розмір шкоди від засмічення земель, грн.; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100. Г ОЗ - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./м 2; П ДЗ - площа засміченої земельної ділянки, м 2; К ЗЗ - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6; К НВ - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5; К ЕГ - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2 (пункт 5.5. Методики).
Пунктом 5.6. Методики передбачено, що довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Під час розгляду даної справи місцевим господарським судом встановлено, що розрахунок шкоди від засмічення по трьох земельних ділянках здійснений позивачем відповідно до Методики.
Згідно з листом Управління Держземагенства у Лубенському районі Полтавської області від 22.07.2015 №19-1602-0.5-2824/2-15 (том 1 аркуш справи 19) земельна ділянка, стосовно якої проведено перевірку, станом на 01.07.2015 перебувала в оренді Товариства з додатковою відповідальністю "Лічмаш-Прилад" та відноситься до земель промисловості з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; її нормативна грошова оцінка складає 12942979,28 грн. (вартість за 1 кв. м. - 261,94 грн.).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що Державна екологічна інспекція в Полтавській області під час розрахунку розміру шкоди діяла в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством, а саме застосовувала оцінку земель на дату виявлення правопорушення.
Встановлені по справі обставини та правова оцінка наявних у справі доказів дали підстави суду першої інстанції дійти висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків, заподіяних відповідачем державі внаслідок засмічення орендованої ним земельної ділянки в розмірі 70802,39 грн., є обґрунтованими, підтверджуються доданими до матеріалів справи документальними доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується із даними висновками місцевого господарського суду, оскільки факт засмічення земельної ділянки відходами підтверджується матеріалами справи та не спростований скаржником, а тому останній повинен відшкодувати завдані державі збитки, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в повному обсязі.
Акт обстеження земельної ділянки №56/01-01-14/01 від 10.06.2015 та акт перевірки № 56/01-01-14 є чинними, містять інформацію щодо площі засмічення та об'єми відходів. Саме вказані величини, стали підставою для розрахунку розміру шкоди в сумі 70802,39 грн. з урахуванням положень Методики. Крім того, до акту перевірки були включені дані, які підтверджені документально, і відповідачем не спростовані.
Статтею 153 Господарського кодексу України встановлений обов'язок суб'єктів господарювання здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання; відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів.
Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, згідно статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до частини четвертої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Частина перша статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
В силу вимог статті 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
При цьому, статтею 42 Закону України "Про відходи" встановлено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності, зокрема за самовільне розміщення чи видалення відходів.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно встановити наявність таких умов, як: неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) законних інтересів іншої особи.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Як свідчать матеріали справи та підтверджується в ході апеляційного її розгляду, позивачем підтверджено, а відповідачем не спростовано, що дві земельні ділянки, на яких згідно з актом №56/01-01-14 було виявлено засмічення, знаходяться в орендному користуванні відповідача.
Посилання відповідача на те, що дві земельні ділянки, на яких позивачем виявлено засмічення, не знаходяться в оренді ТДВ "Лічмаш-Прилад" є безпідставним, оскільки надані на підтвердження цього документи, зокрема копія листа №07/68 від 10.03.2010; викопіювання з плану земель м. Лубни із відображенням частини земельної ділянки, яка знаходиться в оренді товариства площею 0,6073 га, передбаченої для вилучення та передачі до земель запасу Лубенської міської ради від 07.05.2010 з ситуаційним планом земельної ділянки, передбаченої для вилучення та передачі до земель запасу Лубенської міської ради; акт встановлення меж земельної ділянки від 22.07.2010 (з урахуванням вилученої земельної ділянки площею 0,6073 га) загальною площею 5,2507 га, що залишилась в оренді ТДВ "Лічмаш-Прилад"; договір оренди землі від 08.09.2010 з урахуванням вилученої земельної ділянки площею 0,6073 га на загальну площу 5,2507 га; кадастровий план земельної ділянки, переданої в оренду ТДВ "Лічмаш-Прилад" станом на 08.08.2016, виконаним на вимогу відповідача ТОВ "Інвентземсервіс", містять інформацію, яка не відповідає обставинам, встановленим позивачем під час перевірки.
Натомість із матеріалів справи вбачається, що перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони земельних ресурсів щодо поводження з відходами проводилась за участю директора ТДВ "Лічмаш-Прилад" Пирогова В.О. та головного інженера ТДВ "Лічмаш-Прилад" Соколова О.І., під час якої зазначеними посадовими особами відповідача представлено документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою за адресою: м. Лубни, вул. Радянська, 128/2. Зокрема, державному інспектору було надано договір оренди землі від 20.11.2013, який укладено між відповідачем та Лубенською міською радою, а також технічну документацію із землеустрою щодо земельної ділянки за адресою: м. Лубни, вул. Радянська, 128/2, що спростовує інформацію, викладену в документах 2010 року, на які посилається відповідач. Також відповідачем надано довідку до акту перевірки щодо земельних ділянок, які перебувають у користуванні орендаря, де зазначено земельну ділянку за адресою: м. Лубни, вул. Радянська, 128/2.
Під час натурного обстеження земельної ділянки за адресою: м. Лубни, вул. Радянська, 128/2, за участю державного інспектора та головного інженера відповідача Соколова О.І. встановлено її засмічення відходами та зафіксовано актом обстеження засміченої земельної ділянки від 10.06.2015 № 56/01-01-14/01. Окремо плями засмічення були відмічені вказаними посадовими особами на завіреній відповідачем копії Плану земельної ділянки, яка перебуває на праві оренди у відповідача за адресою: м. Лубни, вул. Радянська, 128/2. Жодних заперечень щодо фактів, викладених у акті обстеження, головним інженером Соколовим О.І. здійснено не було, акт обстеження підписаний без зауважень.
Згідно з Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 10.09.2008 № 464, до акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється (пункт 4.15). Таким чином акт обстеження засмічення земельної ділянки від 10.06.2015 № 56/01-01-14/01 є невід'ємною частиною акту перевірки № 56/01-01-14. В свою чергу, при складанні зауважень до акту перевірки під час його підписання директором відповідача Пироговим В.О. жодних заперечень щодо фактів, викладених у акті обстеження, здійснено не було.
Позивачем під час перевірки території земельної ділянки відповідача за адресою: м. Лубни, вул. Радянська, 128/2 було встановлено і зафіксовано знаходження на кожній із плям засмічення сторонніх предметів і матеріалів, а саме: матеріалів пакувальних пластмасових зіпсованих, відпрацьованих чи забруднених; виробів з деревини зіпсовані; тара дерев'яна некондиційна; сучки, гілки, верхів'я дерев. Вказані відходи були змішані. При цьому, виключно відходи матеріалів пакувальних пластмасових зіпсованих, відпрацьованих чи забруднених окремо не виявлялися.
Статтею 1 Закону України "Про відходи" передбачено, що відходи це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої І споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Відходи, як вторинна сировина це відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови.
Під час перевірки позивачем виявлено засмічення орендованої відповідачем земельної ділянки поліетиленовою високоміцною стрічкою ТУ 6-19-193-82 (відпрацьованою, забрудненою). Відповідач стверджує, що дана стрічка була готова до упакування та відправки на переробку, і належала ТОВ "Амсіс", яке в свою чергу орендує виробничі площі у Товариства.
Однак, колегія суддів визначає, що готова до упакування та відправки на переробку відпрацьована та забруднена поліетиленова високоміцна стрічка ТУ 6-19-193-82 відповідає поняттю "відходи", визначеному статтею 1 Закону України "Про відходи". При цьому, використання матеріалу (відходу) як вторинної сировини, не виключає його належність до відходу та наявність підстав для відповідальності у випадку порушення вимог законодавства щодо поводження з ним.
Здійснення позивачем розрахунку збитків на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, є правомірним та відповідає приписам чинного законодавства.
Також, підставами для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу стали матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; акт обстеження земельної ділянки. Саме ці документи в сукупності підтверджують факт вчинення відповідачем правопорушення, розмір засміченої ділянки та об'єм відходів розміщених на ній.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, як-то: протиправність поведінки в діях відповідача, яка полягає у порушенні статей 55, 17 Закону України "Про охорону навколишнього середовища"; вина завдавача шкоди, яка є результатом діяльності останнього і свідчить про порушення ним правил зберігання відходів; розмір шкоди; наявність самої шкоди, завданої державі в результаті засмічення земельної ділянки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, який полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки;
Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не довів, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди державі, яка завдана внаслідок засмічення земельних ресурсів.
Доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга, не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду, які викладені в оскаржуваному рішенні, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в частині першій статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що під час розгляду справи суд першої інстанції на підставі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, обґрунтовано встановив фактичні обставини справи, вірно застосував норми матеріального права, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Лічмаш-Прилад", м. Лубни, Полтавська область залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 02 червня 2016 року у справі №917/284/16 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Барбашова С.В.
Суддя Гребенюк Н. В.
Суддя Медуниця О.Є.